Лисиці, олені та дикі свині. Чому дика природа прагне потрапити в міста, і які кроки варто вжити у зв'язку з цим?

Лосі виходять на дороги, що призводить до небезпечних аварій. Лисиці з'являються на зупинках громадського транспорту і стрибають по автомобілях. З вікон київських багатоповерхівок можна спостерігати за зайцями, а в парку "Наталка" на Оболоні зафіксували дикого кабана. Чому ж диким тваринам притаманно прибувати до великих міст? Як можна захистити життя і здоров'я як тварин, так і людей? І яке відношення до цього має війна? Ці питання ми обговорили з фахівцями.

У березні цього року журналістка LB.ua Анжеліка Сизоненко поверталася додому, рухаючись Новоірпінською трасою. На вулиці була темрява, а дощ легко крапав. Ні попереду, ні позаду не було жодного автомобіля. Раптово з лісу на дорогу вискочила тварина. Хоча Анжеліка не змогла розгледіти, хто це був, вона вважає, що це могла бути косуля. Завдяки тому, що вона їхала на невеликій швидкості, їй вдалося вчасно загальмувати, проте вона все ж таки трохи зачепила тварину. Жінка отримала лише сильний шок, а також зламане дзеркало та пошкоджений капот. Тварина втекла в ліс, і важко сказати, чи отримала вона якісь травми. На ранок Анжеліка перевірила місце аварії, але крові не виявила.

Зображення: надане Анжелікою Сизоненко. Автомобіль Анжеліки Сизоненко, що постраждав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

"Я дуже злякалася. Мені було шкода тварину. Я дуже люблю тварин і завжди за них переживаю. Якби я їхала зі швидкістю 120-130, як їздять інші, то вона б не вижила. І машину знесло б у кювет", -- каже Анжеліка.

Такі випадки стали все частішими. 15 жовтня на тій же дорозі Lexus збив лося. Водій і тварина загинули на місці. Аварії з летальними наслідками за останні три місяці були на Львівщині та Житомирщині.

Фото: Національна поліція На місця дтп, де у аварії з лосем загинув пасажир автомобіля на Львівщині.

Зоолог та менеджер проекту "Рідкісні види" WWF-Україна Остап Решетило зазначає, що проблема є набагато більшою. Дикі тварини гинуть не лише на залізничних переїздах, але й у інших місцях. І це стосується не тільки великих представників фауни, а й дрібніших видів.

"Існують певні групи тварин, які залишаються непоміченими, і про них часто забувають. До таких належать плазуни, земноводні та безхребетні. Якщо прогулятися узбіччям, де немає густої рослинності, ви будете вражені різноманіттям живих істот, що там мешкають. А потім дивуємося падінню економіки через зникнення запилювачів. Безумовно, комахи значною мірою страждають від пестицидів, що використовуються в сільському господарстві, проте чимало з них також гине внаслідок аварій з транспортними засобами", -- зазначає фахівець.

Зображення: надане Остапом Решетило. Тварина, що загинула на проїжджій частині. Зображення: надане Остапом Решетило. Синичка на краю дороги. Зображення: надане Остапом Решетило. Тварина, що втратила життя на дорозі. Що ж трапилося?

Дикі тварини не тільки виходять на автостраду, вони стали частими гостями у столиці. Засновниця Центру порятунку диких тварин Наталія Попова каже, що лосі, наприклад, та інші копитні лякаються, коли починає працювати ППО, що розташоване в лісі. Тварини в шоці залітають у місто і можуть забігати далеко вглиб.

"Ми вже усвідомили: коли відбувається потужний обстріл, варто очікувати на появу лося, косулі або плямистого оленя в місті. Ми займаємося їх відловом, а тих, кого вдається врятувати, повертаємо назад у ліс", -- ділиться Наталія.

Зображення: UA Animals Наталія Попова, керівниця Центру порятунку тварин, заснованого Наталією Поповою, та команда UA Animals

Наталія Попова зазначає, що до початку повномасштабного вторгнення лосі були практично невидимими. Зустріти цю тварину можна було лише раз на два роки. Нині ж звернення з проханням про їх відлов або допомогу в лікуванні травм стали звичним явищем.

Додаткові дози вакцини від сказу з'являться в листопаді. Це питання прокоментував директор Центру громадського здоров'я Володимир Курпіта.

Провідний науковий співробітник Інституту зоології І.І.Шмальгаузена НАН України, кандидат біологічних наук, доцент Віталій Смаголь говорить, щотварин стало більше. Через заборону на полювання під час воєнного стану дикі тварини перестали боятися людей.

"Тварина більше не вважає людину загрозою," - зазначає Віталій.

Фото: надане Віталієм Смаголєм Смаголь Віталій

За словами експерта, в місто заходять, як правило, молоді самці лося, які виросли, не знаючи, що на них можуть полювати.

Наталія Попова говорить, що через вирубку лісів, обробку полів хімікатами дикі тварини втрачають місця проживання і просто змушені йти у пошуку нових місць.

Згідно з річним звітом Державного агентства лісових ресурсів, у 2024 році було зафіксовано 4,6 тисячі випадків незаконних вирубок, загальний обсяг яких склав 34,3 тисячі кубічних метрів.

Віталій Смаголь підкреслює, що лосі здатні долати великі відстані, іноді навіть кілька десятків кілометрів, аби дослідити нові місця.

Тварин, які постраждали від аварій на дорогах, але залишилися в живих рятують Команда порятунку тварин у місті Києві та Центр порятунку диких тварин. Лікуванням диких тварин займається ветеринарна клініка Інни Васильковської. До зоозахисників потрапляють косулі, лисиці та інші представники фауни з різним ступенем отриманих травм. Їх лікують, роблять операції, а потім повертають у дику природу.

Зображення: Центр порятунку диких тварин, де ветеринари готують козулю, яка отримала травми внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в Броварському районі. Лисиці і небезпека сказу.

Окрім лосів, в столиці почали частіше з’являтися й лисиці. Як повідомляє Віталій Смаголь, чисельність лисиць в Україні збільшилася з 50 до 260 тисяч особин.

Роман Матвійчук, заступник начальника управління та керівник відділу організації протиепізоотичної діяльності в Управлінні безпеки харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного Управління Держпродспоживслужби в місті Київ, зазначає, що однією з причин, чому лисиці відвідують столицю, є те, що 80% адміністративних районів Києва межують з лісопарковими зонами регіону.

"Між містом і лісом у нас немає звичного кордону з контрольно-пропускними пунктами, колючим дротом та іншими атрибутами."

"Лисиця не надто суворо слідкує за правилами реєстрації місця проживання," - жартує Роман Матвійчук. "Вона здатна за один день пробігти в радіусі 20 км, цікавлячись навколишнім світом та шукаючи щось смачненьке."

Роман підкреслює, що місто стрімко розвивається, з'являються нові житлові комплекси на територіях, де раніше проживали дикі тварини. Це не тварини адаптуються до людського середовища, а навпаки — люди вторгаються у їхній світ. Лисиці мають можливість отримувати їжу з сміттєзвалищ, адже там можна без зусиль знайти їстівні залишки.

Фото: Wild Animals Rescue Center є Лиса з черепно-мозковою травмою привезли у клініку, де тварині надали першу допомогу та залишили на стаціонарне лікування.

Наталія Попова зазначає, що появи лисиці поблизу покинутих приватних осель часто свідчить про наявність великої кількості мишей і щурів у цій місцевості.

"Лисиці відіграють важливу роль у регулюванні чисельності мишей і щурів. Я б дуже зраділа, якби вони оселилися на території нашого Центру, адже це допомогло б зменшити кількість гризунів. Проте, чомусь їм тут не комфортно, і вони зникають," – ділиться вона.

Зазвичай лисиці не схильні до тісного спілкування з людьми. Якщо вони наближаються занадто близько, це може бути ознакою тривоги.

Головною загрозою, яку становлять лисиці, є ризик поширення вірусу сказу. Цей небезпечний вірус може передаватися від лисиць до домашніх тварин та людей через укуси.

Зоолог та керівник проекту "Рідкісні види" в WWF-Україна Остап Решетило зазначає, що сказ виступає як природний механізм контролю чисельності. Коли популяція швидко збільшується, це також підвищує ймовірність виникнення різних захворювань.

