Волинська мешканка займається відновленням столітньої мазанки: її масивні стіни виготовлені з соломи та глини.

Родина пройшла менторську програму в межах швейцарсько-українського проєкту "Згуртованість та регіональний розвиток", проєкт отримав фінансування.

У Жидичині на Волині родина Дащуків відновлює хату-мазанку віком понад сто років, яка належала їхній бабусі, повідомляє Суспільне Луцьк.

У даній історії йдеться про те, що власники прагнуть зберегти цю неповторну будівлю, вважаючи її важливим елементом родинної та місцевої культурної спадщини. У майбутньому вони мають намір перетворити її на відкритий простір для проведення майстер-класів, навчальних заходів та відпочинку.

Відзначається, що протягом більш ніж півстоліття цей будинок слугував житлом для бабусі Юлії Дащук на ім'я Ніна. Жінка була переселенкою з Холмщини. Разом із родиною вона покинула село Сагринь, яке згодом було повністю зруйноване, і оселилася в Жидичині.

"У бабусі залишилося 150 квадратних метрів житла та три гектари землі. Вони переїхали сюди і оселилися. Це село Жидичин. Раніше його називали поселенням Липовець або колонією Липовець," - поділилася Юлія.

Примітно, що в хаті й досі зберігаються родинні речі. Зокрема, велика шафа, яку бабусі передали як придане від її матері перед весіллям.

Важливою характеристикою цього будинку є унікальна технологія його зведення. Під час проведення реставраційних робіт родина видалила стару штукатурку і виявила на стінах чітко виражені елементи колосся.

З'ясувалося, що будинок був зведений за методом валькованих стін: для цього застосовували подовжену житню солому та глину. З цієї суміші виготовляли особливі валики, які розміщували в стіні у формі "ялинки".

На думку архітектора Тараса Пахолюка, ця технологія застосовувалася більше ста років тому.

"На спеціальних столах робили такі валики і вже ці валики вкладали так званою ялинкою, щоб формувати щеплення між самими конструкціями. І також, щоб до них добре кріпилася штукатурка".

У розповіді підкреслюється, що стіни цього будинку мають значну товщину — понад 60 сантиметрів. Як зазначила господиня, така конструкція забезпечує комфортну прохолоду влітку, а взимку дозволяє економити енергію для обігріву.

Родина вважає, що подібні традиційні технології можуть бути цікавими й для сучасної України, зокрема під час відбудови.

Юлія пояснила, що поштовхом до відновлення будинку стала не лише його архітектурна цінність, оскільки після смерті бабусі хата поступово почала руйнуватися.

У 2022 році, коли сім'я прибула, вони виявили, що штукатурка на стінах почала відпадати. Після її демонтажу з'явилися старовинні елементи конструкції та декоративні візерунки.

"Ми не можемо дозволити собі знищити це. Нам слід передати його наступним," - зазначає Юлія Дащук.

Вона розповіла, що процес відновлення будинку став справжнім об'єднуючим проектом для всієї родини.

Цей простір перетворився на центр, що об'єднав нашу родину. Дехто займається упорядкуванням території, інші — загальним керівництвом, а хтось відповідає за маркетинг. Проте всіх нас єднає спільна пам'ять.

Новий простір отримав назву "Долівка" — це місце, де відроджується локальна культура в стародавньому Жидичині.

Долівка, або глиняна підлога, є важливою складовою традиційної української хатини-мазанки. Проектувальники зазначають, що ця підлога виконувала роль мовчазного свідка сімейного життя — від перших кроків малюків до урочистих моментів, таких як весілля та інші знакові події.

Родина успішно завершила менторську програму в рамках швейцарсько-українського проекту "Згуртованість та регіональний розвиток", що дало їй можливість підготувати грантову заявку. У цьому році проект був підтриманий фінансуванням.

Зазначається, що до кінця жовтня тут планують провести реставраційні роботи, попрацювати з ремісниками та організувати майстер-класи. У будинку хочуть максимально зберегти автентичний інтер'єр. Зокрема, планують відновити старі дерев'яні вікна замість встановлених пластикових.

Місце знаходиться приблизно в трьох кілометрах від Жидичинського монастиря. Неподалік розташований ставок і зелена зона.

"Хочеться дати всій молоді такий посил: якщо у вас є старенькі бабуся чи дідусь або у вашому селі є старші люди - запитуйте, розпитуйте їх. Вони з превеликим задоволенням будуть ділитися історією", - розповіла Юлія.

Попит на старі хати

Раніше УНІАН повідомляв, що родина переселенців із прикордонного району Чернігівської області купила за 40 тис. грн стару дерев'яну хату у глухому поліському селі. Вже майже два роки вона облаштовує там господарство. У хаті немає особливого ремонту, однак є всі зручності, зокрема, ванна з бойлером. Також заготовлені дрова. Переселенці мають повноцінне господарство: тримають курей і кіз, вирощують городину та ягоди.

Також ми згадували, що подружжя придбало будинок у Київській області, який за кілька років вдалося відновити настільки, що вони вирішили повністю переїхати туди на постійне проживання. За старий газифікований будинок з 60 сотками ділянки пара заплатила $4 тисячі. Будівля потребувала серйозного ремонту, а дворик довелося впорядковувати практично з нуля. У будинку замінили дах, вікна та двері, утеплили фасад і провели внутрішні роботи. Основний етап ремонту тривав кілька років, але родина і досі продовжує вносити зміни в інтер'єр та облаштовувати територію довкола.

Вас також можуть зацікавити новини: