Андрій Дериземля: «Для мене важливий результат»

І знову наша вже традиційна «Кава з депутатом». Наразі – з Андрієм Дериземлею, начальником Управління сім’ї, молоді та спорту, депутатом Чернігівської міської ради, відомим спортсменом– олімпійцем, заступником голови Відділення НОК України в Чернігівській області.

До Чернігівської агенції регіонального розвитку прийшли журналісти, громадські активісти, представники бізнесу, активна молодь – ті, кому не байдужа доля нашого красивого Чернігова. Розмова вийшла цікавою, гострою, корисною і з нотками гумору. Кава теж смакувала.

– Андрію, перше запитання стосовно вашого розвитку в політиці. Де ви себе бачите: на місцевому рівні чи на всеукраїнському? Які ваші плани?

– Маю такий життєвий принцип: намагатися робити все – якнайкраще. Що стосується політики та мого депутатства. Це моя друга каденція в Чернігівській міській раді, й мені дуже приємно, що маю досить високий результат. Торік на виборах чернігівці знову віддали свій голос за мене. Сподіваюся, що я своєю роботою приношу користь місту і його жителям. Для мене це надзвичайно важливо. Але завжди є над чим працювати. Що стосується планів, то життя покаже. Будуть вибори, прийматимемо рішення. У Верховну Раду? Можливо. Якщо буде необхідність і підтримка.

– Чи не думали спробувати свої сили на 206-му окрузі?

– На цю тему ми спілкувалися з міським головою, обговорювали питання з усією командою. Поки що остаточне рішення не прийнято. Як я казав, завжди прагну бачити кінцеву ціль. На мій погляд, одному представникові нашої команди буде складно у Верховній Раді, тим більше, це неповний термін перебування. Тож я, розмірковуючи для себе, більше кажу «ні», чим «так».

– Чи потрібно розуміти вашу відповідь, що політична сила, представником якої ви є, у цих процесах брати участі не буде?

– Я сказав своє бачення і свою думку, яку кожний може відстоювати. Що стосується іншого кандидата, 100 відсотків, що політична партія «РІДНИЙ ДІМ» братиме участь у цих виборах і буде представлений гідний кандидат по 206-му округу.

– Спорт – це драйв, бажання перемогти, емоції... Сьогодні ж у вас кар’єра чиновника, депутатство. Чи можна ці дві ваші історії порівняти?

– Напевно, немає великої різниці, бо, чим би ти не займався, де би не працював, потрібно результативно працювати. Коли мені міський голова запропонував очолити Управління у справах сім’ї, молоді та спорту, я сказав, що треба це обміркувати, а потім погодився. І не шкодую. Пригадую, як одна моя знайома сказала: «Ти там більше трьох місяців не витримаєш». Коли спитав, чому, вона відповіла, що «в місті нічого не зміниться, і ти сам підеш із цієї посади, адже звик показувати результат”. Коли ж 2015 року місто очолив Владислав Атрошенко, у нас була невелика фракція, але за 5 років склалася дуже потужна команда, яка й показала надзвичайний результат, зробивши надзвичайні зміни у місті. Наведу приклад: коли я очолив управління 2016 року, його бюджет становив трохи менше 17 мільйонів. Зараз бюджет управління – 56 мільйонів. За цей період зроблено багато для розвитку спорту. Для мене головним показником є те, що тренери, директори спортивних шкіл відзначають, які великі зміни відбулися. Є рейтинг міст, і спорт у цьому рейтингу посідає не останнє місце. А коли є такі позитивні зміни, працюється краще і драйвовіше. Тому спорт, політика, управління, яке я очолюю, – це взаємопов’язані речі.

– Хочеться почути про вашу громадську діяльність. Які соціальні проєкти мрієте втілити в життя? Відомо, що громадська організація “Центр підтримки армії” добре зарекомендувала себе, особливо на початку війни.

– Ще коли я виступав за збірну команду України, займався різними речами – був і бізнес, і громадська робота. Багато громадських організацій, котрі я очолював, досі працюють. «Клуб прихильників біатлону» цього року відсвяткував 10– річчя від дня заснування. Так, був і Центр підтримки армії імені Андрія Дериземлі. Свого часу з головного офісу у Києві я отримав пропозицію очолити Асоціацію інвалідів АТО. Я – голова осередку Чернігівської області. Ми працюємо і в цьому напрямку. Так, це додаткове навантаження, на це витрачається багато часу. Але коли ти робиш якусь добру справу, бачиш результат, вдячність людей, розумієш, що це потрібно робити.

– Важко переоцінити ту роботу, яка вже була зроблена із вашим приходом, Андрію. Які плани в подальшому розвитку спортивної галузі, спортивної інфраструктури в нашому Чернігові?