Зображення: надане автором Остапом Решетилом.

За інформацією Держпродспоживслужби столиці, у 2024 році в Києві був один випадок сказу у собаки в Шевченківському районі. А в 2025 - один випадок сказу у собаки, в двох оленів і трьох лисиць.

"Лисиця виступає як природний резервуар для вірусу сказу. Підвищення популяції цих тварин сприяє розповсюдженню цього захворювання", -- зазначає Віталій Смаголь, провідний науковий співробітник Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена.

Убивство бездомного кота поблизу "Фори" в Ірпені: волонтери планують пікет, щоб не допустити замовчування справи.

Він стверджує, що при такій чисельності лисиць в Україні профілактичні заходи не дадуть бажаного результату. На його думку, ефективним способом вирішення цієї проблеми є регулювання чисельності лисиць шляхом полювання.

Згідно з даними річного звіту Державного агентства лісових ресурсів, у 2024 році видано 640 ліцензій на полювання та відлов хижих і шкідливих тварин. Це стосується Львівської, Закарпатської, Чернігівської, Івано-Франківської, Чернівецької, Дніпропетровської, Харківської, Одеської та Сумської областей. У той же час, у Волинській, Донецькій, Київській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській та Хмельницькій областях регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин було дозволено лише єгерським службам мисливських угідь.

У 2024 році під час полювання було знищено 256 вовків, 16 735 червоних лисиць, 439 єнотовидних собак, 195 шакалів, 4 353 бездомні собак і 1 038 бездомних котів.

Наталія Попова зазначає, що перебільшують загрозу поширення сказу через лисиць. Протягом семи років роботи їхнього центру вдалося врятувати сотні цих тварин, і лише у одного з них було виявлено сказ. Вона підкреслює, що контролювати захворювання можна за допомогою вакцинації, а не шляхом знищення тварин.

Фото: Держпродспоживслужба Брикет з вакциною

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) здійснює профілактичні заходи в Києві. Роман Матвійчук, представник цієї установи в столиці, повідомив, що в середині 2024 року в Києві розпочалася перша в історії міста комплексна кампанія з пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин у лісопаркових зонах. На площі 371 квадратний кілометр під час кожної кампанії було розподілено 7925 доз вакцини. У 2025 році цю кампанію повторили.

Вакцина для хижаків має форму брикета сіро-коричневого відтінку, що за розміром нагадує сірникову коробку, виготовленого з м'ясокісткового борошна. У середині цього брикета знаходиться капсула з вакциною. Коли голодна тварина натрапляє на брикет і починає його їсти, вона розкушує капсулу, що забезпечує їй імунізацію. Через деякий час після розкладання брикетів фахівці проводять перевірку, щоб з'ясувати, чи споживали їх тварини. Для цього визначається контрольна зона площею 1 квадратний кілометр.

Якщо раптом ваш собака чи кіт скуштує брикет, не варто хвилюватися. Ця вакцина абсолютно безпечна для ваших домашніх улюбленців.

Зображення: Держпродспоживслужба. Команда займається розпаковуванням брикетів з вакциною.

Чи реально провести імунізацію всіх лисиць в Україні? Напевно, це буде непросто, особливо в гірських районах. У минулому для цього використовували вертольоти, але в умовах війни це стало неможливим. Залучити велику кількість людей також виявляється складним завданням. Проте Наталія Попова пропонує ідею залучити волонтерів для розподілу вакцини вручну.

"Я переконана, що волонтерів можна було б знайти в усіх куточках України. Навіть в зонах бойових дій є такі люди. Якщо вони готові рятувати котів і собак у небезпечних умовах, то безумовно з радістю займуться й вакцинацією", - підкреслює вона.

Роман Матвійчук зазначає, що передача вакцини волонтерам є неможливою через відсутність у них ветеринарної освіти та відповідних знань. Окрім цього, вакцина закуповується за рахунок державних коштів і підлягає жорсткому контролю, тому її не можна безпосередньо передавати стороннім особам. Важливо також враховувати, що вакцина повинна зберігатися при температурі від 2 до 8 градусів і використовуватися лише у сприятливих погодних умовах, коли хижаки залишаються голодними.

