Юрій Бутусов: роздуми про фронтові події, іноземних партнерів, партію "Свобода" та виклики, що стоять перед Збройними Силами України.

У прямому ефірі Юрій Бутусов, командир роти безпілотних літальних апаратів 23-го штурмового полку 2-го корпусу Національної гвардії "Хартія", розглядає нові виклики сучасного конфлікту, аналізує ситуацію на фронті та обговорює кадрові рішення Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Михайла Драпатого.

Ми мали кілька досить напружених бойових операцій. Тепер перейдемо до обговорення поточної ситуації на фронті. Те, що відбувається, викликає значне занепокоєння. Існує безліч питань, які стосуються фронтових подій, а також нашої боротьби з корупцією, яка залишається однією з найактуальніших проблем. Варто відзначити, що навіть колишній міністр оборони Михайло Федоров підкреслив, що саме корупція є однією з основних причин, що заважають Україні досягти перемоги.

Те, що ми дізналися про цілу групу державних службовців, які в умовах війни збирають гроші лише для себе, витрачаючи їх на годинники Френк Мюллер, коштовності та величезну кількість квартир, просто шокує. Важко усвідомити, що такі вчинки можуть здійснювати громадяни нашої країни. Вони теж виголошують: "Слава Україні!", ставлять руку на серце і запевняють у своїй відданості Україні. Виникає враження, що ми живемо в абсолютно різних реальностях, хоча, здавалося б, перебуваємо на одній і тій же землі.

Відповіді на запитання

Яка ваша думка щодо нещодавньої заяви Трампа, в якій він стверджує, що ми сприяємо створенню глобальної дизельної кризи? Він також звернувся до Зеленського з проханням утриматися від нападів на російську нафту.

Все, що говорить Трамп, має виключно політичну мету в рамках внутрішніх справ. У США знову стартує підготовка до осінніх виборів, і Трамп вирішив організувати акцію під назвою "Я знову всіх запрошую до миру". Кушнер та Віткофф здійснили поїздку до Москви та Києва, щоб продемонструвати, що Трамп не забуває про Україну і має певні мирні ініціативи. Але насправді це виглядає як просте піар-шоу напередодні виборів. Це очевидно. Трамп не робить жодних конкретних кроків, які могли б змусити Путіна шукати миру. Що ж до можливих дій, то це могло б бути, наприклад, блокування російської морської торгівлі, але Трамп, навпаки, зробив виняток для експорту російської нафти і не застосував жодного тиску на Путіна. Що стосується постачання Україні зброї чи фінансування війни, то додаткові кошти від Трампа також не надійшли. Отже, якими методами він планує впливати на Путіна, окрім переговорів і телевізійних заяв?

Ця заява Трампа є спробою перекласти відповідальність за тривалість війни виключно на Україну.

Він стверджує, що Україна провокує дизельну кризу на глобальному рівні. Ці слова звучать від особи, яка є причиною постійного перекриття Ормузької протоки та регулярних іранських атак на танкери. Крім того, Сполучені Штати також заважають іранським танкерам і зупиняють їх у морських водах. Такі заяви абсолютно не мають жодного підґрунтя.

Зрозуміло, що Трамп вже давно в своїй риториці перетворився на персонажа, який явно переступив межу між дипломатичними висловлюваннями та розповіддю сумнівних жартів, що не викликають жодного сміху. Це всього лише політична гра, що розгортається напередодні виборів. Тому сприймати американську політику стосовно України, яка, на жаль, обмежується лише деклараціями, без реальних дій, було б недалекоглядно.

Чи стане питання переведення батальйону "Свобода" новим викликом? Чи увійшов батальйон "Свобода" до складу 23-го полку за штатним розкладом?

Командування другого корпусу Національної гвардії ухвалило рішення про включення батальйону "Свобода" до складу 23-го штурмового полку Р.У.Г. як батальйону, що спеціалізується на безпілотних системах. На сьогодні це рішення вже реалізується, і значна кількість військовослужбовців з "Свободи" була переведена до цього батальйону. Проте, не всі бійці батальйону підлягають переводу. Таким чином, частина особового складу вже знаходиться в новому підрозділі, тоді як інші залишаються на виконанні завдань у складі першого корпусу Нацгвардії "Азов" на Покровському напрямку.

Чим це можна пояснити? Якщо чесно, у всіх цих діях немає жодної здорової логіки. Схоже, що це лише емоційні рішення, які мають політичний підтекст. Виникає враження, що командування першого корпусу "Азов" не звертає уваги на це питання. Можливо, Денис Прокопенко не володіє актуальною інформацією про батальйон "Свобода". Можливо, йому або не доповідають про ситуацію, або він просто не має часу цим займатися, і тому не знає, що його підлеглий батальйон самовіддано та ефективно виконує свої бойові обов'язки, тримаючи оборону. Цей батальйон вже тривалий час не отримує підкріплення від першого корпусу і, чесно кажучи, давно потребує ротації, як це передбачено наказами. Чому ж затримувати батальйон, який так гідно та мужньо бився, і в якому майже не залишилось боєздатних бійців? Заради чого це робиться?

