Три роки конфлікту: як довго ще російські війська зможуть продовжувати наступальні дії і коли завершиться активна стадія бойових дій - Спеціальний репортаж | Експрес онлайн

2024-ий за втратами для росіян перевершив і перший, і другий рік повномасштабного вторгнення.

Захоплення Києва за три дні — такою була стратегія окупантів на початку повномасштабної агресії. Проте українці виявилися непохитними і вже три роки ведуть боротьбу з ворогом на східному та південному фронтах. Протягом цих трьох років, сповнених виснажливих та кровопролитних боїв, ми зазнали втрат територій, але й звільнили деякі з них. Наприклад, на Курщині наші сили прорвались на територію агресора.

"Згідно з інформацією Генерального штабу Збройних сил України, наші військовослужбовці наносять значні втрати окупаційним силам, як у живій силі, так і в техніці, а також активно знищують наступальний потенціал ворога в задніх лініях. Проте Російська Федерація не зупиняє свої агресивні дії. Найбільш напруженими районами на сьогодні залишаються Покровський і Торецький у Донецькій області."

З моментом вступу Дональда Трампа на посаду президента США активізувалися зусилля щодо організації переговорів для завершення конфлікту в Україні. Західні експерти вважають, що Трамп і Путін можуть спробувати досягти угоди про припинення вогню вже до 20 квітня, коли відзначатимуться Великодні свята в Православній та Католицькій церквах. Інша дата, яка розглядається як можливий термін завершення активних бойових дій, — 9 травня, коли Росія святкує "перемогу СРСР над нацистською Німеччиною". Які події можуть відбутися найближчим часом? І як нам слід оцінювати наші втрати та досягнення за три роки масштабної війни?

Кожна втрата для нас є болісною, але, враховуючи виклики та ту загрозу, що нас оточує, ми тримаємося досить впевнено, -- зазначає Дмитро Жмайло, виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці. -- Ми досягли успіху в ряді аспектів боротьби з Росією. По-перше, російська сторона сподівалася на перевагу своєї авіації, вважаючи, що зможе безперешкодно літати над нашими містами і знищувати їх. Наразі ж їхні літаки намагаються уникати нашої системи ППО, здійснюючи атаки з відстані до лінії зіткнення або державного кордону. Я вважаю, що наша київська ППО є більш ефективною, ніж ізраїльська. Ми навчились знищувати дрони, шахеди, а також балістичні та аеробалістичні загрози. Хоча нам ще важко забезпечити повне покриття території, протиповітряна оборона демонструє вражаючі результати.

По-друге, чинник Чорного моря перестав відігравати якусь роль. Відпала потреба укладення нових зернових угод. Найкраще "зернову угоду" виконали наші Сили оборони -- порівняно дешевими дронами відігнали Чорноморський флот (а третину його взагалі знищили!) до Новоросійська.

По-третє, маємо зрушення в артилерії та протидії керованим авіабомбам. Росіяни, на жаль, не скидають менше КАБів, але вже немає такого, що вони прицільно знищують наші позиції. Ми збиваємо засобами нашої розробки великі ворожі розвідувальники типу Zala та "Орлан", які наводили КАБи та артилерію.

По-четверте, Курщина. Ми все ще утримуємо наш плацдарм, що охоплює 450 квадратних кілометрів, і навіть продовжуємо здійснювати атаки. Це надзвичайно важливий фактор у геополітичній картині для майбутніх переговорів про припинення вогню.

Сьогодні, коли Сполучені Штати виявляють проактивний, практичний і частково агресивний підхід у своїй зовнішній політиці стосовно завершення конфлікту в Україні, нашою основною метою є не втратити стійкість на фінішній прямій. Це момент, коли ми знову повинні продемонструвати нашу єдність, адже саме від цього залежить наше майбутнє. Як відомо, найтемніша ніч перед світанком.

Протягом трьох років російські сили не змогли реалізувати навіть первинний етап своєї так званої спеціальної військової операції, зазначає військовий аналітик Дмитро Снєгирьов. Цей етап передбачає вихід на адміністративні межі Луганської та Донецької областей. Важливі промислові міста Донеччини, такі як Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Покровськ, Лиман і Сіверськ, залишаються під контролем Збройних сил України. Це свідчить про те, що ситуацію вдалося утримати під контролем. Більше того, конфлікт повернувся на територію Росії, що стало несподіванкою для Путіна у 2022 році. Значні території агресора піддаються ударам українських безпілотників та інших засобів ураження, включаючи балістичні ракети.