Фото: Держпродспоживслужба

"Якщо ми будемо розкидати влітку -- це не буде ефективним. Влітку тваринам є що поїсти і вони не будуть, так активно цю вакцину шукати та споживати. І вона просто зіпсується. Це буде дарма витрачений час і державні кошти", -- каже він.

Що робити?

Який шлях обрати? Як налагодити зв'язок з природою, щоб не завдавати шкоди ані тваринам, ані людям? Яка повинна бути наша реакція, коли стикаємося з диким звіром серед міських джунглів?

Однозначних рекомендацій не існує. Однак точно є про що подумати.

Таким чином, фахівці рекомендують:

1. Вивчати звички диких тварин та їхні маршрути пересування.

Експерт WWF-Україна Остап Решетило зазначає, що перш ніж розпочати будівництво дороги, важливо залучити науковців для проведення досліджень території. Це дозволить виявити міграційні маршрути тварин, включаючи не лише великі види, такі як лосі та косулі, але й дрібніших, адже вони також часто стають жертвами автомобільного руху. Після завершення досліджень необхідно внести відповідні пропозиції в проект, а інженерам слід враховувати ці дані в своїй подальшій діяльності. Важливо, щоб ці вимоги були зафіксовані в законодавстві. Відсутність обов'язкових норм може призвести до того, що ніхто не захоче враховувати думку екологів чи інвестувати в дослідження.

Остап Решетило наводить приклад Польщі: "Коли країна ще не стала частиною Євросоюзу, ситуація була схожа на нашу. Сьогодні ж перед початком будівництва проводяться екологічні оцінки. Після зведення доріг здійснюється моніторинг їхньої роботи, визначається ефективність впроваджених заходів та виявляються можливі зміни для майбутніх проектів. Європейське законодавство вимагає таких процедур, і питання залучення науковців вже не викликає дискусій".

Фото: надане Остапом Решетило Сітка, яка обмежує доступ до автодороги диким тваринам у Польщі.

2. Розташовувати знаки попередження

Остап Решетило зазначає, що якщо в певному районі часто відбуваються аварії з участю тварин, це може свідчити про те, що там проходить міграційний маршрут. Найпростішим рішенням було б встановлення знаків обмеження швидкості, що може суттєво знизити ризик травм і врятувати життя.

"Можна поставити фотопастки, зорієнтуватися і визначити чутливі ділянки дороги. Але це не системний підхід, а радше аварійний", -- каже він.

До речі, на трасі Новоірпінь, де сталася аварія за участю автомобіля Анжеліки Сизоненко, за її словами, відсутні як попереджувальні знаки про диких тварин, так і освітлення. Боковий відбійник присутній лише на обмеженій ділянці шляху.

Фото: надав Остап Решетило Надземні переходи в Європі

3. Створювати переходи для тварин

Наталія Попова переконана, що завжди існує спосіб гармонійно співіснувати з природою, не завдаючи їй шкоди.

"У Європі мені демонстрували незвичайні мости. Спочатку я не могла зрозуміти їхнє призначення. Виявилося, що вони слугують для переходу тварин. Уздовж доріг натягнуті спеціальні сітки, а також є пішохідні переходи для диких звірів. У нас такого, на жаль, немає," -- ділиться вона.

Остап Решетило зазначає, що переходи та сітки не є універсальним рішенням. Справа в тому, що не всі тварини пересуваються однаковими шляхами.

Остап Решетило підкреслює, що велика кількість зведених переходів над автомобільними шляхами в Європі залишається невикористаною. Причини цього полягають у тому, що вони були розташовані не у найзручніших місцях, або ж тварини уникають таких переходів через шум та яскраве світло.

"Звести щось – це одне. Але ми ніколи не зможемо повністю зрозуміти тварин. Здається, що ми врахували всі нюанси, а насправді система не функціонує," – відзначає він.

Експерт зазначає, що ситуація може змінитися, якщо інвестори будуть вимагати побудови різного типу переходів. Це не тільки переходи над дорогою, а й великі тунелі для великих тварин і підземні -- для дрібних тварин. Оптимальний варіант -- естакади, коли машини їдуть зверху, а внизу залишається майже незмінений ландшафт. Однак, це не скрізь можливо і досить дорого.

