Українська література під загрозою російських ракет: "Це не просто бізнес-комфорт. Це питання збереження нашої культурної спадщини та національної самобутності."

Протягом війни, яку Росія веде проти України, українські книги зазнають нищівного удару. На захоплених територіях цей процес відбувається організовано і в масштабах, що вражають: спалені україномовні видання та навчальні матеріали замінюються російськими аналогами. У регіонах, що залишилися під контролем України, книжкова інфраструктура — друкарські підприємства, бібліотеки, книгарні та сховища — постійно потерпає від наслідків агресії.

Після майже кожного масштабного обстрілу вранці з’являються повідомлення про ураження різних книгарень та видавництв. За останні кілька місяців втрати українських видавців досягли критичних масштабів.

Внаслідок ракетної атаки на Київ 19 липня було завдано серйозних ушкоджень поліграфічним складами та підприємству "Конві Плюс". Це призвело до того, що школи не отримали сотні тисяч підготовлених до навчального року підручників. А 1 серпня, в результаті російського удару по Харкову, було знищено логістичний центр та склади видавництва "Ранок", де також зберігалися книги інших видавців. Ми понесли величезні втрати, втративши мільйони книг, серед яких були й шкільні підручники.

А в ніч проти 28 серпня Росія вдарила по складських потужностях "Нової пошти" у Святопетрівському. До попередніх втрат додалися ще десятки або й сотні тисяч знищених книжок. Загальні збитки досі підраховують.

Міністр культури Тетяна Бережна повідомила про те, що від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано щонайменше 21 атаку на об'єкти книжкової сфери. За літо 2026 року знищено понад 10 мільйонів книжок, а прямі втрати перевищують 1,2 млрд грн.

Для видавничої галузі втрата складу - це не лише втрата фізичного простору. Це тисячі, а можливо, й десятки тисяч готових до продажу книг, в які були інвестовані кошти на отримання прав, переклад, редагування, дизайн та друк. Це частина обігових коштів компанії та плоди праці багатьох людей, які можуть зникнути в одну мить.

Vivat, "Лабораторія", "Наш формат", "Урбіно", "Основи", #Книголав, "Видавництво Старого Лева", "АртБукс", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Віхола", "Стилет і стилос", "Букшеф", "Ранок", "Жорж", "Фабула", "Рідна мова", "Читаріум", "Твоя підпільна гуманітарка", "Бородатий Тамарин", "Видавництво", "Стретович", "Небо", MISON... Це лише частина списку видавництв, які постраждали через нещодавні атаки з боку Росії.

Міністр культури Тетяна Бережна на руїнах складу видавництва "Ранок"

Постраждали як видавництва-гіганти, так і спеціалізовані жанрові книгарі. Як академічні видавничі доми, так і проєкти для маскульту. Як видавництва зі славетною історією, так і молодий видавець, що тільки-но випустив свою першу книгу.

Співзасновник "Нової пошти" Євген Тафійчук повідомив, що компанія відшкодує втрати видавництвам та магазинам, чиї книги і товари постраждали внаслідок російського обстрілу фулфілмент-центру та сортувального депо.

Це питання майбутнього. Наразі ми стикаємося з браком підручників та різноманітних видань, втраченими матеріалами для виготовлення нових книг, зірваними презентаціями, скасуванням фестивалю "Книжкова країна", а також введенням режиму економії, що, в кінцевому підсумку, вплине на читачів і знизить активність та відкритість української культурної сфери.

ПРО ЗБЕРІГАННЯ: ВЕЛИКІ СКЛАДИ, РОЗПОРОШЕНІСТЬ ЧИ ПІДЗЕМНІ СХОВИЩА?

