Освіта і патріотизм

Минулого тижня в Чернігівській області стартував третій Освітній фест з прав людини-2019, який триватиме з 16 по 28 липня в Количівці Чернігівського району та в самому обласному центрі.

Освітній фест

– Від попередніх фест відрізняється тим, що ми вперше організували події у просторі міста й запрошуємо всіх, хто має бажання та можливість поспілкуватися з цікавими гостями. Тож наш фестиваль – не закрита подія, коли учасники вже відібрані й ніхто не може до нас приєднатися. Цього року ми стаємо доступнішими. І працюємо над тим, щоби люди, які приїхали до нас із різних куточків країни, могли скористатися цією локацією та, за підсумками зустрічей, створити певні рекомендації, які можуть бути використані й самими учасниками, й іншими людьми, що працюють у цій сфері, – розповіла про новації, які очікують на учасників цьогорічного фестивалю, координаторка події Ніна Хома.

Крім правозахисників з України в роботі фестивалю беруть участь представники Польщі, Вірменії, Білорусі, Сербії та Росії.

– Як би це не дивно звучало, наші колеги з будинків прав людини в Росії так само під великим ударом там, у зоні великого ризику, однак продовжують проводити правозахисну діяльність, – зазначила Ніна Хома.
Загалом у фестивалі планують узяти участь близько 200 людей, однак до виїзних заходів у Чернігові організатори вирішили залучити більше учасників.

– Права людини – не настільки популярна тема, як би цього хотілося. Хоча ми працюємо над тим, щоби це було доступніше та більше висвітлювалося. Ми живемо в непрості часи, простих відповідей немає. Тому навіть на тренінгах говоримо: «Ми не можемо дати готових способів вирішення ваших проблем, але можемо їх обговорити та спільно пошукати рішення», – каже Ніна Хома.

Гідність і патріотизм

Перший блок фестивалю стосувався прав людини у школі, тому переважно на цю «зміну» Освітній дім прав людини зібрав українських педагогів із різних куточків країни. Завершувався ж заїзд виїзною подією в науковій бібліотеці імені Короленка в Чернігові — дискусією на тему «Активне громадянство і патріотизм», спікеркою якого виступила голова освітнього напряму Української Гельсінської спілки Валентина Потапова.

Переважно робота учасників дискусії точилася навколо розбору частин Програми й Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2017-2020 роки.

Власне, тема патріотичного виховання молоді, як з’ясувалося, наскільки популярна, настільки й непроста. Адже, як зазначали учасники, важливо, з одного боку, не скотитися в «шароварщину», бути щирим, бо молодь найболючіше реагує на невідповідність того, про що говорять на уроці, образові самого викладача.

– Звідки береться ця «шароварщина»? Бо ми, вчителі, проводили заходи українською мовою, а потім виходили з кабінету й починали розмовляти російською. А 30 хвилин ми віддавали сценарію «Я люблю Україну», віночку, і так далі… Це ми створили цю «шароварщину»… Нам потрібно прийти до того, що ми всі – українці, громадяни України, незалежно від національності й місця народження. У нас багато вчителів – вихованців СРСР, які не прийшли до іншого бачення освіти; молодь, яка вважає патріотизм чимось політичним, а не рідним, своїм. Нам потрібно виховати покоління вчителів, котрі би виховали покоління нових дітей, – зазначила під час обговорення одна з учасниць дискусії.

З іншого боку – існує ризик підміни національно-патріотичного виховання у школі військово-патріотичним вихованням.
– Не можна будувати патріотизм на мілітаризації: ми не ділитимемо Україну на патріотів та ворогів. На Заході є дві концепції: патріотизм як ностальгія (це коли ми згадуємо, наприклад, рідне подвір’я) та патріотизм як громадянська відповідальність. І якраз тут багато може зробити вчитель. Громадянську відповідальність ми можемо сформувати, а патріотизм як ностальгію, без батьків, – ні, – каже Валентина Потапова.

Сама жінка, викладачка історії, до анексії Криму жила та працювала на півострові. Вона згадує, що тільки під час нападу Росії, коли біля їхніх домівок почали з’являтися «зелені чоловічки», вони, патріотичні кримчани, відчули важливість державних символів: почали співати гімн, шукати стрічки блакитного та жовтого кольорів… Загалом, одним із головних підсумків дискусії стало те, що патріотизм не має нав’язуватися, бути чимось обов’язковим, адже в такому випадку він, найпевніше, викличе у молоді протест. Але потрібно зацікавити молодь в Україні, показати унікальність і непереможність нашого народу.

Як приклад Валентина Потапова згадала свій викладацький досвід у Криму: борючись із російською пропагандою, що малює історію Росії виключно як історію перемог, вона вирішила подати історію України під не зовсім звичним кутом, представивши її як історію героїчного народу-переможця, котрий, незважаючи на те, що тривалий час не мав незалежності, зміг зберегти й культуру, й мову, й себе. Як каже пані Валентина, школярі співпереживали кожному епізодові й, відповідно, починали по-іншому ставитися до Батьківщини.

– Мені здається, що наша мета – зробити так, аби діти, яких ми виховуємо, не виїжджали за кордон, а залишалися та брали на себе відповідальність за країну й те, що в ній відбувається, – сказала на завершення обговорення пані Потапова.

– Одна з наших шепетівських шкіл упроваджує програму «Демократична школа» – це, фактично, те, що обговорювалося тут. І я хотіла дізнатися, чи можна якось доповнити чи розширити нашу програму. Другий момент: на моє переконання, трансформація в суспільстві може відбутися лише тоді, коли діти «вбиратимуть у себе» всі демократичні цінності. І саме вчителі мають їх донести. Тому я хотіла подивитися, як проводити з учителями роботу з упровадження демократичних цінностей саме у школі, – розповіла про те, що спонукало її приїхати на Чернігівщину, Галина Вихівська з Шепетівки Хмельницької області.

Освітній фест-2019 триває, зокрема сьогодні, 25 липня, в чернігівській Академії ДПтС – захід, присвячений участі громадськості в моніторингових візитах до місць несвободи, а 28 липня об 11.00 у бібліотеці Короленка обговорять мову ворожнечі. Взяти участь у цьому обговоренні зможе будь-яка людина, що має бажання.

Сергій КАРАСЬ