Ірис Новакова – творець неповторного солодкого мистецтва

Те, що робить ця жінка з прекрасним ім’ям Ірис – не піддається короткому  опису. Це – справжні кондитерські шедеври, втілення її фантазій та бачення навколишньої краси, які, крім прекрасного зовнішнього оформлення, відрізняються особливим смаком.

При цьому Ірис Новакова почала серйозно займатися солодким мистецтвом лише 5 років тому. Найголовнішим везінням у своєму житті вона вважає велику та дружну сім’ю. А дві вищі освіти, на її думку, особливо не характеризують її сьогоднішню.

Ірис Новакова зізнається:

– Я більше двадцяти років займаюся благодійністю, що у свій час було моєю основною діяльністю. Об’єднання інвалідів «Рузвельт», яке я очолюю, надає допомогу інвалідам–візочникам та Чернігівській школі для дітей із порушеннями слуху.

– Ірис, розкажіть, будь ласка, з чого почалося солодке мистецтво? Де навчалися кондитерській майстерності?

– Якщо чесно, я не думаю, що смачно готувати – це якась магія. Може, тому, що і моя бабуся робила різні смаколики, і мама готує чудово. Я ще підлітком спробувала спекти торт, і мені вдалося. Так і пекла для рідних та друзів, і нічого в цьому особливого не бачила.

А якось моїй доньці захотілося на день народження торт із фігуркою далматинця. При цьому торт вона хотіла неодмінно «Сумський грильяжний». У місті таких немає у продажу. Його нам привезли, але ніхто з кондитерів ліпити собаку окремо не став. І я подумала: недарма ж у дитинстві в студію ходила – що там складного? І зліпила цього далматинця. З інструментів були ті, що дитині для пластиліну купувала. Але пес, зрештою, хороший вийшов.

Минуло ще кілька років, перш ніж я вирішила, що я не матиму іншого життя, щоби спробувати стати художником-кондитером. Мені хотілося реалізувати дві мрії – малювати й готувати. І у 2016 році я закінчила Чернігівський центр професійно-технічної освіти за спеціальністю «кухар-кондитер» – це мені потрібно було не для знань, а для «паперу державного зразка».

Потім був курс у Кулінарній Академії Ектора Браво. Нині ж існує дуже багато кулінарних шкіл і хороших майстрів, у яких я навчаюся. Вибираю тих, чиї роботи мені подобаються. Але буває, що доводиться вчитися не в кондитерів. Цього року я навчалася скульптурного живопису штукатуркою – і все для того, щоб цю техніку пізніше адаптувати для тортів та пряників.

– У вас особливі вироби. Як вам вдається творити цю красу?

– Головне в тому – що саме нас надихає. Адже натхнення, як на мене, це не щось зовнішнє. Це те, що є всередині кожного з нас. Наше дитинство, наші перемоги, розбиті коліна, прочитані книги, кимось сказана фраза – все це з часом перетворюється всередині нас на те, чим ми готові поділитися з оточуючими. Отже, всі мої торти і пряники – це те, яким я бачу світ і який світ всередині мене.

– Які вони на смак? Які ваші солодкі шедеври за видами та змістом?

– Зараз так багато всього використовується в кулінарії, що важко перерахувати поєднання смаків. Тому скажу про смак двома словами – різні та прекрасні! Набагато простіше розділити вироби на види – пряники й торти. Дуже модні зараз торти мусові, їх робити я вмію, але не люблю – вони обмежені формою, і тому з ними мені нецікаво.

– Опишіть деякі...

– Наприклад – «Пряничний будильник». Він виготовлений з медового пряничного тіста, декор – з білкової глазурі, деякі елементи, наприклад, ключики – з мастики. Цей пряниковий будильник – про любов до старих речей і про те, що не має значення, скільки годин на добу ви спите, важливо – з ким ви прокидаєтеся і з ким забуваєте про час.
Торт «Туфелька» – переможець одного з конкурсів. Це – шоколадний торт з кремом «пломбір», декор виконаний із шоколадної крихти, мастики та вафельного паперу.

«Старий дім» – це був пряниковий арт-проєкт під назвою «Краса – в очах того, хто дивиться» – про архітектуру минулого. Він отримав 1 місце в номінації «Прянична архітектура» та приз глядацьких симпатій на V міжнародному фестивалі пряничного мистецтва «Світ пряника».

– Який витвір став утіленням вашої мрії?

– Я часто втілюю у тортах чи пряниках свої мрії. Це можуть бути ідеї або якісь елементи декору. Мені тільки тоді цікаво, коли робота може мене навчити чогось нового. Ось тому я рідко повторюю свої роботи. А чужі роботи цікаво повторювати лише тоді, коли оригінал був неїстівним.

