Івано-Франківськ став першим українським містом, що ввів заборону на рух електросамокатів та електровелосипедів у центрі міста. З середини жовтня до центру неможливо заїхати на електросамокаті, електровелосипеді, сігвеї чи інших видах персонального електротранспорту. Компанії, які здають на прокат такі види транспорту вимушено "перепрошили" їх. Тепер вони автоматично зупиняються на під'їздах до центральної частини Івано-Франківська.
Українські Новини поспілкувались із мером Русланом Марцінківим, аби дізнатися про причини рішення щодо заборони та тригери, що його спровокували. У ході інтерв'ю Марцінків розкрив інформацію про кількість людей, які працюють у мовних патрулях, а також чи отримують вони якусь компенсацію. Ми також обговорили питання російської мови в місті, тему мобілізації та комендантської години. Говорили й про Ірину Фаріон та Андрія Парубія. Мер натякнув, що його ім’я також є в "розстрільному" списку ФСБ. Руслан Марцінків пояснив, чому вважає, що наступний президент повинен бути із Галичини, чому він виступає проти ЛГБТ та які бандерівські пісні любить виконувати.
Розглянемо останні рішення міської ради. Які причини заборони використання самокатів у центрі міста?
Ми не заборонили самокати як такі, адже самокати не є негативним явищем. Однак у центральній частині міста ми заборонили користування електросамокатами та електровелосипедами. Чому саме в центрі? Тому що ця зона призначена для пішоходів і не забезпечена для безпечного руху електротранспортом. На жаль, стався випадок, коли дитину збили на електровелосипеді, і вона потрапила до лікарні у важкому стані. Це стало одним із основних причин для введення обмежень у центральній частині міста. Також відомо, що у Верховній Раді вже розглядається законопроект, і ми сподіваємося, що під час другого читання його буде вдосконалено, що дозволить регулювати використання самокатів. На сьогоднішній день правоохоронні органи мають обмежені можливості для контролю за цими ситуаціями. Були випадки, коли на самокатах їздили по двоє або троє людей, і хоча поліція накладала адміністративні штрафи, суди відмовлялися притягувати таких водіїв до відповідальності. Тому ми сподіваємося, що Верховна Рада також знайде способи для вирішення цієї проблеми.
Але Івано-Франківськ знову показує своїм прикладом, що така проблема існує і таку проблему потрібно врегульовувати. Ніхто не проти електросамокатів та електровелосипедів, але все має бути відповідно до правил дорожнього руху. Користувачі мають дотримуватися ПДД. Якщо ти порушуєш ПДД -- маєш відповідати.
Ми мали розмову з компаніями, які здають на прокат електросамокати і вони перепрошували електросамокати. Тепер до центральної частини міста електросамокати не можуть заїжджати. Вони запрограмовані так, що просто відключаються, якщо заїжджають до центру міста.
Чи не виникають у компаній заперечення проти даного рішення міської ради?
Ні, вони дали свою згоду і реалізують наше рішення.
Ми обговорюємо бізнес. Але що, якщо приватна особа придбала самокат і вирішила вирушити в центр міста? Які наслідки чекають на цю людину? Чи має вона на це право?
У центральній зоні міста встановлені відповідні знаки. У разі виявлення такого громадянина, його можуть зупинити та спробувати притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши штраф.
Проте такого чоловіка можуть затримати лише правоохоронці, вірно?
Безсумнівно, тільки ті, хто володіє відповідними повноваженнями, можуть це робити.
Чи траплялися ситуації, коли хтось ігнорував рішення міської ради про заборону використання електросамокатів та електровелосипедів у центрі міста?
Такі випадки я бачу, але їх поменшало в центральній частині міста. Значно менше стало тих, хто користується електросамокатами та електровелосипедами. Все-таки це рішення дисциплінувало громадян.
Чи досліджували Ви практики європейських держав, де використання електросамокатів є легальним?
У Європі дитина до 12 років не може пересуватись на електросамокаті без супроводження дорослого. Я підтримую таку норму. Але потрібно проходити елементарні навчання для їзди електросамокатами, навіть отримувати права на користування електросамокатами.
