"Путін має інтерес до Одеси. Військове захоплення цієї території є неможливим, тому Кремль обрав тактику терору", - заявив військовий аналітик Олександр Коваленко.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір" Олександр Коваленко в інтерв'ю УНІАН розповів, чому РФ останнім часом посилила удари по Одещині, головні цілі ворога та загрозу для регіону з боку Придністров'я.

Шановний Олександре, з початку грудня 2025 року Росія значно інтенсифікувала свої напади на Одесу та навколишні райони. Що спричинило таке загострення терору саме в цей період?

Подібне відбувалося і раніше. Забули 2022-2023 роки - "зерновий" терор, тривалі комбіновані атаки по Одесі та Одеській області? У тому, що відбувається зараз, немає нічого дивного. Це демонструє, зокрема, що Росія не має достатнього ресурсу для терору такого рівня одночасно всіх регіонів України. Ворог концентрує увагу на окремо взятій області, в даному випадку - на Одещині, і планомірно по ній відпрацьовує.

Одеса є вразливим містом для таких атак, оскільки розташована на узбережжі Чорного моря, при цьому маючи одну з найменш ефективних систем протиповітряної оборони в Україні. Використовуючи ці фактори, російські військові з 2022 року активно тестують свої основні модифікації дронів "Шахед-136". Таким чином, Одеса перетворилася на своєрідний полігон для Росії — морська зона надає можливість безперешкодно наближатися до берега великій кількості дронів, адже їх знищення над водою є досить складним завданням (за даними УНІАН).

Ви вже неодноразово підкреслювали, що протиповітряна оборона Одеси потребує додаткових ресурсів...

Я глибоко засмучений тим, що з 2022 року не було вжито практично жодних заходів для суттєвого покращення ефективності системи протиповітряної оборони. Багато важливих аспектів просто залишалися без уваги. В певному сенсі, можна стверджувати, що навіть відбувався саботаж.

Наприклад, ті ж зенітні дрони. Я, зізнаюся, є критиком цих засобів ураження, але визнаю: зенітні дрони мають бути складовою ешелонованої протиповітряної оборони. Це не вундерваффе (чудо-зброя, - УНІАН), але вони потрібні. А в Одеській області на рівні командування Повітряних сил півдня, заміну якого було вже анонсовано, усі ці роки повністю ігнорувалося питання посилення ППО сучасними системами, в тому числі - зенітними дронами... (У грудні 2025 року президент України Володимир Зеленський заявив, що розглядається питання про заміну командувача Повітряного командування "Південь", - УНІАН). Як наслідок, втрачено майже чотири роки для того, щоб перетворити Одесу на бастіон, взявши до уваги всі її вразливі місця. І росіяни користуються цим! Сподіватимемося, що зараз ситуація все-таки зміниться...

Які ще цілі має противник, здійснюючи атаки на Одеську область, окрім випробування нових версій БПЛА?

Тиск на українську економіку, руйнування портової інфраструктури, логістичних шляхів та енергетичних об'єктів, а також спроби вразити військові цілі. Особливо активізувалося полювання на протикорабельні ракетні системи "Нептун", а також на певні види авіації — мова йде не лише про винищувачі, а й про легкі літаки "Як-52", які беруть участь у знищенні "Шахедів" і становлять серйозну загрозу для російських сил. Крім того, відбувається пошук позицій, з яких з одеського узбережжя запускаються морські дрони в бік Криму або Новоросійська; російські війська намагаються виявити ці локації та наносять удари, отримуючи ту чи іншу інформацію...

Інакше кажучи, противник проявляє надзвичайну увагу до Одеси та Одеського регіону. Це зумовлено низкою факторів: військовими, економічними, соціальними, культурними та технологічними.

Які зміни в тактиці російських військ щодо Одеси відбулися з 2022 року?

Вони постійно експериментують із тактикою здійснення атак. Наприклад, нещодавно було проведено імітаційний запуск ракет "Калібр". Як наслідок, наша система протиповітряної оборони на півдні зосередилася на цілевих об'єктах, які, як виявилося, лише імітували запуск. У той момент, коли основним напрямком удару став Ізмаїл (місто на півдні Одеської області, - УНІАН), з'явилася інформація про нібито пуски "Калібрів", і частина нашої ППО була готова до реагування на ці ракетні загрози. Декілька з них, судячи з усього, навіть увійшли в повітряний простір, що було зафіксовано в районі Скадовська. Однак, ймовірно, це були елементи радіоелектронної боротьби, які лише імітували реальні ракети.