У перші дні після атаки на Харків багато видавців несподівано опинилися в ситуації, коли їм довелося робити публічні заяви, які іноді нагадували виправдання. Вони змушені були пояснити, чому зберігали таку кількість книжок в одному місці, особливо на відкритих просторах, а також чому продовжують працювати в містах, що постійно піддаються загрозі. Ці питання можна було б вважати доречними щодо витворів мистецтва чи унікальних музейних колекцій. Проте, ми пояснимо, чому такий підхід не є коректним для індустрії, де постійно відбувається товарообіг, особливо в умовах зростаючої популярності інтернет-торгівлі.

Вікторія Гайдай, директорка поліграфічного підприємства "Конві", вважає, що перенесення виробничих потужностей з Києва є абсолютно неможливим: "Це стосується більше 150 працівників нашого холдингу. Крім того, організація такого великого переїзду займе не менше року. Необхідно буде демонтувати виробничі лінії, а потім знову їх встановлювати. Або ж це вимагатиме значних інвестицій, на які, на жаль, ніхто не готовий".

Тільки в останній атаці Vivat втратило понад 35 500 примірників книжок. Орієнтовна вартість знищених запасів становить понад 16,6 млн грн. Це ще не остаточна цифра втрат: Юлія Орлова, СЕО та співзасновниця видавництва, зазначає, що cьогодні в Україні немає місця, яке ми могли б вважати абсолютно безпечним:

"Ми свого часу вирішили, що зберігати всі книжки у Харкові ризиковано через близькість до фронту, тому частину перевезли до Києва. Зараз бачимо, що відбувається в Києві, і перевозимо частину далі, до Львова. Але й у Львові за останні роки росіяни неодноразово знищували складські приміщення.

Другий аспект полягає в тому, що книжковий склад має свої унікальні вимоги. Папір є гігроскопічним матеріалом, який здатний ефективно поглинати вологу, тому важливо підтримувати оптимальні температурні і вологісні параметри. Узимку потрібно забезпечити опалення приміщення. Це стосується величезних площ, які можуть сягати десятків тисяч квадратних метрів, а також високих стель, зазвичай від 5 до 7 метрів і більше, з ускладненими системами стелажів і спеціалізованим обладнанням.

Розподіл всього асортименту на безліч дрібних складів не зводиться лише до розміщення книг у різних приміщеннях. В компанії Vivat одночасно обробляється приблизно 5-7 тисяч найменувань. Кожен склад потребує спеціалізованого обладнання, професійно підготовленого персоналу, складської системи та програмного забезпечення, яке здатне відстежувати місцезнаходження кожного товару і визначати, з якого складу формувати замовлення для інтернет-магазинів, книгарень чи великих роздрібних мереж. Неможливо заздалегідь спрогнозувати, скільки конкретних книжок завтра замовить той же "Епіцентр", NOVUS чи інший партнер, а також на якому складі повинна зберігатися потрібна кількість примірників. Тому як в Україні, так і за кордоном бізнес, зазвичай, віддає перевагу створенню великих централізованих складів, що є економічно та логістично доцільним.

Щодо підземних складів, вона вважає, що це звучить привабливо лише на словах. "На практиці я не знаю в Україні жодної підземної інфраструктури, яка б відповідала всім стандартам зберігання книг на десятки тисяч квадратних метрів, - зазначає Орлова. - А якщо почати будівництво спеціально, витрати будуть настільки великими, що книги справді стануть вартісними, як золото. Видавничій галузі такі інвестиції просто не під силу".

Письменник Андрій Кокотюха, наклади книжок якого також частково згоріли, наводить приклад, коли збереження примірників на дрібному складі під землею обернулося бідою для конкретного видавництва: "Здавалося б, це просто - роздрібнювати по невеличких складах, а ще простіше ховати його під землю. Але це папір, треба створювати такі умови, щоб він не псувався, щоб під землею зберігалася певна температура.

У червні видавництво "Смолоскип" спіткала біда і без російських ракет. Знищені тисячі книжок, які якраз лежали на невеликому складі під землею - у підвалі. Стався прорив теплотраси, книжки почало заливати окропом. Через нехлюйство комунальників, які не подбали про збереження труб, книжки залило".

