Олександр Селівон: «Немає нічого неможливого для того, хто прагне та рішуче діє»

Президент призначив Олександра Селівона головою Чернігівської РДА, підписавши відповідне розпорядження 27 січня.
Новому керівникові райдержадміністрації 35 років, родом він із Козелеччини. Наразі молодий амбітний очільник РДА найбільшого в області Чернігівського району має серйозні плани оживити й осучаснити його в багатьох напрямках. Про це – в ексклюзивному інтерв’ю Олександра Селівона «Деснянській правді».

– Пане Олександре, з чого почнете роботу? Чи визначилися за кілька днів, чого сьогодні насамперед не вистачає вашому великому районові?

– Для початку треба організувати діяльність і життєдіяльність РДА. Протягом тривалого часу тут не було очільника, його обов’язки, так само – й першого та другого заступника виконувала одна особа. Отож накопичилася велика кількість питань, які треба вирішувати негайно. Такий вантаж я отримав у спадщину. Друге – маємо кадровий дефіцит. Бо за час відсутності керівника людей не стимулювали, не створювали їм належних умов для роботи, щоб утримати кваліфікованих працівників. І з багатьох структурних підрозділів люди просто перейшли з РДА на іншу роботу.

– І штат неукомплектований?

– Так. Бо просто ні з ким працювати. Тобто є завдання, але немає тих, хто міг би виконати навіть технічну роботу. Я як менеджер маю правильно все організувати, правильно виставити пріоритети й завдання і конкретизувати їх для виконання. Такий системний підхід дає ефективну роботу. Але для цього треба сформувати склад людей, із якими можна працювати. За тиждень до мого призначення три особи подали документи на участь у конкурсі в інші структури виконавчої влади та самоврядування. Тому на даний час ми не маємо права втратити кваліфікованих працівників, котрі залишилися. Також на вільні вакансії треба набрати фахівців, сформувати для них усі умови для роботи.

– Але у цій проблемі є такий нюанс – ви можете сформувати саме свою команду однодумців.

– Так, коли є вакантні позиції, можна заповнювати їх фахівцями, котрих добре знаєш і з якими вже були моменти співпраці.

– Ви сказали про два внутрішні завдання. А які – зовнішні?

– Їх чотири. Визначених головою ОДА В’ячеславом Чаусом. Перше – підтримка галузі охорони здоров’я. Бо насамперед є проблема пандемії. Потрібно подбати про вакцинацію населення та опорні пункти для цього. І взаємодіяти з громадами та населенням. У цій же сфері є стратегічна проблема Чернігівської райлікарні. Вона сьогодні перебуває у ніби підвішеному стані. Незрозумілим стає питання, чому на неї не виділяє кошти Чернігів. Адже ті, хто обслуговується в лікарні, мешкають у місті чи на ближніх околицях. В той же час і громади Чернігівського району мають брати на себе обов’язки утримувати лікарню. Тож є рішення незабаром провести розширену нараду за участі представників громад, районної лікарні, ОДА, РДА, депутатів районної, Чернігівської міської, Чернігівської обласної рад, народних депутатів. Разом маємо знайти інструменти в нормативному руслі й відшукати кошти, аби вирішити ситуацію з райлікарнею.

Друге питання – тероборони. Повинні розроблятися плани заходів, адже ми мусимо бути готовими до всього. Тому треба мати план стратегічних дій і проговорити його з суб’єктами, які можуть це забезпечити – військовими, силовими підрозділами системи МВС, Національної поліції... Тим більше – як колишній працівник правоохоронних органів я розумію питому складову тактичних дій. Бо не раз координував заходи протидії будь-яким провокаціям. Тому можу поділитися своїм досвідом.

Третє завдання – продовження співпраці з громадами. Чути й бути почутими – важливий індикатор для райдержадміністрації. Я готовий бути модератором діалогу. А ще – реалізації проєктів, коли залучаються кошти до громад, аби належними чином в ТГ формувалися документи й отримувалися потрібні кошти з держбюджету. Найближчим часом планую зустрітися з кожним керівником громади і допомогти в міру своїх можливостей.