На жаль, противник має можливість масштабувати таку тактику, і зараз, ймовірно, була своєрідна "проба пера". Для нас такі маневри можуть стати серйозною проблемою, оскільки увага ППО відволікається на цілі, яких просто не існує. Тобто, якщо, наприклад, дрон-приманка ("Гербера", "Пародія") фізично є, то у випадку з "Калібрами" цілей не було взагалі... Це надзвичайно небезпечний прецедент.

Чого добивається ворог, завдаючи масованих ударів по мостах на Одещині, зокрема, в районі села Маяки?

Вони хочуть від материкової частини України відрізати південно-західну частину області, яка в плані логістики дуже вразлива - мости, єдиний шлях, який її зв'язує з Одесою. Наприклад, у Затоці (курортне селище Одеської області, - УНІАН) міст після російських атак уже давно не функціональний. А зараз вони почали дотягуватися до Маяків і намагаються зруйнувати багатостраждальний міст і там.

Поки що у них не виходить. Чому так? Справа в тому, що знищення мостів є складним завданням. Зазвичай, для руйнування такої конструкції необхідно використовувати "внутрішні" підриви – потужні вибухові пристрої, які встановлюються в стратегічно важливих місцях. Дистанційно можна лише завдати шкоди, а повністю знищити міст, наприклад, за допомогою балістичних ракет, КАБів або дронів "Шахед", є малоймовірним. Яскравим прикладом служить Антонівський міст у Херсоні. ЗСУ неодноразово наносили йому удари, щоб порушити логістику ворога, але остаточно знищити його не вдалося. Він був зруйнований лише в 2022 році, коли російські сили залишили Херсон і самі підірвали кілька секцій моста.

Чому РФ прагне відсікти південний захід Одеської області?

Це призведе фактично до поділу регіону на лівий та правий берег по Дністровському лиману, що тягне за собою, зокрема, труднощі торговельного сполучення. Адже значна частина південного заходу Одеської області "годується" за рахунок обласного центру - всі товари, включно з дефіцитними, йдуть з Одеси. Плюс удари по енергетиці, як розраховують окупанти, призведуть до того, що проведення ремонтних робіт та обслуговування південно-західної частини регіону значно ускладниться.

Тобто ми говоримо, знову ж таки, про спробу економічного, соціального, морально-психологічного терору цивільного населення в умовах повномасштабної війни. Звичайна схема, якої дотримується РФ.

Уявімо собі найгірший сценарій: міст виявився непридатним для експлуатації. Які будуть подальші кроки?

Російські сили прагнуть спричинити хаос. Якщо їм вдасться зруйнувати міст у Маяках, вони переключаться на інші завдання. Одним із них може стати намагання залишити без електрики всю південно-західну частину Одещини. Яскравим прикладом цього є блекаут, який був організований у Арцизі, місті на півдні Одеської області, де через атаки Росії на енергетичну інфраструктуру виникають серйозні проблеми з постачанням електрики.

Уявіть: величезна територія у темряві і немає зв'язку ані з обласним центром, ані з Києвом!... Через якийсь час розпочнуться протести, люди ставитимуть запитання: "Чому ми без світла?", "Чому держава про нас не думає?"... Не виключаю, що буде вкинуто чергову ідею про створення якоїсь "народної республіки Буджак" (Буджак - частина Одеської області, історичний регіон на півдні України між гирлами Дунаю, Дністра та Чорним морем, який на півночі та заході межує з Молдовою, а на півдні - з Румунією, - УНІАН). З'являться якісь дуже "цікаві" діячі, які чотири роки були в "тіні"...

До чого я прагну дійти? До того, що наступи на південно-західному напрямку мають надзвичайно негативні перспективи, яких можна було б уникнути, якщо б була належна система протиповітряної оборони. Але її не розробили, і вже зараз по Одещині починають літати КАБи - російські літаки СУ-34 і СУ-30 без страху підлітають у Чорне море на відстані, з якої можуть здійснювати бомбометання.