Заходи видавців у період кризи: від оптимізації витрат і логістичних змін до редукції обсягу видань.

Склад видавництва "Лабораторія" зазнав значних руйнувань у ніч з 15 на 16 серпня. Внаслідок удару ракети, яка пробилася через усі чотири поверхи будівлі, залишилися лише обгорілі металеві стелажі, а все інше стало непоправним. Директор і засновник "Лабораторії" Антон Мартинов підкреслює, що немає універсального рішення для порятунку всіх видавництв, проте він зазначає важливість децентралізації залишків як очевидний крок уперед.

"Не зберігати весь товар в одній точці, розподіляти тиражі між кількома локаціями. Ми почали це робити й будемо продовжувати. Але треба чесно розуміти: неможливо визначити, куди прилетить наступна ракета.

Після отриманого удару ми переосмислюємо всю логістичну модель "Лабораторії": розподіляємо запаси між різними локаціями, розглядаємо можливість нових складських приміщень та аналізуємо, який обсяг літератури доцільно зосереджувати в одному місці. Це може бути дорожче і ускладнює операційні процеси, але війна примушує нас враховувати резервування не лише в інформаційних технологіях або енергетиці, а й у звичайній складській логістиці.

Я б хотів підкреслити, що потрібно бути дуже обережним у наданні рекомендацій іншим видавцям. Після чергової кризи легко висловлювати думки про те, що слід було розділити склади, створити резерви або перенести бізнес в інший регіон. Однак реалізувати ці ідеї значно складніше, коли щодня потрібно відправляти тисячі книг, виплачувати зарплати, друкувати нові тиражі та підтримувати роботу компанії.

Мартинов наголошує, що війна змушує цілком переосмислити логістику книжкового ринку: "Зробити можна практично все, питання в ресурсах та економіці. Логістика завжди побудована навколо ефективності: великі склади й розподільчі центри існують саме тому, що дозволяють концентрувати запаси, швидко комплектувати замовлення і зменшувати вартість доставки кожної окремої книжки.

В умовах війни ця економічна ефективність вступає в конфлікт із безпекою. Тому нам потрібна не просто найдешевша система доставки книжки. Нам потрібна система, яка може пережити втрату окремого складу чи логістичного вузла і продовжити працювати наступного дня".

Група компаній "Фактор", до складу якої входить видавництво Vivat, розпочала впровадження антикризових стратегій після атаки на свій поліграфічний комбінат у 2024 році. Юлія Орлова поділилася інформацією про цю ситуацію, і ми наводимо її коментарі, щоб проілюструвати масштаби кризи, що торкнулася не лише конкретного видавництва, а й усієї індустрії та української культури в цілому.

Перш за все, ми розділили операційні витрати та інвестиційні проекти, і через поточну кризу змушені були фактично призупинити інвестиції в розвиток. Зокрема, до кінця року ми не плануємо відкриття нових книгарень. Це надзвичайно важке рішення для мене, оскільки ще зовсім недавно ми активно розширювали нашу мережу.

Наступний значний запуск передзамовлень заплановано на 8 вересня. Проте розміри нашого видавничого плану зазнали істотних змін. До липня ми щомісяця відкривали передзамовлення приблизно на 18-25 книг. У серпні ми мали лише два нових тайтли, а в вересні плануємо представити дев'ять.

Розглянули та узгодили план друку. Виявили критично важливі додруки для книг категорій А і частково Б, без яких реалізація нашого продажного плану буде неможливою. Є також видання, які ми звичайно б додрукували, навіть якщо їх ротація не така швидка, адже вони є необхідними для нашого видавничого асортименту. Однак наразі ми не можемо дозволити собі частину таких додруків.

Ми також аналізуємо стратегію придбання авторських прав. Хоча продовжуємо купувати права на нові книги, число таких ініціатив зменшується. У деяких випадках ми змушені відмовлятися від публікації книг, у комерційний успіх яких на даний момент не віримо.