У багатьох країнах існують подібні права, проте вони повинні бути закріплені на законодавчому рівні. Ми не можемо самостійно ввести ці норми, оскільки діємо в межах закону. Те, що ми змогли реалізувати, — це перетворення центральної частини міста на пішохідну зону та обмеження руху електросамокатів і електровелосипедів. Ми сподіваємося, що Верховна Рада схвалить відповідний законопроект на наступному читанні, адже ця проблема стосується не лише Івано-Франківська, а й багатьох інших міст, де активно використовують електротранспорт.
Хочу ще раз підкреслити, що ми абсолютно не заперечуємо проти використання електросамокатів і велосипедів. Я сам активно користуюсь велосипедом, але важливо дотримуватись встановлених правил: рухатися по велодоріжці або по проїзній частині, як повноправний учасник дорожнього руху. Відповідальність є необхідною. Якщо ти порушуєш правила дорожнього руху на самокаті, поліцейський має право накласти штраф. Це цілком обґрунтоване і звичне явище.
У вас лише особистий велосипед чи їздите і на електросамокаті?
Ні, на самокаті не їжджу. Був колись давно самокат, але зараз я їжджу велосипедом. Це найбільш оптимальний варіант для нашого міста, як мені здається. Коли сам керуєш -- рухаєшся велодоріжками, дорогами і мені здається, що велосипед найбезпечніший вид транспорту.
Чи плануєте ви також вводити обмеження на звичайні педальні велосипеди в центральній частині міста?
У цьому документі також зазначено питання використання велосипедів. Це означає, що звичайні велосипеди також не дозволено використовувати в центральній частині міста. Ми включили норми, які стосуються всіх видів транспорту.
І також може бути штраф за порушення?
Можливо, але наразі у нас відсутня судова практика.
Чи не вважаєте, що це рішення щодо самокатів так би мовити середньовічне?
Ні, це призводить до дорожньо-транспортних пригод. Ми спостерігаємо зростання випадків ДТП з участю такого виду транспорту. У центрі міста дійсно стало більше аварій, і це не завжди пов'язано з діями автомобілістів; нерідко винуватцями є саме водії електрозасобів. Тому вважаю, що необхідно впорядкувати цю сферу. Підкреслюю, що я не проти електросамокатів чи електровелосипедів, але підтримую ідею їх регулювання.
Чи допускаєте ви можливість, що в майбутньому це рішення міської ради може бути змінене або послаблене? Наприклад, можливо, буде дозволено в'їжджати до центру міста у певні години.
Можливо. Ми аналізуємо накопичений досвід. Важливо, щоб ці питання були врегульовані на законодавчому рівні. Необхідно створити правове поле, яке дозволить містам та громадам приймати власні рішення, що сприятимуть організації цього процесу, замість заборони використання таких транспортних засобів.
Чи діють у місті мовні патрулі? Які їхні завдання та обов'язки?
Це команда мовних волонтерів. У нас в команді близько двадцяти осіб, які працюють на громадських засадах, без фінансового винагородження. Ми співпрацюємо з партнерами, які допомагають нам у створенні інформаційних матеріалів для популяризації української мови. Використовуємо прості засоби, щоб досягти нашої мети. Наприклад, якщо помічаємо товари з етикетками російською мовою, ми діємо відповідно до законодавства. Я переконаний, що наша діяльність має позитивний вплив на місто, адже багато людей записуються на курси української мови. Ми звернули увагу на важливість використання української мови в тих сферах, де це передбачено законом, і вважаю, що Івано-Франківськ справді піднімає питання про необхідність максимальної підтримки української мови в Україні.
Ці патрулі здійснюють свою діяльність лише в центрі міста, чи вони охоплюють усі райони?
Вони мають посвідчення мовного волонтера на громадських засадах і можуть працювати де хочуть, але в межах законодавства. Знову ж таки, у нас не передбачено в законодавстві мовний патруль і ми можемо діяти тільки в межах того закону, який діє, тобто в рамках закону "Про функціонування української мови".
Ми прагнемо зробити курси з вивчення української мови більш популярними, підкреслюючи їхню важливість. У нас є можливість навчатися як в онлайн-форматі, так і в класах. Ці курси безкоштовні, і місто залучає кваліфікованих викладачів для навчання. Багато охочих вже скористалися нашими курсами, і наразі ми оголошуємо новий набір — близько 70 людей виявили бажання приєднатися до навчання.
Чи зменшилася вживання російської мови в місті після запровадження мовних патрулів?