Через удари по мосту у Маяках вже був колапс на КПП - тисячі людей не могли перетнути державний кордон в обох напрямках, запізнилися на літаки тощо. Це також частина операції РФ?

Будь-яке порушення стабільності в країні на різних рівнях – соціальному, економічному, політичному – вигідно Росії. Вони прагнуть створити максимально складні умови для нормального життя та функціонування міст і регіонів. Яскравим прикладом цього є обстріл "Нової пошти" в Одесі ракетами "Іскандер" навесні 2024 року.

Навіщо це робиться? Мета полягає у створенні хаосу в сфері обслуговування та постачання. У цей момент противник намагався виправдати свої дії, стверджуючи, що "Нова пошта" нібито транспортує снаряди, боєприпаси та танки. Російські інформаційні ресурси поширювали чутки про якусь "вторинну детонацію"... Звісно, це абсолютна вигадка - не було ані снарядів, ані детонації. Розганяючи подібні фейки про боєприпаси, у Кремлі чудово усвідомлювали, що атака на "Нову пошту" призведе до колапсу всієї системи обслуговування.

Аналогічно - регулярні злети носія "Кинджалів" МіГ-31. В цей час по всій країні лунала повітряна тривога, все завмирало, у Києві зупинялося метро, а це - колосальний удар по економіці, логістиці в окремому місті. Зауважу, зліт винищувача - недешева процедура, лише заправка та обслуговування однієї години польоту - 25-30 тисяч доларів. Але економічні збитки, які зазнала Україна за ці 60 хвилин, набагато більші. Зараз РФ відмовилася від цього методу впливу на нашу економіку з однієї простої причини - велика зношеність МіГ-31...

Великі удари по порту "Південний" спричинили пошкодження резервуарів з олією, що призвело до її витоку в Чорне море і викликало екологічну катастрофу. Як ви думаєте, чи були російські військові усвідомлені того, що цілеспрямовано атакують об'єкти, пов'язані з харчовими товарами?

Без сумніву. Так само, як вони усвідомлювали, що атакують свиноферму в Харківській області, у Дніпрі - склад з медикаментами, а в Одесі - зернові термінали. Таким чином, вони сприяють виникненню дефіциту продуктів харчування, таких як олія, хліб, м'ясо... Наприклад, ферма, яку вони знищили на Харківщині, могла б забезпечувати м'ясом усе місто Харків протягом місяця.

Звучать версії, що терор Одеси - це нібито помста за "тіньовий флот" РФ, за який "взялися" ЗСУ...

Нічого подібного. Просто у російських пропагандистів і, на жаль, у деяких наших спікерів є "хвороба помсти". На війні місця для помсти немає, є лише виконання поставлених завдань.

Наприклад, в Одесі було здійснено напад на енергетичні системи, що призвело до повного блекауту в місті. В той же час, у бік ряду російських нафтопереробних заводів вирушили "Фламінго". Чи можна вважати знищення НПЗ актом помсти? Звичайно, ні. Це стратегічний удар по об'єктах, які Росія використовує для підтримки військових дій.

Ще один важливий момент. Напади на "тіньовий" флот Російської Федерації почалися в кінці листопада або на початку грудня. Для того щоб організувати систематичні удари по Одеській області, з поступовим переходом від енергетичних об'єктів до логістичних та інших, потрібно більше місяця ретельної підготовки. Це включає в себе накопичення боєприпасів, розробку маршрутів атак, визначення координат, а також детальний розрахунок необхідної кількості засобів повітряного нападу на певний день.

На думку низки експертів, захоплення півдня України, зокрема Одеського регіону - чи не основна мета Путіна. Чи змінилися з 2022 року плани супротивника?

Плани не змінилися, амбіції та сили зменшилися. Він розуміє, що воєнним шляхом Одесу не захопити. На сьогодні неможливі ні сухопутна, ні морська десантні операції, тим більше, висадка повітряного десанту. Яка б на Одещині не була "доморощена" ППО, висадка повітряного десанту буде повним фіаско для Росії. Тому Кремль і перейшов винятково на терор.

Проте, так - Одеса є важливою для Путіна. Це місто насправді є ключовим для всього південного регіону. Воно забезпечує контроль над Чорним морем, відкриває шлях до Придністров'я, а звідти - до Молдови, створюючи загрозу для Румунії та Болгарії і встановлюючи безпосередній зв'язок з країнами НАТО.