Ми активно взаємодіємо з міжнародними літературними агентствами, роз'яснюючи їм обставини, що склалися в Україні. Проводимо переговори щодо можливості перенесення термінів окремих платежів та роялті. Не всі агенції демонструють розуміння нашої ситуації, тому для нас важливо постійно інформувати їх про зміни в українському книжковому секторі.

На жаль, нам довелося провести оптимізацію команди. Це, напевно, одне з найскладніших рішень, оскільки книги створюються людьми. Однак, коли виникає питання про виживання видавництва, ми змушені переглядати склад штату.

Усе це ми робили не одномоментно. Крок за кроком дивилися на доходи, витрати, грошовий потік і вирішували, що ще можемо скоротити. У результаті нам вдалося привести витрати більш-менш у відповідність до нинішніх доходів".

ЗАЯВИ ДЕРЖАВИ І ВИДАВЦІВ ЗБІГАЮТЬСЯ. ЧИ ПЕРЕЙДУТЬ СЛОВА В ДІЮ?

Усі видавці об'єднані довкола думки, що держава має зіграти ключову роль у підтримці книговидання, адже ідеться про сферу, яка живить ідентичність і освітню базу нації.

Орлова підкреслює, що ми опинилися в ситуації, коли окремі зусилля видавців не здатні вирішити існуючі проблеми: "Необхідно, щоб держава визнала: підтримка українського книговидання під час війни — це не лише бізнес-удобство, а питання збереження української культури та ідентичності. Ми співпрацюємо з Міністерством культури, Міністерством економіки, Міністерством фінансів та іншими державними установами. Наша мета полягає не лише в тому, щоб висловлювати труднощі галузі, а й у формулюванні конкретних рішень. Однак проблема полягає в тому, що навіть якщо Мінкульт підтримує наші пропозиції, вони часто губляться у міжвідомчих процедурах."

Сектора потребують державних інструментів, які сприятимуть видавцям у відновленні обігових коштів після понесених втрат. Серед таких інструментів можуть бути доступні програми страхування воєнних ризиків, кредитні рішення та інші механізми підтримки, адаптовані до особливостей видавничої діяльності. Це не лише допоможе компенсувати вже втрачені ресурси, але й забезпечить безперервність видавничих процесів, що дозволить продовжувати випуск книг.

Видавці сформулювали ці пропозиції у відкритому листі Президенту України, тому що "зараз галузі потрібні вже не окремі розмови, а конкретні рішення". Орлова їх перелічує:

По-перше, необхідно забезпечити відшкодування збитків для видавництв, друкарень та книгарень, які зазнали шкоди внаслідок російських обстрілів, а також створити окремий механізм для відновлення знищених тиражів, особливо підручників.

Друге питання стосується реального страхування ризиків, пов'язаних з війною. На сьогоднішній день основним активом видавця є наклад книжок, тобто товар, що перебуває в обігу, який фактично не має жодного захисту. Механізм страхування та компенсації повинен також охоплювати готову продукцію.

Третім важливим аспектом є можливість отримання кредитів. Після руйнування виробництв або зупинки бізнесу необхідні фінансові ресурси для відновлення. Видавництва, друкарні та книгарні мають отримати доступ до державних програм, що пропонують пільгове кредитування.

Четверте -- повернення прямої державної закупівлі книжок для бібліотек. Це одночасно підтримка видавців, оновлення бібліотечних фондів і можливість зробити книжку доступнішою для читача за рахунок більших накладів.

П'яте — це нарешті реалізувати законодавчо передбачену компенсацію орендної плати для книгарень. Ця ініціатива є важливою не лише для маленьких міст, адже книгарні страждають також у Києві, Харкові, Одесі та інших великих урбаністичних центрах. Наприклад, видавництво Vivat вимушене закрити одну зі своїх двох книгарень в Одесі, головною причиною чого є надмірна вартість оренди.