Чому не виконується наказ? Сподіваюсь, що це просто відсутність інформації у командування першого корпусу Нацгвардії заважає виконати ці очевидні речі. І це треба зробити як мінімум з поваги до бійців батальйону "Свобода", які чесно виконують і виконували всі накази. Ну, після того, як батальйон вже зазнав значних втрат і вже нема людей, навіщо тримати цей підрозділ просто на лінії? Заради чого? Там вже значну кількість переведено. Для чого це робиться? Це що, гра? Це хтось грається?

Сподіваюся, що Денис Прокопенко, Герой України та бригадний генерал, знайде час, щоб детально розглянути ситуацію в своєму корпусі. Ця історія виглядає дуже сумно і потребує уваги. В мене склалося враження, що деякі командири не звертають належної уваги на своїх підлеглих. Було б цікаво дізнатися, хто в першому корпусі не надає підтримки бійцям батальйону "Свобода" і не дозволяє їм належно відновитися, щоб вони могли виконувати свої завдання в новому статусі батальйону безпілотних систем 23-го штурмового полку.

Завтра відзначається день танкістів. Як ви вважаєте, чи не було б доцільніше замінити їх на безпілотники?

Дрони повинні бути інтегровані в усі види військових формувань. Безсумнівно, техніка повинна бути сумісною з безпілотними апаратами, проте танки та броньовані машини на полі бою все ще зберігають свою значущість. Змінилася лише тактика їхнього використання, яка колись була основою для розробки бронетехніки. Що ж це означає? Танки виконували роль основних засобів для прориву оборони. Їхнє основне завдання полягало в тому, щоб вийти на прямий вогневий контакт, нейтралізувати всі вогневі позиції противника та забезпечити можливість спішування і десантування військових підрозділів разом із бойовими машинами піхоти та іншою бронетехнікою, яка транспортує десант.

Зараз ми бачимо, що ситуація на війні докорінно змінилась. Роль танків, танки не втратили свого значення. І зараз для того, щоб можна було швидко доставити штурмові групи на позиції, потрібна бронетехніка. Цього абсолютно не можна уникнути. І зараз потрібні танки, інші бронемашини на полі бою, як для десантування, так і для евакуації, для доставки боєприпасів. Але це мають бути машини іншого класу, які забезпечують живучість в умовах масованого застосування високоточної зброї і в першу чергу дронів.

Тепер немає необхідності використовувати великокаліберні гармати, такі як 125 мм та 120 мм, на полі бою. Сучасні виклики вимагають високої точності, маневреності та швидкості. Інші види бойової техніки, зокрема танки з меншим калібром, здатні впоратися з завданнями боротьби з піхотою та укриттями. Вони забезпечують кращу маневреність і швидкість, а також надають більш ефективний захист від основних загроз, таких як дрони, і є більш ремонтопридатними, знижуючи ризик пошкодження від мін.

Цілком ймовірно, що для цього потрібні спеціалізовані бронетранспортні засоби, як на колесах, так і на гусеницях, які виконуватимуть різноманітні завдання. По-перше, це транспортування штурмових груп, а по-друге, забезпечення вогневої підтримки для захисту цих груп від основних загроз, таких як дрони та ворожі піхотні підрозділи.

Таким чином, танки і бронетехніка залишаються необхідними на полі бою, але це має бути інша бронетехніка іншого типу, іншого класу, яка буде чітко відповідати тим тактичним завданням, які зараз існують на полі бою, буде спроєктована для вирішення цих завдань і буде мати відповідно живучість. Тому насправді нікуди бронетехніка не зникла і зараз просто необхідно перейти до нового етапу еволюції бронетехніки.

Що відбувається під Лиманом?

Згідно з отриманими повідомленнями, лінія фронту зазнала значних змін.

Згідно з даними Osinter, ситуація на Лиманському напрямку залишалася нестабільною протягом тривалого часу, багато місяців. Вся ця інформація була під грифом секретності. Як мені відомо, деякі елементи цієї операції досі не розголошуються. Чому це має значення? Тому що важливо усвідомлювати, що у цій війні командування з обох сторін формує своє уявлення про ситуацію на фронті. Інформаційні потоки, які одна зі сторін активно розповсюджує через Telegram, Facebook та YouTube, надають можливість іншій стороні краще орієнтуватися в обставинах.