Не можу точно стверджувати, адже не веду такої статистики, але, на мою думку, ситуація змінилася. Здається, що все більше людей обирають українську мову. На початку війни багато хто почав спілкуватися українською, потім спостерігався відкат на російську, але зараз, як мені видається, ми досягли певного прогресу. Люди все частіше намагаються спілкуватися українською, принаймні в публічних місцях.
Чи є якийсь графік роботи мовних патрулів?
Вони є волонтерами, і кожен з них має свій підхід. Дехто може займатися волонтерством після роботи, тоді як люди старшого віку можуть виділяти час і вдень. Найголовніше для нас — це те, що люди готові безкоштовно присвячувати свій час для допомоги.
Близько шести місяців тому ви зазначали, що в місті зросла присутність російської мови. Що ви думаєте про причини цього явища? Як ви можете це прокоментувати?
У нас тільки офіційно зареєстровано 41 тисячу внутрішньо переміщених осіб. Для міста, яке має 280 тис. населення це багато. Звісно, що багато людей у побуті використовують російську мову, тому це є. Але ми говоримо про те, що створюємо можливості людині говорити по-українськи. Будь ласка. Безкоштовно. Хочеш онлайн, хочеш у звичному режимі. Також це класна можливість вчити українську мову, коли дуже багато носіїв української мови, тобто среда, яка сприяє вивченню української мови, як в освітніх закладах, так і в побуті. Аби було бажання вивчати українську мову.
Чи відбулася зміна в обставинах мобілізації в місті? Яким чином просувається процес мобілізації, і яке у вас ставлення до підходів, які використовує ТЦК?
У цій ситуації важливо висловлюватися з обережністю, адже противник може використати будь-яку інформацію для своєї пропаганди. Безумовно, мобілізаційні заходи повинні відповідати чинному законодавству та не порушувати прав громадян. Однак, ми усвідомлюємо, що мобілізація є необхідною, і найефективнішим шляхом є створення рекрутингових центрів та програми для популяризації контрактної служби. Варто зазначити, що місцева влада не проводить мобілізацію, а лише підтримує її. За цю роботу відповідають ТЦК та правоохоронні органи, і тому органи місцевого самоврядування надають їм допомогу, наприклад, забезпечуючи транспорт для перевезення або виконуючи інші завдання. Що стосується методів, це залишається в компетенції мобілізаційних органів. Я вважаю, що потрібно активніше розвивати рекрутингові центри та залучати більше іноземців до лав Збройних Сил України. Це має стати одним з пріоритетів державної політики. Місцеві органи самоуправління готові надавати свою підтримку в цьому процесі.
Яким чином ви ставитесь до ситуацій примусової мобілізації, відомої також як "бусифікація"?
Я особисто не стикався з жодним подібним випадком. Все, що з’являється в мережі, вже є реакцією на минулі події. Тому я не можу з упевненістю стверджувати, що це дійсно так. Проте всі дії повинні відповідати законам.
Водночас, я знаю чимало молодих людей, які повернулися з зони бойових дій, мають обмежені можливості і змушені працювати в ТЦК. На жаль, таких випадків чимало. Це ті, хто пережив поранення або отримав інвалідність. Мені здається, що цим хлопцям не зовсім комфортно виконувати подібну роботу. Вони пройшли через війну, отримали травми, а тепер змушені займатися такою діяльністю. Але хтось повинен це робити.
Івано-Франківськ розташований дещо далі від зони бойових дій у порівнянні з центральними, східними та південними регіонами України. У місті діє комендантська година з опівночі до 5 ранку. Чи проходили у міській раді дискусії стосовно можливого пом'якшення цього обмеження?
У нас не піднімається цей питання. Всі розуміють, що військова година і комендантська година з 12-ї ночі до 5-ти утра дозволяє працювати економіці. Цього також достатньо для безпеки. Все ж таки питання безпеки людей є одним з найбільш пріоритетних сьогодні, тому комендантська година повинна продовжуватися до закінчення воєнного стану.
Отже, після опівночі місто занурюється в сон?
Це було б неточно. Проте на всі правопорушення реагують відповідні інстанції. Громадяни повинні прагнути завершити свої справи до опівночі. Заклади харчування усвідомлюють, що зобов'язані закінчити свою діяльність не пізніше 23:00. Це сприяє дисципліні.
