Як боротися з ворожою риторикою на межі кордону

Росія посилює сигнал, мовить на захоплених частотах, установлює потужні передавачі, порушуючи міжнародне право. Що робить і може зробити Україна у відповідь?

Прикордонні території України, що межують з Росією, стикаються з численними загрозами, не лише у вигляді військових дій, але й через інформаційний вплив агресора, зокрема завдяки використанню потужніших передавачів. Наприклад, в Одеській області можливо отримати пропагандистське мовлення з Придністров'я. У Харківській, Чернігівській та Сумській областях ворожі сигнали можуть поширюватися на відстань до 20 км від кордону. Крім того, в цих регіонах є населені пункти, де знищене обладнання та телекомунікаційні інфраструктури, що раніше забезпечували захист від російського мовлення.

"Детектор медіа" висвітлює питання, пов'язані з мовленням у прикордонних районах, а також розглядає можливості України для протидії ворожому інформаційному впливу.

Одеський регіон: географічні особливості, рефракційні процеси та міжнародні стандарти.

На півдні Одеської області можна отримати сигнал молдовських та румунських телеканалів завдяки потужним передавачам. Крім того, через певні природні умови можливо навіть спіймати трансляцію з Туреччини. Проте, основною проблемою залишається те, що регіон піддається впливу російської пропаганди з невизнаного Придністров'я, яке транслює російські канали. Ситуацію ускладнює те, що в придністровському Григоріополі розташована ТЕЦ, яка забезпечує енергією місцеві передавачі, що дозволяє їм працювати без збоїв.

"У Придністров'ї чи Румунії -- надпотужні передавачі. Якщо стояти на березі Дунаю, то наш берег похилий, а з боку Румунії -- гори, й усі вони утикані вежами", -- казав представник Нацради в Одеській області, доцент кафедри телебачення і радіомовлення Одеської національної академії зв'язку Олександр Салабай.

За інформацією Салабая, влітку на всьому чорноморському узбережжі спостерігається явище надрефракції, що впливає на радіохвилі і посилює сигнал. "Одеса може отримувати сигнал турецького телебачення або радіо з Криму. Цей сигнал проявляється на півгодини, а потім знову зникає", - зазначає він.

За словами Сергія Семерея, технічного директора концерну РРТ, ще однією серйозною проблемою Одеської області є недостатнє FM-покриття українських радіостанцій. В даному регіоні мовники в першу чергу намагаються отримати частоти в найбільш комерційно вигідному місті — Одесі. Це призводить до встановлення маломощних передавачів, які здебільшого охоплюють лише місто, а не всю область. "Весь частотний ресурс фактично зосереджений в Одесі. Іншим населеним пунктам частот не вистачає, а охочих працювати на них майже немає. Тому вже за 100 км від Одеси українське радіо часто ловиться з перебоями," — зазначає Сергій Семерей, пояснюючи причини такої ситуації: "До кінця 90-х років ефірне радіо в Україні функціонувало в УКХ (OIRT) діапазоні 65,9 — 74,0 МГц. Мережі створювалися за традиційною схемою: потужні передавачі (часто понад 1 кВт, зазвичай 4 кВт) розташовувалися на телевежах обласних центрів і великих міст, а антени піднімалися на максимально можливу висоту — понад 100 — 150 метрів. Цей підхід дозволяв з мінімальною кількістю частот досягти максимальної територіальної охопленості. Малопотужні передавачі використовувалися лише в віддалених районах для заповнення прогалин. Наприклад, у 2000 році 90 передавачів першої програми українського радіомовлення охоплювали 87% території країни (без урахування АР Крим). З початку 90-х років активно розвивався FM-діапазон. Комерційні мовники більше зосереджувалися на охопленні населення, а не території, орієнтуючись на обласні центри. Щоб зменшити витрати на трансляцію, багато мовників, отримавши ліцензію, знижували потужність передавачів і переносили їх з радіовеж на дахи будівель або димарі, що суттєво зменшувало зону покриття".

За словами Сергія Семерея, аналогічна ситуація спостерігається і у Суспільного, і у державного радіо "Армія ФМ".

В даний час "Українське радіо" експлуатує понад 200 передавальних станцій, проте більшість із них мають невелику потужність і не завжди розміщені на радіотехнічних об'єктах. Як результат, покриття залишається недостатнім. Було б чудово, якби мовники, регулятор, УДЦР та Концерн РРТ об'єднали свої зусилля для забезпечення доступу до суспільних і державних медіа на всій території України, — зазначив він.

Щоб сигнал покривав усю область, за словами Семерея, необхідне правильне поєднання трьох параметрів: потужності передавача, висоти підвісу антени та її ефективності (коефіцієнта підсилення). Наприклад, робота потужного передавача 5 кВт на антену з підвісом 50 метрів буде малоефективною. Але якщо використати ефективну антену на висоті 150 метрів, то сигнал здатен покрити всю область.

У пресслужбі Національної ради повідомили, що потужність передавачів, зазначена в оголошенні про конкурс на вільні частоти, визначається виключно на основі розрахунків Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (УДЦР). "УДЦР здійснює аналіз щодо можливостей та умов використання конкретної частоти, електромагнітної сумісності радіообладнання з активними або запланованими передавачами мовлення, а також максимальну допустиму ефективну випромінювану потужність, щоб забезпечити відповідність національним та міжнародним стандартам радіочастотного планування", – зазначили в організації.

В Національній раді зазначають, що у них відсутні повноваження для внесення змін до технічних характеристик радіообладнання, запропонованих УДЦР. Вони також не можуть самостійно коригувати будь-які технічні параметри радіочастотного присвоєння без попередніх розрахунків та міжнародного погодження, які повинні виконати фахівці УДЦР.

Як зазначає пресслужба Національної ради, розширення потужностей українських передавачів у південних та прикордонних регіонах області стримується міжнародними координаційними вимогами. Ці вимоги закріплені в угодах Міжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ) та в Плані "Женева-84". За словами Салабая, це пояснюється тим, що діяльність українських передавачів може заважати іноземним телекомпаніям, які вже отримали ліцензії.

"Радіус дії навіть одного передавача з потужністю в один кіловат становить 250-300 км. Вся Одеська область, яка має велику протяжність, потрапляє в зону, де вимагається міжнародна координація. І ця проблема залишається невирішеною вже протягом багатьох років," – зазначає Салабай.

Водночас, пресслужба Національної ради підкреслює, що Росія, "ігноруючи всі міжнародні норми та правила", розміщує на території Придністров'я більш потужні передавачі, ніж ті, що були схвалені Міжнародним союзом електрозв'язку, що дозволяє їй активно поширювати російську пропаганду.

"Відповідно до визначених вимог МСЕ, будь-які частоти, що використовуються на території України (і не тільки), а особливо ті, які розташовані на незначній відстані від державного кордону, можуть використовуватися лише за умови погодження технічних параметрів із МСЕ. У разі, якщо розрахунки УДЦР показують, що збільшення потужності українського передавача призведе до перевищення допустимих норм або створить завади мовникам Румунії та Молдови, такі параметри, як правило, не отримують міжнародного погодження, -- додають у Нацраді. -- Таким чином, саме необхідність міжнародної координації та дотримання вимог щодо сумісності радіомереж є основною причиною неможливості застосування більш високих потужностей передавачів у низці населених пунктів Одеської області".

Середні частоти та подавлення сигналу

З радіоцентру "Маяк", розташованого в Придністров'ї, російська пропаганда передається через середні хвилі за допомогою двох потужних передавачів. Як зазначив Олександр Салабай, ці станції мають могутність понад один мегават. Для порівняння, українські передавачі в Одеській області володіють потужністю лише 20 кВт. У Суспільного мовника на півночі Одеської області в селі Курісове розташований передавач на частоті 1248 кГц, який має потужність 100 кВт. Представники Суспільного повідомили, що готові покривати витрати на його експлуатацію, проте наразі виникають проблеми з електропостачанням, оскільки у Концерну РРТ немає генераторів, здатних забезпечити його роботу.

У селищі Промінь, що в Миколаївській області (раніше відоме як Луч), розташовувався потужний радіоцентр, який в різні часи використовував передавачі з потужністю від 500 до 1000 кВт (1 МВт). На жаль, у 2022 році він був зруйнований агресором. "Тепер середньохвильові передавачі з Придністров'я охоплюють весь південь України", - зазначає Салабай.

Заглушення цього сигналу є дорогим і технічно непростим завданням. Проте Сергій Семерей вважає, що ефективність ворожої інформації, яка транслюється на середніх хвилях, дуже низька. Адже для її прийому необхідно спершу знайти ці станції на приймачах.

