Міністр соціальної політики, сім'ї та єдності Денис Улютін заявив: "Необхідно враховувати бойовий досвід, додаючи певну суму до пенсійних виплат за кожен місяць служби".

Уряд Юлії Свириденко не раз піддавався критиці за застосування недостатньо ефективних засобів підтримки населення, зокрема через різноманітні виплати, які надавалися не лише тим, хто справді потребує, а і багатьом іншим. Після того, як наприкінці травня Світовий банк затвердив новий проєкт SPIRIT, який має на меті оновлення системи соціального захисту в Україні, це викликало широкий суспільний обговорення.

З кількох причин. З одного боку, Україна в умовах війни отримує 880 мільйонів доларів США на соціальну сферу і це означає, що ці соціальні видатки будуть профінансовані. З іншого - деякі політики наголошували, що лише 20 мільйонів - це грантове співфінансування, а 860 млн - це позика, і її доведеться повертати, а нова система, яку планують запроваджувати, погіршить і без того скрутне становище людей, які потребують допомоги від держави. І коли ми спілкувалися з міністром соціальної політики, сім'ї та єдності Денисом Улютіним, то говорили здебільшого саме про практичну сторону цієї реформи, щоб люди зрозуміли, що насправді їх очікує. А оскільки інтерв'ю записували до відставки уряду Юлії Свириденко, то, питаючи про проблеми вимушено переміщених осіб, тоді ще не знала, що у новому Кабміні буде переформатовано частину міністерств і створено нове.

Окрім того, поговорили з міністром про ще одну гостру проблему - пенсійну реформу, зокрема в частині спецпенсій, доплат до пенсій людям, які воюють, і про накопичувальну систему, яка може стати вже не вибірковою, а масовою, якщо депутати ухвалять відповідний закон.

Якими альтернативами можуть бути виплати "за статусом"?

Було оголошено, що проєкт "Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та трансформації (SPIRIT)" з бюджетом у 880 мільйонів доларів США, який реалізовуватиме міністерство, підтримує великий пакет реформ, спрямованих на модернізацію соціальної допомоги для малозабезпечених родин. Цей проєкт передбачає трансформацію фінансування і надання соціальних послуг, а також впровадження сучасної системи підтримки для осіб з інвалідністю, що відповідатиме стандартам Європейського Союзу.

Пане міністре, якщо пояснити цю реформу людям простою мовою, що саме для них зміниться окрім суми виплати?

Цей проєкт вже не зосереджений на виплатах. Головна мета полягає в реформі, яка інтегрує фінансові виплати з соціальними послугами, для чого були виділені кошти з боку урядів трьох держав. Реформа включає три складові, які дозволяють суттєво трансформувати підходи до соціальної політики.

Почнімо з головного. Зараз соціальна політика орієнтована на статус. Найпростіше - присвоїти статус, дати під нього якусь невелику виплату і не вирішувати проблему. Але в такій конструкції людина постійно залежна від цієї виплати, оскільки й надалі залишається в складних життєвих обставинах.

А система, до якої ми будемо переходити і під що схвалено проєкт Світовим банком, передбачає потребо-орієнтований підхід. Бо з проблемами потрібно працювати через надання послуг, які якраз і будуть виводити людей зі складних життєвих обставин, повертати до самозарадності і можливості бути економічно активними.

Це виклик, оскільки вимагатиме радикальних змін у вже існуючій державній системі, а також трансформацій на рівні місцевих громад. Один із ключових аспектів полягає в удосконаленні механізму надання соціальних послуг на рівні громад. Іншим важливим елементом реформи, яку підтримує Світовий банк, є впровадження міжнародної системи класифікації функціональності для оцінки потреб людей з інвалідністю. Це означає, що виплати більше не будуть просто прив'язані до групи, а стануть компенсацією за втрачену функціональність. Це великий блок реформ, але я хотів би повернутися до основного аспекту - запровадження базової соціальної допомоги.

У Верховній Раді розглядається законопроєкт, який вже успішно пройшов перше читання та наразі перебуває на етапі доопрацювання перед другим читанням.

