Владислав Тютюнник веде на ютубі свій канал – «Український аграрій»

Владислав Тютюнник – заступник директора з виробництва СТОВ «Інтер» на Ічнянщині, кандидат сільськогосподарських наук. Фахівець він не просто гарний, а креативний, дуже добре обізнаний в агрономії та технологіях, вимогливий, навіть жорсткий у ставленні до професії та роботи. Це стосується і себе, і працівників компанії. Адже прагне, щоб на «Інтері» було все нове, передове, інноваційне, найкраще.

В Ічні працює практично два роки. До цього набував досвід у відомих агрохолдингах і компаніях – «Райз», «УАХ», «МХП», «Мрії», «Укрлендфармінг». Жив у різних містах України – Тернополі, Львові, Броварах. Працював і в глибинці. І ось – Ічня.

– Для мене тут – велике виробництво із неймовірними перспективами. Маю відтак багато планів і можливостей їх реалізувати на користь компанії, – говорить Владислав Тютюнник.

Не «зірка ютубу», а фахівець, котрий хоче допомогти колегам

– Пане Владиславе. Переглянула кілька роликів і підписалася на «Українського аграрія». Цікаві теми й для журналістів, котрі пишуть про аграрну галузь, як кажуть, саме те. Просто, дохідливо, резонно, професійно, сучасно, без зайвої «води». Зачепила тема про вибір IT-технологій для точного землеробства. Дуже потрібний канал для фахівців сільського господарства, бо у вас теорія замішана на досвіді й практичних досягненнях. Як вирішили зробити цей канал?

– Справа в тому, що в ютубі та на ФБ багато тих, хто рекомендує, не маючи достатнього досвіду. Часом про таке кажуть – «кожен бачить із печери». І не бачить України, а тільки своє фермерське господарство, наприклад, на півдні чи півночі Чернігівщини. А дає рекомендації, скажімо, фермеру зі Львівщини чи Миколаївщини. Не розуміючи при тому, що там зовсім інші поля, ґрунти тощо. Я працював у різних холдингах на теренах усієї України, тому знаю, яка ситуація в регіонах. Тобто я працював, а не просто бачив здалеку чи чув. У кожній області специфічні умови. І те, що можна вирощувати в одній, абсолютно не можна в іншій. Навіть через Дніпро. Неграмотність і самовпевненість порадників зашкалює. Мій канал не фінансовий. Я не заробляю на ньому. Але витрачаю багато часу, свого особистого, а міг би відпочивати з рідними, близькими. Я не роблю стріми, а роблю10-хвилинний якісний ролик. Його написання займає немало часу. Увечері, наприклад, готую сценарій. Наступного дня – зйомку. Два-три дні монтаж. Адже треба завантажити відео з тих же дронів і так далі. Стрімити легше. Наговорив купу – і все. Я ж хочу робити професійний контент, у відео моє професійне бачення. І воно компетентне. Це я гарантую. Почав займатися каналом у квітні. А перше відео вийшло у червні. І зараз їх уже 24.

– Для багатьох аграріїв, і не тільки початківців, ваші поради – на вагу золота. Не просто моральна, а цілком фахова підтримка. Тим більше, що тієї ж матеріальної підтримки, якісної і твердої, від держави аграрії України не мають.

– Знаєте, мене дратує, приміром, що всі хочуть щось від держави. Здається, коли вона просто не втручатиметься в ту ж агрономію компаній, то буде набагато ліпше.

– Але ж європейські фермери, з якими спілкувалася, й ті, що займаються вирощуванням зернових культур, і ті, котрі працюють у тваринницькій галузі, задоволені дотаціями від своїх держав. Для них це істотна підтримка і подушка безпеки.