Четверте завдання – реалізація проєктів Великого будівництва. Держава нині спрямовує чимало ресурсів для розвитку громад. Торік на Чернігівщину надійшло 5,7 млрд грн. На цей рік теж планується багато необхідних проєктів.
 
Сприятиму, щоб частка коштів із держбюджету спрямовувалася до Чернігівського району, бо він займає третину області. І старатимуся, аби проєкти, що запустилися, були вчасно реалізовані.

– Залучення інвестицій в район плануєте найближчим часом?

– Скажу, що це п’яте завдання. У мене є потужна мрія – покращити інвестиційні історії в районі. Це завдання дотичне до комунікацій із громадами. Бо будь-який інвестор має бути впевненим, що на місці створять належні умови для розвитку його діяльності.  Громади ж повинні бути в цьому зацікавлені. Відтак я запрошуватиму різних суб’єктів господарської діяльності з Чернігівщини, з України, з-за кордону, які б інвестували в різні проєкти. І бізнес у Чернігівському районі розвивався. Бо тоді будуть робочі місця, податки, що відіб’ється й на інфраструктурі громад, а також на підвищенні потенціалу району.

– Ви говорите про роботу голови РДА як про роботу менеджера та модератора ідей. Тобто, в керівному кріслі не збираєтеся відпочивати. А що дає вам на цій посаді досвід роботи в правоохоронних органах?

– Маю сказати, що він у мене багатий. І там насамперед практикується системність і плановість. Щодня я свій робочий день починав із належного плану заходів. Це навчило мене тайм-менеджменту ефе-ктивного використання свого часу та зосередження уваги на головних аспектах. Другий позитивний момент – це система управління і координації, коли розробляєш операції. Тут ти відповідаєш за безпеку людей, правильну організацію, можливість ефективного виконання. Якщо допускаєш помилки, ризикуєш життям і здоров’ям людей.

Третя складова – оскільки за освітою я ще й юрист, тому опрацьовував велику кількість юридичних фахових організаційних документів, а відтак розуміюся на технічній роботі адміністрації. Тому можу ефективно покращити всю роботу.

– А яка у вас освіта?

– Першу освіту я отримав у Луганському державному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність». Виш закінчив з відзнакою, мені пропонували залишитися там викладати. Маю й сьогодні міркування стосовно викладацької діяльності. Мені подобається навчати людей, тим більше – можу поєднувати теорію з практикою. Я написав багато наукових робіт і під час навчання, і після нього. Закінчив магістратуру Київського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю «правознавство». паралельно публікував статті, займався науковою діяльністю. Брав участь у конференціях. Тому й у цьому виші були пропозиції від багатьох кафедр про викладацьку діяльність.

Але перший щабель моєї роботи розпочався з карного розшуку, я був оперуповноваженим Чернігівського районного відділу поліції. В подальшому я працював слідчим у Чернігівському міському відділі поліції, де виконував свою роботу професійно, збільшуючи кількісні та якісні показники на рівні області.

– А чому пішли у фіскальну службу?

– Спочатку я отримав пропозицію поїхати до Києва – працювати в центральному апараті системи МВС. У період із 2012 по 2016 роки я входив до складу найбільших слідчих груп України. Розслідував найрезонансніші справи країни. Наприклад, розслідування деяких справ у сфері медицини – за часів попереднього Кабміну. Тоді закуповували автомобілі швидкої медичної допомоги. Але за рахунок неефективного менеджменту, певних протиправних дій ці поставки були призупинені. Завдяки злагодженій роботі слідчих підрозділів, у якій я брав участь, вдалося зорганізувати виробників – постачальників швидких, домогтися, щоб машини укомплектували належним чином, і виконати це в обумовлені терміни та якісно. Завдяки цій плідній роботі 1412 автомобілів швидкої медичної допомоги в категорії А, Б і С  були доправлені до всіх регіонів України. Ця програма була розрахована на мільярди гривень. І ми сприяли тому, щоб вона була вдало реалізована. До речі, Черніговом зараз їздять швидкі, які були отримані у межах цієї програми. Це свідчення того, що наша праця не була марною.

