ЖОДЕН ІЗ ОПОНЕНТІВ ВЛАДИСЛАВА АТРОШЕНКА НЕ ВІВ КАМПАНІЮ «ЗА» СЕБЕ. ЛИШЕ ПРОТИ ЧИННОГО ЛІДЕРА МІСТА

Олександр Ломако, заступник Чернігівського міського голови, № 2 до міської ради від партії «РІДНИЙ ДІМ», підбив підсумки виборчої кампанії

Під час кампанії жоден із опонентів Владислава Атрошенка не вів кампанію «за» себе. Лише проти чинного керманича міста. Якщо їх послухати, Чернігів останні 5 років занепадає. Насправді ж це не так: зміни в місті можна побачити неозброєним оком. У зведеному рейтингу обласних центрів Чернігів піднявся з 20-го місця на 2-3. Ці 5 років наше місто розвивалося значно динамічніше, ніж усі інші обласні центри України. 

Попри це, всі опоненти Владислава Атрошенка (як і їхні партії) побудували кампанію не на конструктивних пропозиціях та своєму баченні розвитку міста, а на бруді, маніпуляціях і брехні. 

Крім одного. Олександр Соколов пообіцяв зробити більше. Тільки незрозуміло – більше, ніж що? Якщо він мав на увазі більше, ніж він сам за ті 13 років, які був міським головою, так цю обіцянку сповна виконав Владислав Атрошенко, зробивши за одну каденцію більше, ніж за попередні 20 років його попередники.

Про грамотність та «місто без околиць»

Інші учасники виборів кинули всі зусилля на дискредитацію зробленого в місті за 5 років. Вони навіть цілий слоган придумали − «Місто без околиць». Безграмотні люди, які погано навчалися в школі. Адже околиця − у села. До речі, околиця ще має значення огорожі... навколо того ж села (як фіксують тлумачні словники). У містах, шановні кандидати, не околиця, а окраїна. А втім, будь-яка неупереджена людина вам скаже, що місто змінюється всюди – від Масанів до Олександрівки.

Ми змогли зробити за каденцію капітальний ремонт міждворових проїздів для понад 150 будинків, усі вони − в різних мікрорайонах міста: Льотка, Рокоссовського, малий Проспект, Пухова, район Градецького... 

Дитячі та спортивні майданчики (понад 100 за 5 років) − також у всіх районах міста, ми зробили понад 30 вулиць у приватному секторі − Подусівська, Лермонтова, Курська, Авіаторів... 

Оновили 30% покриття магістральних доріг у всьому місті... Звісно, коли ми робимо щось гарно − тротуар, вулицю, сквер чи двір − у місті дедалі сильніше відчувається контраст між зробленим і ще не зробленим. І міський голова знає проблеми чернігівців та йде на другий термін, щоби продовжити ефективно працювати задля їх вирішення. Але сказати, що місто змінюється тільки в центрі, − це неправда.

Як на мене, то найбільше некомпетентністю вирізнявся Юрій Тарасовець. Від самого початку кампанії він почав повторювати за Антоном Поляковим безграмотну фразу про «місто без околиць». Але якщо Поляков у 2019 році обирався до Парламенту лише з однією середньою освітою, то Юрій Тарасовець, за його словами, навчався в США та мав би вирізнятися рівнем культури та освіти.

Чого тільки варті заяви Тарасовця про те, що Чернігів купує тролейбуси вінницького та львівського виробництва, хоча всі знають, що ми придбали 32 тролейбуси виробництва саме місцевого заводу, адже це – робочі місця чернігівців, сплачені тут податки та підтримка місцевого виробника. Обіцяв Тарасовець розробити транспортну картку, хоча така працює вже 3 роки в нашому місті. 

Особливо цинічно виглядали заяви Юрія Тарасовця про відсутність у місті земельних аукціонів, адже саме він очолював земельну комісію за часів Соколова. І жодних спроб прозорого продажу землі чернігівці не бачили. Навпаки, засідання очолюваної Тарасовцем комісії проходили непрозоро, супроводжувалися корупційними скандалами, а найбільш резонансне рішення − виділення 3,3 гектара землі в серці Ялівщини в приватні руки. Звісно, саме земельні питання цікавитимуть Юрія Тарасовця, коли він стане депутатом міської ради наступного скликання. 