– Це погано, на мою думку. Як на мене, європейський фермер – не зразок. Вони навряд чи втримаються на плаву, коли держава відмінить субсидії. На мою думку, нам краще брати приклад із американських та канадійських фермерів. Саме вони покладаються на власний досвід, аграрні та економічні знання і технології. Вони рахують економіку. Один поляк мені якось говорив, що йому інколи вигідно, щоби був неврожай, ніж урожай. Європейці схожі на тепличні культури. Протяг не для них. А канадійці й американці витримають, бо сподіваються самі на себе і, повторюся, рахують економіку. А європейці – дотації. В тих же британців, голландців випадає до 1000 міліметрів опадів. Це щотижня дощ, як за графіком. А у нас? Ось на вихідні обіцяють дощ зі снігом. Тому три дні кукурудзу не збиратимемо, поки висохне.

Про врожаї. Не цьогорічні – а наступного року

– Який цьогоріч урожай у компанії? Навесні ви говорили, що погодні умови не задовольняють. Але ж нині технології поступово виручають. Навіть добрива вносяться різні, в залежності від погодних умов.

– Так. Технології є. Але й погода важлива. Бо на незрошувальних землях питання, швидше, не в кількості опадів, а в їхньому розподілі по вегетації. Для кукурудзи, наприклад, хороші дощі, навіть зливи, потрібні в період цвітіння. Для пшениці – на початку виходу колоса. Для сої – під час утворення бобів. Це кінець липня – початок серпня. Тому приказка про «два дощики в маю, тоді й агрономи не потрібні» – неактуальна.

Цього року про рекордні врожаї в Україні говорити важко. Полтавщина, Сумщина підгоріли, Харківщина, Донеччина, Луганщина взагалі згоріли. Раніше, ніж почалися дощі.

Технології, звісно, корегують ситуацію. Наприклад, ми використали диференційований посів кукурудзи, соняшника, як і внесення добрив, ЗЗР (засобів захисту рослин). Зробили все, що могли. А от погодою ми не керуємо ще. Весна була холодною, а дощі не завжди вчасними. Результат – підвищена вологість кукурудзи при збиранні. Торік на 2-3% вона була сухішою. А якщо при сушці додати ціну газу, що підвищилася, у 3-4 рази... Сьогодні тонно-відсоток коштує від 100 до 180 гривень. От давайте порахуємо. На вологій кукурудзі треба скинути 10 тонно-відсотків. А це в середньому за одну тонну буде 1300 гривень замість 1100. Множимо на 10 тонн кукурудзи – 13 тисяч гривень. Щоби продати – треба зерно відвезти в порт. А вагони коштували навесні 1500 грн за вагоно-день. А нині – 8000. При цьому, Укрзалізниця – підприємство державне... Цікаво, чи залізничникам додали зарплату? Сумніваюся. Тому я хотів би говорити спочатку не про урожай, а про економіку наступного року.

Зараз аграрії зайняті збиранням кукурудзи й одразу – закладанням врожаю наступного року. Оранка почалася. А дизельне пальне коштує вже 30 гривень за літр! Тому закладаємо велику собівартість врожаю наступного року. І навряд чи відтак продукти подешевшають. Хіба що весь світ буде з небувалими врожаями. Однак тоді станеться падіння цін. І можливе банкрутство підприємств. Бо селітра коштувала 7-8 тисяч грн за тонну. Зараз – 22-23 тис. Карбамід коштував 10-12 тисяч. Зараз – 28-30 тисяч. Бо для виготовлення азотних добрив потрібна велика кількість газу. А енергоносії дуже подорожчали.

Точне землеробство!

– Наступний рік буде показовим і для тих, хто йде в точне землеробство, і хто – ні. Бо сьогодні на землі треба робити все диференційовано. Не можна на все поле давати однакову кількість добрив, насіння, ЗЗР тощо. Є ділянки з різними ґрунтами, відповідно – з максимальним і мінімальним врожаєм. Тож скрізь має бути тандем – економіка й технології.

– Чому подорожчали кукурудза і соняшник? Бо в Казахстані, Росії, Америці – неврожай. Але зросли в ціні енергоносії. Тому затратна частина наступного року збільшиться. А якщо ціни обваляться? Тоді для аграріїв буде касовий розрив.