Документ передбачає об'єднання різних виплат, що дозволяє уникнути необхідності подавати окремі заяви на кожну з них.

Виплати, які будуть здійснені відповідно до потреб, також супроводжуватимуться наданням соціальних послуг. Наприклад, самотній матері можуть знадобитися послуги по догляду за дітьми, щоб вона могла займатися навчанням, працювати або шукати роботу.

Або в сім'ї є член, який має інвалідність і також потребує особливого догляду. Ці послуги повинні бути доступні, щоб люди могли працювати та мати можливість відпочити.

Тобто, ми намагаємось надати допомогу, виходячи саме з потреби людини в конкретній ситуації. Бо зараз люди з однаковими статусами можуть мати різні потреби, а на це система не реагує. А сім'ї з приблизно однаковим матеріальним становищем і потребами можуть мати якраз різні виплати, бо у них різний статус.

- Як все стало складніше.

Навіть для тих, хто добре орієнтується в цій соціальній структурі, буває важко визначити, яка саме підтримка необхідна родині і який статус слід обрати. Нововведена система суттєво спростить цей процес.

Зараз ми впроваджуємо пілотний проєкт із запровадження базової соціальної допомоги в частині уніфікації виплат, в ньому беруть участь 22 тисячі сімей (близько 66 тисяч осіб). Наш орієнтир в першому році після прийняття закону - це 100 тисяч отримувачів такої допомоги разом із послугами, які мають стати обов'язковим компонентом загалом цієї соціальної реформи.

- Є якісь дискусійні правки, по яких не вдається з депутатами домовитись?

- Ні, у нас хороша конструктивна робота з депутатами. Ми розуміємо, що хочемо досягти. Окрім того, у нас є перехідний період. І ми про це говоримо.

Як це функціонує на даний момент? Особа подає заявку через платформу "Дія", висловлюючи бажання взяти участь у цьому пілотному проєкті та отримувати базову соціальну допомогу. Відбувається аналіз документів та розрахунок, щоб визначити, яку суму допомоги отримає людина. Якщо особа вирішить перейти на базову соціальну допомогу, вона може це зробити. Однак, якщо вона вважає, що отримує більше через інші види допомоги, то може залишитися на поточному рівні.

В перехідний період ми показуємо, що нова система буде набагато людиноорієнтованішою. Вона буде таргетувати проблеми, які необхідно вирішити.

Якщо в сім'ї виникають зміни в обставинах, що робити? Чи потрібно звертатися до державної установи та інформувати про це, чи цей процес буде реалізовано автоматично?

Це і є основна особливість нової соціальної системи – вона зосередиться на оцінці потреб, а не на соціальному статусі. І ці потреби, безсумнівно, можуть змінюватися з часом. Статус, натомість, є незмінною характеристикою, яка не здатна вирішити труднощі, з якими стикаються домогосподарства, сім'ї або окремі індивіди.

У проєкті закону ми також враховуємо можливі кризові ситуації. Спостерігаючи за тим, як Росія руйнує цивільну інфраструктуру, можна уявити, що в якийсь момент людина може втратити все. У такому випадку їй буде потрібна допомога. Проте оцінка її матеріально-фінансового стану за попередніми періодами не дозволить їй скористатися існуючою системою. Натомість нова модель буде здатна реагувати на подібні кризові виклики.

Як ви визначаєте ціну своїх послуг? Адже вона може варіюватися.

Цей аспект є частиною еволюції соціальних послуг. Соціальні послуги – це основні послуги, які повинні бути доступні на рівні громад, і наразі їх налічується вісім. Існує також перелік соціальних послуг, які мають надаватися та фінансуватися з державного бюджету. Однією з послуг, яку ми нині фінансуємо на національному рівні, є послуга життєстійкості. Додатково, спільно з урядом Великої Британії та ЮНІСЕФ, ми працюємо над розвитком мережі постачальників соціальних послуг у громадах в рамках проєкту "Малі гранти". Створення постачальників дійсно є фінансово витратним процесом, і це також є частиною наших реформ. Програма демонструє свою ефективність, а уряд Великої Британії надає гранти для розвитку мережі постачальників, що в подальшому спростить процес закупівлі послуг.

