Юлія Дарницька: «Я прийшла перемагати»

Юлія Дарницька – молода, амбітна, успішна. В 2020 році стала депутаткою Чернігівської міської ради від політичної партії «Рідний дім», а торік перемогла в конкурсі на посаду директора Агенції регіонального розвитку Чернігівської області. Юлія зізнається, що має безліч планів, а попереду багато роботи. І налаштована вона лише на перемогу.

Юлія Дарницька – у проєкті «Деснянської правди» «Незалежні».

– Юліє, що для тебе особисто означає слово «незалежність»?

– Для мене незалежність - це можливості. А я – ровесниця незалежної України, тому це можливість рости, жити, вчитись, працювати, народжувати дітей у незалежній Україні і в країні можливостей.

– Тебе знають у Чернігові як молоду та успішну бізнес-вумен. Ти маєш свій бізнес, це чайхана «Ковер», яка користується популярністю. Взагалі, як ти планувала свій бізнес, чому саме чайхана?

– Ця ідея народилась у нас із чоловіком, бо ми багато подорожували і бачили такі заклади в інших країнах. Це асоціювалося з гостинністю, атмосферою східної казки… І нам дуже хотілося, щоби таке місце було в Чернігові – його дуже не вистачало, як на мене. Ми довго планували, а потім в один момент просто вирішили, що треба починати, а не чекати й думати. Просто брати і робити.

– Хто найчастіше приходить до чайхани? Який портрет пересічного відвідувача?

– Це люди, які люблять тишу, атмосферність, тепло, комфорт, смачний чай. І вони дуже цінують, що можна в будь-який час дня, що би там не відбувалося в житті – поганий настрій або просто похмурий день – прийти до нас і наповнитися енергією, а вийти зі свіжим поглядом і гарним настроєм.

– Відкриття чайхани було важливим рішенням?

– Мабуть, так. У мене не було досвіду роботи в ресторанній сфері, але завдяки моїм друзям, оточенню у мене вийшло це зробити.

– Про ризиковість. Ти є представником політичної партії «Рідний дім». Як потрапила до цієї партії? Хто проводив із тобою співбесіду і хто взагалі допоміг тобі прийняти це рішення?

– Це, мабуть, було чимось закономірним, що я потрапила і до команди, і до політики. Я – активна людина, і таке активне соціально-політичне життя супроводжує мене завжди. Я займалася проєктами, що були спрямовані на розвиток Чернігова. І це привело мене до того оточення, в якому опинилась, і, врешті, мене запросили до команди - як молоду, активну, амбітну та цілеспрямовану людину зі своїм баченням майбутнього міста.

– А хто саме запросив?

– Співбесіда була з Олександром Ломако, а думка щодо мене, мабуть, була колегіальною.

– Хто тобі допомагав під час виборчої кампанії, бо вона було дуже гарячою…

– Я відчувала велику підтримку від своєї родини. Дуже вдячна чоловікові - він завжди в мене вірить, підтримує в будь-яких моїх починаннях. І я дуже вірила в свої сили. Бо без віри в себе – неможливо. І дуже підтримувала команда на чолі з Владиславом Атрошенком – він нам давав велику підтримку і силу йти працювати. Все це разом і дало результат.

– Чому саме «Рідний дім»? Адже тобі як молодій представниці бізнесу можна було піти в партію «Слуга Народу». Або звернутися до інших партій, бо вибір був…

– Не буду казати, що мені не пропонували інші партії долучитися до них. Але я не бачила себе в тих політичних силах. Я йшла тільки за командою мера, і тільки з командою Владислава Атрошенка я бачила майбутнє. Розуміла, що саме в такому оточенні я зможу донести свої ідеї, що їх сприймуть і я можу бути корисною в цій команді. Тож у мене не було сумнівів, до якої команди долучитись, це було очевидно. І я вдячна за те, що мене взяли в цю команду і дали підтримку.

– Зараз існує тісна колаборація між партією «Рідний дім» і УДАРом Віталія Кличка. Твій погляд як депутата міської ради на такий союз двох великих політичних сил?