Є ще одна принципова річ, зазначає вона, - потрібна постійна міжвідомча робота. Книжкова галузь залежить не тільки від Мінкульту. Тут є питання Мінекономіки, Мінфіну, МОН, Держкомтелерадіо, Українського інституту книги. Тому видавці пропонують створити робочу групу, "у якої буде одна точка входу і конкретні строки виконання рішень".

Антон Мартинов вважає, що серед ключових завдань держави є два основних напрямки. Перший — створити можливості для широкого доступу до сучасної літератури через бібліотеки, а другий — підтримати платоспроможний попит шляхом реалізації прямих культурних програм. На його думку, така підтримка не обмежиться лише окремими компаніями, а охопить всю культурну екосистему — від авторів і перекладачів до видавців, книгарень та, зрештою, читачів.

"У багатьох бібліотеках досі половину фондів становлять морально застарілі, зокрема радянські, видання. Водночас книжка за останні роки стала відчутно дорожчою, і далеко не кожна родина може регулярно купувати новинки, - нагадує видавець.

Тому оновлення бібліотечних фондів - це не просто підтримка видавців. Це передусім доступ людей до сучасної української та світової літератури незалежно від їхніх доходів і місця проживання. А в нинішніх умовах це ще й можливість розосередити частину книжкових накладів по всій країні замість їхньої концентрації на кількох великих складах. Замість того щоб тисячі примірників нових українських книжок лежали на кількох великих складах видавництв, частина цих книжок могла б опинитися на полицях бібліотек по всій країні".

Говорячи про пряме стимулювання попиту, можна навести приклад державної програми 2021 року: "Подібний механізм слід було б відновити — умовну 'єПідтримку' для культурних ініціатив, де держава не визначає, яке видавництво, книгарня чи автор мають отримати підтримку. Це право на вибір повинні мати самі читачі".

Андрій Кокотюха вважає, що значення "культурної тисячі" залишається неправильно оціненим. Він зауважує, що держава могла б активніше сприяти популяризації читання, адже читання неможливе без купівлі книг. Не можна не згадати програму, яка зазнала критики перед початком повномасштабної війни, але тепер її реалізація стала б дуже актуальною. Наприкінці 2021 року ця тисяча гривень могла бути витрачена на різноманітні культурні продукти: книги, фільми, концерти, театральні вистави та подорожі.

Найвагоміші витрати були на літературу — понад 2 мільярди гривень. Ці кошти залишилися на казначейському рахунку в січні, оскільки їх обробка вимагала часу. Проте наприкінці лютого розпочалося повномасштабне вторгнення, що призвело до зупинки всіх процесів.

Коли війська агресора були витіснені з Київщини, Харківщини, Чернігівщини та Сумщини, і люди змогли трохи відпочити, стало зрозуміло, що понад 2 мільярди гривень залишилися на рахунках. Ці кошти стали потужним стимулом для книжкової індустрії. Завдяки цим фінансовим вливанням уже в квітні-травні галузь почала активно розвиватися. Саме завдяки цьому початковому капіталу з державного бюджету країна стала свідком видавничого буму за останні два роки. Відкривалися нові серії книг, організовувалися фестивалі, з'являлися нові книгарні та мережі, адже ці книги потрібно було десь реалізовувати.

Таким чином, сотні тисяч і навіть мільйони книг, що знищені на складах, стали наслідком ефективної державної стратегії. Хоча цю політику часто піддають критиці, я щойно довів, що вона є обґрунтованою. І це лише один приклад того, як можна підтримувати цю сферу.

Міністр культури Тетяна Бережна анонсувала державну підтримку галузі, що перегукується з цими пропозиціями. Зокрема вона оголосила про відновлення держпрограми з поповнення бібліотечних фондів, розширення програми єКнига, компенсації оренди книгарням та гранти для постраждалого бізнесу. Наскільки ці пропозиції дійдуть від Мінкульту до уряду й інших компетентних інституцій - варто сподіватися, що нарешті це буде реалізовано.

