"У Кропивницькому презентували щоденник, що відображає переживання і свідчення злочинів, скоєних під час Голодомору: 'Я все відчував, все спостерігав'."

Рукописи, що протягом багатьох десятиліть залишалися під контролем радянської влади, виявив і вивчив краєзнавець Валерій Жванко.

У Кропивницькому представили унікальний артефакт часів Голодомору - документальну книгу "Я все чув, все бачив", створену на основі щоденника сільського голови Івана Кочерженка. У своїх записах він документував депортації, масове розкуркулення та знищення хліборобів на Кіровоградщині в 1932-33 роках. Рукописи, що протягом багатьох десятиліть залишалися під контролем радянської влади, виявив і вивчив краєзнавець Валерій Жванко.. Книга розкриває моторошні подробиці геноциду українців і проливає світло на злочини тоталітарного режиму.

Записки злочинця: хто такий Іван Кочерженко?

У селі Щасливому прізвище Кочерженко й досі має лиху славу. Для місцевих жителів Іван Кочерженко - прислужник тоталітарного режиму та цинічний кат. З 1922-го до 1938-го року він був сільським головою та керував місцевим колгоспом. Саме за його наказами в селі розпочалася колективізація та масове розкуркулення. А в 1932-33-му він приховував масштаби голоду, який забрав сотні життів односельців.

Свідчення про трагедію Голодомору Кочерженко фіксував у своєму щоденнику, який радянська влада намагалася сховати від зовнішнього світу. Ці рукописи випадково виявив і дослідив місцевий краєзнавець Валерій Жванко, коли відвідав сільську школу.

"Шок, шок. Якісь речі просто неможливо було читати. До сліз перший раз, коли розбираєш його почерк. Тобто, фактично, можнасказати, цещоденникЧикатила, якщотакдужепо-простому", - поділився краєзнавець Валерій Жванко.

Документ, який розкрив істину: про що йдеться в книзі "Я все чув, все бачив"

Дослідження рукописів забрало у вченого два роки. Щоденник Кочерженка налічує близько 600 сторінок, на яких зафіксовано події, що мали місце в Щасливому та навколишніх селах під час Голодомору. Використовуючи ці записи, краєзнавець підготував документальне видання під назвою "Я все чув, все бачив".

У книзі зібрано списки селян, що підлягали розкуркуленню, описи конфіскованого майна, норми видачі зерна й харчів за трудодень, а також записи про виселення родин. Дослідник розповідає, що заможних хліборобів затримували чекісти, садили на вози та під конвоєм відправляли з Щасливого на каторгу до росії. Одними з перших депортували хлібороба Івана Лисенка, його дружину та двох дітей.

"Вони були абсолютно безсилі протистояти. І, звичайно ж, не відбулася жодна стрілянина. Не вважаю, що була хоч якась провина з їхнього боку. Заплакані та психологічно зламані, їх просто садили в автівки і везли", - зауважив упорядник книги Жванко.

За словами краєзнавця, у 1938 році самого Івана Кочерженка більшовики заарештували за антирадянську пропаганду. Він провів у в'язниці 10 років. Та навіть після звільнення не шкодував про злочини, виставляючи Голодомор як нібито "правосуддя".

"Він на вулиці в 70-х роках зустрічає тих дітей, дорослих вже, яких малими він разом із батьками вислав за межі України, батьки померли або загинули, а потім на вулиці зустрічається з ними, мовчки вислуховує всі їхні звинувачення, приходить додому і в уявній розмові виправдовується. Він видумує причини, через які він 40 років тому здійснив цей злочин. По-другому ж його не назвеш", - розповів Жванко.

Чому ця книга є актуальною в наш час?

Книга "Я все чув, все бачив" представлена в друкованому та електронному форматах. Працівники музею впевнені, що це видання варто прочитати, оскільки воно розкриває репресії, здійснювані Кремлем проти українців, і підтверджує штучний характер Голодомору.

"Там є факти, дійсно, на прикладі конкретного села, як вони виконують план, але їм додають додатковий план, і ми розуміємо причину смертності, зокрема в 1933-му році. Вона нам ще раз нагадує про наше минуле і ми розуміємо трішки більше вже наше сьогодення", - наголосила наукова співробітниця Центральноукраїнського краєзнавчого музею Алла Поперешняк.

"Численні людські втрати стали страшною трагедією для нашої держави та нації. Про це слід говорити саме зараз, щоб у майбутньому уникнути подібних ситуацій і забезпечити гідні умови життя для всіх", - підкреслила Уляна Соколенко з Кропивницького.

Світло побачило 400 екземплярів цієї книги. Проте упорядник не має наміру зупинятися на досягнутому - дослідження теми Голодомору продовжиться, щоб жоден злочин комуністичного режиму не залишився невідомим.

Володимир Іванченко та Олександр Гаєвський з Кропивницького, працюють на "5 каналі".

Щорічно в четверту суботу листопада Україна та інші країни світу вшановують пам'ять тих, хто постраждав від Голодомору 1932-1933 років, а також від масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. Цього дня ми пригадуємо мільйони людей, чиї життя були обірвані через ці жахливі трагедії.

Нагадуємо, що в селі Івківці Чернігівської області бульдозери зруйнували місце масового поховання жертв Голодомору. Відомо, що тут поховано не менше 162 осіб. Мешканці села намагалися втрутитися, але їхні зусилля виявилися безрезультатними.