– А вихід?

– Я ж кажу – точне землеробство. І не треба тоді чекати милості від держави. На своєму каналі я пояснюю, що це не вища математика. А просто реальна панацея для аграріїв. Відтак можна економити й не часто надіятися на небесну канцелярію. А принаймні 50% зробити самому.

– Пане Владиславе, ви саме той спеціаліст, який рухає технології в компанії?

– Власники компанії справді шукали спеціаліста, який би міг впровадити сучасні аграрні ідеї, котрі були на часі. А я саме за економіку, помножену на технології. Набув такого досвіду в багатьох компаніях. І мені на «Інтері» довірили цю сферу. Я радий, що маю підтримку від власників. Вони люди сучасні й розуміють, куди рухається світ. На підприємстві постійно оновлюється технічний парк – минулого року купили шість важких тракторів 370-410 к.с. і два силосні комбайни «Джон Дір», а цього року – вже десять, а також 2 надсучасні зернові комбайни. Оновлюється парк причіпної техніки – з минулого року придбали сім культиваторів Case Tiger-mate, чотири бочки Кобзаренка для змішування засобів захисту рослин, п’ять сівалок Vaderstad, загалом їх маємо вже шість – це найбільш швидкісні сівалки у світі. Ще маємо чотири переобладнані сівалки Kinze, що дозволяє одночасно сіяти й додавати рідкі комплексні добрива, наносячи їх просто на насінину. Це інноваційна технологія з pop-up, запозичена з США.

Всі дані з процесу сівби надаються онлайн до диспетчерської, і це дозволяє контролювати якість посіву сівалки, її швидкість, виконання карти завдань залежно від продуктивності ділянки поля, просто сидячи в офісі.

Для додаткового контролю й отримання «живої» картинки зверху власники придбали дрони – їх уже п’ять на підприємстві. Кожний головний агроном отримує за їхньою допомогою додаткову інформацію з полів, яка надається до серверу диспетчерської і потрапляє до системи «Агроконтроль». У ній накопичуються всі дані щодо стану посівів, вегетації рослин, пересування техніки, історії полів, відеофіксації тощо.

Розповім іще й про технологію Face ID, що контролюватиме режим роботи персоналу під час ремонтів та доступу на елеватор.

За підтримки власників підприємства створено потужну цілодобову диспетчерську службу, всю техніку обладнано GPS, встановлюються датчики використання пального, налагоджено оперативне звітування через систему «Агроконтроль» за різними модулями, впроваджено комп’ютерну програму, що дозволяє стежити за вегетацією рослин через супутниковий зв’язок, запроваджено вимірювання щільності ґрунту за допомогою спеціального приладу пенетрометру, відкрито центральний склад адресного зберігання запчастин до сільгосптехніки, закупили пробовідбірник для автоматичного взяття проб ґрунту тощо.

«Змінюйся – або помри». Інакше не буде результату

– Маю сказати, що у мене в ходу такий заклик на каналі: «Змінюйся – або помри».

– Жорстка фраза.

– Я і керівник жорсткий. Бо знаю, що моя помилка буде дорого коштувати. Вирощуючи культуру, наприклад, треба провести 8-10 операцій. Починаючи з оранки, внесення добрив, культивації і тощо. Якщо хтось «закосячив» свою ланку, то будуть усім проблеми. Гримаю інколи, бо фахівці мають працювати максимально якісно. Інакше буде ложка дьогтю, яка все зіпсує.

– Ви зробили себе сам?

– І сам теж. Наприклад, я опікувався студентами. Вони жили в нашому гуртожитку і проходили практику. Їх було загалом 9. Навесні п’ятеро, восени прийшло четверо. Один утік наступного ранку. Із трьох двоє закінчили практикуватися швидше. Але лише з четвертого буде агроном, якщо постарається. Я його рекомендував на роботу в хорошу компанію. А вісім навряд чи стануть фахівцями. У людей, коли хочуть щось робити, очі горять. Без блиску в очах зірки з неба не хапають.

