(ВІДЕО) "Під час війни я усвідомив, як важливо цінувати кожну мить нашого існування," - розповідає прикордонник Назар.

Йому всього 24 роки. Незважаючи на свій молодий вік, цей офіцер уже встиг взяти участь у важких боях на Луганському та Вовчанському напрямках. Крім того, він проходив службу на кордоні з Росією в Чернігівській області.

"У моїй родині я перший, хто вирішив стати прикордонником. Мої близькі лише виконували строкову службу, а я відчув справжнє покликання до цієї професії. Найважливіше для мене в цій службі – це відчуття, що ти завжди на своєму місці", – ділиться Назар.

Його військова кар'єра стартувала в 2019 році, коли він вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України. Під час навчання він виявляв відмінні успіхи, захоплювався музикою та знаходив справжніх друзів. Проте спокійний ритм навчання кардинально змінився після 24 лютого 2022 року, коли почалися нові виклики.

"Я родом зі Старокостянтинова, що на Хмельниччині. Пам'ятаю той ранок, коли наді мною пролітали російські ракети, що йшли на ураження мого рідного міста. У той же час моя мама і сестра були в Одесі, де також лунали вибухи. Саме тоді я зрозумів, що моє життя буде пов'язане зі службою", - згадує він.

Після завершення навчання Назар вирішив стати бойовим командиром. Він служив у 15-му мобільному прикордонному загоні, виконуючи завдання в Луганській області, поблизу села Сватове. Позиції прикордонників зазнавали постійних атак, проте бійці Держприкордонслужби надійно захищали свої рубежі.

"Ворог невпинно намагався порушити нашу оборонну лінію. Окупаційні сили не шкодували жодного виду озброєння – від мінометів і ударних безпілотників до артилерії і авіабомб. Здавалося, що жоден сантиметр землі не залишився неушкодженим від ворожих снарядів. Особливо запам'яталася евакуація тіла загиблого товариша: у ті пів години ми були на межі смерті. Але нам вдалося виконати завдання", - згадує Назар.

Незважаючи на постійний тиск з боку противника, підрозділ офіцера здійснював ефективні контрнаступальні операції. Зокрема, їм вдалося звільнити частину важливого лісового масиву, який супротивник використовував для свого просування. Атака завершилася без жодних втрат серед прикордонних військ.

Після запеклих битв підрозділ змінив своє місце розташування на Вовчанський напрямок. Тут він спільно з товаришами по службі забезпечував протиповітряну оборону. Під його командуванням було знищено кілька "великих крил" - розвідувальних безпілотників ворога, а також десятки "шахедів".

"На війні кожна мить набуває особливого значення. Згадую, як у Вовчанську вперше випав сніг. Це було важко для військових: позиції стали більш помітними, а коли сніг починав танути, траншеї заповнювалися водою. Але, незважаючи на все це, ми раділи, як діти, цій зимовій казці... навіть під звуки снарядів та КАБів над головою", - ділиться своїми спогадами він.

Після завершення фронтових дій Назар продовжив свою службу в Одеському прикордонному загоні, де в даний момент займається забезпеченням протиповітряної оборони міста.