Тому поки наші війська тривалий час проводили операцію абсолютно в умовах повної таємності, до того часу не було питань. І ворог теж намагався маскувати від свого вищого командування реальну обстановку.

Я не буду вдаватися в деталі, хто куди дійшов і яким чином. Хочу зазначити, що на Лимані оборону тримають підрозділи Третього армійського корпусу. Важливо підкреслити, що протягом останнього року ворог не зміг досягти жодних успіхів на ділянці, контрольованій Третім армійським корпусом, і не зміг прорвати нашу оборону. Ситуація на Лимані також стабілізувалася.

Ворог продовжує атаки, продовжує штурми. Тим не менше, вони закінчуються у них великими втратами. Сподіваюсь, результат цього року, це і є один з факторів, який призвів до призначення Андрія Білецького командирам нового угруповання військ, угруповання військ Центр, яке має стабілізувати ситуацію тепер не тільки на Лимані, але і на ключовій ділянці - Слов'янськ-Краматорськ.

Відмінна пропозиція передати командування полком "Скеля" до складу першого корпусу НГУ.

Це чудова ідея. Проте, хочу підкреслити, що отримавши цілий полк "Скеля", що складається з дев'яти повноцінних піхотних батальйонів, було б доцільно, щоб корпус НГУ, зокрема Перший корпус, так само з повагою поставився до бійців батальйону "Свобода". Було б правильно передати їх, відповідно до встановлених розпоряджень та наказів, до складу 23-го штурмового полку другого корпусу НГУ. Це стало б проявом поваги до воїнів та їх завдань, визначених командуванням.

Чи готова Україна до збільшення восени контингенту орків на 500 000? Що треба робити?

Зараз ми не можемо вжити суттєвих заходів, оскільки у нас немає можливості діяти проактивно. Україна завжди відповідає на дії Росії. Як тільки з’являться нові рішення, ми зреагуємо. Але на що саме? Яким чином Україна може реагувати на збільшення чисельності ворожих військ? У нас є одне важливе рішення: знизити вік мобілізації та скасувати цю дивну, абсолютно популістську ініціативу, яка дозволяє молодим людям від 18 до 22 років виїжджати за кордон. Натомість, ми повинні зосередитися на підготовці молоді до важливих ролей, таких як оператори безпілотників, фахівці з радіоелектронної боротьби та управлінці систем зв’язку. Молодь — це наш найцінніший мобілізаційний ресурс, і її потрібно залучити до високотехнологічної боротьби з ворогом. Ми повинні забезпечити їх новітніми системами, навчанням та технічними знаннями, щоб надати їм найсучаснішу техніку. Наразі нам бракує кваліфікованих фахівців, і саме молодь може стати тією силою, яка допоможе нам випередити ворожу мобілізацію.

На мою думку, варто знизити мобілізаційний вік, щонайменше, до 21 року. Це дозволить залучити молодь для зміцнення підрозділів безпілотників, радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони і військового зв'язку.

Це суттєво укріпить Україну, підвищить результативність наших військових операцій і зменшить навантаження на тих, хто вже п'ять років перебуває на фронті. Це надзвичайно важливе і термінове рішення, незалежно від того, чи здійснюватиме Росія мобілізацію.

Якщо Росія вирішить розширити свій мобілізаційний план і залучити 300, 500 або навіть 600 тисяч осіб, до того часу ми вже отримаємо нові сучасні технології озброєння для нашої молоді. Це дозволить нам бути готовими та діяти проактивно, а не залишатися в очікуванні, коли Росія знову почне нав'язувати нам стратегічні ініціативи.

Яка ситуація в Куп'янську?

У Куп'янську та його околицях тривають надзвичайно запеклі бої, які є зустрічними. Фактично, Куп'янськ і його прилеглі території, зокрема Куп'янськ-Вузловий та райони на північ від міста, перетворилися на величезну сіру зону конфлікту. У цій зоні постійно відбуваються маневри піхоти, атаки з використанням безпілотників та контроль за допомогою дронів. У цих бойових діях активну участь беруть наш полк і моя рота ударних БПЛА. Проте противнику не вдається просунутися на нашій стороні річки Оскіл. Ворог намагається вдертися до Куп'янська. Варто зазначити, що ситуація там є досить напруженою. Згідно з нашими розвідувальними даними, на території Куп'янська може перебувати близько ста ворогів.

Боротьба триває безперервно. Ворог щоденно зазнає поразки, його сили ліквідовуються на підступах, а також у самому Куп'янську. Проте, незважаючи на це, вони продовжують намагатись знову увійти в місто та закріпитись у деяких будівлях на околицях та в центрі. Окремі ворожі піхотинці, хоча і з великими втратами, все ще проникають до центру міста. Варто зазначити, що Куп'янськ сьогодні - це не місце з численними укриттями, а скоріше вже руїни. Протягом кількох років Росія веде активні атаки з використанням авіації, артилерії, а тепер і дронів. На жаль, значна частина житлових будівель там вже зруйнована.

