"Ворог не має можливостей, щоб здолати нашу оборону на жодному з напрямків фронту" -- Нарожний

Ілюстраційне зображення: facebook/GeneralStaff.ua

"Кількість боєзіткнень збільшилася в 2-2,5 рази"

Видання The Wall Street Journal пише, що в травні Росія захопила більше територій в Україні, ніж за будь-який місяць, починаючи з кінця 2022 року. Просуваються росіяни, по-перше, на Покровському напрямку, а також на території Сумщини, де взяли під контроль низку селищ. Із чим пов'язані такі територіальні успіхи ворога, якщо вони мають місце?

Існує кілька важливих аспектів. Якщо звернути увагу на звіт Генерального штабу, то, наприклад, вчора було зафіксовано 220 бойових зіткнень по всій лінії фронту. Для порівняння, середньорічна статистика становить близько 100 боєзіткнень, що свідчить про збільшення активності в 2-2,5 рази. Основну масу атакуючих сил становить піхота, яку використовують у великих кількостях. Що стосується техніки, то її знищують порівняно небагато — лише 5-10 танків щодня, що виглядає незначно у порівнянні з 2023 роком. Основна тактика полягає у використанні невеликих піхотних груп. За даними Генштабу, щоденно ліквідується приблизно 1000-1200 російських військових. Якщо врахувати 200 боєзіткнень, це говорить про те, що в середньому в кожній атаці задіяно 5-7 бійців. Ворог намагається знайти слабкі місця в нашій обороні, активно кидаючи невеликі підрозділи на всіх ділянках фронту. На жаль, лінія фронту є надто великою, і недостатня кількість наших військових не дозволяє ефективно її закрити. Крім того, ми стикаємося з явним дефіцитом засобів протиповітряної оборони, артилерійських снарядів та FPV-дронів для знищення живої сили противника. Саме ці фактори сприяють їхнім успіхам протягом цього місяця.

"Наш плацдарм у Курській області відіграє важливу дуже роль"

Стан на Сумщині. Які можливі наміри супротивника можуть мати місце в даний момент?

Вони рвуться. У Курській області наш плацдарм як тримався, так і тримається. Він відіграє дуже важливу роль. Він на пагорбах, вони із них можуть вести вогонь на велику відстань. З точки зору розвідки він великої ролі не грає, бо її зараз роблять в основному дрони, літаки, супутникова розвідка, але ворог не може їх відкинути. Наш Генштаб приблизно пів року тому почав публікувати навіть окрему статистику по Курському плацдарму. І приблизно половину всіх авіабомб, які скидає ворог, він скидає саме на цей плацдарм.

"Ворогу не слід очікувати на легкий шлях чи безперешкодний прорив до Сум."

Це знаходиться поблизу російського Тьоткіно?

Так. Саме туди, на цей невеличкий плацдарм вони скидають 40-50 авіабомб кожну добу. Це з урахуванням того, що по всій лінії фронту вони скидають приблизно 140-150 бомб. Тобто до 50% ударів йде саме туди. Плюс 20-30 штурмів щодоби робиться. Якщо 220 штурмів по всій лінії фронту, то десь 20-30 штурмів відбувається саме на Курському плацдармі. Тобто це настільки болючий для них плацдарм, що вони постійно туди кидають величезну кількість людей.

Постачання на цей стратегічний плацдарм здійснюється через шлях Суми-Суджа. Ворог наразі просувається на північ від цієї позиції, проходячи через села Яблунівка, Новеньке та Басівка, з наміром дістатися до Юнаківки. Юнаківка є найбільшим населеним пунктом, що знаходиться на трасі Суми-Суджа, де раніше функціонував митний пункт та інші адміністративні об'єкти. Важливо зазначити, що всі інші села Юнаківської громади, які вже були захоплені ворогом, були незначними і зазнали серйозних руйнувань від артилерійського вогню у 23-24 роках, що ускладнює утримання позицій. У Юнаківці ж залишилося багато незнищених будівель, що дозволяє ворогу організувати укриття, підвозити туди боєприпаси та особовий склад, створюючи потенційний опорний пункт для подальшого наступу на місто Суми, яке розташоване приблизно за 23-24 км. Між Юнаківкою та Сумами є кілька інших населених пунктів та великий ліс, що ускладнює ворогові просування чи прорив до Сум. Проте вони досягли певних тактичних успіхів. Наші військові на даний момент активно контратакують, утримуючи оборону та відбиваючи атаки противника, що є найважливішим аспектом нинішньої ситуації.

Павло Нарожній. Зображення: facebook/pablitomoiseevich

"На території між Покровськом і Торецьком фіксується близько 40-50% усіх збройних конфліктів."

Ворог активно розгортає свої дії на Покровському напрямку. Згідно з мапою DeepState, видно, що російські війська здійснюють тиск на Покровськ з південної сторони, намагаючись обійти місто з заходу. Також спостерігаються атаки в бік Мирнограда, що розташований на трасі до Костянтинівки. Яка ситуація на цьому фронті? Чи під загрозою перебувають Костянтинівка та Покровськ?

