Завершення ери "глобальної житниці": Україна втрачає свій традиційний житній хліб.

Криза на ринку житнього хліба посилюється – за рік ціни на нього зросли вдвічі. Мельники, агрономи та представники торгових мереж розповіли УНІАН, чому виникла така ситуація, чого очікувати від цін у майбутньому та чи можливо, що житній хліб зникне з магазинів.

Український борщ був внесений до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, який потребує термінового захисту. Але як же можна насолоджуватися борщем без шматочка справжнього чорного хліба? У зв'язку з цим, в ЮНЕСКО відзначили, що український житній хліб є "ключовим елементом" національної кухні, але "захищати" його не захотіли. І даремно... Адже існує ймовірність, що з економічних та інших причин справжній український житній хліб може зовсім зникнути з ринку, а ті, що залишаться, будуть виготовлені з імпортного жита.

В нинішній час спостерігається явний "житній ренесанс" у світі. Це пов'язано як із поверненням до традиційних культур споживання в Північній Європі, так і з популяризацією житнього віскі в США. Проте, на жаль, Україна, як це часто трапляється, втрачає свої позиції у тих сферах, де колись була лідером.

Які зараз ціни на жито та на житнє борошно, чому вони так різко зросли, та як збільшиться вартість хліба вже незабаром - про все це УНІАН розпитав фахівців.

Злакові продукти, зокрема житні, позитивно впливають на лімфообмін, допомагають знижувати рівень цукру в крові, а також сприяють зменшенню холестерину. Вони мають безліч переваг у порівнянні з іншими злаками, які хоч і більш калорійні, проте менш корисні. Однак, цього сезону українці, ймовірно, зіткнуться з проблемами в лімфообміні та контролю цукру, адже ціни на житній хліб, якщо й не зникнуть зовсім, то точно підвищаться.

Власне, у ринковій економіці, як кажуть фахівці, справжній дефіцит з пустими полицями майже неможливий - на крайній випадок завезуть імпорт. Проте нестача завжди позначається на вартості. Це вже фіксують як торговельні мережі, так і профільні оглядачі. Зокрема, на запит УНІАН у мережі АТБ повідомили, що головне здорожчання очікується у другому півріччі, коли вже буде зібрано новий врожай (який очікується меншим, ніж минулорічний).

Виробники передбачають, що вартість хліба зросте на 20% у другій половині року. За даними постачальників, дефіцит жита може призвести до підвищення цін на житні вироби на 15%. Щоб запобігти різкому зростанню цін на певні види хліба, постачальники планують врахувати загальне підвищення цін на всі категорії хлібобулочних виробів. На даний момент це приблизно 5%, - повідомляють у мережі "АТБ".

У інших мережах ситуація схожа. Втім, відповідно до даних моніторингу "Українського клубу аграрного бізнесу" (УКАБ), ціни на хліб, навпаки, трохи впали порівняно з минулорічними піками, але зараз, схоже, досягли "дна", відштовхнулися від нього, та знов пішли вгору.

Відомо, що "житниця Європи" стикається з нестачею жита, і це вже не новина. Ще минулого року УНІАН звертав увагу на цю проблему. Відтоді ціни на жито зросли вдвічі, що свідчить про новий етап житньої "зради" — тобто, кризу. За інформацією, отриманою УНІАН від УКАБ, нинішня ціна на жито в Україні коливається в межах 215-225 євро (близько 10 500 гривень) за тонну. У той час як середня ціна в країнах ЄС становить приблизно 195-200 євро (близько 9 500 гривень). Це означає, що в Україні жито вже коштує дорожче, що є очевидним свідченням "дефіциту" на ринку.