Ми здійснили ряд успішних контрнаступів, які стали несподіванкою для багатьох. В результаті, ми звільнили значну частину Херсонської області, зокрема й обласний центр. Харківська область була майже повністю очищена від ворога. Крім того, ми витіснили агресора з Київської, Чернігівської та Сумської областей. Це призвело до зриву стратегічних планів Росії, спрямованих на утримання нашої країни під військово-політичним впливом Москви. Більше того, на початку так званої спеціальної військової операції у 2022 році ставилося під питання саме існування української держави. Сьогодні ж про це не йдеться взагалі.

— Ми витримали натиск російських військ у період з 2022 по 2024 роки і продовжимо чинити опір у 2025-му, — підкреслює координатор ініціативи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. — У ситуації постійних бойових дій Росія втрачає здатність ефективно займати українські території без значних витрат ресурсів.

У 2022 році окупаційні сили захопили понад 64 тисячі квадратних кілометрів української території, тоді як у 2024 році цей показник зменшився до лише 3200 квадратних кілометрів. При цьому, втрати Росії в минулому році перевищили 430 тисяч осіб, включаючи загиблих, поранених і полонених. Це означає, що на кожен кілометр української землі російські війська втрачали приблизно 125 солдатів. Нині ж їхні втрати на один квадратний кілометр досягли понад 300 осіб. Ці цифри свідчать про те, наскільки виснаженими стали російські сили за ці три роки.

Нагадаю, що спочатку російські війська прагнули захопити значно більші території. Їм була необхідна практично вся Лівобережна Україна, з можливістю виходу до Придністров'я через Одеську область. Основною метою їхніх дій було встановлення контролю над Києвом, тобто захоплення столиці. Це був їхній задум. Однак реалізувати його їм не вдалося.

Які основні завдання російської сторони на даний момент? Як довго вони ще зможуть підтримувати свої наступальні дії?

● Д. Снєгирьов:

Стратегічні наміри Росії полягають у тому, щоб повністю захопити Донецьку та Луганську області, а також витіснити наші оборонні сили з Курщини. Не варто сподіватися, що росіяни вичерпають свої ресурси за пів року або рік. Вони здатні продовжувати наступ і застосовувати тактику масових атак ще тривалий час, адже, на жаль, мають перевагу в чисельності особового складу.

Д. Жмайло:

-- Тримати таку високу планку окупанти можуть приблизно до червня -- липня цього року. Потім їхні проблеми даватимуться взнаки. Не кажу, що росіяни не зможуть воювати проти нас, але вже не буде такого тиску КАБів, артилерії, м'ясних штурмів. Та й їхні склади зброї не бездонні.

Росіяни активізували свою резервну загальновійськову армію, яка була підготовлена спеціально для штурму Покровська, і знищили її. Важливо зазначити, що минулого року окупанти захопили лише 0,54% нашої території, у той час як за одинадцять років війни їх загальні втрати становлять 18,52%. Рік, що минув, виявився найбільш руйнівним для російських військ, перевищивши за втратами навіть перший та другий роки повномасштабного вторгнення.

Certainly! Here’s a unique version of the text: ● Олександр Коваленко:

-- Окупанти продовжуватимуть наступ паралельно з проведенням перемовин про припинення вогню. Їм потрібно перепочити, але поки що вони не готові зупинятися, бо в них є проблемна Курська область. Вони імітуватимуть перемовини про мир, щоб узяти паузу хоча б на рік. А коли відновлять свій ресурс, як людський, так і механізований, то знову перейдуть до наступу. Можливо, навіть ширшого -- не тільки проти України.

-- То коли, на ваш погляд, може закінчитися гаряча фаза війни?

Д. Жмайло:

Це питання залишається відкритим, і жоден з лідерів — ні Трамп, ні Путін, ні Зеленський — не може дати однозначної відповіді. Існує бажання швидко покласти край війні, але багато що залежить від поведінки, так би мовити, російської сторони. Чим більш вимогливими та неадекватними будуть росіяни, тим активніше Трамп може зосередитися на мирному врегулюванні через силу. Такий підхід передбачає зміцнення нашої обороноздатності та вихід за межі політики, яка діяла за Байдена, коли акцент робився не на перемогу України чи поразку Росії, а на запобіганні нашій поразці.

На мою думку, змусити Росію до мирних переговорів можливо, проте це виглядає малоймовірним. Всім членам суспільства варто підготуватися до витривалості та тривалої боротьби.