Крім того, формування національного закупівельника для цих послуг є важливим аспектом проєкту SPIRIT, який ми плануємо втілювати спільно зі Світовим банком. Ми маємо намір реалізувати це на основі Фонду захисту осіб з інвалідністю. Вже сьогодні цей фонд займається придбанням соціальних послуг та впроваджує грантову програму для розвитку постачальників таких послуг у громадах.

Послуги можуть надаватися організаціями з різними формами власності.

Отже, до цієї категорії можна віднести комунальні установи, неурядові організації, благодійні фонди, які повинні відповідати визначеним вимогам, забезпечувати стандартизовані послуги та звітувати про їхнє виконання.

Зараз ми хочемо зробити і цифровий застосунок, який давав би можливість лишати відгуки про якість наданої послуги.

Для нас важливим критерієм ефективності нової системи соціальної підтримки є не лише обсяг фінансових виплат чи витрат, а передусім здатність допомогти людям вийти з важких життєвих ситуацій.

Чи буде фінансування надаватись для людей з інвалідністю, які потребують супроводу та цілодобової підтримки від іншої особи?

- Як я вже казав, потреби можуть бути різними, послуги відповідно теж. Ми максимально відходимо від інституційних закладів. Наша основна задача - це не ізоляція людей, а навпаки їх максимальна інтеграція у суспільство. Втім якщо людина може бути вдома і вона потребує якоїсь послуги - наприклад, денного догляду чи супроводу - така послуга має бути надана.

Сьогодні, наприклад, на рівні країни реалізується пілотний проект підтриманого проживання, що ґрунтується на принципі "гроші йдуть за людиною". Ця послуга орієнтована на літніх осіб, які є внутрішньо переміщеними особами. У даному випадку фінансування не надходить безпосередньо постачальнику послуг, а виплачується самій людині, яка має можливість обирати свого надавача.

Чому тільки внутрішньо переміщені особи?

- Ми продовжуємо вдосконалювати проєкт, і з часом до нього будуть інтегровані нові категорії.

Чи також класифікуються послуги за категоріями?

На сьогоднішній день існує 8 основних послуг, що фінансуються з державного бюджету, а інші питання потребують нашої уваги відповідно до актуальної ситуації.

Чи могли б ви перерахувати ці основні послуги?

- Це раннє втручання, підтримане проживання, послуга комплексного розвитку для дітей з інвалідністю, послуга притулку, довготривалий медсестринський догляд, послуга догляду і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в умовах, наближених до сімейних.

- Якщо члени родини отримують різні види допомоги, їм треба відмовитись від них і перейти на одну базову?

Якщо ви бажаєте отримувати базову соціальну допомогу, вам доведеться відмовитися від тих видів підтримки, які вона замінює. Базова соціальна допомога розраховується з урахуванням усіх членів сім'ї, які дали свою згоду. Наразі для однієї дорослої особи базова сума становить 4500 гривень. Визначили кількість осіб, їхні доходи, і виплатили різницю у вигляді базової соціальної допомоги.

Щоб отримати допомогу, особа повинна укласти відповідну угоду про надання соціальних послуг.

Уявіть собі, що до вас звертається сім'я з проханням про допомогу, пояснюючи, що наразі вони не мають роботи. Чи можуть вони сподіватися на мінімальну підтримку, оскільки їхнє становище можна вважати важкими життєвими умовами?

Що робити, якщо особи працездатного віку не бажають займатися трудовою діяльністю? (усміхаючись,-авт).

Або не вдається знайти місце праці.

Ми готові підтримати в її пошуках. Наприклад, у нас був випадок, коли хтось висловив бажання отримувати гроші, не працюючи. Так не вийде. Для отримання допомоги людина повинна або працювати, або бути зареєстрованою в центрі зайнятості, що надасть їй право на базову соціальну підтримку. Якщо ж особи працездатного віку просто не бажають працювати, вони не зможуть потрапити в програму, оскільки система їх не допустить.

- На який тривалий період люди, які зазнали втрат від ракетної атаки, зможуть отримувати компенсації?

У запропонованому законопроєкті зазначено, що термін складе три місяці. Після цього необхідно буде забезпечити відповідні послуги як на місцевому, так і на державному рівнях.

- Це буде повна виплата?

В даний час ми випробовуємо початковий рівень виплат у 4500 гривень. Однак ця цифра може коригуватися щорічно, в залежності від затвердження відповідних змін у законодавстві про державний бюджет.

Хто визначив цю суму як основну виплату? Чи часто ви самостійно відвідуєте магазин за продуктами?

Безперервно.

Яку суму ви зазвичай витрачаєте за один раз? Чи можете ви підрахувати, на скільки часу вистачить цих 4500?

Суть питання полягає в тому, що наша країна може собі дозволити. Це стосується не лише затвердженого законом бюджету на проживання. Ця первинна допомога не може бути альтернативою доходу, який повинна отримувати сім'я.

У даній структурі ми функціонуємо не лише як міністерство, але й як організація, що прагне підтримати людей у поверненні до самостійного та гідного життя, незалежно від умов держави. Ми розробляємо програми зайнятості, включаючи ініціативи для осіб з інвалідністю. Нещодавно уряд ухвалив рішення, яке дозволить нам організувати перенавчання у сфері кібербезпеки для двох тисяч осіб з інвалідністю першої та другої групи, в тому числі для ветеранів з ампутаціями. Це дасть їм можливість здобути професію, яка забезпечить їм стабільний дохід.

Ця спеціальність не вимагатиме високої мобільності, проте надасть можливість отримувати доходи, які стануть відповіддю на ваші потреби.

Сума в 4500 гривень представляє собою фінансовий ресурс, призначений для задоволення основних потреб.

З огляду на теперішні ціни та інфляцію, це все ще виглядає не надто переконливо. Яким чином це зможе задовольнити потреби?

- Для їжі.

- Якщо людина живе одна, їй ще принаймні треба сплатити комунальні платежі.

Для цього існує фінансова підтримка.

Чи продовжать діяти субсидії?

- Базова соціальна допомога субсидії не заміняє, вона залишається.

- Яка частина виділених міжнародними партнерами коштів дійде безпосередньо до людей у вигляді виплат, а яка піде на адміністрування реформи?

- Усі 880 мільйонів ідуть у бюджет і вони будуть направлені на фінансування соціальних видатків.

- А посилення спроможності громад, про яке йдеться в рамках цієї реформи за рахунок чого фінансуватиметься?

Завдяки інвестиційному компоненту, який становить 20 мільйонів, буде отримано грантове фінансування від Великої Британії та Німеччини. Ці кошти будуть використані через державний бюджет для подальшого розвитку системи надання соціальних послуг на місцевому рівні, підготовки соціальних працівників до впровадження інтегрованої моделі базової соціальної допомоги, а також для цифровізації процесів.

Україна вже отримала 600 мільйонів з оголошеної суми. Чи могли б ви поділитися, яким чином вдалося переконати партнерів виділити такі великі кошти на реформу соціальної сфери? Адже це не стосується оборонних витрат, від яких залежить безпека інших держав.

Разом ми здатні трансформувати систему, в якій ми відмовимося від концепції витрат і перейдемо до інвестування в наших людей. Адже витрати на початковій стадії, коли проблема тільки починає виникати, значно менші, ніж фінансові витрати на пізніші етапи для усунення вже суттєвих проблем.

Партнери здійснюватимуть моніторинг того, яким чином будуть витрачені їхні фінансові внески.

Всі витрати підлягають перевірці міжнародними партнерами, які залучають для цього аудиторські фірми.

Ми повністю підтримуємо ідею прозорого використання фінансів та проведення аудитів, адже мова йде, насамперед, про кошти платників податків тих держав, які сподіваються на наші зміни.

Які зміни відбудуться для осіб з інвалідністю в рамках реалізації цієї реформи? Які кроки ви плануєте вжити, щоб нова система оцінки не стикалася з тими ж проблемами, що й МСЕК — такими як суб'єктивізм, корупційні схеми та неприязне ставлення?

Ви абсолютно праві – це дійсно делікатне питання. Ми прагнемо створити максимально зручні та зрозумілі умови для тих, хто чекає підтримки від держави.