Загалом, повної некомпетентності представників «зеленої» команди в питаннях роботи міста можна було очікувати, але ж не настільки... 

Вадим Антошин також вирішив балотуватися на посаду міського голови від ОПЗЖ. Можливо, він розраховує на те, що чернігівці забули, як він працював  начальником управління ЖКГ часів Миколи Рудьковського та Олександра Соколова? Як після снігопаду пропонував чернігівцям брати пісочок та посипати доріжки, щоб дійти до зупинки громадського транспорту, а пенсіонерам сидіти вдома, щоб не травмуватися на слизьких тротуарах? За Антошина сфера ЖКГ міста занепадала, а зараз він став «експертом» ще в темах охорони здоров’я та соціального захисту населення. Забув, як сам просив виконком регулярно підвищувати тарифи. 

Про тарифи та «золотий» асфальт

Тарифи − улюблена тема кандидатів на цих виборах. Якщо говорити про ті платежі, які встановлює виконком міської ради (прибирання прибудинкових територій та вивезення сміття), вони в нас нижчі від середніх в Україні. Якщо говорити про тепло, треба пам’ятати, хто віддав в оренду приватній фірмі в 2001−2002 роках Чернігівську ТЕЦ. Тарифи встановлюються згідно з методикою, розробленою урядом, рішення після економічних обґрунтувань ухвалює державна НКРЕКП. Очевидно, що ключ до вирішення цього питання не в Чернігові. 

Ще одна улюблена тема «критиків» − «золотий асфальт». Так, у Чернігові за останні 5 років багато вулиць та дворів було заасфальтовано. За протяжності доріг 350 км зроблено майже 30% − 970 тис. кв. метрів. З 1 мільйона кв. метрів міждворових проїздів відремонтовано 115 тис., 54,6 тис. метрів квадратних у приватному секторі, відновлено близько 16% тротуарів міста... Це дуже добре, правда? Щоправда, жодної сенсації у вартості асфальту немає. Його вартість − нижча за середню по Україні. У містах, де ціна дещо нижча, зовсім інша логістика, а там, де вартість доставки порівняна з Черніговом (Суми, Харків), − дещо вища. Вся інформація є у відкритих джерелах. Варто було б поцікавитися.

Загалом, цифри і факти − відверто слабка сторона опонентів Владислава Атрошенка. Наприклад, коли нам розповідали про вартість чудового дитячого садка в мікрорайоні Масани та садочків у інших містах, ніхто не порівнював параметри. Було б коректно сказати, що садок, який побудували в Полтаві, містить 6 груп, а в Чернігові − 15. Крім того, у нас реалізовано окремий проєкт − тепловий насос. Це не лише комфорт, а й економія − понад 1,5 млн на рік. У підвалі збудоване холодильне відділення для зберігання продуктів харчування цього та іншого дитячих садочків, а також − протирадіаційне укриття для всього мікрорайону Масани. Не кажучи вже про те, що вартість дитячого садка в Чернігові містила озеленення та благоустрій території, меблі та дитячі іграшки. Тобто порівнювати просто вартість об’єктів − абсолютно некоректно. А до технічного аналізу та порівняння параметрів просто ніхто не вдавався. Звісно, бо так не вийшло б маніпулювати цифрами.

Про децентралізацію та маніпуляції

Ще одна мантра кандидатів – децентралізація. Мовляв, усі зміни в місті − винятково завдяки цій реформі. Абсолютна нісенітниця. Зверніть увагу: жоден із кандидатів не зміг пояснити, що означає ця реформа. Насправді дуже просто. З 2015 року деякі податки стали лишатися на місцях. 

Які? Насамперед − акциз. На жаль, чинна влада з наступного року хоче його від міст забрати. Від акцизу бюджет міста поповнювався від 72 млн грн (2015 р.) до 168 млн (план на 2020 рік). Також на місцях залишили податок на нерухомість (у середньому − 15 млн на рік) та транспортний податок − близько 1 млн грн на рік. За роки децентралізації в середньому бюджет міста Чернігова додатково отримав в середньому 143 млн грн щороку. Ось вам і весь міф про децентралізацію. 