У мене є серія пряників – дерев’яні ящики з квітами. І мені завжди хотілося зробити такий торт. Кому не пропонувала – всі відмовлялися. Довго я набивалася цією геніальною ідеєю, що вже втратила надію. А потім якось подзвонив мені знайомий і попросив саме торт у вигляді скриньки. Я спершу навіть не повірила, що чую таке. У мене, здавалося, серце битися перестало – через страх злякати цю радість...  Була дуже щасливою, коли робила цей торт – тим більше, він був для дуже романтичної події та пари, яка прожила разом дуже багато років. Виявилося, що мрії теж мають дозріти і, зрештою, здійснитися.

Вийшов Торт про любов і виконання мрії. Поки я довгими ночами ліпила виноградини-пелюстки, я думала різне: «Як це – жити разом довге життя, трохи менше, ніж я живу на світі?», «Чому в деяких почуття «з’їдає» побут, а для інших слово «побут» означає бути разом?» і «Чому один знаходить свою людину якось одразу, а іншій може й життя не вистачити на ці пошуки?»

Мій витвір повністю їстівний (навіть ящик), крім мотузочки. Весь декор зроблений із мастики, коробка – це пряник, а всередині – шоколадно-чорничний торт.

– Які продукти використовуєте для виготовлення ваших шедеврів? Чи їх можна купити в Чернігові/Україні?

– Основні продукти – найзвичайніші, але гарної якості та улюблених виробників. І ще всяко-різно: пюре із заморожених фруктів та ягід, шоколад, ізомальт, тримолін та багато інших незнайомих, потрібних та смачних інгредієнтів, яких у Чернігові, та й в Україні, як правило, немає. Купую переважно в інтернет-магазинах для кондитерів, щось прошу привезти друзів, які бувають у різних країнах.

– Ми знаємо, що ви берете участь у конкурсах. Розкажіть про них.

– Зараз багато конкурсів для кондитерів проводиться в Instagram, і я беру іноді у них участь – це мене дуже бадьорить. Так, я призер Cake International, проєктів CAW, «Мир пряника» 2019, 2021, член Cake Artist World. Справа не в тому, виграв ти чи програв – завдання бувають дуже цікаві, навіть філософські, а сама робота супроводжується роздумами, різними почуттями й дає багато задоволення.

– Ваш торт «Новорічна іграшка» переміг на грудневому конкурсі в Інстаграм. Розкажіть, як вам це вдалося? Які були умови, скільки людей взяло участь?

– Учасників, мабуть, кілька тисяч, бо організатором була одна з найкращих московських кулінарних шкіл. А умова була найпростішою – новорічна тема. Колись, давним–давно, моя донька побувала на фабриці ялинкових іграшок і привезла звідти справжню скляну новорічну кулю. Вона дуже пишалася: по–перше, тому що куля буля чорною, а по–друге – вона розмалювала її своїми руками. Було так багато радості, Олександра так поважно повісила свою іграшку на ялинку. Згадавши про це, я подумала: «Гарний торт вийшов би!» Так воно й сталося. В ньому все їстівне. Гілка – це торт Мурашник, куля – шоколадний торт, а декор зроблений із шоколаду та білкового крему.

– А зараз ваша донька Олександра вже сама бере участь у конкурсах?

– Так. У травні 2021-го її торт «Поцілунок осені» в дитячому міжнародному проєкті став найкращим: Best in the Cake Show International Junior Alexander Novakova, Ukraine.

А ось робота моєї доньки для міжнародного батлу «Квіти проти пряників» на тему: Пандора – супутник вигаданої планети Поліфем.

– Розкажіть про ваш витвір на арт-проєкті «З усіх речей найголовніше – зовсім не речі».

– Він натхненний істориком моди, мистецтвознавцем та глибокою людиною Олександром Васильєвим, який пізнав суть речей. Опис роботи: коробка для взуття, туфля (основа, каблук, бічні частини), клатч (основа, боки, клапан) – усе виконано з пряника, фактури нанесені айсингом, з нього ж виконані квіти. Мастика використовувалася тільки для ланцюжка, застібки-«блискавки», устілки та світлої рюші на туфлі. Сітка виконана з гнучкого айсингу, газета – з вафельного паперу.

– Чи є ще якісь захоплення у вашому житті?

– Якщо я чимось захоплена – я цим і займаюся. На решту мене просто не вистачає. Мені дуже важко поєднувати щось узагалі. Тому сьогодні моє захоплення – це мої плюшки, і я лише цим і живу. Але є речі, які мене наповнюють у творчому плані – це мистецтво, у будь–яких його проявах. Тому я люблю відвідувати музеї. Люблю театр. Мене заворожує гарна архітектура – тому люблю бувати у різних містах. Люблю літературу. Але для цього потрібен час, і тому все це буває не часто.

Наталія МАЧЮЛІС