Європейський подих Чехії та реальні контрасти Золотої Праги

Ця країна, на перший погляд, нібито нічим особливим не відрізняється. Менша за площею і населенням порівняно з Україною. А по курсу крони до євро є схожості, каже мандрівник Юрій Циклаурі з Корюківщини. Наприклад, у них один євро коштує двадцять сім крон. І у нас приблизно так само.

Але життя тут стабільне. Відомо, що наші українці мають гідні зарплати. Це частіше – кваліфіковані робітники. Працюють у Чехії і наші дипломовані спеціалісти, яких цінують. Про їхній життєвий рівень, саму країну – розповідь Юрія. 

«Форд» за 500 євро? Без проблем!

Ті, хто їде на заробітки до Чехії з Молдови, України, Білорусі, кажуть, що їх задовольняють зарплати. На частині підприємств, де українці трудяться на автокарах, пакувальниками, слюсарями, токарями, меблярами, вони отримують трохи більше, ніж у Польщі, де пропрацювали рік-два, а дехто і довше. Оскільки ж у Чехії за підтримки товаришів знайшли легшу роботу, то переїхали туди. Самі українці кажуть, що краще платять у великих містах Чехії, зокрема у Празі. Про те, що тут вищий життєвий рівень і люди краще живуть, можна судити за фактами. Наприклад, українець чи то чех за двомісячну зарплату нормально харчуватиметься плюс за 500 євро зможе купити не новий, але хороший автомобіль. В Україні ж за такий потрібно віддати щонайменше дві чи дві з половиною тисячі «зелених» або євро. Побутові прилади, пральні машини, холодильники, а також ноутбуки, ста-ціонарні комп’ютери, велосипеди й мопеди тут відсотків на 60-80 і навіть більше дешевші, ніж в Україні.

Медицина гарна, а освіта елітарна?

«У самій Празі чимало українців, але більше їх у невеликих містах, а також у середніх. Чув, що на підприємствах українці заробляють по 500-700 євро. Але ті, хто трудиться більше восьми годин, а частіше по 12-14, мають по 700-800 і більше.

Заробіток чеха в середньому у країні – 800-900 євро, хоча представники окремих професій мають по 1100-1200. Та це не на кожному виробництві. Є українці, які заробляють по 1000-1200 євро, але це на будівництві, де потрібно мати кілька суміжних професій. Трудяться люди більше восьми годин, і це у віддалених периферійних містах. Хоча доводилося чути, що у великих будівельники працюють лише по вісім годин та ще в суботу – чотири. За день українці у великих містах на будівництві отримують по 1200 гривень, коли з чеських крон перевести на наші гроші. А взимку зарплатня менша, бо меншу кількість годин відпрацьовують. Серед чеських працівників IТ-технологій багато позитивних відгуків про українських айтішників. Зарплатня у них від 2,5 до 4 тис. євро. Наші трудяться по 8-10 годин. Та не в кожній фірмі чи компанії зарплатня однакова. Але є фірми, де працівники з невдоволенням ставляться до українців, мовляв, «вони забирають у нас кращі робочі місця».

Знаю, що добре платять лікарям – 1,8-2, 5 тис. євро. Якщо ж ви хірург, то зарплатня вища, а у нейрохірургів – іще більша. Особливо у тих, котрі працюють у великих лікарнях та центрах. За внутрішнім валовим продуктом на душу населення серед країн Центральної Європи Чехія займає перші-другі місця, обганяючи сусідні Угорщину, Словаччину та Польщу. Медицина тут безкоштовна для тих, хто має страховий поліс. Освіта у школах – теж. Дитсадки є платні й безкоштовні. Але у великих містах є ряд платних приватних шкіл і дошкільних закладів, де діти змалку вивчають дві іноземні мови», — розповідає Юрій.

Обід у ресторані – королівський. А ціни – українські! 

Обід у ресторані обійдеться у 160-200 грн, коли перевести крони на нашу валюту. Є й дорогі ресторани, але багато таких, де в обідній час можна навіть і за 120-140 грн добре поїсти.

Житло у Празі можна купити за меншу ціну, ніж у Києві – за 30-35 тис. доларів однокімнатну квартиру. А винайняти таке житло в центрі Праги коштує 450 євро, і це буде малесенька однокімнатна, де кухонька – кілька квадратних метрів. А за 600-700 доларів можна винайняти двокімнатну.

