АЛЛА ЯРОВА: «МИ СКЛАЛИ НАЙГОЛОВНІШИЙ ІСПИТ У ЖИТТІ — НА ЛЮДЯНІСТЬ»

Вона майже півтора місяці облоги Чернігова працювала в режимі 24/7, жила на роботі в прямому сенсі. Стала надихаючим прикладом для тих своїх працівників, які не залишили місто, а пліч-о-пліч вирішували непрості завдання з відновлення, збереження та ремонтів газорозподільних мереж, що давало людям надію і шанс на виживання. А ще – налагоджувала побут цих працівників, піклувалася, щоби вони та їхні сім’ї були забезпечені їжею, водою та можливими в тій ситуації умовами безпеки.

У кабінеті Алли Ярової, голови правління АТ «Чернігівгаз», досі стоїть канапа з постіллю. «Про всяк випадок», - замислено посміхаючись, пояснює власниця кабінету. На довгих півтора місяці ця кімната була для неї і домом і, одночасно, центром, де приймалися стратегічні рішення по роботі цього підприємства критичної інфраструктури Чернігівщини.

А стратегія була необхідна, адже потрібно було зрозуміти, як налаштувати робочий процес, щоби ті працівники, які залишалися в Чернігові, могли забезпечити подачу газу до осель і небагатьох працюючих підприємств. Крім того, треба було підтримувати зв’язок із підрозділами, які опинилися під окупацією.

Забігаючи трохи наперед, відзначу, що, попри постійну небезпеку, працівникам АТ «Чернігівгаз» усе вдалося: і зберегти газопостачання там, де для цього була хоча б найменша можливість (це можуть підтвердити ті щасливчики-чернігівці, які протягом всієї облоги мали, принаймні, газ, коли вже не було ані води, ані світла), і вберегти колектив разом із їхніми сім’ями, і налагодити співпрацю з колегами із неокупованих регіонів, які допомагали не тільки необхідними для роботи обладнанням та витратними матеріалами, а й гуманітарними вантажами, якими «Чернігівгаз» щедро ділився з чернігівцями та жителями області… Але про все по порядку.

БАГАТО ОБЛАДНАННЯ ДОВЕДЕТЬСЯ ВІДНОВЛЮВАТИ З НУЛЯ

Буквально з перших годин 24 лютого мережа підприємства зазнала прицільних обстрілів із боку ворога, власне, як і інші чернігівські підприємства критичної інфраструктури. До речі, зазначає Алла Ярова, хто і що би не казав, жоден їхній керівник не залишив місто і забезпечував функціонування протягом бойових дій – це «Чернігівводоканал», «Обленерго», «Облтеплокомуненерго», ТЕЦ, АТП-2528 та інші. Знає це напевно, адже постійно зустрічалася з ними під час планірок під головуванням Чернігівського міського голови Владислава Атрошенка. Всі працювали разом і підтримували одне одного.

Алла Ярова:

- На жаль, обладнання нашого підприємства зазнало масштабних пошкоджень. Місцями вони – незворотні й потребують будівництва з нуля. Постраждали будинкові, фасадні газопроводи, дворові вводи, розподільні газопроводи і газорозподільне обладнання, газорегулюючі пункти, ШГРП, без яких просто неможливий розподіл газу. Якщо говорити в цифрах, то зруйновано сумарно 2 км газопроводів, повністю знищено 5 ГРП і 8 ШГРП. Хтось може сказати – 2 км, хіба це багато? Але лише одне потрапляння снаряду і руйнування навіть 5-метрового відрізку може позбавити газу все місто. Як це було, наприклад, коли в перших числах березня влучило в 500-мілімітровий газопровід поблизу ТЕЦ, і газопостачання всього Чернігова було під загрозою. Тоді оперативно було знайдено технічне рішення, що дозволило нам зберегти життєдіяльність міста. Через авіаудари, артобстріли, уламки снарядів, через дію вибухових хвиль деякі розподільні газопроводи зруйновані вщент. Мені дуже шкода, що деякі об’єкти, які ми повністю відремонтували у межах інвестпрограм протягом останніх років, зрівняні з землею. Наприклад, це ГРП в селі Скорінець. Прицільним пострілом був зруйнований ГРП у с. Лосинівка. У Чернігові, поблизу знищеного ворогом «Епіцентру», згорів ГРП, на газовий колодязь наїхав танк – там була знищена засувка. У плачевному стані газові мережі на пивкомбінаті та на інших підприємствах, які потрапили під обстріли чи авіаудари.