Коли я працював у центральному апараті, мені пропонували йти на підвищення. Але починалася реформа – тоді ще міліції у поліцію. І мені запропонували долучитися до слідчих груп Генеральної прокуратури – управління спеціальних розслідувань. З метою отримання нового досвіду я працював там з 2016-го по 2020 роки. І відповідав за напрямок діяльності з розслідування та протидії корупційним злочинам високопосадовців.

– А як ви стали очільником РДА?

– Я маю таку рису – завжди прагнути до нового, рухатися вперед. Були певні амбіції, щоби сприяти в плані покращення законодавства. Адже, проходячи нелегкий шлях у правоохоронних органах та аналізуючи багато нормативних документів, знаходив у них помилки. Відтак виникало бажання усунути цей недолік. І тому в 2019 році вирішив балотуватися до Верховної Ради України в Чернігівській області. Але я не проводив велику передвиборчу кампанію, оскільки тоді були інші суб’єкти виборчого процесу. Тому долучився до команди однодумців і допомагав у вирішенні багатьох проблемних питань. Тоді надійшла пропозиція допомогти в організації роботи в податковій службі. Я там рік пропрацював, але чергова ліквідація структурних підрозділів призвела до звільнення штатів, був створений новий орган - Бюро економічної безпеки. Але мене зацікавила регіональна політика, хотілося робити нові проєкти. Коли Чернігівську ОДА очолив В’ячеслав Чаус, він спілкувався з депутатами всіх рівнів про необхідність розвитку області. І в розрізі цих спілкувань було запропоновано мою кандидатуру, як людини команди, очолити адміністрацію Чернігівського району.

– Практично одночасно з вами на посаду голови Чернігівської районної ради прийшла Тетяна Кузнецова-Молодчая – замість Миколи Силенка. Ви починаєте разом. У цьому – плюс?

– На жаль, мені не довелося попрацювати разом із Миколою Силенком. Я чув про нього лише позитивні відгуки. Буду також розраховувати на його підтримку вже як депутата районної ради. Із Тетяною Кузнецовою-Молодчою ми починаємо практично одночасно, стоїмо на лінії старту – майже з одного дня будемо рухатися удвох. Я побажав новій очільниці районної ради успіхів, запропонував свою підтримку і будь-яку допомогу та запевнив, що вона може розраховувати на мене завжди. Вважаю, що у нас уже почав складатися нормальний діалог, і сподіваюся, що за рахунок цього буде ефективність у наших діях.

– Ми говорили про інвестиції. А от куди б ви порадили інвестувати свої кошти людям і куди б інвестували свої? Ви обізнана в цьому людина, адже працювали у фіскальній службі.

– Мабуть, вибрав би три напрямки. Є інвестиції стабільного характеру – консервативні. Вони мають невелику ефективність віддачі, але вони більш сталі: нерухомість, купівля дорогоцінних металів, цінних паперів, акцій тощо. Другий напрямок – діяльний. Якщо людині більше подобається працювати на землі, то тоді краще свою інвестиційну діяльність спрямувати в агробізнес. Тому що інвестиції потрібно спрямувати в ті речі, в яких маєш хоч якесь розуміння. Зараз, на мій погляд, Чернігівська область і Чернігівський район дуже перспективні з точки зору аграрної сфери. Дуже зручний час обирати якусь культуру і вирощувати її. У кого є таке бажання, можуть розраховувати на нашу допомогу і консультацію. Минулого року я брав участь у проведенні аграрних форумів у Чернігівській області. Мета – аби фермери могли обмінюватися взаємною інформацією, допомагали один одному, створювали консолідовані фермерські господарства, працювали спільно і з найменшими втратами. Гадаю, ці форуми, проведені із залученням провідних спеціалістів різних сфер, дали позитивний імпульс. Ми навчали фермерів, звідки брати кошти, які програми має держава. Надалі буду продовжувати цю роботу, ініціюватиму створення певних майданчиків для діалогу між фермерами. Ще один напрямок інвестування – промисловий. Наприклад, сьогодні поступово виводять із використання поліетиленові пакети і відкривається перспектива розвитку виробництва паперової екологічної продукції – посуду, екосумок, крафтового паперу тощо. Але, безумовно, перед тим, як інвестувати свої кошти, потрібно досліджувати ринок попиту. Є і сучасні способи інвестицій у криптовалюту, систему фондових ринків, котрі вже почали працювати на теренах України – з’являються платформи і майданчики, за рахунок яких це можна реалізовувати. Привабливість таких інвестицій у тому, що можна купувати на будь-яку суму, починаючи від найменшої. Але знову ж таки, на цьому потрібно розумітися. Я точно не раджу займатися цією діяльністю людям, які чують про це вперше. Треба доручати справу спеціалістам. Або самовдосконалюватися. Я, наприклад, постійно беру участь у різних форумах, конференціях, отримую нові знання у різних сферах, слухаю цікавих спікерів. В Україні є така найбільша платформа з інвестиційної діяльності – Укрінвестклуб. Нещодавно я спілкувався з його засновниками, і вже є певна домовленість про те, щоби вести певну інвестиційну діяльність в Чернігівській області, зокрема, в Чернігівському районі. Я хочу створити для них усі умови, щоб налагодити їхній діалог з громадами. Хочеться залучити справжніх професіоналів до створення належного інвестиційного клімату.