Але ж є й інша сторона медалі. Починаючи з 2016 року центральна влада перекладає на місцевий бюджет фінансування напрямів, кошти за які раніше платила держава. Це − пільговий проїзд у громадському транспорті, професійно-технічна освіта, комунальні послуги та техперсонал у сфері освіти та охорони здоров’я тощо. Так ось, додаткові витрати на фінансування цих напрямів на 250 млн грн перевищують ті надходження, які місто отримало від «децентралізації». 

Повторюючи мантри про те, що останні 5 років − це результат децентралізації, опоненти чинного міського голови не згадують, що на момент ухвалення Владиславом Атрошенком присяги 4 грудня 2015 на рахунках міста було 188 млн гривень. Ці кошти просто лежали на рахунках, а в цей час сквер Богдана Хмельницького повністю занепав, чернігівці ламали ноги в підземних переходах на Шерстянці, на Бойовій та біля готелю «Україна», їздили на іржавих тролейбусах... А гроші собі лежали на рахунках.

Не кажучи вже про те, що багато чого в місті можна було робити без грошей. Демонтувати недобудову «Дворянського зібрання» на Валу, незаконні гаражі, іржаві ларки, зайву зовнішню рекламу на вулицях міста нашій команді дозволила не фінансова децентралізація, а політична воля та злагоджена робота. 

І останнє на тему бюджету. Коли кандидати обіцяють роздати кошти з бюджету міста пенсіонерам, збільшити фінансування галузі охорони здоров’я та побудувати багато нових шкіл та дитячих садочків – вони займаються популізмом. Тому що всі розповідають, куди потрібно витрачати, але ніхто не каже, як ці гроші заробити. Ба більше, через втрати міста від коронавірусу бюджет Чернігова недоотримає близько 250 млн грн за підсумками 2020 року. Про це варто пам’ятати виборцям, коли вони чують солодкі обіцянки. 

Трішки про парадокси

На вибори йдуть два Тарасовці – батько й син. Щоправда, від різних партій. Один із «За майбутнє», а інший – «Слуга народу». Нічого дивного?

Ще цікавіша ситуація з «Європейською солідарністю» та ОПЗЖ. Здавалося, що між ними може бути спільного? Але в Чернігові це, по суті, єдине ціле. Об’єднала їх бізнес-група, керівники якої йдуть на перших місцях в обох партіях, а в «ЄС» не лише керівники, а й менеджери середньої ланки. Крім цього, у них схожа риторика та чітка співпраця в територіальних комісіях. Лідери списків ОПЗЖ та «ЄС» у минулому скликанні міської ради були членами однієї фракції «Громадянська солідарність». Ось так у Чернігові «руській мір» об’єднався з європейськими цінностями. Або не європейськими. І не цінностями.

Про альтернативу і вибір

Сподіваюся, чернігівці зроблять правильний висновок із того, що ми побачили за 2 місяці передвиборчої кампанії. Як на мене, очевидним є факт, що чинному міському голові Владиславу Атрошенку та його команді – партії «РІДНИЙ ДІМ» – сьогодні просто немає альтернативи. Ні «еспресо по-чернігівськи», ні «місто без околиць», ні зелений плакат «Новий мер», який возять на «Лексусі», не замінять цілеспрямовану та наполегливу роботу, якої чекають чернігівці від міського голови. 

Щоб місто не повернулося до того стану, в якому воно було до Атрошенка, щоб курс на зміни тривав і надалі, потрібно просто прийти 25 жовтня на виборчі дільниці. Взяти ручку, маску та проголосувати за партію чернігівців та її лідера Владислава Атрошенка. Не забудьте перевести годинники. Дільниці працюватимуть із 8-ї до 20-ї. Прийти на вибори − це наш громадянський обов’язок. 

Продовжимо добрі справи разом!  

Олександр ЛОМАКО