"Українське жито фактично закінчилося. Кілька хлібозаводів ще працюють на імпортному житньому борошні і все. Ціна на жито виросла у 2,5 рази за рік. І, відповідно, виросла ціна на житнє борошно. Рік тому жито у цей час коштувало 6,5 тис. гривень за тонну, а зараз - вже 14 тисяч гривень. Є й дорожчі пропозиції - по 16 тисяч. Борошно коштує зараз 17-20 тисяч гривень. А було 9-10 тисяч. Ось така різниця", - пояснює динаміку Родіон Рибчинський, директор спілки "Борошномели України".

Експерт стверджує, що вартість житнього та житньо-пшеничного хліба продовжить зростати.

"Якщо борошно є основним видом сировини, то це тягне за собою всю собівартість. Зростання буде ще мінімум рік. Є сподівання, що сільгоспвиробники посіють у цьому році озиме жито. Це враховуючи нинішню підвищену ціну, яка є для них гарною. Проте врожай наступний - з поточного маркетингового року, який почне надходити вже з наступного місяця - він знов буде дефіцитний", - вважає пан Рибчинський.

Ціна на хліб зростає, зокрема через необхідність імпортувати жито з-за кордону. Однак, директор асоціації "Борошномели України" має іншу точку зору, ніж аналітики УКАБ. Він вважає, що закордонне жито та борошно коштують дорожче, ніж українські аналоги. Проте для звичайного споживача це, ймовірно, не матиме суттєвого впливу.

"Завозимо передусім з Польщі. Десь по 16 тисяч гривень за тонну. А українське жито, нагадаю, десь по 14 тисяч гривень", - додає експерт.

Тобто, якщо не вирощуємо самі, то "годуємо" польських фермерів, які продають ще дорожче?

"Ось так," - знизуючи плечима, коментує директор асоціації "Борошномели України".

Яка ж причина цього становища? Як у "житниці Європи" може зникнути жито? Фахівці вказують на ринкові умови, стверджуючи, що для українських аграріїв вирощувати жито стало економічно недоцільно.

Жито є давньою сільськогосподарською культурою, яка традиційно вирощується в Поліссі та сусідніх північних регіонах України, від Житомирської до Сумської області, що характеризуються подібними кліматичними умовами та типовими ґрунтами. Однак у зв'язку з економічними та безпековими чинниками, наразі найбільші площі посівів спостерігаються на території Рівненської області.

Згідно з інформацією, наданою ННЦ "Інститут аграрної економіки" і наведеною AgroPortal, у 2021 році основними регіонами-виробниками жита стали Чернігівська, Житомирська та Київська області, які в сумі забезпечили 28,5%, 12,2% і 12% від загального обсягу врожаю цієї культури. Однак за даними 2024 року, лідерами вирощування жита стали Рівненська та Волинська області з частками 17,2% і 15,9% відповідно. Водночас, частка Чернігівщини знизилася до 13,9%. Згідно з оцінками "Інституту аграрної економіки", Україні у 2024 році не вистачало близько 50 тисяч тонн жита для повного задоволення внутрішніх потреб.

Відсотки – це, безумовно, позитивний показник. Однак, як ці показники відображаються у абсолютних значеннях та їхній динаміці? В УКАБ для УНІАН зазначають, що тенденції у виробництві жита є досить тривожними. Ми втратили більше 50% від обсягів, які мали до початку "повномасштабної війни".

Згідно з попередніми оцінками Міністерства аграрної політики, восени для врожаю 2025 року було засіяно 68,1 тисячі гектарів, що є всього на 3% менше, ніж у попередньому сезоні. Якщо порівняти ці дані з довоєнними показниками, то зниження становить 60%, - зазначає Світлана Литвин, керівниця аналітичного відділу УКАБ. У 2021 році Україна отримала 593 тисячі тонн жита, з яких 344 тисячі тонн пішло на внутрішнє споживання, а 137 тисяч тонн було експортовано. У 2024 році обсяги виробництва зменшилися до 218 тисяч тонн, при цьому споживчий фонд жита також зменшився, а експорт практично відсутній.