Чи відбуваються порушення сьогодні? Так, маємо факти. Однак правоохоронні органи активно реагують на випадки недотримання комендантської години. Патрулі перевіряють людей і запитують про їхні наміри. Наприклад, якщо особа прибуває потягом о другій ночі і їй потрібно дістатися додому, це одна річ. А в інших випадках можуть бути зовсім інші потреби. Проте не кожна ситуація вимагає суворих заходів. Правоохоронці ефективно справляються з цими питаннями в нашому місті, і за це їм велике спасибі.
Івано-Франківськ став першим містом в Україні, що назвав одну з вулиць у своїй окрузі на честь загиблої професорки Ірини Фаріон. Відзначимо, що ця вулиця розташована не в самому серці міста, а дещо віддалено. Які причини стоять за вибором саме цієї вулиці, і чи планується в майбутньому створення скверу в пам'ять про Ірину Фаріон?
Насправді, це справді чарівна вулиця, розташована поруч із парком імені Тараса Шевченка. Раніше вона носила назву Гвардійська, але ми вирішили змінити її, оскільки стара назва мала радянське походження. Ми стали першими в Україні, хто дав вулиці ім’я Ірини Фаріон. Тут розташовані дитячий садок та житлові будинки. Ми вважаємо, що ця вулиця заслуговує на визнання та шану Ірини Фаріон.
Ви коли-небудь відвідували цю вулицю?
Я тут буваю. Нещодавно проїжджав повз. Вулиця з тротуарами, які відновили. Хоч вона й не велика, але заслуговує на визнання.
Чи обговорювався питання щодо перейменування однієї з вулиць у місті на честь Андрія Парубія, якого також було убито у Львові.
Досі до нас не надходило жодних запитів з цим питанням. Щодо Ірини Фаріон, ми отримали численні звернення від місцевих жителів та громадських організацій з пропозицією вшанувати її пам'ять шляхом перейменування вулиці. Якщо ж надійде звернення стосовно Андрія Парубія, ми обов'язково розглянемо це питання.
Які у вас думки щодо того, чому звання Героя України Андрію Парубію було присвоєно посмертно так оперативно, тоді як Ірина Фаріон досі не отримала цього визнання?
На мою думку, Андрію Парубію було значно легше отримати це звання. Він довго обіймав посаду в Верховній Раді та навіть був її головою, що, безсумнівно, полегшувало процес. Що стосується Ірини Фаріон, то нещодавно у парламенті відбулося голосування, але голосів для звернення до президента не вистачило. Слід бути відвертим: не всім подобалися її різкі висловлювання про Україну. Я мав можливість особисто знати Ірину Фаріон, вона не раз відвідувала нас, навіть після критики в Львівській політехніці. Це була людина, яка все своє життя присвятила питанням української мови та культури. Її втрата є значною для України, адже вона могла б зробити ще багато корисного для нашої країни. Ірина Фаріон – це науковець, автор більш ніж 30 вагомих монографій. Читаючи їх, розумієш, наскільки вона вміло володіла словом. Можливо, її час ще не прийшов, але я вірю, що і їй слід присвоїти звання Героя.
Ірина Фаріон і Андрій Парубій - патріоти України. Представники української Галичини. Чому, як ви думаєте, полюють саме на українських патріотів?
А чому Бандеру вбили у Мюнхені, коли вже освободного руху не було? Ці люди могли ще багато чого зробити у плані пропаганди національної ідеї. Це ті, що багатьом нашим ворогам не подобається. Українська мова -- саме той фактор, який мав би поєднати Україну. На мою думку, вже всі діти мають говорити українською мовою. Це найкраще єднання. Наведу вам такий приклад: у 2022 році, коли я потрапив під обстріл на Чернігівщині, то я так кричав до наших військових на українській мові...а представте, що було б, якби я кричав російською? Тому для мене це найбільший аргумент. З тієї причини Москва і вбиває таких людей, котрі горіли такою ідеєю. Я думаю, що це не останній випадок, коли так прибирають наших людей. Багато громадських людей, у тому числі і я, очевидно, є в якихось списках. Більше того, я це знаю. Тому, на жаль, багато людей, особливо громадських, які виступають із яскравими національними ідеями, є врагами Москви і перебувають на крючку їхніх спецслужб.
Отже, ви теж в небезпеці?
Я так предполагаю.
Чи отримували ви які-небудь повідомлення з цього питання?
Я не можу цього озвучити. Проте я потрапив до санкційного списку депутатів, які підтримали рішення про невизнання Криму як окупованої території. Існує безліч інших ознак цього.