На сьогоднішній день у нас існує лише виплата за групами, яка не відображає справжні потреби населення.

Стара радянська система, що дісталася нам у спадок, насправді не має на меті змінити обставини, в яких опинилася особа. Міжнародна класифікація функціональності, розроблена ВООЗ, оцінює не саму групу інвалідності, а те, наскільки людина втратила можливість рухатися, працювати або піклуватися про себе. Це означає, що дві особи з однаковим діагнозом можуть демонструвати абсолютно різний рівень функціональності за МКФ. Наприклад, якщо людина працювала в IT-сфері і зазнала травми, через яку стала менш рухомою, вона може продовжувати виконувати свої професійні обов'язки. У такій ситуації фінансові втрати відсутні. Тому держава повинна забезпечити цю особу необхідною підтримкою та послугами, такими як догляд або соціальний супровід.

Якщо, наприклад, особа працювала на виробництві і втратила здатність до руху, це призводить до втрати її професійних можливостей, і вона більше не може виконувати свої обов'язки на попередньому місці. Тому важливо надати такій людині шанс на перекваліфікацію, адаптацію робочого середовища і співпрацю з роботодавцями. Іншими словами, необхідно створити всі умови для того, щоб людина могла повернутись до активної діяльності, заробляти на життя і бути незалежною.

Хотіла б уточнити, чи правильно я вас розумію. Наразі особи з інвалідністю отримують фінансову підтримку, яка залежить від призначеної їм групи. Після переходу на нову систему їх можуть позбавити цих виплат, якщо влада вирішить, що вони здатні забезпечити себе самостійно. Це те, про що йдеться?

Не лише слід вважати, але й необхідно проаналізувати потреби цієї особи.

Отже, чи заберуть виплати у всіх осіб з групою інвалідності, які є на сьогодні?

Спершу державі слід розробити механізм, здатний оцінювати ефективність роботи.

Давайте розглянемо ситуацію більш детально. Які наші очікування? На сьогодні середня пенсія для людей з третьою групою інвалідності становить близько 2 500 гривень. Ми ж тільки що обговорювали, що навіть 4 500 - це не така велика сума.

Проте, якщо заберуть і це, то ситуація не покращиться.

Наше суспільство повинно зробити важливий вибір: чи готові ми щомісяця виплачувати всім по 2,5 тисячі гривень і не звертати уваги на потреби окремих людей, чи вважаємо за краще надати більшу підтримку тим, хто справді цього потребує. Які ж саме потреби мають люди? Чи потрібні їм просто фінансові допомоги, чи важливіше забезпечити їх необхідними послугами?

Звичайно, важливо мати значні фінансові ресурси. Але я маю на увазі інше. Коли людина отримує гроші, вона може використовувати їх так, як вважає за потрібне. Наприклад, якщо їй потрібні медикаменти, вона може їх придбати.

- Я розумію про що ви говорите, я розумію настрої. Але ще раз спробую пояснити. Питання не в тому, щоб платити і тримати людей на короткому повідцю за невеликі кошти. А в тому, щоб оцінити потребу і дати цим людям можливість заробляти більше.

Одна з основних турбот, яка займає наші розуми, - це підготовка до зимового періоду. Кажуть, що ця зима може виявитися більш суворою, ніж минула. Чи плануєте ви ініціативи для підтримки населення в цей час?

- Ми разом з донорами готуємо велику програму підтримки громадян, які проживають на прифронтових територіях, розширюємо перелік вразливих категорій. Що буде відмінне цього року - це використання державних систем та реєстрів для спрямування коштів гуманітарних організацій, передусім це гуманітарний рахунок. Так ми уникаємо прогалин в охопленні. Вже мали змогу протестувати цей механізм через виплату 6500 грн від ЮНІСЕФ для 8700 дітей з інвалідністю з прифронтових областей.

- Це буде фінансова допомога?

- Так. Частково через наші канали, частково через донорів. Ми хочемо скоординуватись для того, щоб не було дублювання і усі ті, хто проживає на таких територіях і відповідає критеріям вразливості, її отримали.

