«Веселі черевички» з Козельця

Зразковому художньому танцювальному колективові Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва «Веселі черевички», який очолює Тамара Романовська, присвоєно звання «Народний художній колектив». З цією подією їх привітала голова Чернігівської обласної ради Олена Дмитренко та побажала не зупинятися на досягнутому, нових перемог і подальшого завзяття.

Приєднуючись до всіх привітань, «Деснянська правда» вирішила поговорити з незмінним керівником «Веселих черевичків» Тамарою Романовською та розповісти про секрети успіху колективу, якому вже – 30 років! 

Колектив народився 1990 року спочатку як гурток. Його в тодішньому ще Будинку піонерів організувала Тамара Романовська. До гуртка прийшло 30 дітей. Дівчина, вчорашня старшокласниця, була захоплена танцями з дитинства. Звісно, займалася ними від душі. А після школи вирішила навчати танцювати дітвору. Напевно, аби краси й радості ставало більше навколо. 1995 року танцювало вже набагато більше дітей. І гурток став колективом при Козелецькому будинку творчості дітей та юнацтва. Згодом пані Тамара закінчила заочно Київський національний університет культури та мистецтв. А колектив щороку долав нові сходинки прекрасного.

Ніні репертуар колективу – 80% народних танців. Більша частина – українських, але є й узбецькі, грузинські, турецькі... 20% – то сучасна хореографія. Трохи бальних. Той же вальс. У колективі близько 150 дітей. І третя частина – хлопчики! Пані Тамара сама справляється з усією «командою». Заняття – 6 днів на тиждень. Один вихідний... Але родина звикла. Донька Діана теж займалася в колективі. Нині вона лікар-інфекціоніст. Лікувала хворих від ковіду. Зараз у декретній відпустці. Але танці, каже мама, дали дівчині багато. Адже з ними – і спорт непотрібний. До того ж формують характер, з котрим людина прагне досягти мети, впоратися з ситуацією.

«Веселі черевички» танцювали не тільки вдома, у Козельці, в Україні, а й у багатьох країнах світу. І перемагали! В 2005, 2006 роках побували в Естонії у складі делегації від Козелеччини. Тричі були в Болгарії на міжнародному фестивалі. Привозили призові місця. 2018, 2019 роки – Туреччина. Там отримали гран-прі. Показували наші українські танці. Їх у колективу багато. «Гопак», «Український святковий», «Їхали козаки», «Люблю Гриця», «Полька-зайчик», «Вівчарик», «Козачок», гуцульські танці... 2019, 2021 рік – Грузія. І щоразу 1 місце на конкурсі. Колектив – стипендіат Чернігівського осередку Національної хореографічної спілки України. Ще – переможець першого туру Всеукраїнського конкурсу імені Павла Вірського. 

За 30 років у «Веселих черевичках» «давали лиха закаблукам» тисячі вихованців. До речі, в колективі займається чимало дітей із багатодітних родин. А навчання безкоштовне для всіх! Цим опікується Козелецька громада. Вона завжди допомагає. І всі гуртки, всі заняття в Будинку творчості для дітей та юнацтва – безкоштовні.

«Я люблю дітей, люблю свою роботу, люблю створювати танцювальний простір та номери в ньому. І люблю потім на це дивитися й радіти. Адже танці захоплюють усіх. І танцюристів, і глядачів, у них, як вони кажуть, ноги самі просяться до танку. Така от радісна синергія навколо. Це надихає всіх, дарує щасливий настрій. Що дуже важливо, особливо сьогодні, коли навколо стільки проблем та викликів, – підкреслює Тамара Романовська. – Загалом, я – автор практично всіх наших танців. Щоправда, торік у мене було двоє помічників – один мій випускник, який вступив до вишу на стаціонар. У колективі завжди є діти, котрі хочуть пов’язати своє майбутнє з танцями. Наприклад, двоє недавніх наших танцюристів навчаються хореографії в Ніжинському національному університеті – це Дмитро Кубар та Олександр Гламазда. Сподіваюся, повернуться назад і будуть працювати в наших «Веселих черевичках».

Загалом, до колективу, буває, ходять молоді люди й до 20-ти років. Не можуть із ним розлучитися. Адже тут є танці на будь-який смак. І вік – не перепона. Танці народжують любов до мистецтва, прекрасного, надихають на красу. Тому колишні випускники приводять до «Веселих черевичків» уже своїх дітей. 

Вихованці дуже натхненні танцями. Перед конкурсами, концертами вони займаються щодня. А загалом – тричі на тиждень. До колективу приймають діток із п’ятирічного віку. Заняття – за віковими групами. А на конкурси беруть і найменших. «Позаминулої неділі ми, наприклад, встигли на два конкурси, що відбувалися в Києві, – розповідає керівник колективу. – Зранку виступили на міжнародному «Київ Єднає». Найменші діти зайняли третє місце, молодша група – друге, а середня – перше. Після обіду виступали на «Феєрії танцю» в Муніципальній академії танцю імені Сержа Лифаря. Тут два перші місця старших танцюристів були нашими – в народних танцях та сучасній хореографії». 

«Наш колектив дуже дружний, продовжує розповідь пані Тамара. – Старші обов’язково допомагають меншим. На конкурси, концерти та фестивалі люблять їздити батьки. Вони слідкують не тільки за своїми дітьми, а й за рештою. Допомагають одягатися, робити зачіски. Одне слово, ми – дружна команда. Влаштовуємо пікніки. Варимо кашу. Ходимо в походи зі старшими дітьми. Разом відпочивали й на морі. І путівки один час були безкоштовними. Тодішня голова громади Олена Дмитренко завжди про це турбувалася. Загалом, ми постійно їздимо. Торік лише локдаун завадив. Ми – велика танцювальна родина. З танцем у серці легше жити. З дітьми ж гарно працювати. Ти їх любиш, і діти відповідають тим самим». 

Тамара Романовська любить усі свої танці. Вкладає в кожен свою родзинку і всю душу. Зізнається, що найскладніше танцювати... українські. А гопак – узагалі неймовірний. Бо в ньому є й карколомні, акробатичні, балетні елементи. Дух захоплює...

Життєве кредо керівника колективу теж захоплює. Звучить воно так: ніколи не ображати дітей. І взагалі – людей. До речі, в колективі займаються й інклюзивні діти. У Козельці є центр реабілітації дітей з інвалідністю, тож їхній колектив завжди намагається йому допомогти. У центрі організовуються свої конкурси, концертні програми. І «Веселі черевички» раді стати в пригоді. До речі, назву «Веселі черевички» запропонували діти. І пані Тамара погодилася. Бо в ній відчувається радість.

Якщо буде все гаразд із пандемією, то «Веселі черевички» поїдуть до Італії танцювати. Їх багато де знають і чекають. Але чи найбільше колектив любить виступати в Козельці в Будинку культури. Танцюристи почуваються тут спокійно й розкуто, адже вдома й стіни допомагають. Їх на рідній сцені завжди всі раді бачити. А «Веселі черевички» теж дякують за можливість показувати тут своє мистецтво на святах і концертах. І – за любов до їхніх талантів. 

Людмила ПАРХОМЕНКО
Фото надані Тамарою РОМАНОВСЬКОЮ