Проте у цю "діжку дьогтю" пані експертка вносить і ложку "меду": за її словами, стан посівів жита на даний момент є задовільним і без серйозних проблем. Це означає, що ситуація з виробництвом жита поступово нормалізується.

"У порівнянні з минулим роком, площі, відведені під вирощування жита, не зазнали суттєвих змін. Тому немає підстав стверджувати, що українське жито повністю зникне з хлібопекарської індустрії. Проте, якщо в поточному сезоні галузь відчувала нестачу жита та борошна з нього, то, на жаль, існують всі підстави вважати, що ця проблема може зберегтися і в наступному маркетинговому році", - зазначає вона.

Попри задовільний стан посівів, що надає певний оптимізм, загальна картина не дуже радісна. З цим згодні й представники влади у регіонах, для яких ця культура була традиційною. Втім, поки що кажуть лише про підтримку "інформаційною кампанією", а не якимись більш дієвими інструментами.

"На жаль, ще до початку війни наші хлібозаводи були змушені купувати житнє борошно з Білорусі. Зараз ми постійно стежимо за джерелами його постачання, і часто стикаємося з дефіцитом цього важливого інгредієнта. В даний час ми запускаємо інформаційну кампанію, яка має на меті спонукати фермерські господарства в нашій області знову вирощувати жито, оскільки воно необхідне не лише для забезпечення продовольчої безпеки, а й для збереження національних традицій", - зазначила у травні Ніна Добринська, заступниця директора департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОВА.

Голова асоціації "Борошномели України" Родіон Рибчинський розкриває фактори, що сприяють кризі в цій індустрії.

"Державна підтримка відсутня. Це само собою. І найближчим часом вона навряд буде. Зменшився обсяг використання жита на кормові цілі. Загалом, жито не цікавить виробників, бо ринок збуту це лише переробні підприємства. 90% - це переробка на борошно, а 10% ділять між собою виробники кормів та спиртозаводи. Раніше було десь 50/50 - це кормовиробники та борошномели. Брали на корми для свиней переважно, - пояснює експерт, й додає, що головна вада жита у низькій врожайності. - Максимальна врожайність жита у 1,5 рази менша, ніж середня врожайність пшениці і ячменю. Крім того, жито не є експортною культурою. В свій час жито експортувалося, але зараз немає такого. Все досить прозаїчно".

За його оцінками, жито дає у кращому випадку 40 центнерів на 1 гектар площі, а ось пшениця - 60 ц/га. Причому, якщо раніше жито масово йшло з Білорусі, то тепер - з Польщі. А там зерно дорожче.

Інші держави успішно займаються експортом жита, тоді як в Україні це не викликає великого бажання. Більш того, на глобальному рівні спостерігається своєрідний "ренесанс жита" – хоча й без різких стрибків, однак потреба в цьому продукті збільшується як в Європі, так і в Америці, хоча причини цього явища відрізняються.

Ситуація склалася так, що для фермерів в Україні основним стимулом для сівби є не стільки потреби вітчизняних споживачів, скільки попит на міжнародних ринках. Саме там обсяги продажів значніші, а ціни привабливіші (принаймні, це було так до недавнього часу; наразі в Україні вартість жита досягла рівня, а іноді й перевищила середні європейські ціни). Який же експортний потенціал жита в цьому маркетинговому році?

На початку року аналітики "АПК-інформ" оцінили експортний потенціал цієї культури у 20 тисяч тонн, що у десять разів перевищує результати попереднього маркетингового року, який триває з 1 липня 2023 року по 30 червня 2024 року. У порівнянні з експортом пшениці або кукурудзи, що вимірюється мільйонами тонн, ці показники виглядають незначними. Отже, жито залишається нішевою культурою, на яку існує попит, проте пропозиція залишається обмеженою.

Однак, незважаючи на всі виклики у цій галузі та нове зниження обсягів виробництва жита, Світлана Литвин з УКАБ стверджує, що Україна все ще залишається "переважно експортером, а не імпортером".