"Якщо FM-станції транслюють сигнал у високій якості, то лише справжній фанат 'русского мира' зможе впіймати СХ-сигнал серед шуму та трісків ефіру. Така ж ситуація спостерігається і з передачою українського контенту через середні хвилі, наприклад, в окупований Крим. Цю проблему слід вирішувати за допомогою сучасніших технологій," — зазначає Семерей.

Він переконаний, що кошти на боротьбу з інформаційною агресією треба витрачати на протидію сигналу FM і цифровому ТБ (DVB-T/T2), яке розповсюджується з російських телецентрів углиб наших територій на 20 -- 40 км.

"На сьогоднішній день організовано ефективну протидію цьому. У багатьох населених пунктах, зокрема на межі з Придністров'ям, встановлено станції, які перешкоджають отриманню ворожих телевізійних та радіосигналів," – зазначає він.

Телевізійна трансляція

На відміну від радіо, російське ефірне телебачення має обмежене проникнення на територію України у порівнянні з FM-радіо, оскільки для його прийому необхідні спеціалізовані зовнішні антени. "Вплив з боку Придністров'я, Білорусі та Росії все ще присутній, але в даний час цей вплив в основному блокується", - зазначає Сергій Семерей. Крім того, в прикордонних регіонах, таких як Одеська область, окрім загальнонаціональних мультиплексів "Зеонбуду" та державного МХ-7, функціонують також місцеві мультиплексні системи.

Нагадуємо, що мережі "Зеонбуд" та державний МХ-7 функціонують у різних частотних діапазонах: перша – у дециметровому, а друга – у метровому. Це створює певні особливості при прийомі сигналу, зокрема, необхідність використання різних типів антен.

У той же час російські мультиплекси на кордоні функціонують у дециметровому діапазоні. Проте державний мультиплекс МХ-7, який охоплює території, де не було доступу до цифрового телебачення, транслює в метровому діапазоні. Мультиплекси компанії "Зеонбуд", які вже давно присутні на ринку, реалізовані в дециметровому діапазоні.

Отже, виявляється, що в тих населених пунктах, де доступне покриття мультиплексів "Зеонбуду" і жителі використовують дециметрові антени, вони мають можливість приймати і ворожі телеканали. Натомість у районах, де сигнал тільки з МХ-7, користувачі з метровими антенами не отримають такої можливості. Крім того, державний мультиплекс пропонує менше телеканалів, ніж "Зеонбуд", а багатьом людям бракує стимулу інвестувати в метрову антену, ціна якої стартує від 700 гривень.

"Насправді, якщо на прикордонні забезпечити населення антенами метрового діапазону, то цими антенами прийматимуть лише українські телеканали й не прийматимуть російський чи білоруський дециметровий сигнал. Це був би дієвий інструмент протидії", -- говорить Сергій Семерей.

Проте на даний момент відсутня така державна програма.

Ще одна проблема -- це супутникові тарілки, за допомогою яких теж можна ловити російське телебачення: "Це вже стаціонарний сигнал, який можна подавити, але дуже складно. І ця проблема в Одеській області була завжди", -- каже Олександр Салабай.

Раніше українські користувачі супутникових антен могли отримувати доступ до багатьох російських відкритих телеканалів через супутник Hotbird (13°E). Проте на початку війни французький регулятор ухвалив рішення про блокування трансляцій пропагандистських телеканалів, серед яких були "Россия 1", "Первый канал" та "НТВ".

Але "фанати" можуть знайти російські телеканали, за словами Сергія Семерея, через окрему антену або кардшеринг. Кардшеринг -- це нелегальна послуга, коли одна картка доступу до сигналу "здається в оренду" десяткам або сотням сторонніх користувачів через комерційні сервіси за невелику щомісячну плату. "Хоча з розвитком ОТТ-платформ така модель втратила актуальність", -- коментує Семерей.

Отже, незважаючи на існуючі виклики, російська пропаганда в цьому регіоні не є єдиною опцією. Ті, хто бажає переглядати ворожі канали, можуть знайти їх не лише в цифровому форматі чи через супутникове телебачення, а, перш за все, на платформі YouTube.

