Переселенець Володимир Костян: "У Олешках немає ждунів. Люди страждають від голоду та залишилися без документів після повені."

Всеукраїнська рада церков офіційно звернулася до Папи Римського з проханням приєднатися до порятунку жителів окупованих Олешок. Весь світ уже знає про гуманітарну катастрофу на окупованих росіянами територіях Херсонської області, але не знає, як допомогти.

Міста та селища опинилися без електрики і води, а найгірше — без їжі, яку через безперервні обстріли неможливо доставити з жодного боку збройного конфлікту. Так само важко вивезти людей, що стали жертвами цієї війни.

Що відбувається в Олешках? Коротко про це розповів пасічник Володимир Костян, який зміг вибратися з блокади.

Чотири рази зупинялися під дронами

Володимир Костян, уродженець Олешок, планував провести своє життя у рідному місті, займаючись підприємництвом. Однак, із початком війни все змінилося. 24 лютого 2022 року військовий комісаріат в Олешках закрив свої двері, і Володимир прийняв рішення стати партизаном. Він рятував поранених українських військових, переправляв їх через Дніпро, облаштовував схованки для зброї та передавав координати ворога Збройним Силам України. Йому довелося пережити зраду з боку земляка, а також тортури і ув'язнення в окупованому Каланчаку. В Олешки він повернувся восени 2023 року з обмеженням на виїзд і активно займався волонтерством.

Володимире, в який момент стало зрозумілим, що Олешки виявилися в оточенні?

У кінці грудня 2025 року та на початку січня 2026-го ми мешкали на Санаторному провулку, де мали два виходи. Один вів до лікарні, а інший – у ліс. Обидва шляхи були заміновані. Лише після часткового розмінування з’явилася можливість розглядати виїзд кудись.

Я виїжджав із дружиною та сусідкою. Що називається, трапилася слушна нагода. 5 березня прийшов на ринок біля лікарні. Дивлюся, стоять "Жигулі" - це Сашко привіз ковбасу зі Скадовська. Наразі його вже немає, загинув 2 червня під час такої поїздки. Запитую: як заїхав? Каже, мовляв, так і так, їхати назад збирається. Ну і все, прилаштувалися до Сашка в хвіст, ще одна машина підтяглася. Дорогою чотири рази зупинялися, бо дрони зависали, але вискочили. Потім двадцять один день просиділи у Михайлівці, що під Скадовськом, а звідти вже із волонтерами виїхали на підконтрольну територію через Білорусь.

Відомо, що до моменту повної блокади ви надавали підтримку іншим у їхніх спробах виїхати.

- Так, але тільки до Скадовська, далі їздити не міг. Після СІЗО в Каланчаку я перебував на підписці про невиїзд, у жовтні 2025-го обмеження закінчилися, але я все одно проходив через усі бази ФСБ, тому в Михайлівці довелося затриматися, щоб підготуватися до виїзду.

Коли ви ще перебували в Олешках, яка була обстановка з продуктами?

- Нічого не ввозили із середини січня і в лютому. У березні почали щось завозити, а на початку червня все постачання повністю припинилося.

Лише прогулянки по "пелюстках".

За різними даними, сьогодні в Олешках перебувають від 1500 до 2000 людей, у тому числі 200 дітей. У місцевій громаді, яка охоплює навколишні села, до 6000 осіб. Не працює жоден магазин, у місцевій лікарні закінчились ліки.

Чи підтримуєте ви контакт із своїми співвітчизниками? Чи можуть ті, хто залишився, знайти хоч якісь шляхи для втечі?

Не так давно я спілкувався з одним знайомим. Вони вирушили в подорож великим загоном – 11 людей. Пішки вони везли на тачці 90-річну бабусю, тещу Петі. Петя розповів, що виїхати на машині вже не вдається – шлях перекритий зруйнованими автомобілями, які згоріли. Навіть якщо їх якимось чином відсунути, потрібно мати при собі причіп із запасними колесами. Уся дорога встелена гострими осколками снарядів і мінами-"пелюстками". Зараз їх видно під ногами. Але якщо їх закриє опале листя або сніг, стане абсолютно незрозуміло, як можна буде рухатися далі.