На щастя, не постраждав жоден наш працівник – ні в самому обласному центрі, ні в тих районах, які перебували під тимчасовою окупацією російських військ.

Найбільших руйнувань зазнали газові мережі в самому Чернігові, передмісті та Чернігівському районі. Фото прицільних пострілів у багатоповерхівки в центрі міста і практично стертих із лиця землі чернігівських мікрорайонів Бобровиця і Новоселівка опублікували чимало світових таблоїдів.

Жахають руйнування в приміських селах Киїнка, Іванівка, Количівка, Рівнопілля, Шестовиця, Терехівка, Новий і Старий Білоус, Халявин та інших. А також там, де російські окупанти намагалися наступати на Київ, в селах нинішнього Ніжинського району – Старий і Новий Биків, Стара і Нова Басань (це неподалік від Бобровиці), Лосинівці і Великій Дорозі.

Масовані обстріли забирали людські життя і руйнували інфраструктуру. Газові мережі лише в Чернігівському районі були пошкоджені в 29 населених пунктах – це 6,2 тисяч споживачів. У Чернігові системи газопостачання постраждали в 40 багатоповерхівках, 6 тисяч будинків приватного сектору в різні періоди опинилися без газу через пошкодження мереж.

У зруйнованих Новоселівці і Бобровиці газ вже є

Однією з проблем наразі залишається неможливість повністю відновити газопостачання в деяких пошкоджених та зруйнованих багатоповерхівках Чернігова, зазначає очільниця АТ «Чернігівгаз». Що з ними робити, потрібно вирішувати в екстреному порядку. Чи зможуть тепловики після масштабних руйнувань відновити до них теплопостачання? Наскільки це доцільно і взагалі, чи варто займатися реконструкцією будівлі, якщо неушкодженими залишилась лише незначна частина квартир? Сьогодні, мабуть, і саме місто поки що не має відповіді на це питання. Тож це і для «Чернігівгазу» є головоломкою – що робити далі.

Можливо, врешті, варто розглянути можливість встановлення у вцілілих квартирах індивідуального опалення, як це прийнято в європейських країнах, зазначає Алла Ярова. Інакше у багатьох вікнах скоро можна буде побачити труби від буржуйок.

Яскравий приклад – будинок по вулиці Богуна, 44. Жахливий постріл, який обірвав десятки людських життів і зруйнував половину будівлі. Подивишся з одного боку – начебто все благополучно, зайдеш за ріг – зруйновано. Звісно, в «Чернігівгазі» знайшли технічне рішення і відновили газопостачання у вцілілу частину. А ось що робити зі зруйнованою?..

Алла Ярова:

- Технічні рішення дозволили забезпечити газом людей і в практично на 90% зруйнованій Новоселівці – з 290 повернули газопостачання у 120 будинків. У Бобровиці з 800 абонентів підключено газ 630-ти. Навіть якщо будинок зруйновано, але вціліла якась споруда, наприклад, літня кухня, газ підключають туди. Це тимчасове рішення, але воно дає людям принаймні мінімальний енергоресурс. У майбутньому будуть потрібні капітальні роботи. У мирний час людина прийшла б за технічними умовами, вносилися би зміни до проєкту тощо. Це потребувало би певного часу. Ми робимо все максимально швидко і безкоштовно для людей, у яких газові системи пошкоджені внаслідок бойових дій. Виняток, якщо люди хочуть поміняти колонку або котел – таке обладнання вони купують. Ось вже два роки ми пропонуємо своїм споживачам газове обладнання від всесвітньо відомих виробників із Туреччини та Польщі в межах власного імпорту. Це дуже важливо зараз, адже наразі відчувається дефіцит побутової техніки й обладнання – знищений «Епіцентр», порушена логістика. А людей у місто повертається все більше. Цінова категорія газових котлів – різна, і споживач може вибрати те, що йому підходить. До того ж, ці котли адаптовані під українські газові мережі.