Харківщина, Сумщина, Чернігівщина

Російські мовники проникають і в прикордонні райони Харківської, Сумської, Чернігівської областей, що межують із Білоруссю та Росією. Але ситуація у цих областях відрізняється від Одеси. Річ у тім, що сигнал з самої Росії доходить на 10 -- 15 км від кордону. Більша частина населення звідти переїхала у більші міста вглиб областей. У відповідь росіяни час від часу посилюють сигнал, зокрема під час обстрілів, а також намагаються нищити українське обладнання, яке встановлюється на кордоні для протидії ворожому сигналу.

"Тут росіяни використовують власні частоти, узгоджені міжнародною спільнотою. Але їхні впливи постійно відстежуються, є ефективна протидія і її результати хороші", -- каже техдиректор Концерну РРТ Сергій Семерей. Заради безпеки він не конкретизує те, що саме робить для захисту свого прикордонного мовлення Україна.

В Україні працює комплекс радіоелектронної боротьби (РЕБ), призначений для блокування сигналів ворожого мовлення та забезпечення інформаційного захисту на лінії розмежування, який використовується для "гасіння" сигналів російських телеканалів і радіостанцій. І тому є постійною ціллю для атак ворога.

У Національній раді повідомили, що наразі заходи проти ворожого телерадіомовлення реалізуються також шляхом видачі ліцензій на тимчасове мовлення на вільних частотах у прикордонних та прифронтових зонах. До кінця 2025 року 28 медіаорганізацій отримали 144 ліцензії на тимчасове мовлення, використовуючи 140 частот, включаючи можливість мовлення з підвищеною потужністю передавачів. Серед цих організацій:

Окрім цього регулятор замовляє прорахунок нових або суміжних частот, на яких здійснюється вороже мовлення, проводяться консультації з мовниками щодо залучення їх до розвитку мовлення на цих територіях.

Волинь, Львівська область, Закарпаття та Буковина.

На цьому прикордонному сегменті Україна стикається з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Крім того, на півночі Волинь має спільний кордон з Білоруссю. Всі інші сусіди, за винятком Білорусі, не мають безпосереднього агресивного впливу. Проте медіа інших держав надають потужний інформаційний сигнал.

В Волинській області, звідки я походжу, існує один із найвищих рівнів FM-покриття в Україні, адже сигнал можна ловити практично в будь-якому місці. Сергій Семерей пояснює: "Цього вдалося досягти завдяки застосуванню великої кількості частот і висотних вишок. Важливою особливістю радіопростору нашого регіону є можливість прийому радіостанцій з Польщі, зокрема з Пясок (Люблін) і Замосця. Тут мережі створені за традиційною схемою. Наприклад, Polskie Radio Lublin у Пясках використовує потужний 10-кіловатний передавач і антену на висоті 250 метрів, що забезпечує покриття на відстані понад 100 км. Це є прикладом для нас, як ефективно використовувати фінансові ресурси та частотний спектр."

У Закарпатті сигнали радіостанцій належать до чотирьох сусідніх держав. В Ужгороді функціонує понад п'ятнадцяти українських FM-станцій. "Проте угорських і словацьких станцій в сумі більше, і вони також мають міжнародну координацію. Це є відмінністю від ситуації в Одеській області — тут існує вибір. Українські радіостанції доступні в усіх великих населених пунктах і в районах, де гори не заважають, а радіостанції сусідніх країн не проявляють відкритої ворожості", — зазначає Сергій Семерей.

Області Херсон, Донеччина та Запоріжжя

На цих землях ворог транслює свої повідомлення через захоплені українські частоти, які відповідно до міжнародних угод є власністю України і використовуються незаконно. Під час окупації українських територій російські війська також захопили телевізійні вежі та технічне обладнання.

"Це їхні злочини. Найзначніший вплив мають передавачі, розташовані на 360-метровій вежі в Донецьку — їхній сигнал охоплює Запорізьку та Дніпропетровську області," — зазначає Сергій Семерей.

Проте, незважаючи на постійні атаки та знищення інфраструктури, українські радіостанції продовжують мовлення в усіх регіонах, включаючи прикордонні та зони, наближені до фронту.

У Нацраді кажуть, що проводять консультації з постачальниками комунікаційних послуг щодо пошуку нових висотних об'єктів на безпечній відстані до лінії бойових дій. "Це потрібно для того, щоб у перспективі організувати з них мовлення та протидіяти російському мовленню з тимчасово окупованих територій", -- ідеться у повідомленні Нацради.