Отже, чи вживаєте ви якісь безпекові заходи?
У межах доцільного. Але справа не тільки в мені. Існують інші виразні особистості, які можуть стати мішенню для ворога.
Чи планує "Свобода" брати участь у виборах, зокрема президентських? Чи є якісь новини з цього приводу?
Це запитання до керівника партії. Наразі більшість членів "Свободи" служать у Збройних Силах України, у тому числі і голова партії, який наразі очолює батальйон. Отже, близько 90% партійців або виконують військові обов’язки, або займаються волонтерством, якщо мають можливість. Якщо бути відвертим, я не вірю, що війна закінчиться найближчим часом. На сьогоднішній день основною проблемою є війна, а питання виборів можна буде обговорювати лише після її завершення, коли з'являться певні передумови. Наразі таких ознак я не спостерігаю.
Ми можемо лише теоретично говорити про це. Теоретично, ви говорили про вибори президента, а саме про те, що Вам дуже шкода, що президентом ще не був галичанин. Кого ви мали на увазі? Когось конкретного?
Це є емоційне заява. Я не можу сказати когось. Насправді, можна сказати, що не було президента не галичанина, а івано-франківця чи вихідця нашого регіону. Мені здається, що сьогодні дуже важливою є захист місцевого самоврядування, захист особливостей шкірного регіону, щоб громади могли більше впливати на орган державної влади. Це важливо. Це була моя емоційна заява, швидше, вирвана з контексту, але місцевий патріотизм тут присутній.
Тобто, ви б хотіли, щоб майбутнім президентом таки хтось був із вашого Івано-франківського регіону?
Я б не заперечував. Мова не йде про мене. Просто, щоб ніхто не робив поспішних висновків. Але було б чудово, якби це походило з нашого регіону. Мені здається, що нам не вистачає глибшої духовності та більшого акценту на мовних і історичних аспектах. Це повинно відображатися у президента. Хоча це не може бути єдиним пріоритетом, оскільки важливими залишаються також економіка, дипломатія та безпека, але ці питання також повинні займати важливе місце в порядку денному України.
Щодо війни. У частини українців поменшало віри у справедливе завершення війни. Чи бачите ви сценарій України повернути кордони до 91 року?
Якщо ми говоримо про марафонський біг, це можливо. Нам просто треба дочекатися слушного моменту, бо Радянський Союз розпався. Він розпався без крові. Тому я вірю, що будуть обставини, які дозволять дипломатичним шляхом повернути територію. Це можливо, коли відбудуться зміни в Російській федерації. Коли враг розсиплеться і буде чергова революція. Але зараз основне завдання зберегти українську державу. А ось у довгостроковій перспективі я вірю в те, що за певних обставин ми можемо повернути кордони.
Я переконаний, що ми здатні повернути наші території, зокрема, завдяки ефективній контрпропаганді. У цьому питанні я цілком на стороні президента. Держава не може визнати окуповані території як чужі, адже це наші землі. Ми могли б значно більше інвестувати в українську мову та пропаганду на цих територіях, і це безсумнівно. Проте це не означає, що в майбутньому ми не будемо продовжувати ці зусилля.
Кажуть, що Івано-Франківськ переживає справжній туристичний підйом через заборони на виїзд за кордон для чоловіків. Які ж ознаки цього явища? Чи дійсно кількість туристів зросла?
Я не сказав би, що туристів кардинально побільшало. Все-таки йдеться, мабуть, про Буковель, про гірські райони. Справді, людей побільшало, особливо у вихідні це відчутно. Люди користуються інфраструктурою. Наш театр популярний. Люди їдуть з інших регіонів до нашого національного драмтеатру, бо він досить креативний та проводити багато цікавих спектаклів. Люди залишаються на ніч, відвідують ресторани, креативні об'єкти економіки. Туризму побільшало, це факт.
Але війна вносити свої корективи і якби не було війни, то можна було туризм розвивати ще більше. У нас було багато фестивалів, а зараз є обмеження на проведення. Я не хочу сказати, що ми від цього виграли, але люди приїжджають, коли їдуть на гору. Є об'єкти, які приваблюють гостей нашого міста.
Як суттєво змінилися ціни на туристичні послуги та проживання?
