Війна і фармацевтична індустрія: як виник "Фармрух" і чому нестача спеціалістів стала ризиком для національної безпеки.

За статистикою, у 905 населених пунктах "мирних" Івано-Франківської, Вінницької, Хмельницької та Закарпатської областей відсутні аптеки. Доступ до ліків на деокупованих та прифронтових регіонах погіршується щодня. Фармацевти, чиє покликання -- кваліфіковано відпускати життєво необхідні ліки, -- під час війни працюють з ризиком для власного життя. Юлія Клименюк, засновниця благодійного фонду "Фармрух", розповіла УНІАН про те, як російське вторгнення "вдарило" по фармацевтичному ком'юніті, навела непересічні історії взаємопідтримки та окреслила шляхи, як зберегти галузь від кадрового колапсу.

Зберігай спокій у будь-якій ситуації.

Від початку масштабного вторгнення Росії черги стали звичним явищем у багатьох місцях. Найбільші скупчення людей спостерігалися біля автозаправок, магазинів та аптек.

24 лютого українські фармацевти, переважно жінки, опинилися перед важким вибором: виконати свій професійний обов'язок та відпустити ліки стурбованим людям або ж прислухатися до поклику серця та рятувати своїх близьких і своє життя.

Під час перегляду Facebook Юлія Клименюк, яка на той момент займала одну з керівних посад у мережі "Аптека 9-1-1", натрапила на пости своїх колег і знайомих фармацевтів. Вони ділилися своїми переживаннями про те, як опинилися в окупації. Деякі з них встигли втекти до безпечніших регіонів, але багато хто з тих, хто залишився, потребував термінової підтримки — одягу, продуктів, медикаментів, дитячого харчування, а також їжі для домашніх тварин тощо.

Для того щоб системно реагувати на подібні запити, у травні 2022 року Юлія Клименюк заснувала благодійну організацію "Фармрух". "У мене вже був інший фонд, який був орієнтований на підтримку військових, але він не міг надати допомогу фармацевтам, дітям та тваринам", — ділиться вона.

Фонд надавав підтримку фармацевтичним працівникам з Луганщини, Донеччини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини, Запоріжжя, Миколаївщини, Херсонщини та інших регіонів. Після цього Клименюк та її колеги розпочали пошуки співробітників з аптек, які були зруйновані в Маріуполі, а також у інших окупованих і прифронтових зонах.

"Сарафанне радіо" ефективно функціонувало: знайомі все частіше зверталися до активістки з повідомленнями.

"Як швидко люди полишали свої міста? Одного разу мені зателефонувала дівчина, яка до вторгнення працювала у сєвєродонецькій аптеці. У заклад "прилетіло". Вона швидко дісталась помешкання, запхала, що змогла в автівку, схопила дитину і кота, і зрозуміла, що одягнена в аптечну форму тільки через кілька годин - вже в машині під Дніпром. Вона телефоном питала, де може переночувати", -- розповідає Клименюк.

Для неї кожен фармацевт, який працював у прифронтових зонах, без сумніву, є героєм. Вона згадує Якова Гіндіна, який у той час був регіональним менеджером мережі "Здравиця" в Луганській області. Цей чоловік вирішив не залишати місто і продовжувати з Сєвєродонецька координувати роботу 45 аптек. Коли його колеги евакуювались, він залишався на своєму місці і працював за касою. "Ще страшніше, коли на роботу проводжають усім підвалом зі списками ліків, і ти, стоячи на касі, чуєш, як прилітає в район, де живе твоя сім'я. А потім, у моменти затишшя, перебіжками повертаєшся назад, не знаючи, що тебе чекає," – наводить його слова видання "Фармацевт Практик". Він разом із дружиною та двома неповнолітніми дітьми виїхали з Сєвєродонецька на початку березня 2022 року, коли в місті вже не було електрики, газу та води, а магазини зачинялися під натиском обстрілів від "Градів", які влучали у житлові будинки.

Спільна підтримка

Умови існування деяких переселенців-фармацевтів вражали своєю складністю.

