Якщо супротивник завоює "пояс укріплень", це відкриє перед ним значні можливості. Інтерв'ю з генералом Романенком.

Російська окупаційна армія де-факто просувається територією України з жовтня 2023 року. Попри те, що темпи цього просування часто є низькими, Силам оборони досі не вдалося його зупинити. Проблему можна вирішити протягом кількох місяців лише за умови дотримання кількох умов, головна з яких - укомплектування підрозділів особовим складом.

Ворог постійно шукає нові способи залучення додаткових сил до своїх військових формувань. Тим часом, в Україні ситуація з мобілізацією залишається незмінною: її ефективність викликає чимало запитань. У чому ж проблема? Справа в тому, що мобілізаційні заходи покладено на структуру, яка не є для цього оптимальною — Сухопутні війська. Територіальні центри комплектування повинні підпорядковуватись, принаймні, Міністерству оборони, адже мобілізація — це важлива державна функція.

Цю думку в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA висловив колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.

- В Інституті вивчення війни (ISW) дійшли висновку, що українські Сили оборони зуміли перехопити ініціативу в районі "поясу фортець" - Слов'янсько-Краматорської агломерації та зірвати плани Кремля щодо її оточення. Водночас ми бачимо, що вкотре посилився політичний тиск з боку США на керівництво України з метою змусити нашу країну здати неокуповані території Донецької області без бою. На вашу думку, чи маємо ми можливість зберегти ці території під контролем? Чим обернулася б їхня здача?

Оцініть позицію російської сторони. Навіть якщо вони захоплять всю територію Донецької області або ми її віддамо, ультиматуми продовжать звучати. Нам не слід навіть розглядати можливість звернення до НАТО; вступ до будь-яких оборонних альянсів не є нашим шляхом. Тому покладатися на обіцянки ні Путіна, ні Трампа не має сенсу.

Трампу у зв'язку з виборчим процесом у США необхідно швидко вирішити питання війни в Україні. Цей процес дуже впливає на нього. Але ціни на нафту підняли не ми. Цей самий Трамп потрапив у халепу на Близькому Сході. Але Трамп заявляє, що це зробила Україна, бо завдає ударів по російських НПЗ. Тому оцінка Трампа є цілком кон'юнктурною та по-своєму цинічною, і ніяких ілюзій з цього приводу плекати не слід.

У контексті подій на північному сході України, противник активізував наступ у зоні Лиману, просуваючись з південної сторони від Покровська до Добропілля, а зі сходу — до Краматорська. Від лінії фронту до Краматорська та Слов'янська всього 16 км, і ці міста вже піддаються артилерійським обстрілам, не зважаючи на використання керованих авіаційних бомб та безпілотників.

Коли в Лимані Сили оборони змогли покращити обстановку, це призвело до зменшення тиску, але цю проблему вирішували протягом щонайменше чотирьох місяців. Чому так сталося? Тому що ми стикаємось із нестачею військовослужбовців, мобілізація не проводиться, і загальна ситуація є надзвичайно складною.

У росіян, незважаючи на їх наступальні дії та значні втрати, продовжується набір нових бійців, зокрема іноземних. Тому стверджувати, що ми досягли значних покращень, не варто. Відзначається активна оборона, але лише в деяких напрямках — зокрема, на Олександрівському, у певних зонах Запорізького фронту, а також у Святогорську та Кам'янському.

Але противник продовжує наступ на той самий Слов'янськ зі сходу. На Лиманському напрямку ми покращили ситуацію, але зі сходу вони просуваються - Рай-Олександрівка, Миколаївка тощо. По Краматорську теж б'ють. Ситуація суттєво не покращується.

У Сумах тривають бої настільки інтенсивно, що залізничне сполучення зупинилося. Хоча цей маршрут все ще іменується Покровським, варто зазначити, що Покровськ і Мирноград наразі контролюються російськими військами. Противник активізував наступ у напрямку Добропілля. Тому важливо дивитися на ситуацію з об'єктивної перспективи, не прикрашаючи реальність.

- Командир "Азова" Денис "Редіс" Прокопенко заявив, що ближче до приходу зими Росія може спробувати, завдяки своїм сформованим мобілізаційним резервам, створити так звану буферну зону на Чернігівщині та Сумщині. Чи допускаєте ви таке? Чи є у ворога для цього ресурси?

В даний момент триває формування буферної зони, яку Путін охрестив "санітарною", на території Харківської та Сумської областей, що ускладнює ситуацію в цих регіонах. Щоб реалізувати щось подібне на Чернігівщині, російські війська поки не мають достатніх ресурсів. Додатково, в цьому районі спостерігається більше "кіл-зон". При спробах ввести в зону бойові машини, такі як бронетранспортери або танки, вони, як правило, піддаються знищенню нашими безпілотниками. Внаслідок цього противник вдається до використання малих інфільтраційних груп, але для досягнення значущих результатів їх має бути досить багато. На це у них просто не вистачає сил.

Противник веде активні дії в Запорізькій області в напрямку Оріхова, намагається знову відбити Степногорськ. Там половина міста контролюється ними, половина - нами. Одночасно наші війська відбили Каменське. Кажуть, що практично всю територію, яку вони захопили, ми потім відбиваємо в контратаках. Але питання в тому, що супротивник націлений, насамперед, на знакові міста, такі як Покровськ і Мирноград, які вже зайняті, а до цього - Сіверськ. Що стосується населених пунктів, які ми звільнили - називають цифру 24 - то вони дещо іншого характеру, хоча теж дуже потрібні й важливі. Нам потрібно деокупувати все.

Коли мова йде про "пояс фортець", важливими центрами цього регіону є Краматорськ і Слов'янськ. Ворог вже підібрався на 16 км до цих міст. Це дійсно значущі населені пункти. У разі їх захоплення відкриються нові можливості.

Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький висловив думку, що Росія не зможе досягти своїх стратегічних цілей у конфлікті з Україною в найближчому майбутньому. Він також зазначив, що навесні наступного року перед Кремлем може виникнути питання про доцільність продовження бойових дій, і тоді з'явиться "вікно можливостей" для серйозних мирних переговорів. Як ви ставитеся до таких оцінок?

Якщо їм вдасться завоювати Слов'янськ і Краматорськ, це дозволить їм досягти значного прогресу. Варто зазначити, що терміни виконання завдань, які Путін поставив перед ними щодо контролю над усією Донецькою областю, постійно відкладаються.

Це завдання спочатку планувалося на минулий рік, потім його перенесли на цьогоріч, але вже пройшло півроку, і тепер дедлайн знову зсунули на кінець року або на початок наступного. Таким чином, якщо ворог візьме під контроль ці населені пункти, це може мати серйозні наслідки.

З чотирьох регіонів, які були "приєднані" до Росії, Луганськ вже потрапив під контроль окупантів. Якщо буде захоплено й Донецьк, то залишаться тільки Херсонська та Запорізька області. Херсонська область має свої труднощі, але якщо зібрати достатньо ресурсів, можна розпочати наступ на високому правому березі. Хоча форсування Дніпра є непростим завданням, захоплення значних населених пунктів, а також частини Запорізької області, може створити численні можливості для супротивника. Водночас Росія стикається з серйозними економічними та промисловими проблемами. Тому для нас важливо зосередитися на цій стратегії.

Якщо Білецький говорить про фронтову ситуацію, то варто звернути увагу на об'єктивні факти. Починаючи з кінця 2023 року, коли наші стратегічні ресурси вичерпалися через одночасні наступи на чотирьох напрямках, а можливостей вистачало лише на один, російські сили ініціювали значну наступальну операцію. Вони продовжують рухатися нашою територією, захоплюючи нові ділянки, і наразі ми не маємо змоги їх зупинити. Це є вагомим стратегічним досягненням з їхнього боку.

Є надія, що їм не вдасться суттєво просунутися в Донецькій області цього року. На Лимані ситуація покращується. Але загалом вони все одно просуваються. У нас є перспективи зупинити їхній наступ наступного року, але за умови, що союзники нададуть нам серйозну допомогу, якщо ми налагодимо свою балістику та організуємо протибалістичні зенітні ракетні комплекси.

Отже, існує безліч факторів, що впливають на майбутнє ситуації. У них вже є необхідні ресурси, а також достатня кількість людей. Якщо вони вирішать оголосити мобілізацію на 600 тисяч — 300 тисяч цьогоріч і ще 300 тисяч наступного року, це дасть їм значну перевагу. Натомість у нашій мобілізації практично нічого не змінюється, незважаючи на численні розмови з цього приводу.

По суті, ТЦК треба передати у підпорядкування структурі не нижче рівня Міністерства оборони. Зараз же питаннями мобілізації займається командування Сухопутних військ. Цим має займатися прем'єр, а стратегічно - президент, тому що прем'єр знає людські ресурси в наших галузях, знає, звідки на війну можна брати людей, тоді як Сухопутні війська від цього далекі.

В основі цього лежить функція, що належить державі, а військові отримують ресурси, такі як особовий склад, озброєння, техніку та боєприпаси, навчають їх і використовують для виконання завдань, поставлених керівництвом країни. Проте мобілізація є виключно державним обов'язком. Передача цієї функції іншим структурам з метою уникнення відповідальності є порушенням нашого законодавства.

Термін "бусифікація" виник завдяки діяльності командування Сухопутних військ. Командувач Сирський, реалізуючи операції в Києві, Харкові та Херсоні, паралельно займався також мобілізацією. Чи мав він можливість це робити ефективно? Звичайно, ні. Тому й відбувалося масове затримання людей, адже необхідно було щомісяця набирати не менше 30 тисяч новобранців.

І ось розпочалась боротьба. Всі наразі чекають на диво. Але його не буде. Нічого значущого не може з'явитися з повітря. Це закони природи, які неможливо ігнорувати, особливо в контексті підготовки до війни.