– Криза – це занепад чи можливість?

– Насправді, це залежить від людини. Завжди буває так, що один бізнес розвивається, а інший може вмирати. Можливість з’являється там, де є креативне мислення. Коли людина швидко підлаштовується під змінені реалії. Треба тримати руку на пульсі часу, що швидко змінюється. З роками індекс проміжного часу стає дедалі коротшим. Якщо раніше зміни відбувалися сторіччями, потім десятиріччями, то зараз ці хвилі змін, особливо в сфері бізнесу – майже щорічні. І недалекий той час, коли адаптуватися доведеться щопівроку. Наприклад, є кафе-ресторан, де власники не перебудувалися, бізнес-складова впала. Інше кафе через карантин вирішило налагодити доставку їжі до споживача, тобто перелаштувалося й отримало новий поштовх для розвитку. Зараз великий відсоток бізнесу переходить до онлайну й розвивається за рахунок мережі, через відповідні сайти і платформи. Потрібно намагатися бути в курсі ситуації, обмінюватися інформацією, відвідувати форуми, цікавитися бізнес-подіями, що відбуваються на світових, європейських та, особливо, азійських ринках.

– Як ви відпочиваєте?

– Я активна людина і позитивно спрямована. А відтак не можу постійно сидіти на місці. Спокійний відпочинок - не для мене. Люблю драйв, подорожі, беру участь у різних заходах, мені завжди хочеться організувати якісь командні змагання, робити щось креативне. Чим більше я активний, тим більше відпочиваю, і навпаки. Постійно займаюся спортом і тримаю себе у гарній формі.

– Родина вас у цьому підтримує?

– Скажімо так: ми знаходимо порозуміння.

– Якими мовами розмовляєте?

– Звісно, добре знаю українську, оскільки мої дідусь та бабуся певний час проживали на Донбасі, вільно спілкуюся російською. На досить пристойному рівні знаю англійську, бо свого часу її поглиблено вивчав і навіть писав роботи англійською. Мав нагоду спілкуватися англійською під час роботи в правоохоронних органах зі своїми колегами з інших країн – одне одного ми добре розуміли. Трохи вивчав німецьку мову, тож певне розуміння її теж є. Але дуже подобається французька, можливо, коли знайдеться більше вільного часу, почну і її вивчати.

– Що для вас головне в житті, про що ви мрієте?

– Якщо глобально – хочеться залишити свій слід у цьому світі, зробити фундаментальні речі, аби життя людей значно покращилося. А загалом, маю все, що мені потрібно для щастя - воно в гармонії. Це коли ти прокидаєшся в гарному настрої і йдеш у такому ж настрої на роботу. Якщо твої близькі, рідні, кохані люди здорові й щасливі – це головне і це щастя.

– Ваше життєве кредо?

– Я дуже принципова людина, я за мир і справедливість. Це моє кредо з дитинства. Бо завжди намагався уникнути конфлікту і досягти консенсусу, мирив своїх друзів – у школі, в університеті, на роботі. Мій індикатор – справедливість. Я прагну, аби була максимальна рівність, мир і консолідація між усіма. І тоді буде більше результатів, адже єдність – велика сила, що сьогодні дуже актуально.

Людмила ПАРХОМЕНКО, Алла ПРИМА