99% споживачів уже підключені до газопостачання

Наразі також відновлено розподіл газу в селах колишнього Бобровицького району, через які окупанти проривалися на Київ. У Старому Бикові, наприклад, газовики відремонтували 25-метровий газопровід-перехід через водойму та побудували нові опори для нього. Відремонтовано пошкоджений підземний газопровід та дворові вводи. У Новому Бикові зробили ремонт обстріляного з артилерії ШГРП, замінивши 15 м надземного газопроводу, і відремонтували 30 м підземного розподільного газопроводу, зараз тривають ремонти газопроводів-вводів та заміна пошкоджених лічильників у частини споживачів.

Щоб відновити розподіл газу в Стару Басань, фахівці «Чернігівгазу» відремонтували 20 м газопроводу-переходу через річку, замінили 4 м підземного газопроводу, провели ремонти дворових вводів. У Новій Басані, як і в названих сусідніх селах, газові мережі зазнали масштабних руйнувань внаслідок обстрілів та пересування військової техніки – зокрема, танки та бронемашини пошкодили надземні газопроводи і дворові вводи. Газовики провели обстеження мереж, заміну пошкоджених ділянок підземних газогонів, ремонти дворових та будинкових газопроводів. Щоб пустити газ у будинки, щоденно бригади обходять 100-150 дворів.

З початку повномасштабної війни без газу в області в різний час опинилися 41,5 тисяча споживачів. Наразі підключені 99% відсотків, адже де була для цього найменша можливість, ремонтні роботи проводилися одразу, навіть під час бойових дій.

Працювали під обстрілами і ризикуючи життям

Є на підприємстві бригада, до якої входять батько та син - Віктор та Ігор Сусленки. Вони працювали у зміну, коли на вулицю Чорновола російський літак скинув авіабомби. Там за офіційними даними загинуло 49 людей. Батько з сином там були разом із ДСНС відразу, ще навіть земля від вибуху не осіла – за планом взаємодії, оскільки бомбили газифікований будинок. Потім переїхали на Подусівку, яку бомбили після вулиці Чорновола. Коли працювали там над локалізацією аварії, літак заходив на друге коло. Не поїхали, не кинули, доробили роботу.

Аварійники «Чернігівгазу» і вночі під обстрілами шукали місця пошкоджень, щоб їх усунути. Слюсарі працювали і під прикриттям військових, деякі пошкодження ремонтували в кілька заходів між обстрілами. Зварювальники варили труби, можна сказати, на швидкість. А тепер, при дослідженні швів, видно, наскільки вони майстерно зроблені. Незважаючи на те, що снаряди над головою свистіли. Тому що робили професіонали і герої, можна говорити без перебільшення.

Хлопці ходили пішки на місця пошкоджень, повз військову техніку, коли проїзд був заблокований. У Новій Басані слюсар підприємства Олександр Кондрацький полями-городами, повз окупантів, пробирався до газорегулюючого пункту, щоб перекрити газ – там внаслідок обстрілів сталася велика пожежа на газопроводі.

А головному інженеру Володимиру Міщенку, наприклад, довелося сісти за кермо бульдозеру. Роботу і обов’язки ніхто не ділив, усі робили все, що могли, щоби врятувати інфраструктуру і газові мережі.

Алла Ярова:

- Хочу сказати величезне дякую нашим працівникам. Працювали цілодобово, не мали вихідних і для них не існувало часу доби – всі були постійно на зв’язку. У Чернігові вся робота лягла на плечі 30 водіїв-аварійників, слюсарів, майстрів та зварювальників, 4 охоронців, 3 диспетчерів і 5 керівників.

Як вдавалося? По-перше, всі, без винятку, працювали самовіддано і мужньо. Звісно, страх був, але згодом трохи звикли, часто нас підстраховували військові. Наприклад, під час проведення ремонтних робіт біля ТЕЦ на трубі-п’ятисотці, яка підводить газ у Чернігів, пересувалися в супроводі військових і під суцільними обстрілами. По-друге, мали певний запас високоякісних деталей і запчастин, адже готувалися до виконання наших інвестпрограм. Завдяки власним логістичним маршрутам РГК змогла налагодити поставки від західних партнерів - ми використовуємо сучасні європейські технології та обладнання. Регіональна газова компанія кілька років тому взяла курс на повну заміну радянських та російських технологій у газорозподілі, послідовно працювала над розширенням контактів з європейськими та північноамериканськими компаніями, відкривала власні виробничі потужності для виготовлення якісного газового обладнання. Ця стратегія виправдала себе, зараз без неї у газорозподільній галузі країни стався би колапс. Партнерські відносини з іноземними виробниками та власне виробництво RGC Production дали можливість так швидко відновлювати мережі в деокупованих регіонах і проводити ремонти навіть під час обстрілів. Саме такий вектор розвитку дозволить газовій галузі України швидко інтегруватися в європейський ринок в рамках інтеграції України в ЄС.