– На жаль, ще за радянських часів Чернігів був обділений спортивною інфраструктурою. Він, напевно, одне із міст обласного значення, де немає взагалі Палацу спорту, атлетичного манежу, льодової арени. Спочатку, за планом, ми ремонтували спортмайданчики і спортивні школи, клуби за місцем проживання. А потім перейшли до планування і будівництва масштабних комплексів, таких, як Палац спорту. В 2018 році розробили проєктно– кошторисну документацію з ремонту стадіону «Локомотив». Планували, що це буде тимчасова заміна такому об’єкту, як Палац спорту в Чернігові. Потім ми не один рік витратили на те, щоби повернути в комунальну власність стадіон Гагаріна... Але все ж Чернігову потрібен сучасний Палац спорту. Нині закінчуємо розробляти проєктно-кошторисну документацію його будівництва на вулиці Пушкіна. Там буде тир, басейн, велика кількість спортивних новинок. Він стане спортивним магнітом для туристів, які будуть приїжджати до Чернігова. Плануємо, що до кінця року цей проєкт пройде експертизу. Надалі є домовленість, що Чернігівська обласна рада викупить у Чернігівської міської ради цей проєкт і ним уже буде опікуватися держава під керівництвом Чернігівської обласної державної адміністрації. Кошти будуть із державного бюджету, бо це об’єкт надзвичайно дороговартісний. Але великий обсяг роботи вже зроблено, думаю, за 3– 4 роки в нашому місті буде сучасний Палац спорту.

– Як у вас складаються стосунки з колегами по депутатській діяльності?

– Як голова фракції «РІДНИЙ ДІМ» я спілкуюся з усіма депутатами, головами інших фракцій. Як правило, на комісії немає запитань ні в кого, Щойно заходимо в сесійну залу, виникає купа запитань. І ми щоразу наголошуємо: «Шановні колеги, давайте працювати у фракціях, бо на комісіях зауважень у протоколі немає, а в залі вони виникають». Не хочеться казати, що це якийсь політичний піар, але є такі депутати, що в сесійній залі хочуть привернути до себе увагу. Взагалі, кожен депутат має свою думку, своє бачення і висловлює їх. У тому й полягає відповідальність і міського голови, і нашої фракції, щоби був баланс у прийнятті тих чи інших питань .Ніхто не може сказати сьогодні на 100%, що так правильно, але міський голова, який є лідером, у кінцевому рахунку, відповідає за всі прийняті рішення. І з 2015 року було багато суперечок, але і він, і ми, його команда, рухалися вперед, і ми бачимо, що цей напрямок правильний. Тому що Чернігів – одне із небагатьох міст України, яке демонструє високий темп розвитку. Консолідація депутатів потрібна, але треба брати на себе відповідальність, а не тільки заявляти якісь свої бачення, а потім їх через тиждень змінювати. Наша фракція спілкується з усіма і намагається знайти з усіма спільну мову. Коли проводяться спортивні заходи серед депутатів, у них беруть участь усі фракції, і немає жодних суперечностей, бо спорт об’єднує.

– Чи сьогодні ви ведете спортивний спосіб життя, чи тренуєтеся, займаєтеся спортом? Що відбувається далі в житті спортсмена, коли він закінчив свою спортивну кар’єру?

– Загалом, це чисто індивідуально. Можу сказати, що для професійного спортсмена дуже шкідливо різко закінчувати спортивні навантаження. Я не виняток. Щоранку роблю зарядку, пробіжку, невеличкі тренування, за можливості двічі-тричі на тиждень ходжу до тренажерного залу. Влітку їжджу на велосипеді, лижоролерах, займаюся футболом. Намагаюся підтримувати фізичну форму. Напевно, спорт – це вже моє хобі як колишнього спортсмена. Іноді не вистачає часу, хочеться перепочити. Але зранку допомагає собака: хочеш-не-хочеш, а мусиш іти гуляти. Тож о 5:50 – підйом, о 6-й ми вже виходимо на пробіжку.

– Де відбулася ваша напам’ятніша перемога?

– Мені подобається Італія, Альпи. Там є такі містечко – Анхольтц-Антерсельва. Ми там проводили багато часу на тренуваннях та змаганнях і, напевне, найвдаліші виступи пов’язані саме з цим містечком. І навіть один німецький біатлоніст сказав після моєї перемоги на Кубку світу, що я антхольцмен. Так, там були вдалі виступи – це чемпіонат світу, коли я став призером, перемоги етапу Кубку світу, друге місце в естафетній гонці.

– На Чернігівщині багато асоціацій жіночого бізнесу – Спілка жінок-підприємниць, Ліга, в торгово-промисловій палаті є Комітет жінок-підприємниць. Можливо, в міській раді є чи планується подібна програма з підтримки жіночого підприємництва?

– У місті працюють уже не перший рік програми соціально-економічного розвитку. Не хочу говорити, що там є окремо прописана підтримка саме жіночого бізнесу, але можу уточнити.

– Тоді запрошуємо вас бути нашим амбасадором...

– Із задоволенням!