ДРУКАРНІ: БАЗА ГАЛУЗІ

Всі перелічені заходи щодо друку книг можуть реалізуватися лише за умови наявності відповідних технічних приміщень та обладнання, тобто за умови достатньої кількості друкарень. У липні обстріли з боку Росії частково зруйнували виробничі потужності київської друкарні "Конві". Два роки тому серйозних ушкоджень зазнав харківський поліграфічний комплекс "Фактор друк", який є найбільшим в Україні.

Бідні друкарні, наш супротивник завдає удару відразу в декількох секторах, адже мова йде також про випуск шкільних підручників.

"Фактор друк" відновив свою діяльність у повному обсязі більше ніж рік тому, зокрема, завдяки підтримці донорів. Цей процес перебував під контролем уряду, а про надану допомогу підприємству доповідала прем'єр-міністр Юлія Свириденко.

Друкарня "Конві" поки рахує збитки і задається питанням: "Що робити далі?". Комерційна директорка "Конві" Вікторія Гайдай пояснює ситуацію на поточний момент:

Щодо грантів та благодійних ініціатив, як держава, так і ми активно їх шукаємо. Проте на даний момент ні в нас, ні в них немає жодного результату. Що стосується грантових коштів, призначених для придбання нового обладнання, ми не можемо скористатися цією можливістю. Ця програма передбачає, зокрема, збільшення кількості робочих місць. Оскільки ми втратили 50% наших виробничих потужностей, нашою основною метою є збереження нинішнього колективу. Про розширення робочих місць наразі навіть не йдеться.

Державний пільговий кредит (на перший рік під 0,1% і далі 5-7-9%) для виробничих потужностей - це також трошки складна історія, тому що, наприклад, запуск однієї друкарської машини, якщо вона приїде просто з заводу в Німеччині, займе від 3 до 8 місяців. І тільки потім вона починає запускатися. Тобто нам не вистачить року для того, щоб вкластися у пільговий період і отримати цей кредит на другий рік. Ми просто не витягнемо такі відсотки".

ЗНИЩЕНІ ПІДРУЧНИКИ: ДО ЛИСТОПАДА ДОДРУКУЮТЬ

Нагадую, що, крім інциденту з "Конві Плюс", також сталося влучання в логістичний склад видавництва "Ранок". Там зберігалася значна кількість підручників, які були у процесі розподілу на менші партії для подальшої доставки до навчальних закладів у східному регіоні. Російські війська обрали літо для своєї атаки, оскільки це критичний період, коли книги перебувають на останніх етапах друку та транспортування. Через ці дві події було знищено понад мільйон двісті тисяч підручників.

Директор Інституту модернізації змісту освіти Євген Баженков зазначає, що це питання, в першу чергу, стосується підручників для 4-го і 9-го класів, а також кількох позицій для 6-7 класів. Орієнтовні втрати складають близько 150 мільйонів гривень. Деякі з підручників перебували на етапі друку, тоді як інші вже були на стадії доставки.

Деякі наклади були повністю втрачені, проте це не означає, що учні залишаться без підручників. Наприклад, підручник з біології, написаний автором Горобцем, зазнав повного знищення. Втрати становлять 12 тисяч примірників. Проте варто зазначити, що ще 3 або 4 інші видавництва пропонують підручники з біології від різних авторів. Таким чином, станом на вересень, не всі навчальні заклади залишаться без підручників, а лише ті, які обрали підручник видавництва, наклади якого наразі знищені. Це питання наразі вирішується.

Баженков передбачає, що недостаючі примірники будуть доповнені протягом найближчих двох місяців. Наразі ведеться активний пошук способів, які дозволять прискорити цей процес.

По-перше, ми активно шукаємо донорів, які могли б компенсувати витрати, понесені видавництвами та підприємствами. По-друге, наразі розглядаємо можливість подовження термінів друку та доставки. Очікується, що це відбудеться в листопаді. Декілька видавництв вже знайшли фінансові ресурси для отримання кредитів і продовжують друк підручників. Слід зазначити, що загальний обсяг втрачених накладів становить приблизно 9,5% від усієї тиражу. Багато з цього залежить від використовуваних матеріалів, зокрема паперу, адже він постачається з країни Європейського Союзу. Це означає, що потрібен певний час для його закупівлі та транспортування в Україну.