Крім того, ми зараз працюємо на перспективу використання поновлюваних джерел енергії – наприклад, розробляємо біометанові проекти.

Гуманітарна допомога, яку отримувало підприємство і від колег із заходу України, і з Європи, складалася не тільки з продовольства чи предметів першої необхідності – були специфічні речі, необхідні для роботи компанії: електроди для зварювання, газозварювальні апарати з генераторами, маски для зварювальників тощо. Сучасне обладнання, спеціально укомплектовані машини, високий професіоналізм співробітників, їхня відвага і, без перебільшення, героїзм дозволили відновлювати газопостачання для людей навіть під обстрілами і в умовах ведення бойових дій.

А гуманітарного продовольства, до речі, згодом стали отримувати стільки, що його вистачало і працівникам, і багатьом чернігівцям та жителям населених пунктів, які потрапили в окупацію.

НА ВІДНОВЛЕННЯ ПОТРІБНІ ДЕСЯТКИ МІЛЬЙОНІВ

За попередніми оцінками, каже Алла Ярова, на відновлення газових мереж після бойових дій потрібно близько 120 млн грн. Щоби назвати точну цифру, необхідно закінчити всі обстеження, інвентаризацію та розрахунки. Підприємство документує збитки, відшкодувати які повинна б країна-агресор, росія. Але скоро – зима і новий опалювальний сезон. Тому поки ремонтують все власними силами – в тому числі розподіляючи кошти з інвестпрограм, які реалізуються за рахунок тарифних надходжень.

Й одночасно звертаються до великих боржників, щоби вони згадали про соціальну відповідальність і розрахувалися з боргами, накопиченими ще з довоєнних часів. Парадокс: у районах, які найменше постраждали від військових дій, наприклад, у Прилуцькому – найнижчий рівень оплат. А у Чернігові, незважаючи на зменшення кількості населення, великі пошкодження мереж та загальні руйнування, рівень оплати за послуги - найвищий. Більше того, навіть незважаючи на прийняте міською владою рішення про відміну оплати за деякі комунальні послуги за два місяці, більшість чернігівців продовжила їх оплачувати. Адже вони розуміли, наскільки важливо мати хоч якийсь енергоресурс, і що завдяки цьому фахівці комунальних підприємств, які працювали в блокадному місті, можуть здійснювати ремонти і отримати заробітну плату. Разом з тим, для споживачів, у яких нема чи не було газу через пошкодження мереж внаслідок бойових дій, проводиться перерахунок вартості послуг з розподілу газу.

Алла Ярова:

- Коли під час військових дій до нас підходили люди і питали, як передати показання лічильника, в мене на очі набігали сльози. Чернігівці, ви – неймовірні!

А загалом, це історія – про соціальну і громадянську відповідальність. Ми вдячні всім людям, всім підприємцям, які платять за розподіл, розуміючи, що це інвестиції у відновлення. Наприклад, чернігівському підприємству «Пласт-Бокс», яке, не зважаючи на руйнування в результаті обстрілів, заплатило за розподіл. Тим підприємствам, які зараз не мають такої можливості, але звернулися за відтермінуванням оплати, як, наприклад, це зробили «Млибор» або «САН ІнБев». І, навпаки, незрозуміла позиція інших компаній. Наприклад, «Синергія Ойл» із Прилук накопичило 1 млн грн боргу ще з нового року, товариство «Земля і Воля» з Бобровиці – понад 2 млн грн. Це критична сума, особливо, якщо врахувати масштаби руйнувань газорозподільчих мереж у селах Бобровиччини, які були в окупації. На їх відновлення і потрібні ці кошти, а також на зарплату фахівцям, які проводять ремонти, у тому числі, на замінованих територіях. Своєю чергою, на їхні зарплати відраховуються податки до бюджету, що вкрай необхідно для української економіки. Ми просимо не забувати про соціальну відповідальність - це цілий ланцюг, який розривається від випадання хоча б однієї ланки. Адже вчасно оплачені послуги – це ремонт і відновлення газорозподільного обладнання і мережі, виконання інвестпрограм, виплата заробітних плат співробітникам і сплата податків до місцевих бюджетів.