– Я дуже довіряю рішенням Владислава Анатолійовича і як член його команди йду за думкою лідера. Впевнена, що це було зважене, серйозно обмірковане рішення. І бачу в цьому велику перспективу. Це рішення – стратегічне й дуже потужне, воно приведе й нашу політичну силу, й партію УДАР до великих результатів у великій політиці.

– Уже минув понад рік, як ти депутат міської ради. Які його результати?

– Я працюю зі своїми виборцями – проводжу зустрічі з мешканцями мого округу, допомагаю. Наприклад, 11-му колегіуму я змогла за рахунок свого депутатського фонду зробити деякі ремонтні роботи. Допомагала фінансово людям, які опинилися в складній фінансовій ситуації, багатодітним сім’ям. Якщо брати ширше, то взяла на себе таку, можна сказати, місію – робити промоцію міста, працювати на його розвиток, зокрема, над таким напрямком роботи, як підтримка молоді. Я часто долучаю до своїх проєктів молодих людей, щоби вони бачили успішні приклади роботи в Чернігові, розвитку бізнесу. Щоби для цього не виїжджати за кордон або до Києва. Глобально я займаюся економічними питаннями в депутатській комісії з соціально-економічного розвитку, працюю над тим, щоби зробити Чернігівщину інвестиційно привабливою. Я спілкуюсь із інвесторами, намагаюсь налагодити їхню співпрацю з нашими підприємствами – щоб на них збільшувалася кількість робочих місць, а місто економічно зростало. Маю декілька напрямків, якими займаюся як депутат. Робота депутата за рік мене ще навчила брати відповідальність не тільки за свій бізнес, свою справу, за себе, а ще й за рішення, які приймає міська рада на голосуваннях. Тобто я беру відповідальність за напрямки роботи міста. Ми розглядаємо всі програми, які надаються від управлінь, ми працюємо над ними і вже своїм голосуванням обираємо стратегію розвитку міста. Це велика відповідальність.

– Рік, що минув, став для тебе роком позитивних змін – ти виграла конкурс на посаду директора Агенції регіонального розвитку Чернігівщини. Це ще один вагомий крок кар’єрними сходами. Чим зараз займаєшся як очільник Агенції і які напрямки її роботи?

– Думаю, що мені вдалося вдихнути в Агенцію друге життя - більше людей дізналося, що є така організація, і зараз долучаються до співпраці. За той час, що я працюю директором, вдалося втілити декілька класних проєктів. Ми провели форум молодіжного підприємництва, показали приклади успішного бізнесу в місті й області, провели бізнес-акселератор – це програма, яка дозволяє вже діючим підприємцям вирости, розширити свій бізнес, здобути ті навички, які їм допоможуть вийти на всеукраїнський, а, можливо, й на всесвітній рівень. Відбувся конкурс стартапів. Є багато ідей і проєктів, а коли я пишу щомісяця звіти, то навіть сама дивуюсь, коли ми стільки встигаємо. Ми стали відомішими, а Агенція – місцем, куди люди звертаються за допомогою, або приходять поспілкуватись, обговорити ідеї підприємництва. Налагоджуємо співпрацю з громадами. Напрямків – дуже багато, і я впевнена, що це дуже позитивно для нашої області. П’ять місяців роботи Агенції – це, здається, небагато, але вони дали новий поштовх, силу та енергію цій організації. Є вже результати, з якими можна працювати далі. Я пишаюся, що в мене зараз збільшилась команда і кожен займається своїм напрямком роботи – міжнародним співробітництвом, проєктами з інноваціями тощо. Я про все пишу в Фейсбуці, можна зайти, почитати і побачити, що робота ведеться, а результати інколи вражають.

– Які риси потрібно мати жінці в політиці та громадській діяльності?

– Я б не сказала, що жінкам потрібні якісь особливі риси. Бо політика - це місце без поділу на чоловіків і жінок. Тобто якщо потрібна дипломатичність, то вона має бути в усіх. Якщо треба вміти спілкуватися з людьми, це мусять уміти всі. Треба мати й стратегічне бачення певних рішень та розуміти наслідки, до яких ті рішення приведуть десь через рік.

– Юлю, хто підтримує тебе в такій непростій трудовій діяльності?