У нас значно вигідніше, ніж у Львові. Ті, хто відвідував Івано-Франківськ і Львів, можуть підтвердити, що вартість життя у нашому місті є нижчою. Це стосується й житла, і оренди. Ще до війни у нас активно розвивалося будівництво, і сьогодні ситуація залишається такою ж. Хоча ціни трохи зросли, в порівнянні з Тернополем та Чернівцями, житло у нас все ще доступніше. Це одна з переваг Івано-Франківська. У нашому місті оселилося багато військових, які переїхали з східних регіонів, і обрали саме Івано-Франківськ. Однією з основних переваг є дійсно низькі ціни, а також те, що наше місто сьогодні активно розвивається в Україні.
Який вплив має дозвіл на виїзд за межі країни для молодих чоловіків до 22 років?
Досить суттєво позначилось. Це особливо помітно у сферах, де переважає ручна праця, таких як перукарні та будівництво. Багато людей використовували молодих чоловіків цього віку, адже їм не потрібна була броня та подібні обмеження. Ми отримали численні звернення від тих, хто зіткнувся з проблемою відтоку молоді, особливо хлопців до 23 років.
А як вирішувати цю проблему? Лунають пропозиції навіть завозити до нас мігрантів із Азії, Африки. Така ідея має сенс?
Необхідно вжити заходів, аби наші громадяни залишалися на місці. Ми працюємо на рівні міста, надаємо стипендії та фінансову підтримку молоді, але усвідомлюємо реалії в країні. Чи можна вважати міграцію вирішенням проблеми? Ні. Потрібно адаптуватися, щоб жінки могли займатися професіями, які традиційно вважаються чоловічими. У нашому місті існує серйозна нестача водіїв автобусів. Ми розробили програму безкоштовного навчання для жінок-водіїв: два місяці курсів, і вони отримують права та можливість працювати. Це саме те перепрофілювання, яке допомагає жінкам реалізуватися в сферах, що раніше здавалися суто чоловічими. Жінки справляються з цими завданнями на відмінно. Тому державі слід спрямувати зусилля на цей напрямок.
Чи спостерігається відсутність відтоку студентів з місцевих університетів?
У нас це менш помітно, адже наші заклади освіти приймають багато учнів з різних регіонів. Ситуація в нашій місцевості є більш стабільною, що дозволяє студентам навчатися в звичному режимі. Саме тому ми не відчуваємо цього так гостро. Ми залучили значну кількість студентів з інших областей. Крім того, ми спостерігаємо зростання кількості студентів на деяких факультетах у порівнянні з 2020-2021 роками. Отже, фактор безпеки суттєво вплинув на цю ситуацію.
Яка ситуація з представниками ЛГБТ-спільноти в Івано-Франківську? Наразі багато людей відкрито заявляють про свою ідентичність, серед яких військові, дипломати та політики. Чи є такі особи серед співробітників міської ради, і яке ваше ставлення до них загалом?
Моя точка зору є чіткою і зрозумілою — я підтримую християнські цінності, про що регулярно заявляю. При цьому, ми діємо відповідно до законів та Конституції України, яких я дотримуюсь. Я не підтримую ЛГБТ, але вважаю, що кожен має право висловлювати свої погляди, якщо вони не суперечать принципам української держави.
Дійсно, якщо хтось вийде і скаже, що він проти української держави, чи він однієї гілки руху чи іншої, то така людина має бути притягнута до відповідальності. А в межах закону кожен має право діяти. Тому моя позиція відома -- християнські цінності. Щоб люди відстоювали родинні та сімейні цінності. Але у нас є закон і він один для всіх.
Серед ваших підлеглих є представники ЛГБТ?
Мені такі факти невідомі.
А якщо організація людей подасть прохання до міської ради щодо проведення маршу чи гей-параду у місті?
Є Конституція України, є закони. Якщо такі заходи не суперечать українській державності, то вони мають право на існування. Інша справа, що я не братиму участь у такому марші. Як християнин я молитимуся за цих людей, але є Конституція. Мені можуть не подобатися деякі норми, але кожен має право на висловлювання своєї думки чи позиції. Я маю свою думку, хтось має іншу. На ті ми й демократична країна і цим відрізняємося від наших сусідів. Тобто будемо діяти в межах законодавства. Іти на такі заходи точно не буду!
Ви підтримуєте бандерівські погляди. Чи вважаєте ви себе бандерівцем?
Я можу вважати себе прихильником бандерівських ідей і підтримую цю ідеологію.