– Андрію, є Клуб прихильників біатлону імені Андрія Дериземлі, що допомагає спортсменам, займається благодійністю, організовує зустрічі з зірками біатлону... Як його створили і що для вас узагалі – цей клуб?

– 2010 року на Олімпійських іграх у Ванкувері я посів 5 місце, трохи не вистачило до медалі. Тоді в мене були думки – завершити спортивну кар’єру. Мої вболівальники відтак вирішили мене підтримати і створили цей клуб, назвавши його імені Андрія Дериземлі, щоб у мене не було можливості завершити спортивний шлях. Головною ініціаторкою була моя теща Людмила Шандренко. Вона моя активна вболівальниця і взагалі відома в Чернігові громадська діячка. Для мене клуб значить багато, як мінімум, я не завершив спортивну кар’єру й отримав медаль чемпіонату світу в естафетний гонці. Активна діяльність клубу продовжується, багато, зокрема, зроблено в плані популяризації біатлону.

– Андрію, ви – заступник голови Відділення Національного олімпійського комітету в Чернігівській області. Як ми готуємося до Олімпіади?

– Сподіваюся, Олімпійські ігри в Пекіні відбудуться. Збірна біатлону планово готується до початку сезону. Вже цієї суботи у Швеції буде відбір. У спорті нікого не беруть за колишні заслуги. Майже на 100% учасником Олімпійських ігор буде Артем Прима, готуються Руслан Ткаленко, Артем Тищенко, Андрій Доценко, інші, вони будуть виборювати це право. Серед жінок великі шанси є в Ірини Петренко (Варвинець). Сподіваюся, що представники Чернігова будуть не тільки учасниками, а й медалістами Олімпіади.

– Мені завжди цікаво запитувати у сильного чоловіка, успішного політика, прекрасного чоловіка і батька, чи є в нього людина, яка для нього приклад? Чи може ця людина впливати на прийняття вами якихось рішень?

– Завжди маю свою власну думку. Не можу погоджуватися з усіма рішеннями чи думками навіть керівництва, за що іноді страждав, перебуваючи в збірній команді України. Але є люди, з яких я беру приклад. Наприклад, у Чернігові, в політиці, мені імпонує міський голова Владислав Атрошенко. Хоча інколи ми й сперечаємося, але це робочі моменти. Він – людина з великим досвідом, великою відповідальністю за прийняття рішень. Є й інші люди, з яких можна брати приклад, це друзі, знайомі. Однієї людини точно немає, їх багато.

– А дружина може впливати на ваші рішення?

– З важливих моментів я завжди раджуся зі своєю дружиною, своєю сім’єю, але остаточне рішення завжди приймаю сам.

– Чи підтримала вас родина у вашому бажанні піти в політику?

– Думки були різні, але рішення – моє на 100%.

– Яким найбільшим своїм досягненням пишаєтесь у житті?

– Найперше – це мої діти. Я пишаюся своєю родиною. Це невимовне відчуття, коли в тебе народжуються діти, коли ти розумієш, що ти – батько. Напевно, все– таки найбільше досягнення – це родина. Якщо говорити про спорт – призерство чемпіонату світу, третє місце. Але головним для мене все ж таки залишається перше місце на чемпіонаті світу серед юніорів, тому що це взагалі було вперше в історії України. Перша медаль на дорослому чемпіонаті світу – це теж перша медаль в історії українського чоловічого біатлону.

– Андрію, а ваші діти у спорті?

– Донька займалася художньою гімнастикою, бальними танцями, плаванням. Зараз зосереджена на навчанні. А син займається футболом і плаванням. Але в нашій сім’ї обов’язково всі на велосипедах влітку, взимку – на лижах, тому сім’я у нас досить спортивна.

– Як іще проводите вільний час?

– Я люблю керувати автомобілем, свого часу подорожував багато. Ми з родиною любимо відпочивати, знаходимо на це час і можливість. Адже бувають великі навантаження, і тоді хочеться змінити обстановку, локацію. Іноді вибираюся на рибалку – напевно два-три рази за рік. Полювати не люблю, хоча, коли я був спортсменом, за рік робив близько 12000 пострілів. А тварин мені шкода.

– Про що мріє Андрій Дериземля?

– Якщо глобально, щоби закінчилася війна в Україні, були мир та спокій, щоб Україна стала повністю незалежною. Аби були гідні заробітні плати, молодь не виїжджала ні з Чернігова, ні з України. Якщо про мою особисто мрію – хочу, щоб і я, і моя родина, були здорові, успішні, заможні, щасливі. Є мрія як начальника управління – аби в Чернігові з’явилися Палац спорту, льодова арена, інші об’єкти спортивної інфраструктури. І не тільки мрію, а й працюю над цим.

– Традиційне запитання від «Деснянської правди»: ваше життєве кредо?

– Бути чесним, відвертим і порядним.

Людмила ПАРХОМЕНКО, Алла ПРИМА
Фото Віктора КОШМАЛА