Звичайно, Куп'янськ здавати ніхто не збирається. І у нас навколо міста і в самому місті є певні тактичні переваги, які ми реалізовуємо.

Що очікувати запорожцям?

Я дуже сподіваюсь, що навколо Запоріжжя зосереджені одні з найбільш боєздатних і найбільш добре забезпечених українських об'єднань. Об'єднання командування десантно-штурмових військ, корпуси ДШВ. Туди в пріоритетному порядку направляються в першу чергу поповнення людьми. Туди відбирають найкращих добровольців, найкращих мобілізованих, те, що може Україна зібрати для поля боя. Туди в пріоритетному порядку направляється поповнення озброєнням, бойовою технікою, забезпеченням. І я сподіваюсь, що цих зусиль буде достатньо для того, щоб втримати ворога.

Однак ситуація залишається вкрай складною. Противник активно намагається пробитися до Запоріжжя, де зосереджені потужні сили російської авіації та безпілотних систем. Бої тривають із значною інтенсивністю, і про стабілізацію в цьому регіоні наразі не йдеться. Тут також існує велика сіра зона, куди постійно заходять нові штурмові групи як з української, так і з ворожої сторони. Ведеться боротьба під щільними ударами БПЛА. Зима обіцяє бути нелегкою. Таким чином, Запоріжжя фактично залишається прифронтовим містом, але докладаються значні зусилля для його утримання під контролем України.

Як справи на Добропіллі та навколо?

Ситуація є вкрай складною. Ворог вже знаходиться на околицях Добропілля і намагається увійти в місто, плануючи продовжувати свої спроби незалежно від погодних умов. На цій ділянці розташовані підрозділи першого корпусу Нацгвардії, які завдають значних втрат ворогу. Ворог постійно намагається просунутись вперед, і наші сили завдають йому прицільні удари. Ведеться запекла боротьба, і про будь-яку стабілізацію ситуації поки що не можна говорити.

Як ви бачите ситуацію з підпорядкуванням "Азову" 425-го полку "Скеля"?

В загальному, я сприймаю це позитивно. На своїх ефірах я неодноразово підкреслював, що основною проблемою значних втрат у штурмових полках є їхнє непередбачуване залучення до бойових дій. Вони, подібно до пожежників, мчать по всьому фронту, не маючи можливості для належного планування чи підготовки своїх дій. У них немає часу на попереднє розгортання і налагодження взаємодії з іншими підрозділами, які безпосередньо утримують лінію фронту. Це призводить до того, що штурмові полки постійно опиняються в ситуаціях, де їх кидають у бій, часто в зустрічний бій.

Я неодноразово висловлював критику щодо цієї ситуації та піднімав питання, як можна зменшити втрати штурмових полків. Перш за все, важливо закріпити кожен штурмовий полк за певною ділянкою фронту. Для забезпечення ефективної взаємодії та координації, штурмовий полк повинен бути інтегрований у структуру армійського корпусу, що відповідає за цю ділянку. Це дозволить полку проводити очищення території від противника та здійснювати контратаки, виконуючи штурмові завдання на конкретно визначеній смузі. Командири полків будуть добре обізнані з усіма підрозділами, зможуть налагодити співпрацю з безпілотниками та забезпеченням розвідки. Це також сприятиме кращій оцінці обстановки та орієнтуванню на місцевості, що дозволить швидко виконувати необхідні дії, зменшуючи власні втрати й підвищуючи витрати ворога.

Отже, я вважаю, що нинішнє закріплення всіх штурмових полків за певними корпусами є цілком обґрунтованим кроком. Я підтримую рішення Головнокомандувача Михайла Драпатого, який, наскільки можу судити, підпорядковує всі полки одному конкретному корпусу. Важливо зазначити, що наш другий корпус Нацгвардії "Хартія", що складається з дев'яти бригад, не отримав жодного армійського штурмового полку під своє командування. І це, безумовно, на краще, адже командування Другого корпусу, усвідомлюючи можливі ризики, вирішило створити 23-й штурмовий полк. Я маю честь служити в 23-му штурмовому полку "Р.У.Г.", який активно комплектується.

У нас всі піхотинці, всі штурмовики - це іноземці, іноземні добровольці, переважно з Латинської Америки. А українці воюють на дронах, хоча і в підрозділах БПЛА у нас теж є іноземці на посадах, на допоміжних посадах.

Створення штурмового полку у нашому корпусі значно покращує ситуацію на нашій території. Підкреслюю, що з незрозумілих причин навіть штурмовому батальйону не вдалося отримати необхідні підкріплення.