Ще один спосіб полягає у підвищенні потужності передавачів на вже існуючих частотах. "Проте, як правило, таке підвищення потужності залежить від фінансових можливостей мовників. Розрахунок нових частот або збільшення потужності вже наявних є тривалим і складним процесом, особливо в умовах воєнного стану, оскільки остаточне рішення ухвалює Генеральний штаб ЗСУ", - зазначили в регуляторному органі.

Процес виявлення мовника для вільної частоти та організація мовлення, особливо в прикордонних або прифронтових зонах, де постійно відбуваються обстріли, є досить складним і потребує багато часу. У той же час Росія швидко адаптує частоти та продовжує вести агресивну інформаційну кампанію.

"Попри те, що Національна рада запровадила спрощену процедуру отримання тимчасових дозволів на мовлення, фінансове навантаження на мовників залишалося суттєвим. Оплата послуг операторів електронних комунікацій, які забезпечують трансляцію телерадіосигналу, залишається однією з ключових витрат для мовників. У нинішніх умовах більшість компаній не може самостійно покривати ці витрати, що безпосередньо впливає на стабільність мовлення у прикордонних і прифронтових регіонах. Компенсація таких витрат змогла би суттєво покращити ситуацію з мовленням у зазначених регіонах", -- ідеться далі у відповіді Нацради.

Регулятор також підкреслює співпрацю з Фондом "Партнерство за сильну Україну", який отримав фінансування від урядів восьми країн: Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, США, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Завдяки цій ініціативі вдалося забезпечити мовлення п'яти радіостанцій на 16 частотах у прикордонних зонах і в районах, що межують з тимчасово окупованими територіями, у семи областях: Донецькій, Запорізькій, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській.

"Фонд узяв на себе зобов'язання -- компенсувати вартість послуг Концерну РРТ з трансляції програм протягом року. Загальний обсяг підтримки становив майже 4 млн грн (проєкт тривав один рік -- "ДМ"). Разом із тим, важливим аспектом протидії ворожому мовленню є створення державної системи спеціального телерадіомовлення на територіях Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Вінницької, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Херсонської та Одеської областей", -- повідомляє регулятор.

Цим питанням займаються Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації, а також Концерн РРТ. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів, з 5 березня 2024 року на розробку та функціонування нової системи виділено 137 мільйонів 515 тисяч 482 гривні. Система спеціального телерадіомовлення створена для боротьби з антиукраїнським контентом у 13 областях України. У 2025 році для її роботи та обслуговування було виділено 32 мільйони 618 тисяч 500 гривень. На 2026 рік у бюджеті передбачено 30,79 мільйона гривень для підтримки цієї системи.

Цифрові технології та деукраїнізація інформаційного середовища на територіях, що перебувають під окупацією.

Керівник проєкту eQtv Олександр Глущенко у коментарі "Детектору медіа", оцінюючи проблеми на прикордонні, розповідав, що населення цих регіонів у будь-якому випадку матиме можливості приймати радіо та канали сусідніх країн: "Якщо мають час, натхнення та бажання. Наприклад, я навіть інколи можу приймати білоруські радіоканали в Києві. А у прикордонні це ще простіше. Ефірна антена може чіпляти бокові промені й приймати телебачення та радо з сусідніх країн. Але питання в тому, чи готові люди споживати контент країни-агресорки або її посіпаки Білорусі? Зараз українці масово відмовляються від цього токсичного пропагандистського контенту. Дивитися такий контент можуть або упороті "ватники", або збоченці".

На його переконання, радіо на середніх хвилях є насамперед заняттям для радіоаматорів, оскільки для його прослуховування необхідні спеціальний приймач і антена. У міських умовах ця технологія має обмежену ефективність через численні перешкоди, тоді як у селах вона може функціонувати лише зрідка та не безперервно.

Надзвичайна потужність передавачів та витрати електроенергії на мовлення, враховуючи потенційних слухачів, роблять цю технологію особливо привабливою для пропаганди та держав, які прагнуть охопити, на їхню думку, саме таких консервативних аудиторій. Олександр зазначає, що йому вдалося приймати сигнал з Придністров'я, зокрема радіо "Голос Росії", як у Києві, так і на острові Крит. За його словами, це незвичне радіо працює лише ввечері та вночі. Хоча його покриття є глобальним, ефект від нього вельми незначний. Він сумнівається, що будь-яка радіостанція на коротких хвилях має значну аудиторію. Безумовно, короткі хвилі можуть стати корисним інструментом на тимчасово окупованих територіях України, але постає питання вартості. Можливо, варто розглянути альтернативи, які можуть виявитися більш ефективними та економічними?