– У вас очі горять. Хочете розвитку компанії. І рухаєтеся вперед. Вчите інших. Із блиском в очах народжуються?

– Думаю, що це приходить із часом. Коли починаєш включатися в процес – навчання, робота, занурення в справу. Наприклад, я не захоплювався професією агронома, ніколи про це не думав в юності. Навпаки, хотів працювати в правоохоронних органах. Але так вийшло, що я волею долі став агрономом. І дякую Богові за це. У 40 років маю гарний досвід роботи. Власники групи компаній СТОВ «Інтер» дуже багато вкладають в аграрну справу й енергії, й душі, й коштів. За два роки, що я тут працюю, великий рух уперед. І це правильно. Бо технології рухаються швидко.

– А ви романтик? Коли зеленіють поля навесні чи, як кажуть, половіють жита – торкає душу? Чи ви більше прагматик? Ви – про технології, удосконалення, поступ уперед, економічну грамотність та ефективність?

– Кожен агроном закоханий в поле. Дивишся, як гарно росте, цвіте – душа, звісно радіє. Але мене все ж більше мотивує те, що зараз у світі стільки уваги до сільського господарства. 10-15 років тому не було ні такої цифровізації, ні можливостей. До роботи на «Інтері» в мене були накопичені знання, але реалізувати їх особливих можливостей не було. І тільки в групі компаній СТОВ «Інтер» мені довірили й агрономію, і супутні технології, і дали можливість реалізувати себе. У мультикомпаніях швидко рішення не приймається. Там усе рухається сходами від низу до верху часто й місяцями. Треба написати купу паперів. І поки все те дійде до власників, котрі далеко, то час уже буде втраченим. Відірваність власників від бізнесу – це неправильно. Відповідальні ж не говорять їм про те, коли щось не так, не доносять реальної ситуації. Власники навіть не спілкуються особливо з директорами своїх підприємств. А треба, аби все вирішувалося швидко. Адже поле не чекатиме до врожаю наступного року.
Або. Коли говориш, що такої врожайності в природі бути не може, а нереальні плани вже написані. Я не міг підписатися за липовий результат. Авторитет же формується роками. А втратити його можна швидко. Мене оцінюють за результатом. Результат є – і цим усе сказано. Тому наша врожайність, наш результат – на 9% кращий, ніж торік. Попри всілякі немилості погоди й економіки. Наразі ще 48% вирощеної кукурудзи треба дозбирати.

– Або рухайся, змінюйся, або умри – це ваше життєве кредо?

– Можна й так сказати. Ще раз наголошу: сьогодні господарствам треба починати з диференціювання полів. Бо поле – мов людина, в організмі якої є проблемні зони, а є такі, де все гаразд. Є проблемні ділянки й на полях. Де пісок чи де постійно стоїть вода. І до кожної ділянки треба індивідуальний підхід. Багато хто вважає, що точне землеробство – це не для них і не наразі. Кажуть, треба встигнути, бо хороші ціни. До прикладу. В Одеській області, коли минулі роки йшли дощі, то аграрії мовчали про компенсації. Потім засуха. А кошти не накопичували, хоча треба було поставити дощувальні машини. Бо, як на мене, аграрне виробництво на півдні країни без дощувальних машин та зрошення – це утопія. Нормальних урожаїв там не буде. Ще одне. Врожайність – це добре. Але головне – скільки в неї вкладено. Бо бізнес – це насамперед прибутки. Багато залежить від вартості тих же добрив, газу... Тому всім негайно – в точне землеробство. Це моє бачення, моя філософія. І я презентую ці кейси. Аби достеменно розібратися – дивіться ютуб-канал «Український аграрій» Владислава Тютюнника.

Людмила ПАРХОМЕНКО, Алла ПРИМА
Фото надане респондентом