Ну от і хочу сказати, що те, що у нас штурмовий полк у складі корпусу, як штатна одиниця, це значно покращує управління, організацію взаємодії, робить наші дії ефективним. І вже на кількох ділянках завдяки нашим діям вдалось зачистити інфільтрації і уникнути дуже небезпечних проривів ворога.

Наразі наша діяльність зосереджена поблизу Куп'янська. Ми показуємо хороші результати в нашій роботі. На окремих ділянках це було нещодавно підтверджено офіційними джерелами. Наразі я не розголошую жодних конфіденційних даних.

Ворог продавив нашу оборону північніше Куп'янська. Так от, контратаками полку "Р.У.Г." ці кілька ділянок були відбиті, проведені успішні контратаки і відновлено становище в смузі двох наших бригад. Це значно покращило обстановку навколо Куп'янська.

Розкажіть, які труднощі виникли на Запоріжжі, і чому противник наблизився на відстань 20 км.

Ворог здійснював наступ протягом тривалого часу, і справді існували серйозні проблеми з організацією оборонних позицій. Деякі з цих труднощів залишаються актуальними й сьогодні. Проте зараз ситуація змінилася, і обороні Запоріжжя нарешті приділяють належну увагу. У той час, коли ворог наблизився на відстань 20 км, Запоріжжя стало важливим фронтовим сектором, куди були направлені необхідні резерви. Сподіваюся, що війська, які розташовані там, зокрема командування десантно-штурмових військ та основні сили наших ДШВ, мають усі необхідні ресурси для того, щоб зупинити ворога і завдати йому нищівної поразки у битві за місто.

Хто тепер керує полком "Скеля"?

Я не впевнений, адже перебуваю на своїй ділянці фронту і просто не маю змоги слідкувати за подіями. Зараз у мене є думка, що один із командирів, які були в "Скелі",

Що на Куп'янську-Вузловому?

Тривають запеклі битви за Куп'янськ-Вузловий.

Ворог продовжує зосереджувати свої сили, намагаючись просунутися в цьому районі. Насправді, Куп'янськ-Вузловий, як і місто Куп'янськ, є значною сірою зоною, де тривають бої за окремі позиції та групи піхоти.

Яка тепер ситуація з залученням іноземних фахівців? Які причини опору з боку командування?

Іноземці, друзі, це просто неймовірно! Хочу вам розповісти, що зараз вже вересень, уявіть собі, дев'ять місяців року вже пройшло. А як ви думаєте, що змінилося за цей час з питанням залучення іноземців? Ми ж чули безліч слів, обіцянок і гарантій про те, що іноземці приїдуть. Напевно, всі вважають, що за дев'ять місяців в Україні, де існує така нагальна проблема браку людей, особливо на фронті, де не вистачає піхотинців та штурмовиків, хтось у державі справді намагався вирішити цю ситуацію, і можливо, вже є певні досягнення.

Нічого не змінилося з того часу, як у січні цього року я активно виступав в ефірах, закликаючи: "Давайте залучати іноземців, реалізуймо плани, потрібно зробити перше, друге, третє і п’яте". Але жоден з цих кроків не було реалізовано. Складається враження, що питання залучення іноземців хвилює лише командування корпусу "Хартії", зокрема командира 23-го полку "Р.У.Г." Гамлета Авагяна. Проте це не турбує людей в Україні, які дають інтерв'ю, роблять заяви і обговорюють потребу змін у мобілізації, необхідність розвитку нових підрозділів, формування піхоти, створення штурмових груп. Пропозицій – нуль. Нічого не відбувається.

Результати вкрай слабкі. Привезення іноземних добровольців відбувається завдяки ентузіазму. Якби не самовіддана праця та зусилля, які докладають бізнесмени і підприємці, а також особисті зусилля Гамлета Авагяна, командира полку, та Ігоря Оболєнського, командира корпусу "Хартія", ситуація була б катастрофічною. Без них не було б ні людей, ні бажаючих приїхати. Успіхи, які демонструють іноземні добровольці, що беруть участь у боях, не є результатом дій українців, а виключно іноземців, які ведуть бойові дії в складі полку "Р.У.Г.". Вони активно воюють під Вовчанськом, Куп'янськом та навіть у самому Куп'янську. Все це стало можливим завдяки фінансуванню від меценатів та українських бізнесменів, а також підтримці Запорізької військової цивільної адміністрації та ініціативі двох командирів Національної гвардії. І хоча проводиться безліч нарад і звучить багато обіцянок, я обіцяю повідомити вас, як тільки почнуться системні зміни.