РОБОТОДАВЦІ ВІДШКОДУЮТЬ ВИТРАТИ НА СПЕЦПЕНСІЇ

Ще одна з реформ, що викликає широкий суспільний відгук, - це пенсійна реформа. На якому етапі вона перебуває зараз?

Ми завершили первинну стадію роботи над проєктом закону і представили нашу реформу депутатам. Тепер плануємо провести презентацію для стейкхолдерів, включаючи роботодавців, профспілки та економістів. Після цього документ буде винесено на дискусію для широкого загалу.

Пенсійна реформа - це про зміну поглядів і певну відповідальність між поколіннями. Бо коли ти молодий, то про пенсію не дуже думаєш. І коли до мене на зустрічі приходять громадяни зі своїми зверненнями, показують платіжку і кажуть: "От як можна прожити на таку пенсію?", то в мене теж є певні питання. Не до всіх, але є.

- Яке саме питання вас цікавить?

Кажу: "А яку суму ви внесли у фонд свого робочого життя через ЄСВ?" І чую у відповідь, що, мовляв, тоді були інші часи, і сплачувати ЄСВ не було необхідності.

Необхідно усвідомлювати, що коли ти стаєш частиною економічної системи, ти зобов'язаний сплачувати податки та соціальні внески. Це вплине на розмір твоєї пенсії в майбутньому.

Але я також розумію, що солідарна система побудована так, що не дуже таргетує постійні внески. Ми хочемо перебудувати солідарну систему таким чином, щоб пенсія людини напряму залежала від того, скільки внесків вона зробила і скільки років працювала.

- Що робити людям, які мають пенсію отримати вже за 5-10 років і не можуть за станом здоров'я багато працювати або й зовсім?

- В нашій пенсійній системі є три елементи, які ми відпрацьовуємо. Один із них - це ситуації, про які ви сказали. Тобто, коли людина вже дожила до певного віку, держава має унеможливити бідність в старості. Тому базова виплата має бути. Ми хочемо зробити старт мінімальної пенсійної виплати з 6 тисяч гривень. Але ми прагнемо того, щоб базова пенсійна виплата була на рівні реального прожиткового мінімуму.

Проте, ситуація насправді виглядає інакше, ніж те, що може дозволити фінансовий стан.

Суть проблеми полягає в тому, що багато аспектів, які не повинні залежати від прожиткового мінімуму, насправді з ним пов'язані. Наразі існує 180 різних виплат і доплат, що жодним чином не стосуються соціальної сфери, які прив'язані до цього показника. У нас немає можливості провести реформу прожиткового мінімуму, не відокремивши його від цих виплат.

А в цій конструкції ми досить далеко просунулись з Радою Європи, працюємо над реформою прожиткового мінімуму для того, щоб це повністю відповідало європейським стандартам.

- Ви сказали, що елементів пенсійної системи, які намагаєтесь змінити, - три. Один з них - це солідарна система. А що з іншими?

Другий аспект стосується спеціальних пенсій. Вже давно виникла потреба перевести цей елемент у накопичувальні системи для певних професій. Це необхідно як для стабілізації державних фінансів, так і для осіб, чия діяльність надає їм право на такі пенсії. У такій системі вони матимуть більше гарантій, оскільки зможуть змінювати професії, що в майбутньому забезпечить їм підвищені пенсійні виплати.

І ще один елемент, якого давно уникають, але ми маємо до нього дійти - це накопичувальна система. Кожен працюючий має думати про те, який обсяг пенсії отримуватиме в майбутньому і робити накопичувальні пенсійні внески. В нашому проєкті ми пропонуємо зробити необов'язкову систему з автозаписом. Це коли оголошено автозапис, усі люди в системі автоматично підписуються на пенсійні внески в певному обсязі, але кожна людина може відмовитись від сплати таких внесків. При цьому, має чітко усвідомити, що в майбутньому не матиме більше, ніж пропонує солідарна система.