Олександр Глущенко зазначає, що в епоху інтернетизації немає сенсу орієнтуватися на традиційні середні показники. Аудиторія активно переміщується у цифровий простір, тому важливо акцентувати увагу саме на цьому тренді.

"Прикордонні райони давно потребують сучасних інтернет-технологій. Було б чудово, якби існувала державна програма, яка б забезпечувала мешканців прикордоння приставками з українським ОТТ-сервісом. Коли користувач має доступ до контенту через приставку, йому не потрібно звертатися до ефірного телебачення або радіо, особливо якщо це – ворожі канали. Крім того, в умовах блекаутів можна підключити інтернет і насолоджуватися контентом на телефоні чи планшеті," – зазначив Олександр.

Основна проблема веж, із яких ведеться мовлення або глушіння російського кордону, на його думку, -- це можливість знищення. Росіяни знищують у прифронтових регіонах вежі мобільних операторів, телевізійні вежі -- усе, до чого можуть дотягнутися, бо їхнє основне завдання -- залишити населення без доступу до теле- і радіоконтенту, унеможливити використання мобільного зв'язку. І в цих умовах саме дротовий інтернет є альтернативою для отримання інформації.

Дротові мережі інтернет-провайдерів у зонах, що межують з фронтом, потерпають від ракетних атак і дронів. Проте, український телекомунікаційний сектор вирізняється різноманіттям гравців. В Україні не існує єдиного центру або оператора інтернету, чий вихід з ринку залишив би абонентів без доступу до мережі. Безперечно, в цифровій сфері постають нові виклики, серед яких російська пропаганда, бот-ферми та інформаційні операції. Водночас, багато російських ресурсів в Україні заблоковані, і доступ до них часто ускладнений. Це не є заслугою українців, а скоріше наслідком самоізоляції Росії від глобальної мережі. У цій ситуації особливо важливо працювати над підвищенням цифрової грамотності населення, — зазначає Олександр Глущенко.

Окрім викликів, пов'язаних з прикордонними та прифронтовими зонами, Олександр Глущенко акцентує увагу на тимчасово окупованих територіях України, де спостерігається масштабна деукраїнізація інформаційного середовища. Він зазначає, що російська сторона активно реалізує концепцію "суверенного інтернету" та встановлює системи СОРМ/ТСПУ для фільтрації і блокування онлайн-ресурсів. Раніше єдине стабільне джерело інформації складало супутникове телебачення. У цивілізованому світі, проти якого так завзято виступає російський авторитарний режим, важко заглушити супутникові сигнали. Технології триангуляції дозволяють швидко визначити місце, звідки виникають радіоперешкоди. Тому окупаційна влада Росії обрала інший підхід: на тимчасово захоплених територіях України вони демонтують супутникові антени, відомі як "гориничі", які забезпечували прийом сигналу з супутників Hot Bird, Astra та Amos, і безкоштовно замінюють їх обладнанням для доступу до супутникової платформи "Русскій мір".

Мовити через супутник на тимчасово окуповані території стало важче, і попри блокування в Росії, інтернет дає такі можливості. Олександр наводить приклад роботи його каналу eQtv, присвяченого цифровій грамотності. Він мовить через супутник HotBird 13G, але для його розповсюдження на окуповані території використовується торент-технологія.

"Ми не робимо ставку на YouTube, який в Росії гальмується та обіцяють заблокувати протягом наступних 6-12 місяців, а доступ без VPN наразі неможливий. Замість цього, через Ceno Browser ми надаємо новинні стрічки 15 українських редакцій на платформі ТОТ. Вони залишатимуться доступними навіть в умовах інтернет-ізоляції в Росії завдяки нашому браузеру," -- зазначає він.

Глущенко переконаний, що важливо бути на крок попереду супротивника, використовуючи сучасні технології.

"Скоро Росія заблокує WhatsApp, а далі на черзі опиниться Telegram. "Чебурнет" стає дедалі реальнішим. Проте нам важливо залишатися на крок попереду, аби донести інформацію до українців, які змушені залишатися на окупованих територіях", -- зазначає Олександр.