"Ми володіємо рушником, датованим 1856 роком!"

У військовому ліцеї Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, розташованому в Шептицькому, була створена неповторна колекція вишиванок, що представляє усі куточки України. Наразі в ній налічується 984 експонати. Крім того, у колекцію входять вишиті сорочки, рушники та військові однострої. До 1 вересня очікується, що кількість вишиванок може перевищити тисячу! Збір експонатів активно підтримують батьки, ліцеїсти, які прибувають на навчання з різних регіонів країни, а також місцеві мешканці.

У ліцеї ексклюзивний рушник -- 1856 року.

Про це "ВЗ" розповів начальник Військового ліцею Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного полковник Іван Сивоус.

"За словами пана Сивоуса, наша виставка не лише надихає на перемогу України в умовах війни, але й служить містком між поколіннями."

"Українська вишиванка -- це коріння нашої нації, -- розповідає вчителька української мови та літератури Світлана Семочко. (Зібрати вишиту колекцію -- це її ідея). -- Якщо не будемо знати своєї історії, свого коріння, ми не варті називатися українцями".

Пані Світлана розповіла, що виставка вишиванок у ліцеї почалася з рушника 30-их років минулого століття, який був у її родині. На ньому є тризуб, а з іншого боку -- вишитий лев. У родині пані Світлани вишивав дідусь фани (церковні хоругви). І тато багато вишивав. Пані Світлана усе це збирає. До ліцею принесла майже 200 вишитих рушників зі своєї родинної колекції. Збирала їх також і серед своїх друзів та колег.

"Є у колекції одна з найстаріших сорочок, яка називалася "буденкою" (тобто у ній ходили у будній день, тому що вишивки багато не було). Є у ліцеї три рушники з Харківщини, які до ліцею передали, коли Харків був окупований. Так само є три рушники з Криму. Орнамент відрізняється своєю унікальністю і кольоровою гамою. Його не сплутаєш з жодним", -- зазначає пані Світлана.

За її словами, в ліцеї зберігається рушник, датований 1941 роком — епохою радянської та німецької окупації. На ньому написані слова Шевченка: "Борітеся — поборете". Також присутні рядки: "Мій дорогоцінний, невинний край, за що ж ти, Господи, так тяжко караєш?"

У колекції є рушник, що датується 20-ми роками, походить з села Орлівка, розташованого в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області. Також представлене весільне вбрання з цього ж регіону. Крім того, зберігається традиційний одяг з Лемківщини, який вцілів після операції "Вісла".

"Рушник 1856 року -- неймовірний, -- каже пані Світлана. -- Він зі села Волсвина на Сокальщині. Зараз мова про те, щоби підтвердити його автентичність.

Це період, коли Тарас Шевченко ще був живий... Якщо експерти підтвердять його справжність, це стане найдавнішим рушником Сокальщини. Сьогодні мені також принесли рушники з українським тризубом — вони датуються 20-ми - початком 30-х років. Серед них є рушники з написом "Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни". Кожен з цих рушників відображає історію України, життя конкретної людини, конкретної родини. Саме з таких родин і формується наша країна.

Усі вишивані артефакти розмістили в одному з кабінетів ліцею. У майбутньому тут планують створити музей.