Фото: надане Остапом Решетило

Старший науковий співробітник в інституті зоології НАН України Роман Бабко говорить, що під час війни будувати переходи не на часі. А от в разі перемоги це має бути пріоритетним завданням, при відновленні автомагістралей і доріг. Роман зазначає, що існування переходу без багатокілометрових загорож полотна дороги -- це марно витрачені гроші. Тому, самі по собі мости для подолання тваринами дорожнього полотна не вирішують проблему, бо тварини мають бути спрямовані на відповідні локації, а це відбувається завдяки їх пересуванню вздовж дороги (вздовж загорожі) до місць перетину дороги. А це, у свою чергу, немалі кошти.

"Варто не перетворити створення так званих мостів для перетину доріг тваринами на черговий фінансовий потік для відмивання грошей, як це справно працює на створенні об'єктів ПЗФ, розчищенні русел річок, ремонті гідроспоруд і таке інше. Зараз мільйони або, точніше, мільярди відмиваються саме з природоохоронних бюджетів. Інфраструктура для перетинання тваринами дорожнього полотна -- це складна комплексна програма, яка має фінансуватися і контролюватися, а це в нашій країні архіскладні завдання", -- каже він.

4. Уникайте контакту з тваринами, що з'явилися в місті.

Віталій Смаголь зазначає, що не слід турбувати тварин, які забрели до міста, або створювати їм небезпеку. Нехай спокійно продовжують свій шлях.

"Н жодному випадку тварини не нападуть на людину, ні в лісі, ні, тим більше, в міських умовах. Єдиний виняток – це свиня з поросятами, яка може стати агресивною лише у разі загрози для своїх малят. Якщо ж ви стали свідком агресії з боку тварини, це свідчить про те, що з нею щось не так, і в таких ситуаціях слід звернутися до служби порятунку", – зазначає фахівець. Він також рекомендує утриматися від спроб погладити дику тварину, як би це не хотілося, щоб уникнути неприємностей.

Наталія Попова рекомендує триматися на відстані від лося чи косулі, навіть якщо ці тварини отримали поранення.

Це унікальна дика істота. Неправильні дії можуть завдати їй великої шкоди або навіть призвести до загибелі. Ми також не наближаємося до них. З дистанції ми використовуємо транквілізатори, і лише після того, як тварина засне, транспортуємо її до лісу або на лікування.

Зображення: Центр порятунку диких тварин - лисиця на реабілітації у Центрі порятунку диких тварин.

5. Не підгодовувати лисиць

"Ці тварини дуже розумні. Якщо якась доброзичлива людина підгодує її, вона неодмінно повернеться знову. Коли ж їжі немає, вона просто обійде територію і піде далі. Але варто тільки з’явитися їжі, як вона залишиться на місці. Адже навіщо їй шукати їжу самотужки? Дуже важко донести до людей, що їхні добрі наміри можуть призвести до великої трагедії — ця лисиця може загинути через них, і, дай Боже, щоб це сталося швидко, а не в муках. Ти вважаєш себе добрим, бо не чіпаєш її, але ж твої сусіди можуть її вбити або отруїти", - зазначає Наталія Попова.

6. Викликати спеціалістів

Якщо ви помітили в місті тварину з очевидними симптомами сказу — такими як скляні очі та підвищене слиновиділення, необхідно терміново звернутися до фахівців комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини". Ця організація має кваліфікованих спеціалістів, які займаються відловом тварин та мають відповідний транспорт. Вони доставляють тварин до Держпродспоживслужби, де за ними ведеться спостереження. Також туди направляють і мертвих тварин для проведення лабораторних аналізів на наявність сказу, після чого їх знищують в крематорії.

7. Вакцинувати домашніх тварин

Роман Матвійчук рекомендує регулярну вакцинацію, щоб захистити домашніх тварин від сказу.

"Ви маєте можливість звернутися до будь-якої ветеринарної установи, незалежно від її форми власності, і там вам проведуть вакцинацію проти сказу. У державних закладах ця процедура є безкоштовною," — підкреслив спеціаліст.