Луцький замок Георгія Лукомського в 1917 році: перспектива дослідника.

Серед вчених та теоретиків української архітектури постать Георгія Лукомського має значне значення. Більше ста років тому він став одним із перших дослідників, які аналізували та обґрунтовували різні явища, стилі та напрями в українській архітектурі, що є важливою частиною багатогранної культури українського народу. У вивченні цієї теми на межі ХІХ і ХХ століть спостерігалася значна активність.

У родині Лукомських існувала легенда, що їх коріння сягає бідної шляхти з Поділля, що, в свою чергу, походила від Гедиміновичів. Цілком ймовірно, що це стало причиною глибокої зацікавленості Георгія Крискентійовича до української історії та традицій.

Лукомський поєднував у своїй діяльності два різних напрямки освіти — художній та архітектурний. Ще з дитинства він виявляв таланти в малюванні, що значно сприяло його дослідженню архітектурних аспектів. Його внесок у теоретичне осмислення явища "українського архітектурного бароко" є вагомим, адже він чітко окреслив межі між цим стилем та популярним у ті часи українським архітектурним модерном. Лукомський демонстрував безперервний зв'язок між сільською традицією та міським новаторством в українській культурі.

Маловідомим є проєкт Георгія Лукомського художньо-промислової школи друкарства в Києві 1913 року. Це якісний приклад переходу від теорії до практики. Сам автор на зображенні написав "проект фасаду школи в стилі київського бароко". Школу мали споруджувати в тому числі на пожертви цукроварів Терещенків. Усе ж проєкт не реалізували через початок війни.У 1918 році Лукомський був головою архітектурного відділу Всеукраїнського комітету охорони пам'яток історії та старовини. У той час досліднику вдалося зберегти колекцію Ханенків і перетворити її на музей. Він зробив науковий опис колекції, розробив систему розміщення його експонатів.

У 1919 році Лукомський був співорганізатором Музею собору Святої Софії. Він також зробив дослідження стану пам'ятки, провів обміри, креслення, шукав матеріали для реставраційних робіт. Його вклад у збереження цієї української святині є величезним.

Досліджуйте далі: Хто та яким чином започаткував тренд на історію Луцька століття тому.

Особливо слід відзначити його фотографії Софійського собору. Він зафіксував стан цієї архітектурної пам'ятки в той час, зокрема те, що не дійшло до наших днів. У наступні роки світлини цих та інших храмів, зокрема Михайлівського золотоверхого, стали важливим джерелом під час проведення реставрацій та відновлень. З 1912 року його роботи з фотографіями почали з'являтися у друкованому вигляді, і загалом було видано понад тридцять таких праць. Автор детально описував київську старовину, українське бароко, архітектурні пам'ятки Чернігова, Галичини, Волині та інших регіонів. Багато з цих видань оформлені у вигляді альбомів-монографій, які публікувалися у петербурзьких друкарнях. Окрім того, Лукомський також написав кілька праць про деякі російські міста.

Приблизно в той період була опублікована серія листівок з ілюстраціями Лукомського. На цих листівках представлені різні історичні локації Волині: Заслав, Дубно, Острог, Рівне та Почаїв. У 1917 році з'явилися в друці дві його праці — "Старовинні садиби Харківщини" та "Луцький замок".

Видання про замок зовсім невелике і точно не головне у доробку автора, проте сьогодні воно має велику цінність. На 15 сторінках автор концентрується переважно на тодішньому стані замку, мало торкаючись його історії. Цікаво, що в тексті замок Любарта Гедиміновича Лукомський називає Великим. Але не тому, що існує (існував) Окольний, а тому, що Малим замком він назвав вежу, прибудовану до синагоги. Також автор пише про зруйнований фрагмент стіни праворуч від головної вежі. Лукомський пише, що цей шматок стіни просто завалився, потягнувши за собою фрагменти вежі.

Досліджуйте додатково: Луцьк, який залишився в минулому: місця, де розташовувалися зниклі святині та цвинтарі. Фотозвіт.

Дослідник зазначає, що в останні десятиліття XIX століття міська адміністрація Луцька займалася відновленням замку. Найсерйозніші тріщини були підремонтовані, а в окремих частинах встановили металеві стяжки. Проте спроби залучити державні кошти для проведення ремонту замку не увінчалися успіхом.

Брошура Лукомського ілюстрована чотирма фотографіями. Чи використав він свої фото, точно невідомо.У 1920 році Георгій Лукомський емігрував до Парижа. Там брав активну участь в мистецьких проєктах, виставках, багато друкувався у журналах, продовжував видавати власні книги. Сьогодні його малюнки, акварелі, фотографії зберігаються в різних музеях Франції, Італії та Німеччини.

Олександр Котис

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин з Волині, України та з усього світу!