Запеклі сутички за кожну оселю: як українські військові удержують шлях Донецьк - Запоріжжя.

Ситуація на фронті в південній частині Донеччини залишається вкрай напруженою. Після захоплення Курахового та Великої Новосілки, російські війська намагаються просуватися далі вздовж дороги Курахове - Запоріжжя. Запеклі зіткнення тривають за кожне село та кожну будівлю, як повідомляє з передової наш кореспондент Станіслав Кухарчук.

Оборонні позиції в цьому секторі утримує відважна 79-та Таврійська бригада ДШВ, яка веде боротьбу в одній із найскладніших зон. Десантники потребують нашої підтримки – їм терміново необхідний позашляховик для взводу ударних безпілотників. Тож команда "Подробиць" розпочинає збори на придбання автомобіля і закликає вас долучитися до цієї важливої справи. Реквізити можна знайти в сюжеті від наших воєнкорів.

Лише таким чином, з антидроновою гвинтівкою та розгорнутим тентом, десантники 79-ї бригади прибувають на свої позиції. Дістатися до них можливо тільки через трасу Донецьк - Запоріжжя, яку російські сили намагаються контролювати за допомогою ударних безпілотників. Тому водій старенького американського HMMWV вичавлює з нього всі можливості.

За даними мапи DeepState, траса Донецьк - Запоріжжя після взяття Курахового і Великої Новосілки стала пріоритетною для росіян. Вони вже частково захопили село Константинополь і стараються рухатися і по магістралі, і вздовж неї. Аби перервати постачання наших військ цією дорогою, ворог також намагається просуватися і з боку Великої Новосілки.

Унаслідок такої активності загарбників навіть 15-кілометрова територія від лінії фронту стала небезпечною.

Станіслав Кухарчук, журналіст.

Подорожуючи між населеними пунктами, необхідно бути надзвичайно уважним, оскільки навіть у п'ятикілометровій зоні активність ворожих дронів є вкрай високою...

Ворог уже переважає у кількості дронів. Артилерією та авіацією рівняє все навкруги, аби не дати нашим оборонцям закріпитися і створити глибокоешелоновану оборону. Переважно від обстрілів потерпають села, в яких і досі чимало цивільних людей. Росіяни просунулися так стрімко, що просто не встигли зорієнтуватись і виїхати. Ще півтора місяця тому пані Надія навіть уявити не могла, що її село стане місцем запеклих боїв. Та попри обстріли й вмовляння військових кидати господарство не наважується.

Я походжу з Чернігова, але вже 45 років мешкаю тут... - Ми не будемо вас змушувати, рішення залишається за вами. Просто з огляду на поточну ситуацію, на те, як активно вони наступають і скільки їх намагається прорватися, я не можу запевнити вас, що цей населений пункт завтра не стане мішенню для обстрілу.

Цими атаками російські війська перетворили живописний і родючий південь Донеччини на пустелю. Нашим захисникам стає все складніше стримувати ворога. Бої відбуваються буквально за кожну вулицю та кожну оселю.

Так десантники 79-ї бригади допомагають нашій піхоті відбивати черговий штурм росіян американською гарматою М119. Інтенсивність така, що доводиться випускати понад сотню снарядів за добу. Боєкомплекту в гармашів поки що вистачає, хоча майже весь він часів Другої світової.

Навіть такий бойовий комплект американської зброї при такій інтенсивності бойових дій може незабаром вичерпатися, стверджують військові. Саме тому десантники акцентують свою увагу на використанні ударних дронів. У багатьох випадках саме завдяки їм вдається відбивати атаки противника.

Таким вражаючим чином екіпаж дронів ФПВ знищує споруду, де переховуються російські штурмовики. Ворог добре усвідомлює, наскільки ефективні наші безпілотники на війні, тому постійно веде полювання на їхніх пілотів. Вони зазнають атаки не лише з дронів, а й з артилерії та крилатих авіаційних бомб.

Андрій сміється: росіяни розлючені, адже наш екіпаж зірвав їхній черговий напад.

Андрій служить у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді Таврійського військового формування.

Кваліфікований пілот, досвідчений штурман та злагоджений екіпаж, а також якісні дрони й відповідна бойова система дозволяють значно ефективніше виконувати завдання. Наприклад, використавши всього один дрон, можна знищити одиницю техніки за три вильоти, і поки що все проходить спокійно...

Зараз існує дефіцит не тільки дронів, але й кваліфікованих фахівців, які могли б ними управляти та обслуговувати. Вадима мобілізували в кінці жовтня минулого року, і з тих пір він служить на передовій, де перебуває трохи більше місяця. Він зізнається, що до війни не мав жодного інтересу до безпілотників, але обставини змусили його швидко освоїти цю навичку.

Вадим - солдат 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Таврійського військового корпусу.

Незабаром і я почну літати... Зовсім недавно ми завершили навчання на полігоні, де опановували навички роботи з дронами. Зараз я займаюся їх підготовкою та виносою на позиції. На диво, це не так вже й складно, як я спочатку думав. Справжні труднощі виникають під час прильотів.

На них хлопці вже намагаються не зважати, адже якщо вони не виконають свою роботу, побратимам в окопах буде ще важче тримати оборону.