Флешмоб українських митців: як не знищити, а підтримати українське мистецтво. Слово – чернігівським художникам

Українські митці України 17 січня в соціальних мережах розпочали флешмоб проти постанови Кабміну №1209, в якій ідеться про підвищення тарифів на тепло, зокрема і для творчих майстерень.

Щоби привернути увагу влади та громадськості до проблеми, українські художники публікують на своїх сторінках у Facebook фотографії з гаслами: «Постанова КМУ №1209 вбиває українське мистецтво!», «Постанова КМУ №1209 вбиває мистецтво та культуру України!» тощо.

На сторінці Національної спілки художників України розміщено палке звернення:

«Шановні митці, художники України, настав час відстоювати наше мистецтво, культуру України. Ганебна постанова Кабміну 1209 нас повинна об’єднати. Де таке може бути, щоби знищили всі види сучасного образотворчого мистецтва України. Це ганьба, ганьба на весь світ. НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ. МИ ПЕРЕМОЖЕМО РАЗОМ. СПАСЕМО СВЯТЕ – КУЛЬТУРУ УКРАЇНИ!»

«Деснянська правда» поспілкувалася з головою Чернігівської обласної організації Віталієм Василевським; секретарем Оленою Саченко та членом правління ЧООНСХУ, керівницею «Арт-студії «Колібрі» Лілією Ібрагімовою.

«Тарифи для творчої мистецької організації – як для великого заводу»

Розмовляємо на території обласної організації НСХУ. Знімати верхній одяг не ризикнула. М’яко кажучи, прохолодно. У виставковій залі опалення часто не вмикають. У кабінеті очільника організації Віталія Василевського інколи працює обігрівач. Адже тепло сьогодні – розкіш. Хоча для художників, які повинні тримати в руках пензель чи олівець, воно – необхідність.Та при температурі  в приміщеннях плюс 10-12 градусів нам доводеться сплатити 230 тисяч гривень за січень. 
Вищезазначена постанова – якраз про це.
Віталій Василевський не стримує свого обурення. «Свого часу ми як мистецька організація вважалися неприбутковими. І певні знижки на тепло були підтримкою для нас. Адже ми не займаємося комерцією, не заробляємо коштів. Якщо розповім, скільки коштує написати картину, то всім стане сумно. Наприклад, за тюбик гарної фарби треба заплатити 400 гривень. Звісно, можна вдвічі зекономити, хоча якість теж буде іншою. Але ж іще треба подбати про полотно, рамку, інші матеріали... З початку кризи, яка розпочалася років 10-15 тому, картин купують усе менше. Художники працюють на полицю... Особливо в регіонах. Зізнаюся, я найчастіше дарую картини...

Головна біда – плата за комунальні послуги. За наші приміщення на проспекті Миру, 34 (історична будівля з вежею, де колись був будинок пожежного товариства), й за майстерні на вулиці Любецькій. Наше майно утримувати щороку все важче. Чому нас перевели в прибуткову організацію? Бо насамперед ми маємо площі, які здаємо в оренду. Але їх ми не отримали від держави. А свого часу заробили кошти своїми руками, своїм мистецтвом, загалом, за рахунок монументальних та прикладних робіт. І купили. Ми одна з тих дуже небагатьох творчих громадських організацій, котра зберегла своє майно. Іншим не вдалося. Хоча, за статутом, самі орендуємо приміщення у НСХУ. І продати їх не можемо. Це питання вирішує з’їзд НСХУ, який відбувається раз на 5 років.

Наші приміщення в центрі міста. Звісно, немало бажаючих придбати їх. Як і майстерні на Любецькій, що теж поблизу центру, а не у віддалених мікрорайонах. Але це – не вихід. А навпаки – шлях у нікуди».

Художникам ще трохи пощастило. Вони – не на центральному опаленні. Так сталося, що з 2000 року мають свою котельну. Інакше би за одну маленьку майстерню в місяць довелося сплачувати 30 тисяч гривень. А якщо би за приміщення, де треба працювати монументалістам?.. У майстернях на Любецькій теж автономне опалення. До речі, коли газівники розділили збут і транзит, стало відомо, що художники сплачували за доставку газу більше на 15 тисяч гривень. Бо їм рахували зайві 120 метрів мереж.

На Раді художніх спілок у Києві Віталій Василевський дізнався, що в інших областях теж біда. Митці працюють удома. В Чернігові художні майстерні також «законсервовані» до літа. Але приміщення, які повністю після капітального ремонту», зберігаються за організацією. А влітку відкриються.

Про високий тон мистецтва і «комерцію»

Лілія Ібрагімова: «Духовний простір має бути. Інакше зникає нація. Захист культури в цілому в Україні – на межі. Хоча сьогодні ми осягли себе у світі. А художники навчилися працювати в сучасному житті. Ми пропагуємо себе і своє мистецтво, виставляємо роботи, ведемо артподії. Тому маємо на меті, попри все, облаштувати на своїй території сучасний Арт-простір. Бо повинні пропагувати високий тон мистецтва. Чернігів має цікавих до мистецтва мешканців і туристів. Наш регіон славиться потужними художниками. Коли я робила доповідь в художній академії, то всі були враженими нашими здобутками. Загалом, Чернігівщина знана мистецтвом у всіх його виявах».

Віталій Василевський: «У нас за статутом – і нашої організації, і НСХУ прибутковості, чи то комерції, немає. Ми використовуємо кошти за оренду на статутну діяльність. Виставки, пленери, зустрічі, конференції, обмін досвідом відтак робимо безкоштовно. Намагаємося залучати молодь».