Наразі хочу підкреслити, що існує значний розрив між висловлюваннями та закликами: "Ой-ой-ой, як так сталося? Що робити з бусифікацією? Пропонуйте рішення, розробляйте плани, рухаймося до реформ. Чому це необхідно?" і реальними діями, які б дійсно допомогли зменшити цю бусифікацію та знизити втрати українців.

Так от, хочу сказати, влада не докладає зусиль для того, щоб зменшити втрати громадян України і набір українців до складу піхотних і штурмових підрозділів, зменшити зусилля для того, щоб менше українців воювало в піхоті і більше іноземних добровольців йшло в піхоту, не здійснюються в необхідному обсязі. І о так, я хочу сказати, що зараз знову дев'ятий місяць продовжується засідання. Приділяє цьому увагу Рада національної безпеки та оборони і Ігор Кліменко. Міністерство оборони, Міністерства внутрішніх справ, командування Нацгвардії. Але уваги багато. А рішення, які потребують рішень уряду, ставки Верховного Головнокомандувача, відповідальності вищих керівників, виділення реальних коштів з бюджету, нема.

Пригадайте, які резонансні інтерв'ю дав міністр оборони Федоров, а також заяви президента про намір залучити іноземців. На жаль, ці наміри не знайшли фінансової підтримки. Бюджет не передбачає коштів для імпорту іноземних добровольців. Говорили багато, обіцяли чимало, розробляли плани, але реальність виявилася іншою. Дехто може думати, що процес уже запущений, але це не так. Державним керівникам варто звернути на це увагу. Не можна обмежуватися лише словами. Було б доцільніше залучати іноземних добровольців, які фізично підготовлені і мотивовані, готові до бойових дій, замість того, щоб продовжувати брати людей на вулицях у таких масштабах. Це неефективно, і такі дії слід зменшити.

Що з реактивними шахедами, коли буде протидія?

Це ж теж потребує певного часу масштабування. Ми не діємо на випередження. А коли нам діяти на випередження? Ну, при всій повазі, в нас командувач повітряних сил, який відповідає за протиповітряну оборону, генерал Кривоножко. Йому 60 років виповнилось в цьому році. Багато років ця людина керує протиповітряною обороною. Я поважаю цю людину. Він на бойовому посту. Прекрасно. Ну, ми всі розуміємо, що керувати на війні, командувати на такому рівні - це велике фізичне і психологічне навантаження. І для того, щоб долати нові виклики, а тим більше діяти на випередження, потрібно мати і масштаб мислення, і потрібно інколи міняти командирів. Нічого в цьому страшного нема.

У нас вже відбулося три заміни на посаді головнокомандувачів, щоб внести корективи в стратегію ведення війни. Проте командувача повітряних сил не змінили жодного разу. Чому так відбувається? Це виглядає абсурдно. Якісні зміни завжди вимагають нових людей, які здатні їх реалізувати. А у нас, на жаль, немає змін. Які ж можуть бути нововведення, якщо продовжуються старі підходи?

Чи відбулося якесь зрушення в ситуації з постачанням дронів після публікації вашого інтерв'ю в "Українській правді"?

Я насправді про проблеми з постачанням дронів багато разів говорю, в тому числі і тут на ефірах, і в різних інтерв'ю. І можу вам сказати, що ні, не покращилось. Та і не може покращитись, тому що постачання дронів потребує планування системної роботи. Цього нема. планове забезпечення у нас ми маємо 10-15% від потреби по багатьох критичних видах дронів, необхідних для того, щоб вести бойові дії, стримувати і знищувати ворога в першій лінії. У нас великі проблеми з забезпеченням і недофінансуванням і недозабезпеченням військ дронів. Великі проблеми. Оці всі прориви інфільтрації, ви маєте розуміти, що це тому, що на деяких ділянках фронту просто не вистачає елементарних мавіків, батарей на них далекобійних, не вистачає антен, екофлоу, генераторів і решти елементарних речей, які можна купити за гроші на комерційному ринку. Проблема нестачі засобів розвідки дуже гостра.

Удар по Ягодину. Що означає ризик ураження дипломатичного потягу з огляду намірів Кремля? Це демонструє масштабування засобів високоточного ураження ворогом.

Це показує, що ворог має таку кількість дронів, таку якість управління і навігації, що він може завдавати ударів зараз одночасно по великій території України з різних напрямків. І це абсолютно інший масштаб повітряної війни, який негайно потребує реакції, який насправді потребував реакції значно раніше. І тривожним таким дзвінком, на який варто було б звернути увагу, а я про це говорив на своїх ефірах, було подача у відставку заступника командувача повітряних сил, який керував саме дроновою складовою повітряних сил, Павла Єлізарова. Єлізаров пішов у відставку на знак протесту проти зняття міністра Федорова.