Одна жінка поділилася, що проводить ночі на бетонній підлозі разом із своїм собакою та котом. Інша зізналася, що спить на паперових рушниках. Від цих слів я відчула справжній емоційний шок. Після цього ми вирішили допомогти колегам, зібравши комплекти постільної білизни, подушки та рушники. Одна з фармацевтів, яка отримала такий пакунок, написала: "Коли я поклала голову на чисту подушку, я зрозуміла, що можу почати новий етап у житті – минуле залишилося в Маріуполі", – розповідає активістка.

"Фармрух" прагнув залучити до своєї ініціативи також тих експертів, які залишилися в окупованих районах і продовжували виконувати свої обов'язки до останнього моменту, наприклад, роздаючи медикаменти та гуманітарну допомогу. У Козачій Лопані, що була під окупацією, 17 березня 2022 року дві співробітниці "Аптеки оптових цін" — Наталія Демиденко та Світлана Калиниченко — вирушили, щоб надати медикаменти місцевим жителям. На жаль, вони потрапили під обстріл ГРАДів, що забрало їхні життя. Указом Президента України обидві жінки були нагороджені медалями "За врятоване життя" посмертно. Також були випадки поранень серед фармацевтів, і фонд надавав допомогу у лікуванні постраждалих. Наприклад, одна з фармацевток, що працювала на окупованій території, відмовилася продавати ліки за рублі, за що отримала поранення в коліна. Ті, хто залишався на прифронтових територіях, також переживали складні часи. У Харкові деякі фармацевти навіть ночували на роботі, аби уникнути небезпеки під час пересування, а деякі жили в аптеках разом зі своїми родинами.

В цілому близько тисячі осіб отримали підтримку від фонду. Декілька сімей зверталися за допомогою неодноразово.

"Ми витратили близько мільйона на постільну білизну, а стільки ж - на медикаменти. Загальна вартість нашої допомоги становить приблизно 25 мільйонів гривень, - зазначає Клименюк. - "Фармрух" став важливим містком комунікації між аптеками та людьми, які змушені були змінити своє життя через війну. Обсяги виконаних нами робіт вражають навіть зараз. Ми надавали підтримку всім - фармацевтам, рятувальникам, прикордонникам, лікарням, сім'ям та навіть тваринам."

Усталення

У другій половині 2022 року українці почали повертатися до деокупованих територій Харківської, Чернігівської, Сумської та Донецької областей, а восени – і до Херсона. Серед тих, хто повернувся, були й представники фармацевтичної професії.

"Фармрух" почав отримувати запити на працевлаштування не лише від фахівців з мережі "Аптека 9-1-1", а й від представників інших організацій.

Цей запит мав величезне значення. Тому я активно публікувала дописи в соціальних мережах, закликаючи фахівців звертатися до нас за консультаціями щодо роботи та іншої підтримки, -- зазначає Клименюк. -- Ми також докладали зусиль для відновлення зв'язку з фармацевтами, які зникли з поля зору. У найскладніші часи їх кількість сягала 800. На жаль, деяких з них насильницьким шляхом вивезли з Маріуполя до Донецька, а згодом і до Тамбова. Ще гірше, що деякі фармацевти загинули.

Щоб допомогти спеціалістам з окупованих, деокупованих та прифронтових зон швидше знайти роботу у своїй галузі, активістка розробила Google-форму. У ній були вказані прізвища, імена та по батькові фармацевтів, їх місце роботи на початок вторгнення, геолокація, а також запитання про бажання працювати в даній мережі та готовність розглянути інші можливості працевлаштування. Завдяки цьому багато фахівців змогли повернутися до своїх попередніх роботодавців, де вони працювали до початку конфлікту.

Розріджені ряди

У 2025-му українці продовжували виїжджати не тільки зі "старих" прифронтових регіонів, але й з "нових" -- тих, до яких лінія бойових зіткнень наблизилась впритул. Звісно, місцем призначення були (умовно) безпечні західні регіони України. Але зазвичай штат там був повний, а нові аптеки не відкривалися.