Якщо говорити про наших західних сусідів, то є поляків -- вони проти будь-яких проявів цієї ідеології. Проти всього бандерівського і всього, що пов'язане зі Степаном Бандерою. Більше того, новий президент Польщі вніс пропозицію на законодавчому рівні заборонити будь-яку бандерівську ідеологію у Польщі. Які наші дії мають бути?
Ми повинні використовувати виключно дипломатичні канали. Варто звертатися до польської сторони, адже ми не заважаємо діяльності польської діаспори. У нашому місті функціонує центр польської культури, а співпраця з Польщею є на високому рівні. Івано-Франківськ має дванадцять міст-побратимів у Польщі. Ми активно займаємось доглядом за нашими могилами на польській землі, включаючи пам'ятники, пов'язані з Визвольним рухом. Лише тиждень тому ми відновили могилу, яку знищили шовіністи. Зараз важливо діяти дипломатично, адже наш спільний ворог — це Москва, яка намагається розділити Польщу, використовуючи такі методи. Тому моя позиція — це дипломатія.
Чи є у вашій родині або на батьківщині якісь традиції, пов'язані з Бандерою? Яка пісня, пов'язана з цим рухом, вам найбільше до вподоби?
Моєї мами рідний дядько був у Службі безпеки ОУН, але розірвався на гранаті у 1946 році. Мій дід був військком української дивізії "Галичина". Тобто у мене як по татовій, так і по маминій лінії були. Багато було вивезено. Це, мабуть, такий шлях кожної батьківщини із Західної України. А пісня -- "Стрічка за стрічкою", марш націоналістів, який сьогодні став маршем ЗСУ. Зараз багато націоналістичних пісень співають, кажуть лозунг "Слава Україні". Враг домігся того, щоб Україна стала більш націоналістичною.
Яким чином ви аналізуєте дії президента США Трампа в контексті вирішення конфлікту в Україні?
Я вважаю, що коментувати подібні питання є недоречно. На сьогоднішній день президент України докладає всіх зусиль для зміцнення партнерства зі Сполученими Штатами. Думаю, важливо просто підтримати його в цих зусиллях. У таких ситуаціях необхідно проявляти максимальну обережність і довіряти рішенням найвищих представників влади, щоб не завдати шкоди нашій країні.
Президент Зеленський неодноразово відвідував Івано-Франківськ під час війни.
Принаймні один раз. Це сталося під час конгресу регіональних органів влади. На початку війни тут зібралося чимало міністрів.
Поділіться, будь ласка, своїми порадами щодо того, як підтримувати себе в моральному та фізичному плані під час тривог і ворожих обстрілів, які стали звичними напередодні зими. Які ваші дії, коли чуєте сигнал тривоги і помічаєте загрозу?
Я займаюся роботою. Відчуваю, що праця допомагає мені відволіктися. Коли ти поглинений якоюсь справою, твій розум не відволікається на інші думки. По-перше, саме це. По-друге, великою підтримкою для мене є поїздки до наших захисників на фронті. Вони надихають мене, адже, повертаючись звідти, я усвідомлюю, що наші труднощі – це всього лише дрібниці. Які можуть бути поради? Займатися чимось корисним, наприклад, плести сітки. Запрошую вас до нашої бібліотеки, де можна навчитися плести сітки, поспілкуватися з іншими людьми та відволіктися від буденності.
Наразі в Україні стартував опалювальний сезон за календарем. Яка ситуація з цим у Івано-Франківську? В різних областях спостерігаються труднощі, пов'язані з постачанням газу та електроенергії.
Ситуація в країні є досить складною. У лікарнях та окремих дитячих садках вже розпочали опалювальний сезон. Більшість шкіл та житлових будинків отримають тепло з 1 листопада. Всі необхідні заходи були вжиті, і ми готові до запуску системи опалення. Я підтримую ініціативу перенести початок опалення на пізніший час, щоб ми змогли легше витримати цю зиму.
Тобто в села не треба переїжджати людям?
Поки що таких обставин немає. Але ми готуємось до різних сценаріїв. Готуємо пункти незламності, пункти обігріву. Проте, я вірю, що спільними зусиллями на державному рівні, у співпраці з органами місцевого самоврядування, все буде добре.
Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нас.
Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на dpnews.com.ua
Інтернет-видання можуть використовувати матеріали сайту, розміщувати відео за умови гіперпосилання на dpnews.com.ua
© Деснянська правда. All Rights Reserved.