Є фірмові магазини, де досить дешевий одяг, а в інших – дорогий. І магазинів багато, де пропонують одяг, сумки, взуття «під фірму» за помірними цінами.. Це переважно одяг та взуття з Італії, Польщі, Німеччини, Австрії і самої Чехії. 

Що за столиця без «бомжів»?

«Мене здивували у Празі чистота в парках і зелених зонах та сірість і бруднота на околицях, – каже Юрій Циклаурі. – До речі, екскурсії тут порівняно недорогі».

У Празі у Юрія мешкає донька – перспективний молодий науковець. Вона працює у престижному науковому центрі одного із знаних у Європі університетів – Карлового. «Оксана намагалася мені «відкрити очі» на те, що й у столиці центральної європейської країни є свої проблеми», – говорить мандрівник. – Наприклад, їхали ми громадським транспортом на околицю Праги. І там я з віконця побачив двох безхатьків, які були бруднючі і якраз улаштували між собою «розбірку». Я тоді ще не до кінця зрозумів, хто вони, та донька мені пояснила, що «бомжів», мовляв, вистачає у Празі. Таких бідних людей можна побачити біля великих їдалень, ресторанів, кафе, де їм часом безкоштовно дають чималенькі пакунки харчів. Наприкінці робочого дня, у вечірні години можуть навіть посадити за столи та добре нагодувати, а на прощання ще й продуктів дати. Але така «свобода» безхатькам гарантується не всюди. Наприклад, є ресторани, куди їх не впускають. Але директори цих закладів – теж благодійники: з чорного ходу є навіси і столи, на яких у післяобідній час виставляють харчі, фрукти, напої. Це робиться спеціально. Туди може прийти будь-хто з бідних. Знають про це й безхатьки, які заходять і забирають підготовлене. І це – продукти, які за терміном уживання придатні ще місяць-другий та навіть першої свіжості. Тобто в Чехії є бідні люди, але, судячи з того, де я перебував, – уточнює Юрій, – їх менше, ніж у наших українських містах. Є тут і цілі квартали, де мешкають бідняки й переселенці з інших країн. Чув, що для них, навіть працюючих і пенсіонерів, є спеціальні програми, коли тобі протягом кварталу, півріччя дають кошти на придбання одягу, зв’язок, кабельне телебачення, проїзд у громадському транспорті».

Празький зоопарк побив рекорди

Інтерес у Юрія викликав і зоопарк, де чоловік побував разом із донькою. У порівнянні з Московським, Київським чи Менським зоологічними парками Празький – це великий монстр. Навіть якщо їх об’єднати за площею та кількістю тварин, то з чеським не порівняти. Він – величезний. І Юрія приємно здивувало те, що тут тисячі звірів. Є окремі види тварин, які утримуються спонсорами. Це великі фірми, компанії. Вони повністю фінансово забезпечують своїх підопічних, а ще можуть періодично завозити найкращі корми. І таких спонсорів та меценатів дуже багато. Тобто держава своїх коштів у розвиток закладу вкладає мало, хоча він і називається державним. Також є деякі рідкісні звірі, що перебувають на фінансовому утриманні окремих підприємців. І вони на три-шість місяців, а бува, й на рік наперед перераховують кошти. Ці люди періодично відвідують зоологічний парк. У робітників та фахівців, які доглядають за тваринами, цікавляться здоров’ям звіра чи групи звірів (як це роблять і представники компаній та фірм). Запитують, що додатково потрібно для життя і розвитку тварин. Прізвища спонсорів, назви компаній і фірм вивішені на металевих парканах, вольєрах, спеціальних великих клітках. Це для того, щоб відвідувачі знали та оберігали звірів і з повагою ставилися до спонсорів та меценатів зоопарку. І ця любов примножується – кількість охочих усерйоз допомагати фінансово важливому зоологічному об’єкту Праги збільшується. Тож у зоопарку й далі з’являються дуже рідкісні тварини з дикого світу всіх континентів нашої планети. Таких, до речі, тут тисячі. Вони, як довідався Юрій, дорого коштували. Але у придбанні допомагали керівники великих чеських компаній, фірм та навіть окремі підприємці, які є захисниками тваринного світу і природолюбами. Для багатьох звірів, наприклад, копитних, ведмедів, тюленів, морських котиків, площі утримання й вигулювання дуже великі. Тварини мають розкішні басейни. Тож захисники тварин можуть бути спокійними.

Валентин ПОНОМАРЕНКО
Фото із Інтернету