Ви раніше зазначали, що Одеса має для Путіна певне культурне значення. Що ви мали на увазі під цим?

Одеса не має для Росії жодного безпосереднього культурного значення. Піднімаючи питання, ми маємо на увазі вплив культури, культурні фактори, тобто пропаганду. Немає сенсу стверджувати, що, наприклад, у відсутності пам'ятника Пушкіну, Москва не намагалася б "завоювати" Одесу. Якщо слідувати цій логіці, чому тоді Путін намагається захопити інші українські регіони? Яка його мета в Полтаві, Сумах? Що він шукав у Чернігівській області в 2022 році?

Пам'ятники та інші символи - це всього лише прикриття для агресії та прагнення до захоплення. Суть не в культурі чи в тому, що Одеса нібито є "російським містом". Це явна пропаганда, а не об'єктивна культурна оцінка. Це все одно, що стверджувати: "Торонто - французьке місто", "Чикаго - італійське місто" або "Центр Нью-Йорка - китайське місто", лише через наявність китайського кварталу (сміється). Знову ж таки, це маніпуляція, яка нав'язувалася протягом століть. Одеса - унікальне місто, яке не може належати до російської культурної сфери хоча б тому, що тут переплітаються різні національності, культури, вірування та традиції.

Але що з цим поробиш: російська імперія залишила свій слід тут на протязі тривалого часу. Потім настала епоха радянської влади, яка впроваджувала свої ідеологічні наративи... Серед них, зокрема, фігурує й поет Олександр Пушкін. Чи варто встановлювати йому пам'ятник? На мою думку, якщо особа викликає суперечки на міжнаціональному чи внутрішньому рівні, це вже свідчить про її негативний вплив. А конфлікти лише загострюватимуться через російських агентів, які діють у нашому місті. І це нам зовсім не потрібне, особливо в умовах тривалої повномасштабної війни.

Чи можна вважати, що терористичні акти, які наразі переживає Одеська область, можуть слугувати підготовкою до потенційної військової операції Кремля з метою анексії цього регіону?

На сьогоднішній день, вважаю, це малоймовірно. Не бачу жодних ознак того, що російські війська можуть захопити Одесу та Одеську область. Навіть у найгірших уявленнях про розвиток подій, Росія не має для цього жодних реальних можливостей — ані через сухопутні маршрути, ані через моря, ані з повітря. Те, що ми спостерігаємо зараз, є простим актом терору, метою якого є нанесення шкоди економіці, знищення логістичних зв'язків, провокування хаосу та дестабілізація соціальної ситуації...

Чи є нині ризики для України, зокрема для Одещини, пов'язані з Придністров'ям?

З одного боку, Придністров'я виступає як обмежувальний фактор для значного потенціалу Сил оборони, які розташовані на території Одещини. Ці військові формування, присутні в регіоні для реагування на можливі загрози, здатні не лише забезпечити безпеку області, але й провести очищення всього Придністров'я (проте, зрозуміло, це не відбудеться без офіційного запиту з боку президентки Молдови Майї Санду).

З іншого боку, якщо Придністров'я нас спровокує, тяжко сказати, якими будуть дії керівництва України... Але у нинішньому своєму стані ПМР не становить нам загрози, підкреслю, у військовому плані. Придністров'я для цього елементарно не має ресурсів.

Російський контингент, який там перебуває, обчислюється у 1700 осіб, незаконні збройні формування ПМР - 7,5-8 тис. осіб. Вони регулярно проводять навчання, тренування, але все це на дуже примітивному, "совковому" рівні. У них недостатньо техніки - танків, бойових броньованих машин, артилерії... Чого в них надміру - це боєприпасів: майже 20 тисяч тонн розміщені в селі Ковбасна. І водночас відомо, що у Придністров'ї зараз готують групи операторів БПЛА, насамперед тактичного рівня.

Не виключено, що під тиском Москви Тирасполь може піти на різні провокації, диверсії вздовж кордону з Україною. Однак для ПМР це може стати початком кінця...

Яким чином ви в цілому сприймаєте обстановку на південному фронті?

