Маленький візит до затишної Вінниці

Коли перебуваєш у декретній відпустці, кожну нагоду вирватися за межі свого міста сприймаєш як ковток свіжого повітря. Адже мамі також потрібні відпочинок та нові враження. І ось така нагода нещодавно випала й мені – подорож вихідного дня до Вінниці.

Сказати чесно, нічого особливого від цього міста я не очікувала. Такий собі обласний центр, де пам’ятки архітектури не такі прадавні, як у Чернігові, та й місто не набагато більше – лише на 70 тисяч осіб. Проте сучасна Вінниця мене приємно здивувала: місто затишне, доглянуте й цікаве. Недарма у 2013 році за версією журналу «Фокус» воно очолило рейтинг міст, найкращих для життя в Україні.

Дороги, дороги…

З Чернігова до Вінниці дістатися можна автобусами. Щоправда, вони вирушають якихось 3 рази на день. Можна взяти квиток на поїзд «Мінськ-Одеса», якщо пощастить. Ми їхали автомобілем. Відстань між обласними центрами автомобільними шляхами – 409 км. Це приблизно 6 годин їзди, але якщо врахувати затори в Києві та інші непередбачувані моменти, виходить більше. 
Дороги нині між обласними центрами непогані. Найкращий відрізок – між Києвом і Житомиром. Від Кіптів до Києва, слава Богу, полатали ямки, бо ще навесні їхати цим відрізком шляху було проблемно.

Нас у дорозі чекали пригоди. Спершу – злива та гроза в Чернігові й кілька аварій на дорозі, через які ми годину простояли в заторах, поки виїхали з міста. Затори в Києві (куди ж без них?). Далі в Житомирі (а туди ми приїхали о дев’ятій вечора) навідріз відмовився працювати навігатор. І ми добрячих півгодини блукали вулицями й видивлялися дорожні знаки, щоби хоч якось виїхати на шлях до Вінниці. Потім уже у Вінницькій області дорогу застелив густий туман. І нарешті опівночі, шалено втомлені, ми приїхали до міста у свою затишну квартиру.

До речі, це була хороша ідея – винайняти квартиру на два дні. Досить пристойне помешкання з дизайнерським ремонтом і всіма зручностями (зокрема з кухнею, електрочайником, пральною машиною) виходить десь удвічі дешевше за номер у хорошому готелі.

Принади для туристів

Нинішня Вінниця – туристичне місто. Тут ходить жовто-червоний туристичний паровозик центральною вулицею Соборною, яка нагадує європейські. Тут найкращий в Україні фонтан, який може виконувати роль кінопроектора. Тут є своя фортеця – «Мури», своя ратуша – водонапірна вежа, тут є палаци й величні собори.

Звідки походить назва «Вінниця» – дослідники сперечаються. Це й винокурня, і весільний посаг (давнє слово «віно»), і притока Південного Бугу Вінничка. Уперше назва міста зустрічається в документах 1360-х років, однак археологи знайшли забудови значно ранішого часу.

Вінниця входила до складу Великого князівства Литовського, згодом – Речі Посполитої. Тут вирували визвольні козацькі війни та гайдамацький рух. Наприкінці XVII століття місто було під владою Османської імперії, а ще через століття – частиною Російської імперії. Вінниця побувала навіть столицею України. З 2 лютого 1919 року Директорія УНР переїхала в це місто – через складну політичну обстановку. Директорія тоді була найвищим органом державної влади, тому на цілий місяць Вінниця і стала столицею. 

Туристичні путівники радять відвідати у Вінниці багато пам’яток. Це Національний музей-садиба М. І. Пирогова. Він відкритий на території садиби Вишня, де останні 20 років жив та працював видатний хірург, анатом, учений і педагог Микола Іванович Пирогов. 

Візитівка Вінниці – 106-річна Вежа на Європейській площі, побудована 1911 року для першого міського водогону як водонапірна вежа. Сьогодні у Вежі розташована частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави. А також вона є Меморіалом пам’яті вінницьких воїнів, які загинули під час афганської війни. Висота культурної візитівки Вінниці – 28 метрів. З неї можна споглядати неймовірно гарні міські краєвиди! 

У Вінниці цікавий обласний краєзнавчий музей, розташований на території колишнього єзуїтського монастиря – нинішнього історико-архітектурного комплексу «Мури». Його багата експозиція дає змогу всебічно дізнатися про історію міста. Поруч розташований Художній музей, іще недалеко – Музей поштової марки.

Ну і, звісно ж, історико-архітектурний комплекс «Вінницькі мури», що  складається з оборонних та храмових споруд XVII століття. До нього входять єзуїтський монастир, костел, колегіум і конвікт (гуртожиток); домініканський монастир і костел; навколишні фортечні мури. Для того, щоб уберегти споруди від нападів татар та інших загарбників, навколо було вирішено звести спеціальні укріплення, які пізніше прозвали мурами.

Це лише частина старовинних туристичних принад.

Променад старим містом

Вінницею приємно прогулюватися. Дороги її центральної частини вимощені плиткою або бруківкою, багато скверів із клумбами, альпійськими гірками і фонтанами різних форм. Старовинні будиночки реставруються, місто охайне та затишне. Багато цікавих бронзових скульптур.

Приємно було побачити пам’ятник, присвячений Небесній сотні. У Чернігові, на жаль, так і не створили проект монументу, який би справді сподобався громаді. А ось у Вінниці його урочисто відкрили ще в лютому 2018 року, автор – Борис Данилюк.
Назва монументу – «Дерево свободи». Він зроблений у вигляді дерева заввишки 5 метрів, на ньому – 107 квітів, за кількістю загиблих під час подій на Майдані. Уночі квіти світяться. Встановлено «Дерево свободи» на постаменті у вигляді мапи України. Виготовлення меморіалу коштувало майже 500 тис. грн. Усі гроші пожертвували благодійники.

Загалом, стара частина міста розташована на лівому боці Південного Бугу. Увечері набережна стає центром, куди сходяться тисячі містян та гостей Вінниці. Річка широка, повновода, досить мальовнича. Нею плавають екскурсійні катери й катамарани. На набережній досить людно, багато продавців сувенірів, морозива і повітряних куль. О 21-й годині починається шоу фонтана «Рошен». Це дивовижне видовище. Окрім того, що вражає сам по собі розмір плавучого фонтана, в його центр лазерами проектується зображення: сцени балету, вистави. Варто подивитися, це цікаво.

Як гастротуристи ми відвідали ресторан Mont Blanc. Вам можна скуштувати страви французької кухні, зокрема вам запропонують морепродукти, м’ясо з цікавими соусами, сири і навіть жаб’ячі лапки. У Вінниці можна зустріти заклади харчування знайомих нам мереж: ті ж McDonalds, Львівські круасани, New York Street Pizza. Порівнюючи обласні центри, приємно відзначити для себе, що в Чернігові не менше, а може, навіть і більше цікавих кафе й ресторанів. А от чого у Вінниці значно менше – так це «Космолотів» і магазинів «Секонд-хенд», а також похоронних контор.

Загалом, подорож справила гарне враження. На жаль, ми не встигли побачити багато з тих родзинок, якими пишається Вінниця. Що ж, буде нагода відвідати це місто знову.

Вікторія Гаврик