"В поточному сезоні Україна залишається все ж таки більше експортером, ніж імпортером жита. За результатами 11 місяців 2024-2025 маркетингового року Україна експортувала 10,7 тисяч тонн жита, а імпортувала - 0,6 тисяч тонн. Варто зазначити, що основні обсяги жита були експортовані одразу після збору врожаю, а от імпорт був в основному в травні 2025 року, вже під кінець сезону", - каже вона.

Отже, імпорт почався саме в той момент, коли запаси всередині країни були на грані виснаження, а внутрішні ціни, у контексті стабільного попиту, досягли рекордних значень. Власні ресурси були реалізовані вже на початку сезону. Фермери отримали прибуток, а сусідам допомогли... Проте споживачі незадоволені – хліб стає дорожчим.

Родіон Рибчинський, однак, каже, що світові тренди майже протилежні до українського внутрішнього ринку жита.

"Ситуація в світі не зовсім однозначна. У деяких країнах спостерігається зростання споживання. Якщо говорити про сусідні регіони, варто згадати Скандинавію. У Швеції та Фінляндії споживання постійно збільшується, оскільки там існує значно розвиненіша культура споживання житнього хліба, ніж в Україні. У Польщі та Німеччині споживання залишається приблизно на стабільному рівні, - зазначає експерт з борошномельної промисловості. - В інших країнах, зокрема в Канаді та США, спостерігається зростання споживання, що зумовлено збільшенням виробництва житнього віскі. Найвищі обсяги споживання жита спостерігаються у Великій Британії, де вирощують спеціальні м'ясні породи свиней. Загалом, це стабільний ринок з тенденцією до зростання. На відміну від цього, в Україні ситуація є зворотною - ринок переживає спад."

Серед факторів, що спричинили "шок" на ринку жита в останні роки, експерт вказує на різке падіння внутрішнього попиту, пов'язане з війною, а також на "значне зменшення чисельності населення". У зв'язку зі скороченням кількості споживачів в Україні, загальне споживання хліба, зокрема житнього, також знизилося.

Таким чином, ситуація з житом цього сезону, як з точки зору пропозиції, так і з точки попиту, не дуже "райдужна". Проте причина "житньої кризи" у тому, що фермери скоротили пропозицію значно більше, ніж впав попит. Плюс зберігається експорт восени, через що навесні борошномели вимушені й самі завозити імпорт.

Усе це впливає на вартість хліба, який традиційно вважався "соціально важливим" - тобто доступним за ціною. Мабуть, ті часи вже залишилися позаду, і ми наближаємося до моделі, схожої на скандинавську, де попит підтримується не стільки ціною, скільки культурними особливостями харчування та національними звичаями. До того ж, хоча й не надто активна, проте розгортається інформаційна кампанія (як з боку державних установ, так і у медіа) про втрату національної гордості: "житниця" без жита - це звучить не зовсім патріотично.

У той же час, принаймні поки що, ціни не дуже різко зростають. Схоже, що найбільші "шоки" пройдено минулого року, коли "житня криза" вдарила найбільше. Подальше зростання буде, але, як очікують у торгових мережах, до 15% до кінця року.

Звичайно, враховуючи вже підвищені ціни, це досить неприємна ситуація, але, принаймні, ми не бачимо подвоєння вартості (і за це можна бути вдячними). Однак, існує велика ймовірність, що це вплине на асортимент, якість та смакові характеристики "українського" хліба, оскільки тепер значну частину його складників становитиме імпортне жито.

Усі сподівання на те, що через рік підвищені ціни та великий попит сприятимуть відновленню аграрного сектора в Україні. Проте наразі чимало українців змушені вживати традиційний борщ без "фірмової" та делікатесної скибочки свіжоспеченого чорного хліба, який став дефіцитом останнім часом.