І я вважаю, що таких людей, як Павло Єлізаров, творець, який створив перший, найбільший підрозділ БПЛА, Лазар, який фактично здійснив революцію у війні і вніс просто неоціненний склад історичного масштабу, неоціненний вклад у війну в 2023-2024 роках, особливо просто неймовірний. Він, на жаль, втратив посаду. Я вважаю, що це велика біда для нашої держави, що такого рівня керівник з таким інноваційним мисленням перспективним, який здатен будувати дуже складні системи, діяти на випередження, що, на жаль, його не втримали в командуванні. І зараз ми маємо результати, такі результати, на які не встигаємо зреагувати.

Я переконаний, що влада країни повинна вжити заходів для зменшення наслідків, які можуть нас очікувати найближчими місяцями, не лише цієї зими, а й навесні та влітку. Для цього необхідно повернути Павла Єлізарова до лав Сил оборони, зокрема для забезпечення протиповітряної оборони за допомогою дронів. У нас немає іншого фахівця, який би відповідав такому високому рівню.

Чи чекає Краматорськ така ж доля, як у Бахмута?

Я з великим оптимізмом підтримую рішення головнокомандувача Драпатого щодо формування військового угруповання Центр під керівництвом Андрія Білецького. Це угруповання буде частиною Третього армійського корпусу, а також 11-го та 19-го армійських корпусів, які забезпечують оборону в регіоні, зокрема Краматорська та Слов'янська.

На мою думку, ефективні організаційні та управлінські рішення можуть зупинити ворога на підходах до Слов'янська і Краматорська, запобігши захопленню цих міст. Війна в першу чергу ставить перед нами виклики в управлінні та організації. Я відзначаю позитивні результати діяльності Третього армійського корпусу за останні два роки, помічаючи, як вони розвиваються та налагоджують бойові дії. Призначення Еміля Ішкулова, полковника, на посаду в 11-й армійський корпус, враховуючи його спільну роботу з Білецьким на кількох напрямках, є важливим кроком для стабілізації фронту. Це викликає обережний оптимізм щодо можливості зміцнення наших позицій.

Слов'янськ і Краматорськ є стратегічно важливими районами для оборони, навколо яких ще є можливість стабілізувати фронт. Є надія на успіх. В найближчі дні угруповання Центр планує інтегрувати всі свої підрозділи і взяти на себе повну відповідальність за ці території. За цю критично важливу ділянку фронту відповідатиме Андрій Білецький.

Як ви вважаєте, якою буде ця зима? Чи може вона виявитися ще важчою, ніж ті, що були раніше?

Це буде нелегко, як і в минулі часи, адже ми стикаємося з масштабною війною проти потужного супротивника, що значно перевершує нас за чисельністю та ресурсами і докладає всіх зусиль, аби нас знищити.

Щиро вдячний кожному, хто підтримує наш канал Бутусов плюс!

Зима обіцяє бути важкою не лише для тилу, але й для фронту. У цьому році противник значно посилив свої сили, розгорнувши численні підрозділи, нові бригади, полки та батальйони, а також збільшив присутність безпілотних систем на всіх рівнях. Кількість БПЛА на передовій зросла в рази, що дозволяє ворогу ефективно планувати свої оборонні дії та спроби прориву. Це становить серйозну загрозу для нас, оскільки противник активно нарощує виробництво дронів, особливо тактичного призначення. Раніше, протягом кількох зим, ми мали перевагу на фронті завдяки значній кількості підрозділів та безпілотників, оснащених тепловізорами, які ефективно виконували розвідку та ураження ворога в зимових умовах. Це призводило до певної стабільності в грудні та січні. Але тепер нам теж буде нелегко. Командири всіх рівнів повинні зосередитися на забезпеченні стійкості наших позицій, логістичних маршрутів, маскування та надійного захисту оборонних споруд. Це необхідно, аби в зимовий період ми змогли продовжувати захист і не дозволити ворогу прорвати нашу оборону. Зима буде важким випробуванням, і війна ускладнюється з кожним роком. Це виклик, для якого ми повинні бути готові та діяти рішуче.

Я добре розумію, що мені робити, що має робити моя рота та які дії вживатиме наш полк.

Запрошую всіх, хто ще вагається або має бажання приєднатися до сил оборони. Приходьте до нашої роти БПЛА 23-го штурмового полку. Це справжня команда, де ви зможете реалізувати свій потенціал, отримати прямий контакт з командиром – тобто зі мною. Тут ви знайдете своє гідне місце в рядах і зможете якісно працювати на нашу спільну перемогу.

Чи є мінуси у бійцях з Південної Америки? Чи є зловживання з їх приїздом?