Ворог здобув певні успіхи на фронті. Чому вони намагаються захопити Покровськ? Як ви зазначили, ця дорога має критичне значення для постачання. Через неї продовжує переміщуватись техніка, забезпечуючи логістику. Якщо ми втратимо контроль над Покровськом, це автоматично ускладнить логістику до Костянтинівки, Слов'янська та Краматорська. Це великі населені пункти з численним населенням, і така ситуація стане для нас дуже складною.

Вони пройшли через Торецьк і рухаються в напрямку Костянтинівки. За Костянтинівкою розташовані два значні населені пункти — Слов'янськ і Краматорськ, які дуже близькі одне до одного і утворюють єдину агломерацію. На ділянці фронту між Покровськом і Торецьком відбувається близько 40-50% усіх бойових зіткнень. Тут зосереджені основні дії ворога, який намагається прорватися та захопити залишки Донецької області, що ще контролюються Збройними Силами України.

"У Росії відсутні вільні ресурси для наступу з північного напрямку."

З'явилися відомості про те, що майбутні навчання, які Російська Федерація планує провести в Білорусі, можуть призвести до контрнаступу на Київську, Рівненську та Волинську області. Яка ваша думка з цього приводу?

Тут всі області треба розглядати трохи по-різному. Якщо взяти Рівненщину і Волинь, то там є всього-на-всього 2 дороги, якими може пересуватися військова техніка. Вздовж цих доріг.., по-перше, на кордоні вони перекопані, там танкові рови стоять, інженерні загородження, широченні мінні поля. Там все підготовлено для оборони. Тобто про Рівненщину можна просто забути. Ворог якщо зайде, то він відразу загрузне в боях безпосередньо на кордоні.

Якщо розглянути Чернігівську область, стає очевидним, що в ній є ділянка, що знаходиться приблизно за 140 км від Києва. На цій території присутня значна кількість річок та болотистих місць, що ускладнює пересування. Кордон з Білоруссю проходить по річці Дніпро, що робить побудову мостів і переправу через цю річку вкрай складними. По той бік Дніпра розташовані мінні загородження та різноманітні інженерні споруди. Більшість мостів у цій зоні заміновані. Генерал Наєв, який раніше командував цією ділянкою, повідомив, що в Чернігівській області було закладено близько пів мільйона протитанкових мін. Це величезна цифра, що свідчить про значні труднощі для ворога у пересуванні. Крім того, важливо зазначити, що у російських сил на даний момент немає достатніх ресурсів. Якби вони мали вільні ресурси, навіть кілька десятків чи сотень тисяч військовослужбовців, які могли б бути залучені до наступу з півночі, ймовірно, вони б використали їх для атак на Сумщину або Харківщину, а не відкривали ще одну, з логістичної точки зору, складну лінію фронту.

"Цього не вистачає для подолання фронтової лінії."

Хто ж в такому разі відвідає навчальні заклади у Білорусі?

Нехай на навчання прибуде від 5 до 10 тисяч осіб. Це замало для того, щоб здійснити прорив на фронті. Для успішного прориву необхідно мати від 50 до 100 тисяч військових, які зможуть організовано атакувати. На Сумщині наразі діє близько 60 тисяч військовослужбовців противника. Подібну кількість потрібно буде перекинути в Чернігівську чи Рівненську області. Проте у них немає такої кількості резервів, щоб вони могли з’явитися раптово, не привертаючи уваги нашої розвідки і не даючи нам можливості підготуватися до можливого удару.

"Все, що вони здатні робити - рухатися в ритмі "гангрени"."

Як розвиватимуться події на передовій у найближчий місяць? Чи зможемо ми зупинити намагання противника прорвати нашу лінію оборони на найкритичніших напрямках?

По-перше, важливо усвідомити, що на всіх ділянках фронту ми наразі знаходимося в оборонній позиції. Тому не варто очікувати від нас значних контратак на великі відстані. Так, ми можемо покращити свою позицію в деяких місцях, відкидаючи ворога на 5 чи 10 км, але це, на жаль, максимальний результат, на який ми можемо сподіватися від Збройних сил України в даний момент. Фронт надзвичайно широкий, і нам не вистачає особового складу, а ситуація з боєприпасами також не є оптимальною. На жаль, США не надають масштабної нової допомоги, і міністр оборони США заявляє про скорочення бюджетів на підтримку України на наступний рік. Таким чином, ми будемо зосереджені на обороні. Коли ж ми в обороні, неминуче десь нам доведеться відступати. Суть оборони полягає в збереженні сил і завданні постійного значного удару противнику. У ворога немає достатніх ресурсів, щоб прорвати нашу оборону та закріпитися на якихось ділянках фронту, адже для цього потрібні величезні матеріальні витрати. Отже, все, що вони можуть зробити – це повільно просуватися, подібно до "гангрени". Тож у червні ми будемо продовжувати оборонятися, і, можливо, десь втратимо невелику частину території. Але я навіть не розглядаю можливість масштабного та швидкого прориву або входу в операційну зону.