Зараз, згідно з інформацією від Клименюк, фармацевтам стало значно простіше знайти роботу. "На сьогоднішній день спеціалісти, які переїжджають з районів, що постраждали від війни, мають реальні шанси працювати за своєю спеціальністю і навіть залишитися в тій самій мережі", – додає вона.

Але у країні фармацевтів все менше. І це велика проблема, констатують експерти, адже український закон дозволяє відпускати ліки виключно фармацевтом або асистентом фармацевта (за виключенням прифронтових територій та сел). Іншими словами, немає такого фахівця -- немає доступу до ліків, зокрема, за програмою "Доступні ліки".

Частина фармацевтів внаслідок війни залишає західну частину країни та шукає прихисток у європейських країнах. Чи зможуть вони повернутися до України в майбутньому? Клименюк висловлює обережний скепсис: "Звісно, після деокупації ці люди могли б повернутися й допомогти вирішити кадрові проблеми, але їм немає куди повертатися. Мова йде про Донецьку, Луганську, Херсонську, Харківську, Запорізьку та Сумську області. У когось місто досі під окупацією, у когось знищене житло, а в когось село постійно під обстрілами".

Лави українських фармацевтів поріділи також через мобілізацію та необхідність ставати на військовий облік, до чого чимало жінок не готові. Також, додає засновниця "Фармруху", через відкриття кордонів для 22-річних виїхало чимало спеціалістів - не чоловіків, а саме жінок, які супроводжували своїх синів або чоловіків. Перспективи їх повернення, на її думку, теж вельми туманні.

"Наявність дефіциту кадрів для аптек підтверджують й агрегатори з пошуку роботи, наприклад Work.ua. За їх даними, попит на фармацевтів в останні роки зростає, а кількість відгуків на такі вакансії скорочується", -- підсумовує status quo провідне видання "Економічна правда".

Без фармацевта - неможливий доступ до медикаментів.

"Пересічному громадянину здається, що проблеми фармацевтики -- це її власні проблеми. І що спасіння потопаючого - справа рук самого потопаючого, -- продовжує Клименюк. -- Але нестачу фармацевтів відчуватимуть усі: спочатку села та невеликі міста у прифронтових та деокупованих регіонах, а згодом -- і в мирних областях".

Експертне середовище одностайно підкреслює, що кадровий дефіцит у фармацевтичній сфері необхідно, по-перше, усвідомити, а по-друге, зважено на нього відреагувати. Одним із можливих рішень може стати оновлення програм підготовки фармацевтів та їхніх асистентів.

Для того щоб стати фахівцем у галузі фармації, після завершення повної середньої освіти, потрібно провести в університеті принаймні 4 роки та 10 місяців (за даними Національного фармацевтичного університету, освітній ступінь "Магістр"). Чи є бажаючі на цей шлях? Ні, свідчать цифри з "Економічної правди": минулого року кількість випускників за спеціальностями "Фармація" та "Промислова фармація" зменшилася приблизно на третину в порівнянні з 2021 роком. Наприклад, Національний фармацевтичний університет у 2021 році випустив 1406 фахівців, а у 2024 році – лише 718.

Якщо молоді спеціалісти не можуть бути взяті до уваги, слід звернути увагу на медичних працівників, які вже працюють на ринку.

"Внаслідок руйнування лікарень значна кількість медичних працівників, зокрема фельдшери, медсестри та лікарі, опинилася без роботи. У зв'язку з цим доцільно надати їм варіант перекваліфікації на асистентів фармацевтів. Аналогічні ініціативи вже реалізовані в інших країнах", -- підкреслює Юлія Клименюк.

"Фармацевтична галузь переживає фаховий голод. Є проблеми, які потрібно вирішувати та розглядати на найвищому рівні. Усі причетні мають усвідомлювати, що забезпечення країни кваліфікованими фармацевтами -- питання національної безпеки та доступності ліків для громадян", -- резюмує вона.