Вікторія Гайдай поділилася інформацією про хід процесу друку власних навчальних книг для шкільних закладів.

"На період друку підручників влітку задіюють додаткові лінії, збільшують потужності і розширюють штат. Тобто зараз окрім втрати частини обладнання нам потрібно також шукати можливості дозапустити потужності. Яким чином зараз ми виходимо з ситуації, щоб діти отримали підручники в школах? Нам дуже сильно допомагають наші партнери - видавці, які з нами працюють. Вони надавали нам і фінансову допомогу. Також це наші постачальники, особливо наш найбільший постачальник, він зараз забезпечений повністю папером і готовий чекати оплати.

Крім того, іноземні виробники паперу запропонували незначні знижки у розмірі 10%. Це для нас також важливі кошти. Варто зазначити, що вони не вимагають авансової оплати, як це було в минулі роки.

Баженков зазначає, що процес компенсації для друкарень ускладнюється тим, що вони не є кінцевими постачальниками підручників, і тому ця процедура проходить через видавництва.

Згідно з умовами контракту, підручники, що були знищені внаслідок військових дій, не вважаються форс-мажором. Тому питання відшкодування з державного бюджету не може бути розглянуте, оскільки це юридично і законодавчо неможливо, - зазначає він. - Ми разом з Міністерством освіти працюємо над пошуком донора і ведемо переговори з певними особами.

Але держава зі свого боку вирішує питання, надає підтримку, щоб видавництва могли отримати, наприклад, безвідсотковий кредит на рік-два для того, щоб мати обігові кошти і вони могли зараз надрукувати ці підручники. Тим більше видавництво - це низькорентабельний бізнес, підручник створюється рік-півтора, а рентабельність встановлена на рівні 5%".

У цій історії є позитивні моменти, які дають дороговкази, щоб мінімізувати можливі втрати від майбутніх ударів по виробництвах і складах книжок. Завдяки децентралізації з доставки підручників вдалося уникнути найгіршого варіанту, за якого були б знищені значно більше позицій підручників.

"В законодавчій сфері зміни були впроваджені ще рік тому, і ми вирішили відмовитися від централізованої доставки всіх підручників одночасно, - зазначає Баженков. - Тепер видавці зобов’язані доставляти підручники безпосередньо до навчальних закладів. Однак, враховуючи, що не так багато видавництв мають необхідні логістичні можливості, вони вирішили добровільно об’єднуватися в групи по 3-4 компанії, щоб спільно зберігати й доставляти книги, забезпечуючи таким чином ефективну доставку підручників."

У майбутньому планується зменшити кількість підручників, що зберігаються в одній локації. Крім того, ми зараз активно займаємося розробкою механізмів страхування на всіх етапах, пов'язаних з ризиками, що виникають в умовах війни. Це дозволить отримати компенсацію від страхових компаній у разі виникнення подібних ситуацій.

Можна скільки завгодно намагатися розібратися у нелогічних діях росіян і заспокоювати себе думкою, що удари по видавничій інфраструктурі не є цілеспрямованими. Нібито книги страждають лише побічно, оскільки ворог завдає ударів по загальних складах, а не конкретно по видавництвах. Нібито росіяни настільки наївні, що вважають, ніби у друкарнях виготовляють дрони. Нібито підручники стали жертвами обстрілу випадково... Проте існує незаперечний факт: знищення української книжкової індустрії російськими військами набуло системного характеру, спостерігаються багаторазові удари по одних і тих же об'єктах, що свідчить про те, що атака на літературу є частиною культурного геноциду. Тому питання систематичного знищення української книжкової сфери слід піднімати на міжнародному рівні.

Ольга Скороход, Цензор. НЕТ

Зображення: профіль Тетяни Бережної на Facebook.