Усі ремонти пошкоджень, які відбулися внаслідок бойових дій - не тільки загальних розподільних мереж, а й будинкових – підприємство проводить власним коштом.

У багатьох випадках розподіл газу був запущений в аварійному режимі, щоб у складні часи у людей був газ. Потрібно провести повноцінні ремонти і запустити обладнання і газопроводи в робочому режимі. Всі кошти, які надходять з платежів за тарифом на розподіл газу, компанія спрямовує на ремонт пошкоджень і поточну підготовку до опалювального сезону. Ось чому так важлива кожна оплата.

Окрема ситуація з теплопостачальними організаціями – Чернігівською ТЕЦ і «Облтеплокомуненерго». Вони мають найбільшу заборгованість за розподіл газу – станом на 23 квітня 56,5 млн грн. При цьому ТЕЦ перебрала заявлену потужність, а «Облтеплокомуненерго» - не добрала, пояснює Алла Ярова, адже було прийнято рішення від 15 березня не продовжувати опалювальний сезон. Це було пов’язано з тим, що, коли почали подавати гарячу воду, відбувалися пориви через пошкоджені бомбардуваннями внутрішньобудинкові мережі. Відсутність мешканців не давала можливості ліквідовувати пориви, а температура на вулиці була ще мінусова, й існувала можливість масштабних руйнувань мережі. Наразі ситуацію розглядає НКРЕКП – якщо буде прийняте рішення про особливий режим перерахунків заявленої потужності теплогенеруючих підприємств, тоді буде коригуватися питання заборгованостей. В цьому напрямку, запевняє очільниця «Чернігівгазу», ведуться перемовини з Чернігівською міською радою.

Ще одне важливе питання – щоби представників підприємства обов’язково включали до комісії з огляду пошкодженого житла. Адже під час артобстрілів та авіабомбардувань будівлі отримували не тільки «прильоти» від снарядів, бомб та уламків. Потужні вибухові хвилі розгойдували будинки, а разом із ними і всі внутрішні мережі, як при землетрусі. А це дуже небезпечно, оскільки негерметичність мереж та конструкцій може призвести до отруєнь природним та чадним газом. Щоб цього уникнути, потрібно зробити комплексне обстеження та планове технічне обслуговування– як ззовні, так і всередині будинку. Для цього власникам чи уповноваженим на це організаціям, на балансі яких перебуває будинок (ОСББ або ЖЕК), необхідно укласти відповідну угоду. Причому ініціативу мають проявити саме ці організації.

Жили на роботі

Адміністративні будівлі перетворилися на прихисток не тільки для працівників підприємства, а і для їхніх родин - дехто вже в перші дні війни втратив власну домівку. Дехто з працівників приїжджав на зміну, а повернутися назад через суцільні обстріли вже не міг. Тож в бомбосховищі компанії люди жили справжньою комуною – до працівників додалися ще й мешканці прилеглих вулиць. Разом ховалися від обстрілів, допомагали і підтримували одне одного - всього близько 100 людей.

Диспетчера через постійні обстріли не завжди могли доставити на роботу, тож у цій ролі по черзі працювали всі керівники, в тому числі і голова правління приймала аварійні виклики.

Алла Ярова:

- Звісно, спочатку ми, як, напевно і всі, були розгублені. Але потім організувалися. Функціонал дуже швидко розподілився. Важливо було не тільки налагодити роботу з тією кількістю людей, а й організувати їхній побут і побут їхніх родин із дітьми в умовах, коли вже не було світла, води і тепла. Щоб працівники не переймалися побутовими проблемами, не розчинялися в них, а могли зосередитися на роботі в тих надскладних умовах.

А ще потрібно було знайти необхідні слова, підтримати і, за великим рахунком, подати особистий приклад. Щоранку близько 6-ї, коли була невелика пауза в обстрілах, Алла Ярова відвідувала своїх підлеглих і підбадьорювала, дізнавалася про потреби.

Коли не стало води, домовилися з водоканалом набирати її для працівників. Коли зникли продукти, а, головне, хліб, отримали підтримку від «Нашої булочки».