Тривалість переходу від спеціальних пенсій до професійних моделей становить приблизно 13 років. Це більше половини того стажу, який наразі необхідний для вступу в систему. Отже, всі, хто вже має понад половину стажу, зможуть продовжувати отримувати пенсії за старою системою. Натомість для нових учасників це буде можливість одразу приєднатися до нової системи. Таким чином, ми поступово адаптуємо пенсійну систему до сучасних вимог і очікувань.

- Людина самостійно зможе обирати недержавний пенсійний фонд, де тримати такий накопичувальний рахунок?

Безумовно, він зможе.

- Як оцінити надійність такого фонду?

Цю систему контролюють Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також Національний банк. Для отримання додаткової інформації зверніться безпосередньо до цих органів.

Для нас важливо, щоб люди повірили в цю систему. Для цього вони дійсно мають бути впевнені, що захистять кошти на такому тривалому шляху. І ми на цьому акцентуємо увагу, коли спілкуємось із нашими колегами з інших відомств.

Систему накопичення намагаються реалізувати вже протягом багатьох років. Чому ж це досі не вдалося?

- До обов'язкової накопичувальної системи ми підходимо досить повільно, тому що завжди буде питання, за чий рахунок будуть такі сплати. В попередні періоди це було за рахунок внесків, які вже робляться в системі. Частина цих внесків буде перераховуватись в накопичувальний фонд, що собою являє, на мою думку, перенесенням проблем на період, коли ті, хто заходить в цю систему, будуть виходити на пенсію.

Яка сума щомісячних внесків буде необхідна людям при впровадженні накопичувальної системи?

- Це ще прораховується.

Коли ми досягнемо моменту, коли, як пенсіонери в європейських країнах, зможемо вільно подорожувати по світу, не турбуючись про фінансові витрати?

- Коли накопичимо (посміхається,-авт).

Якщо говорити серйозно, то я правильно розумію, що мова йде про німецький досвід. У доковідний період, коли ми подорожували, ми часто зустрічали на відпочинку пенсіонерів із Німеччини та Японії. Вони дійсно витрачають багато часу на накопичення коштів, щоб мати можливість подорожувати в такі способи.

Ви зазначали, що фінансування професійних пенсій не відбуватиметься за кошти державного бюджету, а базуватиметься на додаткових накопиченнях, які формуватиме роботодавець. Чи могли б ви роз’яснити деталі цього механізму?

- У нас є великий спектр законів, якими визначені спеціальні права. Ми порахували, скільки ці права коштують і розуміємо, що вони мають бути оплаченими. Але не усіма платниками податків, як це є зараз і що викликає резонанс, а роботодавцями. В залежності від того, що передбачає закон, який регулює питання про спецпенсію - ранній вихід, більший розмір і т. п. Це може бути додаткові 15% ЄСВ, який має сплачуватись саме у цю накопичувальну систему професійних пенсій. Для людини це великий плюс, бо вже з першого року роботи вона матиме це накопичення.

А що буде, якщо працедавці відмовляться сплачувати внески?

- У них не буде вибору, якщо це буде врегульовано законом.

- Ви також коментували, що вирішується питання щодо додаткових доплат до пенсії за наявність бойового стажу. В якому розмірі і за яких умов їх планують нараховувати?

- За кожен місяць бойового досвіду, який є у наших захисників і захисниць потрібно додати певну суму до пенсії. На сьогодні є просто виплата за УБД. Вона для усіх однакова: один день ти там був чи чотири роки. Ми маємо це змінити.

А яка конкретно буде ця сума, вже встановлено?

- Ні, ми ще працюємо над цим.

- Щоразу переглядаючи відео вимушених евакуацій людей з територій, де вже неможливо жити через бойові дії, усвідомлюю наскільки людям страшно покинути усе і фактично почати життя з нуля, не маючи на це коштів. Чому держава за роки війни не створили для них прийнятні умови, не напрацювала дійсно дієві пакети підтримки? Стратегія підтримки ВПО до 2030 року, яка була схвалена не так давно, - це реально спроба їм допомогти чи чергова формальність?

