Підтримка медичної сфери в зонах, що межують із фронтом: забезпечення додаткового фінансування та ініціативи для збереження медичних працівників.
Уряд активно нарощує підтримку медичної системи в прифронтових зонах. Це включає в себе ряд заходів, які покликані забезпечити стабільне функціонування медичних установ навіть за умов загроз безпеці.
У громадах, що знаходяться поблизу лінії фронту, медичні установи, амбулаторії та бригади швидкої допомоги щоденно функціонують в умовах постійної небезпеки. Для того, щоб медична система в цих регіонах залишалася надійною, а громадяни мали можливість отримувати необхідну допомогу, держава активізує підтримку медичних закладів та команд: збільшує фінансування, допомагає молодим спеціалістам та розвиває програму службового житла.
Уряд активно посилює підтримку медичних установ у зонах, що межують із фронтом. Мова йде про конкретні заходи: збільшення фінансування медичних закладів, додаткові коефіцієнти та спеціальні програми для збереження кадрового потенціалу. Ці рішення дозволяють системі функціонувати в умовах постійних загроз безпеці та забезпечувати безперервність медичного обслуговування. Важливо, щоб ці додаткові ресурси доходили до медичних працівників — через підвищення зарплат і поліпшення умов праці. Наша мета полягає в тому, щоб мешканці прифронтових громад мали доступ до медичних послуг, а медики — можливість залишатися і працювати у своїх громадах, — підкреслює Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко.
Один із таких інструментів -- посилена підтримка первинної ланки. Заклади первинної медичної допомоги в зонах активних бойових дій і в малозаселених районах отримують на 20% більше фінансування за кожну декларацію з пацієнтом. Крім того, до медзакладів первинки, які працюють у зонах активних або можливих бойових дій, не застосовують знижувальні коефіцієнти звернень і вартості декларацій, що діяли для тилових районів у мирний час. Загалом від початку дії цих змін у 2025 році такі заклади вже отримали 212 млн грн додаткового фінансування, із них понад 130 млн грн -- у 2026 році.
Окремо посилили і підтримку центрів екстреної медичної допомоги у зонах бойових дій -- вони отримують додаткове фінансування для підтримки медичних команд. Із січня 2026 року такі центри вже отримали додатково 277,6 млн грн.
У результаті -- станом на березень 2026 року середня заробітна плата лікаря екстреної медичної допомоги у прифронтових областях зросла до 45 тис. грн.
Ще одним важливим напрямком є підтримка медичних працівників у спеціалізованих закладах охорони здоров'я. З 2025 року на підвищення заробітних фондів у цих установах було виділено понад 1,1 млрд грн, з яких більше 654 млн грн заплановано на 2026 рік. У минулому році Програму медичних гарантій було доповнено новим пакетом послуг, спрямованим на збереження кадрового потенціалу в зонах активних бойових дій. В рамках цього пакету медичні заклади щомісяця отримують додаткові 12 тис. грн за кожного лікаря і 9 тис. грн за кожного середнього та молодшого медичного працівника, що дозволяє формувати фонд оплати праці. Такий підхід створює можливості для підвищення рівня заробітної плати у тих регіонах, де медики стикаються з особливо важкими умовами праці.
Держава підтримує і тих, хто тільки починає свій професійний шлях. Молоді лікарі, які після інтернатури працевлаштовуються до медзакладів у сільській місцевості або прифронтових громадах, можуть отримати одноразову виплату 200 тис. грн. Торік таку виплату вже отримали 82 лікарі.
Програму забезпечення медичних працівників службовим житлом за рахунок державних коштів було розширено. Тепер можливість отримання службової квартири або будинку є доступною не лише для мешканців сіл, а й для тих, хто працює у прифронтових містах Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Сумської, Чернігівської, Харківської та Херсонської областей. У Державному бюджеті на 2026 рік для реалізації цієї ініціативи закладено 100 мільйонів гривень.
Усі ці рішення мають одну мету: щоб у прифронтових громадах люди й надалі могли отримувати медичну допомогу поруч, а медики -- мали ресурси, мотивацію і можливість залишатися працювати там, де вони найбільше потрібні.