Допомагали волонтери – велика подяка, каже пані Алла, Оксані Тунік-Фриз. При потребі зверталися до голови обласної військової адміністрації В’ячеслава Чауса, який завжди був на зв’язку. Корегували плани на різні випадки, в тому числі і найгірші сценарії, за яких довелося б все ж евакуйовувати працівників.

Ті працівники, хто залишився і працював, отримали заробітну плату.

Для цього до бухгалтерів під обстрілами привозили комп’ютери або, навпаки, доставляли на робоче місце фінансистів з бомбосховищ. При цьому підприємство заплатило до місцевого бюджету понад 16 млн грн ПДФО. А це неабияка підтримка спустошеної місцевої скарбниці.

Сумні історії та хвилини радості

Часом, зізнається Алла Ярова, було дуже важко. Пригадує, що за весь час облоги Чернігова дуже сумно було двічі. Одного разу, коли практично щодня почали розвозити продукти і медикаменти людям, які залишалися в місті – на 1-го Травня, в Олександрівку, в район льотного училища… І нестерпно було бачити спустошені вулиці, розбиті будинки, наляканих мешканців. Мимоволі думалося, що в місті залишилися тільки ті, хто просто фізично не міг його залишити – старі й немічні…

І раптом, пригадує пані Алла, на підприємство почали приходити молоді люди – волонтери. Спочатку приїхав 30-річний син її знайомих – разом із товаришами він організувався з іншими волонтерами для допомоги містянам. Потім завітав співак Ігор Хонін, який теж запропонував свою допомогу. Він, наприклад, допоміг дістати специфічні ліки для охоронця, які були йому життєво необхідні.

Дивлячись на молодь, яка не поїхала, а залишилися заради того, щоби допомагати іншим, прийшло розуміння, що життя, попри все, триває, говорить Алла Ярова.

Вдруге було сумно і навіть страшно, коли один із волонтерів, привізши за кілька днів до знищення мосту через Десну гуманітарну допомогу, запитав, чому вони не евакуюються, адже місто в кільці, і Чернігів може перетворитися на другий Маріуполь. Він поїхав, а вони залишилися в невідомості. Але всі розуміли, що не можна все покинути і поїхати. Тож довелося зібрати волю в кулак і працювати.

Запитую, чи були радісні моменти серед важких воєнних буднів? Не замислюючись ані на хвилину, пані Алла відповідає: «Так, коли пішов дощ! Ми всі раділи, як діти. Бігали по приміщенню, збирали всі можливі ємності, щоб їх наповнити».

І я з нею погоджуюся, адже зрозуміти цю радість «подарунку з неба» можуть лише ті, хто годинами стояв у черзі за водою, носив додому важкі «балсанки» за кілька кілометрів, економив кожну краплю, розмірковуючи, що краще – помити посуд, випрати речі чи, врешті, зігріти води та вимити волосся вперше за кільканадцять днів. Тоді, мабуть, пів-міста стояли з відрами та каструлями під водостічними трубами, або просто черпали воду із калюж. Брудна й каламутна, вона годилася лише для технічних потреб, але її можна було не економити.

А загалом, зізнається Алла Ярова, найголовнішим є те, що ніхто з її працівників не зламався, всі підтримували і дуже турботливо ставилися одне до одного. Адже у кожного були свої проблеми, втрати, біди і горе, своя історія.

У когось окупанти виселили з будинку 83-річну матір, а допомогти їй було нікому…

У когось батьки потрапили під обстріли в Олександрівці…

У когось не було зв’язку з батьками в найгарячіших точках на сході країни…

У самої Алли Ярової раптово помер батько – не витримало серце, а донька з онуком опинилися в окупації.

«Ми склали найголовніший і найважчий іспит у житті - на людяність», - говорить Алла Ярова.

Прощаючись, я їй подякувала. Не тільки за розмову – емоційну, невимушену і щиру.

Я дякувала їй, а в її особі й тим працівникам комунальної сфери, які залишились у Чернігові, не покинувши напризволяще місто і його мешканців. Які під час бойових дій, під обстрілами, щохвилини наражаючись на небезпеку і ризикуючи життям, забезпечували місто газом, водою, електрикою, підтримували чистоту.

Це слова вдячності від імені всіх чернігівців, які пережили облогу.

Ми знали, що наші військові нас захистять. Але працівники комунальних служб підтримували нашу віру і давали надію на завтрашній день. Дякуємо!

Алла ПРИМА