Цей документ є першим комплексним керівництвом, яке описує процес від евакуації до реінтеграції осіб у громаду. Він також деталізує підтримку людей на кожному етапі — від транзитних евакуаційних пунктів до місць тимчасового проживання. Наступним етапом є інтеграція в громаду та робота з цими людьми, оскільки основна мета соціальної політики полягає в відновленні їхньої здатності до самостійного життя та активної участі в суспільстві. Усі наші дії спрямовані на досягнення цієї мети. Серед них — робота спеціальних команд в евакуаційних пунктах, а також послуга довготривалого медсестринського догляду, оскільки ми усвідомлюємо, що багато людей евакуюються з важких умов. Особливо це стосується маломобільних осіб та літніх людей, які потребують медичної допомоги. На сьогоднішній день, люди можуть перебувати в закладах охорони здоров'я до 90 днів, після чого їх переводять до місць тимчасового проживання, де їм допомагають знайти постійне житло. Також надаються різноманітні послуги в громадах, зокрема, послуги з надання притулку, які ми наразі тестуємо — це коли житло для людей оплачується постачальникам. Крім того, забезпечується допомога у відновленні документів, довідок та призначенні відповідних виплат.

У цій стратегії є значний блок питань, що стосуються житлових умов. Ми працюємо в рамках двох програм. Одна з них орієнтована на осіб, які евакуюються, але залишаються економічно активними та мають можливість отримати кредит на придбання нерухомості завдяки наявності роботи. Цей кредит надається на вигідних умовах: держава покриває 70% першого внеску і 70% платежів за перший рік. Крім того, уряд надає додаткові 40 тисяч гривень для оформлення кредитів. На сьогодні вже отримано 3 тисячі заявок, з яких 2800 було оброблено. Видано 720 кредитів, а інші претенденти наразі займаються пошуком комфортного житла.

Друга програма, яку ми зараз реалізовуємо, стосується купівлі житла в сільській місцевості, ініційована народними депутатами. Ми в цьому пілоті очікуємо придбати тисячу будинків вже цього року. Це добре і для людей, які хочуть жити у сільській місцевості, і для громад, які таким чином оживатимуть. Але такі громади обов'язково мають бути з відповідною інфраструктурою (дитячий садок, школа) і мати робочі місця.

Крім того, було виділено мільярд гривень субвенцій для громад з метою створення комфортних умов тимчасового проживання для осіб з обмеженими можливостями.

Щодо програми придбання житла в сільських районах, Міністерство виступило з ініціативою щодо встановлення максимальної вартості будинку на рівні 500 тисяч грн. Водночас, заборонено придбання нерухомості, яка потребує значного ремонту або реконструкції, а також тих об'єктів, які не мають підключення до електропостачання або централізованого/індивідуального опалення. Які ж можливості для покупки відкриваються в межах цієї суми?

- Громади самі підбирають будинки і надають нам інформацію. Наприклад, Київська область підібрала 100 будинків.

У Чернігівській області з 1 липня розпочалася обов'язкова евакуація з прикордонних населених пунктів, але місцеві мешканці не прагнуть залишати свої домівки. Як повідомляє "Суспільне", у селі Чайкине наразі проживає приблизно 170 осіб, серед яких 28 внутрішньо переміщених осіб, котрі переїхали з інших прикордонних територій. Староста села ще на початку червня ініціював збір підписів серед жителів для організації евакуації, проте жоден з них не виявив бажання покинути село. Чи можна розробити такі програми підтримки, які б гарантували людям ясність щодо їхнього нового місця проживання та допомогли б знайти роботу?

- Зараз ми працюємо над цифровим рішенням, яке б покривало увесь шлях ВПО. Там буде кожен крок, можливість попереднього запису на евакуацію. Додатково до цього ми працюємо з донорами, щоб попередня реєстрація давала можливість з нашого боку заплатити людям кошти на перший час.

У нашіх планах також є створення списку всіх МТП, доповненого фотографіями та інформацією про наявність вільних місць.

Щодо роботи, то у нас є й такий блок, створений у партнерстві - це "Прихисток. Робота". Тут роботодавці публікують робочі місця разом з проживанням.

Ми також розробили платформу для внутрішньо переміщених осіб. Основна мета цієї платформи полягає в наданні людям необхідної інформації, щоб вони могли ухвалювати зважені рішення та усвідомлювати, як планувати своє подальше життя.