– Родина, чоловік. Із чоловіком ми багато років разом, зустрілись, коли я тільки починала свою громадську діяльність. Тож він знав, що я дуже активна, він мене завжди пі-дтримував. У нас великий рівень довіри одне до одного. Він дуже поважає мою зайнятість, я поважаю його. Але я намагаюся скоригувати свій час, щоби встигнути все і знайти баланс у роботі та сім’ї.

– Які твої політичні амбіції?

– Думаю, що я завжди опиняюсь у потрібному місці в потрібний час - мене якось доля веде. Я знайомлюся з людьми, котрим я корисна зараз, яким я можу допомогти і, можливо, в цьому є певна місія, що зараз я директорка Агенції, депутат міської ради. Часом думаю, що це було десь запрограмовано, можливо, що я опинилась тут, де я корисна та ефективна. Де я опинюся згодом? Думаю, що це також буде якась висока посада. Або я піду у велику політику. Але точно знаю – якщо я там буду корисною, я буду там. У мене є така віра. Звісно, що я не сподіваюся тільки на долю в цьому. Я працюю, розвиваюсь, росту. Зараз я навчаюсь в українській Школі політичних студій – це взагалі глобальна політика. І я завжди впевнена, що все буде, як має бути, але цьому треба приділяти час і треба йти вперед.

– Якби ти мала можливість виконати якесь одне бажання, що би ти загадала?

– Можливо, це буде виглядати якось дуже амбіційно, але я мрію, щоб у нас була процвітаюча країна і щоб я змогла цьому допомогти. Я хочу, аби в успішній і сильній країні жили мої батьки, мої майбутні діти. Яка без війни, яка цілісна. Я хочу, щоби про Україну не говорили як про країну третього світу. Це моя мрія. Якщо я зможу в цьому допомогти, це і є моє бажання.

– Коли би ти зараз зустріла себе, скажімо, 12 років тому, що би ти сказала тій Юлі? Яку би пораду дала?

– Сказала би, що все вийде. А щодо поради… Та Юля завжди була активною, непосидючою, завжди мала власну думку. У мене й тоді, й тепер є своє бачення, яке я ніколи не приховую. Та Юля не відрізняється від теперішньої. Я справжня, я ніколи не лицемірю. Коли мені щось не подобається чи подобається, я про це кажу. Тому якоїсь особливої поради – немає. Я дуже пишаюся своїми досягненнями. Можливо, раніше я би не досягла такої високої сходинки, якби в
25-ть прийшла до цього. Зараз уже маю життєвий досвід, мудрість, знання. Тому думаю, що все закономірно і все відбувається вчасно. Я багато робила, можливо, не досить успішних починань. Але в житті є і поразки, й успіхи. Проте все було вчасно, виважено. І в моєму житті відбувається все правильно.

– Про що мрієш?

– Про великий будинок із великою сім’єю - ми будемо збиратися біля каміну. Про домашніх улюбленців – собаку і кота

– Зараз їх немає?

– Думаю вже деякий час про це. Я інколи відвідую ветеринарно-стерилізаційний центр «Крок до тварин», разом із командою молоді ми там допомагаємо. Міркувала, що в центрі можна взяти під опіку собаку, адже зараз на свою в мене не вистачає часу. І власним прикладом показати, що так робити можна й потрібно. Якщо є таке бажання і ресурс, для цього треба просто брати і робити.

– Традиційне запитання від «Деснянської правди» – твоє життєве кредо?

– Я можу назвати два: одне зі мною вже дуже давно, його я завжди згадую, і мені це дає силу. Це - мрії сьогодні, реальність – завтра. Я завжди щось намрію, і в мене все виходить, але якщо я серйозно працюватиму над цим. А друге – я нещодавно це зрозуміла - коли ти щось робиш із любов’ю, то в тебе завжди буде успіх у будь-якій сфері. Люди це відчувають, вони тобі довіряють, і вони будуть твоїми гостями, клієнтами, а потім, можливо, й друзями. Все, що ти робиш, треба робити з любов’ю.

Спілкувалася Христина ЛАВРИЩЕВА
Записала Алла ПРИМА