Генерал, здатний на революційні зміни в українських збройних силах. Чому Михайло Драпатий ставить під сумнів методи Сирського – Дональд Гілл.

Дональд Гілл презентує розповідь про генерал-майора Михайла Драпатого, який нещодавно отримав призначення на посаду головнокомандувача Збройних сил України. Автор розкриває шлях Драпатого від командира батальйону в 2014 році до його нинішньої високої військової посади. Протягом своєї кар'єри Драпатий не раз ставав ключовою фігурою, покликаною вирішувати проблеми в критичних ситуаціях, де інші командувачі зазнавали невдачі – від Херсона до Харкова та Куп'янська. У кожному з цих випадків він відновлював контроль над ситуацією без додаткових сил, відновлюючи довіру серед своїх підлеглих. Гілл особливо акцентує на конфлікті між Драпатим і тодішнім головнокомандувачем Олександром Сирським, відзначаючи, як стиль управління Драпатого, що базується на довірі, прозорих донесеннях та ініціативності, контрастує з мікроменеджментом і культурою страху. Дональд Гілл вважає, що призначення Драпатого може стати каталізатором змін у підходах української армії до впровадження сучасних технологій та збереження життя своїх військовослужбовців.

Генерал-майора Михайла Драпатого обрали на посаду головнокомандувача Збройних сил України, і це рішення викликало справжній захват серед багатьох військових.

На своїй першій командній позиції, коли він ще носив звання майора, Драпатий очолив батальйон 72-ї бригади. 9 травня 2014 року озброєні сепаратисти намагалися захопити міліцейський відділ у Маріуполі, і батальйон під командуванням Драпатого було направлено на підтримку правоохоронців. Сам Драпатий перебував у передовій бойовій машині піхоти; коли механік-водій повідомив про барикади попереду і запитав, як діяти, Драпатий віддав наказ їхати далі. Машина прорвалася через загородження, і цей момент став широко обговорюваним. Після цього батальйон швидко рухався до відділку і допоміг відстояти місто від нападників.

Дімо, вмикай газ!

В тому ж році батальйон під командуванням Драпатого, разом з іншим батальйоном, опинився в оточенні сепаратистських сил поблизу кордону, під інтенсивним вогнем російської артилерії. Після переговорів командир другого батальйону дав наказ своїм підлеглим знищити техніку та відійти на територію Росії, де їх затримали, а згодом повернули назад в Україну. У той же час, підрозділ Драпатого зміг прорватися крізь ворожі лінії. За ними послідували й інші частини: не проводячи розвідки, вони подолали 40 кілометрів території, що контролювалася ворогом, і досягли своїх. Діяльність Драпатого дозволила врятувати 260 бійців і 30 одиниць техніки, хоча один солдат, на жаль, загинув.

У 2022 році Драпатий став керівником угруповання в Херсонській області і, незважаючи на недолік боєздатних підрозділів, зміг швидко стабілізувати ситуацію. Він використав систему HIMARS для атак на мости через Дніпро, які забезпечували постачання російських військ, а також на штаби та склади. Враховуючи загрозу знищення мостів і можливість замерзання річки взимку, російські війська відступили на лівий берег, що дало можливість силам Драпатого звільнити Херсон.

Після цього Драпатий став на чолі Одеського оперативно-стратегічного угруповання військ — одного з чотирьох великих угруповань такого типу. У цій ролі він почав активно вивчати використання безпілотних літальних апаратів і засобів радіоелектронної боротьби, які вдосконалювали інші підрозділи, і визнав їхню важливість.

Згодом він став заступником начальника Генерального штабу, відповідальним за підготовку особового складу. Саме на цій посаді він перебував, коли росіяни перейшли кордон на Харківщині й почали просуватися проти непідготовлених українських частин, хоча розвідка завчасно попереджала про загрозу. Генерала, якого Сирський призначив командувати цією ділянкою, звільнили, а Драпатому на додачу до посади заступника начальника Генштабу передали командування нею. Він відновив контроль над підрозділами.

Він не підвищував голос, як це роблять деякі некомпетентні командири, і вислуховував підлеглих, перш ніж віддавати накази. Він довіряв підлеглим самостійно визначати, як виконувати накази, уважно стежив за ситуацією й коригував дії, коли щось не спрацьовувало. Атмосфера довіри в його командуванні забезпечила достовірні донесення. Для значної частини армії правдиві доповіді тоді були серйозною проблемою, адже командирів карали чи звільняли за правду.

Під його керівництвом розвідувальні та бойові дрони були вперше використані в значних масштабах, що дозволило оперативно взяти ситуацію під контроль і зупинити російський наступ протягом тижня.

10 травня 2024 року російські війська перетнули кордон на північ від Харкова. Після двох днів безладу командувача усунули з посади, замінивши його на Драпатого. Той оперативно встановив взаємодію та довіру з бригадними командирами і за вісім днів зупинив наступ противника.