У всіх людей є свої недоліки. Звісно, що й у деяких осіб, які прибувають з Південної Америки, є свої труднощі. Безперечно, кожна особа унікальна, але в 23-му полку діє надзвичайно ефективна система набору, і більшість людей відповідально підходять до виконання своїх обов'язків та виконують бойові завдання. Хочу зазначити, що щодня з товаришами та командирами ми вражені тим героїзмом, який проявляють бійці з Південної Америки. Це справжній прояв мужності.

А є штурмові групи, які виходять на завдання штурму об'єкта. Цей штурм триває місяць. В нас було кілька випадків, коли штурмова група заходить, відпрацювала, виходить там кілька днів. А були випадки, коли штурмові групи вели бойові дії місяць безперервно штурмові дії. Тобто вони заходять під дронами, прориваються, непомітно обходять ворожі засідки, проходять на об'єкт атак і потім шукають там ворога не одну добу, тижнями ховаються, закріпляються, зариваються в землю, будують позиції, відбивають штурми і атаки ворога, самі проводять контрштурми, беруть полонених, захоплюють озброєння. Ну, просто це можна зняти з однієї штурмової групи, можна знімати просто серіал і потім після виконання завдання виходять, повертаються. Хочу сказати, що в 23-му штурмовому полку група бійців отримали за липень місяць за штурмові дії, за новими правилами, які започаткував Федоров, ввели нові доплати за пошуково-ударні і за штурмові дії. За день пошуково-ударних дій нараховується 20,000 грн, за день штурмових дій 40,000 грн на доданок до бойової премії в 100 000. Так от, хочу сказати, що у нас в 23-му полку за липень одразу група бійців отримала додаткові виплати понад 300 000. Один з бійців отримав 389 000 грн за місяць. Боєць з Колумбії завдяки тому, що в нього була велика кількість днів, коли він брав участь у штурмових або пошуково-ударних діях. І він повернувся. Зараз продовжує виконання бойових завдань. І така людина, він не один, не два, не три, не п'ять, їх значно більше.

Тобто бійці з Південної Америки, переважна більшість рекрутери полку Р.У.Г. набирають людей до 35 років, які звертаються самі добровільно. А вони мають такий достатній рівень фізичної підготовки, мотивації. Значна частина вже має досвід, працювала зі зброєю, розуміє, що це таке. Тому я вважаю, що, ну, це необхідно робити на державному рівні. Я просто шокований, що Україна не продовжує ігнорувати, незважаючи на такий дефіцит людей на фронті, ігнорує набір і не масштабує на державному рівні завезення іноземців в Україну, іноземних добровольців. Достатньо подивитись успішний досвід полку Р.У.Г. Які результати здійснені, яких втраи зазнали російські окупанти внаслідок дій іноземних добровольців, щоб, ну, зробити все необхідне для того, щоб профінансувати, забезпечити такі успішні дії іноземних добровольців, штурмовиків. Тому цей іноземні добровольці, яких ми завозимо, це переважно успіх, ефективність.

Чи може відбутися наступ на територію Чернігівської області?

Я не думаю, що найближчим часом можливий якийсь наступ на Чернігівщину. Насправді ми бачимо на фронті, що ворог має серйозний дефіцит піхоти. Їм не вистачає військ для наступу на тих ділянках фронту, які для них є стратегічно важливі. Тому на Чернігівщині я бачу не більше, ніж можливість відволікаючих дій для ворога на цей момент. Знов таки все може змінитись. Хочу сказати, що українська розвідка має абсолютно точну інформацію про всі переміщення російських угруповань. І якщо ворог дійсно захоче наступати на будь-якій ділянці фронту, як тільки він починає тільки перекидати війська, наша розвідка отримає одразу точні достеменні дані: хто, скільки, куди пересувається. Тому будуть попередження і уникнути цього ворогу абсолютно неможливо. Так що там раптовості ніякої не буде. Треба спокійно дивитись, слухати повідомлення.

Велике спасибі! Ми вже в ефірі протягом години, і я хочу висловити вдячність кожному з вас за вашу підтримку. Особливо дякую спонсорам каналу Бутусов Плюс, без яких наша діяльність була б неможливою. Знову звертаюся до всіх військових, які знаходяться в СЗЧ, до тих, хто має можливість переведення, а також до всіх, хто розглядає питання мобілізації і бажає приєднатися до Сил оборони. Запрошую вас до роти БПЛА 23-го штурмового полку Р.У.Г.

Ми на всіх чекаємо і забезпечимо вам, я особисто вам гарантую, якісні умови служби, хороший колектив і можливість працювати за фахом, згідно з вашою мотивацією, з вашими силами на нашу перемогу. Будь ласка, звертайтесь. Із задоволенням я відповідаю на кожний запит.

Друзі, дякую вам за ефір і слава Україні.