Херсон та Херсонська область - ситуація залишається досить стабільною. Не вважаю, що найближчим часом відбудуться якісь серйозні, кардинальні зміни, адже для цього немає жодних підстав. Тут спостерігається стійка стагнація: постійні конфлікти, боротьба за контроль над островами, а також спроби генерала-полковника Теплинського (командувача угруповання "Дніпро" ЗС Росії) здійснити десант на правий берег... Проте ворог зазнає втрат ще на підходах.

Запорізька область - якщо підвести підсумки 2025 року і зіставити з іншими напрямками, то Гуляйпільський виявився найменш успішним. Лише в листопаді ворог зміг захопити більше 200 квадратних кілометрів на цій території. Ні на одному іншому напрямку не спостерігалося такого стрімкого і масштабного просування.

Ситуація на місці дійсно жахлива. Особливо враховуючи, що стратегічна мета противника полягає не лише в захопленні Гуляйполя, адже поблизу розташовані важливі залізничні вузли та транспортні розв'язки. Якщо російським військам вдасться реалізувати свої плани, вони можуть створити плацдарм на території, що простягається від Покровського в Дніпропетровській області до Гуляйполя, забезпечивши логістичну підтримку для 8-10 загальновійськових армій. Це означає, що на території можуть опинитися 250-300 тисяч військовослужбовців, які здатні здійснити наступ на Запоріжжя. Для кращого розуміння: наразі на Гуляйпільському та Покровському напрямках зосереджено близько 100 тисяч окупантів.

Чи вважаєте ви, що, досягнувши успіху в Запорізькій області, російські війська зможуть здійснити наступ у напрямку Одеси? Чи це реально?

Гадаю, що ні. Противник зараз більше зосереджує увагу на Запоріжжі. Це означає, що проблем буде більше в Дніпропетровській області.

А що зараз відбувається на Тендрівській та Кінбурнській косах?

Ця територія стала майданчиком для боротьби з російськими силами, які намагаються закріпитися в регіоні. Ми вдаємось до дистанційних атак, тоді як вони, у свою чергу, використовують ці місця для розвідувальних операцій та запуску дронів у напрямку Херсонської та Миколаївської областей. Загалом, це щоденна рутина, що не зазнає суттєвих змін. Час від часу ми намагаємось висаджувати наші підрозділи, але наразі закріпитися на цій території не вдається.

Яким чином ви могли б описати обстановку в Криму?

Це - нова етап в історії Чорнобаївки. Головне управління розвідки Міністерства оборони та Служба безпеки України активно реалізують стратегію систематичного знищення ворожих засобів протиповітряної оборони та авіаційної техніки на півострові. Росія змушена безперервно постачати нові одиниці техніки, особливо системи ППО, до Криму, а ми продовжуємо їх успішно ліквідовувати. Для цього використовуються морські дрони, а також здійснюються повітряні удари з материкової частини України. Кожного разу, коли ми знищуємо техніку, російське командування оперативно направляє нові системи для захисту своїх військових підрозділів на півострові. І ми знову їх нейтралізуємо. Таким чином, ми можемо назвати це сучасною Чорнобаївкою.

Яка сьогодні ефективність Кримського мосту?

Він є цілком дієздатним, зокрема з залізничною лінією, що проходить через його територію. Через міст супротивник транспортує техніку, боєприпаси, особовий склад, засоби для протиповітряної оборони, а також здійснюються процеси евакуації та інші дії.

Як ви вважаєте, чому цей міст досі не був зруйнований?

В даний час це завдання є надзвичайно складним... Те, що вдалося здійснити у 2022 році, було результатом ситуаційних обставин і, безумовно, вражаючою операцією (восени 2022 року Кримський міст було пошкоджено внаслідок вибуху вантажівки, заповненої вибухівкою. Внаслідок цього обрушилося приблизно 250 метрів дорожнього покриття, що призвело до тимчасової зупинки руху, - УНІАН). Однак зараз, з огляду на створений росіянами захист навколо мосту, повторити подібну операцію майже неможливо.

Залишається лише удар з повітря, що передбачає концентрацію великої кількості сил, потужних засобів високоточного типу, насамперед ракет. Але у нас їх недостатньо, щоб зруйнувати міст однією масованою атакою. Повторюся, міст - складна ціль. Той самий міст у Маяках Одеської області тримається, попри удари. А він, безумовно, поступається Кримському мосту за рівнем міцності.