Тим часом Сирський призначив командувачем ОСУВ "Хортиця" - найактивнішого з трьох таких угруповань - генерала, який до того не командував навіть бригадою, а можливо, і батальйоном. Лише через два місяці після боїв на Харківщині росіяни атакували й здійснили вузький прорив на південь від Куп'янська. Некомпетентність нового командувача лише погіршила ситуацію. Коли командири чесно доповідали про важке становище, він їх звільняв. Коли оборона на цій ділянці розвалилася, некомпетентного командувача усунули, а Драпатого направили очолити угруповання й рятувати становище. Йому знову довелося відновлювати атмосферу довіри в командуванні. Без додаткових підкріплень він за два місяці відновив контроль над ситуацією.

У липні 2024 року російські війська розширили свої позиції на вузькій ділянці фронту, що з кожним тижнем ставала все більш значною. Тодішній командувач, видаючи імпульсивні накази, спричинив безлад і звільняв з посад тих, хто надавав йому неприємні новини. На момент його звільнення у вересні ситуація на цій ділянці фронту досягла критичної точки (червоний колір). Новий командувач, Драпатий, зміг взяти ситуацію під контроль до листопада, навіть без додаткових підкріплень (рожевий колір).

Після стабілізації фронту, у листопаді 2024 року Драпатий був призначений на пост керівника Сухопутних військ. У цій ролі він прагнув реформувати радянську модель командування, яку сам визначав як таку, що створює "клімат страху та нестачу ініціативи", а також сприяє "системним зловживанням". Попри те, що він мав півроку для вивчення навчальних програм, його спроби впровадити запропоновані зміни були зупинені Сирським.

Після цього Росія розпочала активну кампанію ударів по великим скупченням військових під час навчань. Такі скупчення були заборонені, а поблизу зобов'язали створити укриття на випадок нових атак, але накази залишилися без уваги. Драпатий намагався усунути відповідальних командирів, проте Сирський знову став йому на перешкоді. 1 червня, внаслідок чергового ракетного обстрілу полігону під час навчань, загинуло 12 військовослужбовців, 60 отримали поранення. Відчуваючи брак повноважень для досягнення змін, Драпатий вирішив піти у відставку, заявивши:

Я ухвалив рішення подати у відставку з посади командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Цей крок є свідомим вибором, обумовленим моїм глибоким почуттям відповідальності за трагедію, що сталася на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули наші захисники.

Як командувач, я не зміг у повній мірі забезпечити виконання своїх наказів. Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Це моя відповідальність.

Вчинки військовослужбовців мають значення, проте основна відповідальність завжди лежить на керівництві. Саме командири встановлюють правила, приймають рішення та несуть відповідальність за результати.

Кругова порука та безкарність - це отрута для збройних сил. Я прагнув викорінити ці явища з лав Сухопутних військ. Але якщо такі трагедії повторюються, то мої зусилля виявилися недостатніми.

Ми не можемо дозволити собі існувати в системі, яка не здатна до навчання. Якщо ми не будемо аналізувати свої дії, не змінюватимемо підходи до роботи, і не визнаватимемо свої помилки, то наше майбутнє буде безнадійним. Без індивідуальної відповідальності неможливий прогрес. А без прогресу неможливо досягти успіху.

Армія, в якій лідери беруть на себе особисту відповідальність за долю своїх підлеглих, є сильною і життєздатною. Натомість, структура, де ніхто не несе відповідальності за втрати, поступово руйнується зсередини.

12 людей втратили життя. Є також постраждалі. Це молоді хлопці з навчального батальйону. Більшість з них перебували у сховищах. Вони повинні були навчатися, жити і боротися — а не зустрічати смерть. Висловлюю свої щирі співчуття родинам загиблих та всім, хто зазнав шкоди.

Я ініціював перевірку всіх обставин трагедії: дій командирів, стану укриттів, ефективності систем оповіщення. Усім постраждалим надається допомога. Але жодна перевірка не поверне тих, кого ми втратили.

Ми не зможемо здобути перемогу у цій війні, якщо не створимо армію, в якій честь стане не просто словом, а реальним вчинком. Де відповідальність буде не лише покаранням, а фундаментом довіри. Де кожен командир щодня нестиме відповідальність за свої накази, рішення та підлеглих.

Сирський знищував військові сили.

Далі Драпатий очолив Об'єднані сили - централізовану структуру, що відповідає за планування й застосування підрозділів усіх родів військ, - і водночас зберіг командування ОСУВ "Хортиця". Через чотири місяці Генштаб розформував командування Об'єднаних сил, намагаючись відсунути Драпатого на другий план. ОСУВ "Хортиця" він очолював загалом 13 місяців: за цей час там запровадили тактику "стіни дронів" проти хвиль російських штурмовиків і спланували операції з витіснення російських військ із Куп'янська у 2025-2026 роках.