- Що саме друг розказував про голод?

В Олешках ситуація з продуктами харчування дійсно критична. Петя, який минулого року продавав цигарки, мав чималенький мішок грошей, але нічого не міг купити. Не знаю, хто приносить борошно на ринок, але ціна за нього просто шокує — 5000 рублів, що більше ніж 2500 гривень за кілограм.

Чи дійсно все, що говорять про варений їстівний бур'ян і дві ложки каші щодня на кожного члена родини, є правдою?

Так, це дійсно так.

А що з приводу аромату від тіла?

У Олешках морг перетворився на простір, схожий на напівпідвал, де тіла почали накопичуватися з 2025 року. Наразі там знаходиться близько ста покійників, які, звісно, починають розкладатися. Ховати їх заборонено через невиконання формальних процедур. Ми планували виїзд у грудні 2025, але сусідку, з якою ми збиралися, вбив дрон. Поховати її не дозволили. Нам довелося відвозити тіло до Каланчака для проведення експертизи. Мені незрозуміло, навіщо це робити, якщо було очевидно, що причина смерті — мінно-вибухова травма.

У нашому населеному пункті є лише один поліцейський, Денисов, який займається перевезенням покійників. Кілька тижнів тому він забрав тіло матері сусідки, але повернувся лише в середині лютого, коли вдалося провести поховання. Наразі чутки ходять, що Денисов зник, і тепер немає кому займатися цим, через що похорони затягуються. Багато людей просто не мають достатньо коштів для проведення похоронних процедур. Послуги з поховання в мішку коштують 50 000 рублів (близько 26 600 гривень), а експертиза обходиться в 20 000 рублів.

Нещодавно російські військові літню пару розстріляли. Донька за кордоном, купу грошей перевела, перевести в готівку можна, схеми працюють, але поховати не дають ні за які суми.

- Розстріляли за що?

Хто його знає. І до нас не раз навідувалися - п'яні, в масках, з думками, що важко вгадати. І паспорти показують, і про своє життя розповідають. Можуть навіть їжу вимагати. На початку цього року одного хлопця застрелили, щоб забрати його закрутки з підвалу. Росіяни також не мають чого їсти, продукти доставляють лише оптом, а самі можуть принести щось через ліс, але наші їх там підстрілюють. Коли туман, ще якось вдається пробігти.

Після потопу багато людей залишились без документів

Досить активну дискусію викликав допис головного редактора видання "Міст" Сергія Нікітенка, в якому він пояснив, чому українські військові заважають імпорту продуктів із Росії. "Минулого тижня доставили продукти, але разом із ними прибули дрони та боєприпаси. Удари по Херсону одразу посилилися... До травня цього року цивільні в Олешках могли більш-менш безперешкодно виїжджати. Але люди вирішили залишитися під контролем росіян," - зазначив журналіст.

- Володимире, я говорила з херсонцями і зрозуміла, що багато хто поділяє позицію автора посту. Чи можна звинувачувати людей, що залишилися в окупації?

Після вибуху на Каховській ГЕС та затоплення Олешок багато людей опинилися без документів. Вони не мають ні українських, ні російських паспортів. Серед них є й ті, хто має українські паспорти, але для них виїзд став практично неможливим, адже на першому ж блокпості їх можуть відправити до підвалу. Я сам це пережив, тому знаю, як це важко. До того ж, у сім'ях є літні люди, за якими необхідно доглядати, і ситуації бувають дуже різні.