Чи можна стверджувати, що Кримський міст більше не є пріоритетною метою для Сил оборони?

Як мета, він залишається надзвичайно важливим. Проблема полягає в можливостях та ресурсах. Для суттєвого пошкодження Кримського мосту знадобиться така ж кількість ракет, яка б змогла знищити, наприклад, 10-15 російських нафтопереробних заводів. Який сенс витрачати такі величезні ресурси, щоб призупинити рух мостом на 3-4 тижні, якщо тими ж силами можна назавжди вивести з ладу десяток НПЗ?

Вантажопотік Кримським мостом був, є і буде. Якщо він припиниться, противник знайде альтернативу, наприклад, перетягне внутрішніми водами баржі в Азовське море і почне ганяти вантажі по воді. Так, на це потрібно більше часу, у росіян виникнуть проблеми з логістикою, але загалом вантажопотік збережеться... Тобто, міст через якийсь час відремонтують, а витрачені ракети вже не повернути.

Якщо уявити собі ситуацію, при якій оголошене перемир'я або навіть завершення війни, але Крим залишився під контролем окупантів, які можуть бути наслідки для України?

На території півострова активно розгортаються нові майданчики для запуску дронів-камікадзе та балістичних ракет, які, зокрема, націлені на Одесу. Ви вважаєте, що якщо дати супротивнику перепочинок і на деякий час призупинити "кримське питання" в рамках якогось "перемир'я" на три-п’ять місяців або півроку, то росіяни займатимуться лише мирними справами? Це абсолютно не так! Вони будуть накопичувати боєприпаси, створювати нові пускові установки та продовжувати підготовку. І все це відбуватиметься в умовах повної тиші, без жодних превентивних дій з боку ЗСУ.

Це може стати серйозним викликом, оскільки Росія не відмовиться від війни проти України. Іншими словами, Крим - серйозна загроза нашій безпеці. І, так чи інакше, нам доведеться реалізовувати проекти щодо нейтралізації цієї загрози. Як із Севастополем - був там Чорноморський флот РФ, і його там уже немає, він передислокувався до Новоросійська... У такий же спосіб весь Крим має стати небезпечним для російських військових. Тільки так я бачу майбутнє.

Отже, ви думаєте, що найближчим часом не слід сподіватися на мирне врегулювання?

Я зовсім не вірю в це. Не спостерігаю жодних свідчень того, що можливе мирне вирішення конфлікту. Той мирний план, який нині обговорюється, здається мені дипломатичним фарсом, лише імітацією справжньої дипломатії, спробами задовольнити інтереси Білого дому... На жаль, війна продовжить свій хід, і в 2026 році ми стикнемося з не меншими труднощами, ніж у 2025 році.

Як ви вважаєте, що може спинити Москву в цій війні?

Навіть якщо Путін помре, це не стане перешкодою. Війна залишається єдиним способом виживання для кремлівського диктатора, і його оточення також залежить від цього. Лише виснаження нинішнього кремлівського режиму здатне зупинити конфлікт. Що ж таке виснаження? Це стан, коли Росія досягає такого рівня деградації, що не може ані атакувати, ані захищатися. В такому разі розпочнеться процес повернення назад, що виглядає цілком ймовірно.

Коли ж це відбудеться?

Щоб виснажити Росію в галузі військової техніки, зокрема у сфері танків та бойових броньованих машин, нам знадобилося близько трьох років. Раніше Росія мала одну з найбільших армій у світі за кількістю танків, поступаючись лише США та Китаю. Сьогодні ж вона стикається з жахливим дефіцитом бронетехніки. Це означає, що за три роки ми знищили практично все, що було накопичено за час існування Російської Федерації, а також те, що дісталося їй у спадок від Радянського Союзу. В результаті, Москва опинилася у ситуації, коли змушена вести бойові дії в основному піхотою.

Наша головна мета полягає у вичерпанні людських ресурсів супротивника. Коли це відбудеться на фронті, почнеться процес його ослаблення і занепаду Росії. Водночас важливо здійснювати вплив на її тилові позиції та контролювати морські простори, не лише Чорне, а також Каспійське і Середземне моря. Альтернативи цьому немає — будь-які спроби миротворчої дипломатії з Росією виявляться безрезультатними.