Драпатий став єдиним генералом, який публічно виступив на захист Федорова як справжнього партнера армії. Він наголошував, що чимало необхідних змін доводиться проштовхувати через опір старої системи, а проблеми потрібно обговорювати відкрито й чесно. Драпатий заявив: "Взаємодія між військами і Міністерством оборони стала іншою. З'явилася готовність чути командирів, швидше ухвалювати рішення і підтримувати зміни, які народжуються у підрозділах. Саме такою ця взаємодія і має бути".

Отже, молодшим офіцером він ухвалював сміливі рішення, коли це було виправдано. Ставши старшим офіцером, він неодноразово брався стабілізувати кризові ситуації, водночас створюючи атмосферу довіри й відповідальності, та здобув репутацію антикризового менеджера. Він розумів цінність нових технологій. Він вивчав підготовку й систему управління та брав участь у плануванні операцій за участю всіх родів військ.

Драпатий акцентує на важливості чесних звітів, цінує конструктивний зворотний зв'язок від своїх підлеглих і здатний відрізнити об'єктивно складні обставини від некомпетентних дій командира. Він створює атмосферу довіри та заохочує ініціативу, що дозволяє командирам зростати і підвищувати свої навички. Натомість Сирський перешкоджав розвитку, вдаючись до мікроменеджменту, вимагав беззаперечної підлеглості та звільняв командирів, щоб приховати власні помилки. Як і Бровді, Драпатий формує командну культуру співпраці, що дозволяє кожному повністю реалізувати свій потенціал.

Драпатий ухвалює рішення на основі даних, зважаючи на добробут бійця. Він не прагне ухвалювати сміливі рішення без потреби, але не вагається, коли вони виправдані. Він дає підлеглим змогу виконувати свою роботу, стежить за ситуацією й коригує дії, коли щось іде не так.

Перебіг війни вже визначили певні тенденції, які збережуться й надалі, зокрема удари дронів великої та середньої дальності по ланцюгах постачання, що впливають на ситуацію на полі бою. Логічно очікувати, що помилкових рішень стане значно менше, а ті, що траплятимуться, виправлятимуть вчасно. Як і під час будь-яких змін, знайдуться підрозділи й командири, що чинитимуть опір новим методам, але більшість прийме їх одразу. Когось із командирів, імовірно, замінять через грубу недбалість, однак коло компетентних офіцерів поступово розширюватиметься: їм дозволятимуть професійно зростати, заохочуватимуть і навіть вимагатимуть виявляти ініціативу та надаватимуть ресурси для виконання поставлених завдань.

Із часом перевірені методи стануть стандартом для всієї армії. Нові технології застосовуватимуть, щоб максимізувати втрати росіян і мінімізувати втрати українців. Створять і випробують дроновий штурмовий батальйон. Драпатий послідовно створюватиме умови для послаблення спроможностей росіян, зберігаючи життя українських військових, а коли складуться сприятливі умови - перейде в наступ, мінімізувавши ризик для українських сил.

Сирський зосереджувався на збільшенні чисельності військ, при цьому упускаючи розвиток засобів, які могли б підвищити їхню бойову ефективність. Він також використовував тактику, що призводила до значних втрат серед українських військових. Його єдиною помітною метою було звільнення територій, але при цьому він практично не створював оперативних умов для реалізації цієї мети.

Сирський мав звичку створювати нові бригади, навіть коли вже існуючі були укомплектовані лише на 30-50%. Він усвідомлював, що повністю укомплектовані підрозділи були б більш стійкими, але наполягав на тому, що вони не зможуть забезпечити ширшу лінію фронту. Передбачаючи, що після мобілізації Росія може відкрити новий фронт на Чернігівщині або навіть з території Білорусі, він вважав, що єдиним рішенням буде формування нових бригад. В результаті було створено принаймні чотири нові бригади, а вже існуючі частини були змушені перекинути свій особовий склад для їх укомплектування. Це підірвало стійкість і злагодженість "донорських" підрозділів і негативно вплинуло на бойовий дух усіх залучених.

За Сирського акцент на розвитку лідерських якостей не був пріоритетним — натомість переважала безумовна покора. Командирів, які наважувалися повідомляти про негативні наслідки рішень керівництва, звільняли з посад. Це призвело до відчутного дефіциту кваліфікованих бригадних командирів та штабних офіцерів. Зростання кількості бригад, укомплектованих некомпетентними офіцерами, лише збільшувало ймовірність невдачі. І все ж Сирський продовжував вважати такий підхід успішним.

Важко перебільшити нерозумність такого методу.

Драпатий не здатен творити дива, але він компетентний командувач, який ухвалює виважені рішення. Саме це має бути нормою - і в багатьох арміях світу так і є. У наступні місяці він зміцнюватиме армію розумними рішеннями. Саме на це давно сподівалися багато офіцерів і бійців української армії.