Так званих "ждунів" в Олешках немає, вони давно в Криму. Залишилися люди, яким нікуди подітися. Щоб вирватися з міста у бік Криму, а потім через Росію переправиться до Грузії, потрібний російський паспорт. А коли його починають робити, постають питання: де раніше був, чому тягнув, чекав, що повернеться Україна? Я 2023 року, коли вийшов на підписку про невиїзд, змушений був російський паспорт зліпити. А чоловіків, які згодом почали приходити, одразу заганяли до військкомату. Що таке військовий облік, гадаю, не варто пояснювати.

З іншого боку, російську логістику треба вирізати. Гуманітарні вантажі розстрілювати заборонено, але наші військові добре бачать, що під ними завозять.

- А правда, що деякі боялися виїжджати, бо не знали, що з ними буде?

- І такі є. Російського зв'язку в Олешках немає, місцями ловить український. Люди сидять у телеграм-каналах та читають, як важко доводиться переселенцям. Я сам пройшов цей нелегкий шлях.

Ви згадали, що користувачі активно використовують Телеграм, отже, існує шанс підзарядити телефони. Але звідки ж брати електрику, якщо її немає?

Сонячні панелі. Після катастрофи їх почали монтувати, щоб підтримувати базові потреби та зберігати зв'язок з рідними. Росіяни, перевіряючи мобільні телефони та натрапляючи на український контент, шалено розлютились, але водночас активно користуються нашим зв'язком.

"Цей номер більше не активний."

Наразі Володимир живе у Чернігівській області, перебуває у громадській організації "Випускники" (Alumni). Це мережа, що об'єднує цивільних чоловіків, які пережили російський полон і тортури, і допомагає вирішувати їх проблеми. А ще підтримує зв'язок із офісом українського омбудсмана з питань можливої евакуації земляків.

Володимире, яким чином ви відновлюєте своє життя?

Я придбав будинок поблизу Прилук і вже отримав 10 вуликів від Міжнародної організації з міграції. Весною планую відновити свою пасіку.

Чи відбулись якісь зміни в напрямку вирішення проблеми в Олешках?

Я спілкувався з заступниками Дмитра Лубенця і дізнався, що активно складаються списки на евакуацію. Багато людей, завдяки мені, були включені до цих списків. Відомо, що тривають переговори та шукаються можливості, і, за чутками, російський омбудсмен Лантратова займає конструктивну позицію. Проте на даний момент ситуація не поліпшується. Проблема стосується не лише Олешок, а й інших населених пунктів, зокрема в Скадовську є чимало людей, які не можуть залишити свої домівки та потребують допомоги.

- Знайшла в інтернеті оголошення тижневої давності про автобусний рейс через Скадовськ, Голу Пристань, Олешки, Лазурне, Бердянськ. Зателефонувала, щоб розпитати, а номер уже не обслуговується. Що це могло бути?

На середину 2025 року в місті діяло десять перевізників, які займалися транспортуванням пасажирів та доставки продуктів. Проте з грудня їх почали систематично витісняти. Деякі з них залишилися без автомобілів, інші зазнали серйозних травм, а деякі досі перебувають у лікарнях Каланчаку чи Криму. Що стосується конкретного випадку, то могла бути спроба організувати перевезення, але ми не знаємо, яким був її результат. Коли я здійснював перевезення людей з Олешок до Скадовська, мені довелося змінити чотири автомобілі. Перший знищив дрон, два інших підірвалися на мінах, і, слава Богу, я залишився живим. Четвертий автомобіль я передав хлопцеві у Скадовську, з яким разом чекав на виїзд.

- Що із заповідником "Олешківські піски"? Чи правда, що росіяни перетворили його на військовий полігон?

Дійсно. Усі ліси, що оточують піщані дюни, належать росіянам. І всі інші ліси теж. Якщо вирушиш до Скадовська, просто стріляй у будь-яку посадку — гарантовано потрапиш у російського військового.

- Звернення до Генасамблеї ООН, Папи Римського, всесвітнього загалу - це може допомогти?

Мені здається, що допомоги не отримаю. Не можу зрозуміти, що повинно статися для змін.

- Зараз осінь, є ще щось з городів. А що буде взимку?