Лілія Ібрагімова: «Художня школа, моя «Арт-студія «Колібрі», наприклад, залучають дітей до дитячої виставки на 1 червня – Дня захисту дітей. І вона перетворюється на масштабне мистецьке свято. Навіть робимо дітям дипломи, аби зацікавити їх. Так само виставка показує досвід різних шкіл. Це культурний мікс та потужний обмін досвідом. Та й маємо загалом виставки за обміном художників із різних регіонів».

Про комфортне середовище та виживання

Віталій Василевський: «Для того, щоби людина творчо працювала, потрібне комфортне середовище. А нас ставлять у ситуацію «навпаки». Ось відключили опалення в майстернях...»

Олена Саченко: «Працювати вдома комфортно не всім. Нема майстерні – немає художника. Мініатюрист може й на кухні творити, образно кажучи. А якщо картини по півтора метра? А монументалісти?»

Віталій Василевський: «Пам’ятаєте, що сказав Черчилль? Якщо не буде культури – то за що ми воювали?» Нам пропонують підвищити плату за оренду. Так орендарі не зможуть її оплатити. Був час, коли ми сплачували за тепло, як населення. І як релігійні організації. Тоді теж була Постанова Кабміну. З того часу нічого в нашій діяльності не змінилося. А до нас же ходить багато чернігівців. Люди люблять виставки. Тим більше, вони безкоштовні. За гроші – навряд чи прийдуть. Не тому, що меркантильні. Населення України в загалі – незаможне. Але – культурне. За тисячу Зеленського книги в наших магазинах буквально розмели».

І все ж художники вірять...

І в мистецтво, і в культуру. І в свій майбутній Арт-простір. Саме тут, на їхній території, в самому центрі Чернігова. З виставковими залами, приміщеннями для арт-студій, залами для лекторіїв, переглядів кінофільмів...
А яким може бути чудовим арт-подвір’я... Де проводитимуться фестивалі, будуть різноманітні мистецькі локації, відбуватимуться креативні заходи. Можна відкрити й ресторацію з чернігівською старовинною кухнею (адже це історичне приміщення). Нехай приїздять гості звідусіль. І митці, аби простір був розмаїтим, знайомив із іншими традиціями, новаціями в мистецтві.

Лілія Ібрагімова: «Є у нас унікальний художник Олексій Потапенко. Ми хочемо, аби в Чернігові були мурали саме за його картинами. Також можна створити сучасні пластикові скульптури його персонажів. І в місті, і на нашому майбутньому подвір’ї».

Валерій Василевський та Олена Саченко: «Є мрія створити великий щорічний національний пленер. Приклад є – французького міста Нант. Вони почали з дрібного. З виставки, присвяченої місту. Переможець отримував премію. Сьогодні – це 15 тисяч євро. І безкоштовну майстерню на рік, де би він творив. Журі було з усієї Франції – художники. Тепер ця традиційна щорічна виставка вже стала міжнародною. Але умови – ті ж самі. І тих, хто бажає взяти участь, дуже багато. Хоча – картини з конкурсної виставки залишаються місту.

У нас є ескізний проєкт внутрішнього дворика. Де заплановано гарний майданчик. Який можна використовувати й для проведення концертів теж. Можна робити постійні вернісажі. Можна співпрацювати з музеями, театрами, «Зеленою сценою». Чернігів гарно розвивається. Але культурний простір теж має рухатися вперед. Європейського туриста цікавить культурна спадщина, мистецтво. Про це говорять великі туристичні агентства. Творчі програми, на арт-подвір’ї – це захопливо. Тому потрібні зацікавлені інвестори. В Європі, наприклад, активно використовується бренд творчих спілок. Ті ж банки купують твори мистецтва. І наприкінці року випускають проспекти, де ці твори зазначені в їхньому просторі. За такою підтримкою мистецтва зростає рейтинг банку чи підприємства.

Забудемо про свої цінності – і ким ми будемо?

Чернігів постійно гарнішає. Напевно, настав час додати до його доглянутості й краси духовних надбань. Співпрацювати з творчими спілками вигідно й приємно. Бо вони цього чекають. А поки що об’єднуються й прагнуть, аби їх почули, звісно, насамперед у Києві, де створюються такі одіозні постанови...

І так, митці хочуть, аби їхні слова, пропозиції та прохання не стали голосом того, хто волає в пустелі.

У ЧООНСХУ є офіційні Пропозиції щодо покращень у Чернігові

Окрім того, що вже назвали – створити/поновити Комісію, до складу якої входитимуть архітектори художники, історики з метою збереження культурного надбання, дотримання естетичних норм при створенні нових художніх об’єктів, а при реставрації об’єктів – залишати автентичні деталі.

Реконструкція будівлі Спілки художників (пр. Миру, 34) — створення сучасного Арт-простору, який став би візитівкою Чернігова. Реконструкція виставкової зали — створення соціального простору для проведення арт-заходів.

Створення на першому поверсі тематичного ресторану з історичним змістом.

Оглядову башту обладнати для фотографування.

Простір подвір’я — створення комплексу вільних для огляду майстерень із сувенірами, керамікою. Створення цілісної системи реставрації та визначення пріоритетних робіт.

Зробити одним із символів міста Семаргла.

Паркові, контактні скульптури — Чернігів повинен мати своє скульптурне обличчя.

Людмила ПАРХОМЕНКО