Від концепцій та регуляцій до реальних інструментів - міністр економіки про екологічні пріоритети на 2026 рік.

Міністр економічного розвитку, екології та аграрної сфери Олексій Соболев дав коментар агентству "Інтерфакс-Україна" стосовно питань екологічної політики.

-- Проблема відходів була гострою ще до війни. Якими бачите шляхи її вирішення та механізми залучення інвестицій у цей сектор?

Проблема з відходами є одним з найсерйозніших екологічно-економічних викликів. Щорічно в Україні утворюється понад 460 мільйонів тонн відходів: 85% з них походять з видобувної промисловості, а ще 11% - з переробної. Однак найбільш відчутною для населення та місцевих громад є проблема побутових відходів, які становлять понад 10 мільйонів тонн щорічно. На жаль, ми переробляємо лише близько 8-10% з цієї кількості. Уся решта потрапляє на сміттєзвалища, що означає, що ми фактично заважаємо реалізації економічних можливостей, замість того, щоб перетворювати відходи на цінні ресурси.

Є і дуже практична причина, чому інфраструктура роками не оновлювалася: середній тариф на управління побутовими відходами -- близько 719 грн/тонна (а це близько 55 грн з однієї людини на місяць), і він не покриває реальні витрати на збирання, перевезення, оброблення, а також на закриття і рекультивацію місць видалення відходів. Без економіки -- немає модернізації.

Отже, ми створюємо систему, що базується на ієрархії утилізації відходів, де захоронення виступає лише як останній засіб. Це і є основа нашої нової політики: перехід від "захоронення" до "відновлення", від "відходів" до "ресурсу".

Після затвердження Національного плану з управління відходами, який діятиме до 2033 року, одним із наших ключових завдань є регіональне планування та створення зрозумілої й ефективної моделі для місцевих громад. Області повинні визначити кластери – тобто групи сусідніх громад, які будуть використовувати спільну систему управління відходами, узгоджену інфраструктуру та обслуговуватись регіональним полігоном. Перший етап у цьому процесі полягає в розробці регіональних планів: на сьогодні Міністерство економіки затвердило 10 таких планів для Херсонської, Рівненської, Закарпатської, Житомирської, Дніпропетровської, Запорізької, Львівської, Кіровоградської, Полтавської та Чернігівської областей.

Далі ми маємо перейти від стихійних полігонів до інтегрованої інфраструктури -- сучасних кластерних комплексів. Один об'єкт вартістю близько 34 млн євро може обслуговувати до 300 тис. мешканців і переробляти до 400 тис. куб. м відходів на рік. Ми вже працюємо з областями над визначенням таких кластерів і залученням донорського та приватного фінансування, зокрема через публічно-приватне партнерство.

Окрема важлива частина -- упаковка, яка складає близько 30% побутових відходів. Тут ключовим елементом системи стане розширена відповідальність виробника (РВВ): це інструмент, який зменшує навантаження на місцеві бюджети і робить переробку реально працюючим бізнесом. Ми вже підписали меморандум з ключовими учасниками ринку для запуску експериментального проєкту РВВ.

І ще один великий виклик, який додала війна, -- відходи руйнувань: їхні обсяги вже співставні з річним утворенням побутових і оцінюються на рівні 10-12 млн тонн. Тут потрібні окремі рішення -- сортування, підготовка до повторного використання, рециклінг і безпечне видалення -- і значні інвестиції в інфраструктуру та планування на регіональному рівні.

В цілому, процес відновлення після війни повинен бути зосереджений не на збільшенні кількості полігонів, а на створенні системи, в якій відходи не розглядаються як проблема, а перетворюються на ресурс, що сприяє економічному відновленню.

Каховське водосховище не існує вже протягом 2,5 років, а також було зруйновано кілька менших водних об'єктів. Яка позиція Міністерства економіки стосовно їх відновлення після закінчення війни?

Знищення Каховського водосховища є складним викликом, що охоплює екологічні, соціальні, економічні та безпекові аспекти. Це не лише руйнування гідротехнічної споруди, а й втрата ключового компонента водного, аграрного та енергетичного секторів південної України.

Наша мета полягає в забезпеченні водної безпеки і стійкості продовольчих ресурсів, при цьому враховуючи екологічні цілі водного господарства та принципи сталого розвитку. Тому ми досліджуємо не лише можливості відновлення, а й впроваджуємо нову модель використання води на півдні України, яка буде краще адаптована до кліматичних змін та реальних потреб даного регіону.

Наразі опрацьовуються механізми відновлення та розвитку територій і водних об'єктів, які постраждали внаслідок руйнування греблі Каховської ГЕС, шляхом проведення наукових досліджень завданої шкоди та визначення шляхів їх відновлення. Урядом спільно з НАН України ініційовано проведення пріоритетної науково-технічної розробки "Вплив руйнування Каховської ГЕС та знищення Каховського водосховища на водогосподарський баланс басейну Дніпра". На конкурсній основі визначено консорціум провідних наукових установ, до складу якого входять Український гідрометеорологічний інститут ДСНС України та НАН України, Інститут геологічних наук НАН України, Інститут гідробіології НАН України, Інститут економіки та прогнозування НАН України та Інститут водних проблем і меліорації НААН України.

Згідно з оцінками, прямі економічні втрати від руйнувань складають приблизно $2,79 млрд, тоді як загальні втрати перевищують $11 млрд. Уряд реалізує заходи для компенсації наслідків: розпочато будівництво водопровідних систем у Дніпропетровській та Миколаївській областях. Ці ініціативи мають на меті відновлення доступу до води, створення сприятливих умов для аграрного сектору та стабілізацію водопостачання в південних регіонах України.

При цьому питання повноцінного відновлення Каховської ГЕС суттєво ускладнюється безпековими факторами. російська федерація тимчасово окупувала лівобережжя Дніпра, що унеможливлює проведення масштабних інженерних робіт і залучення довгострокових інвестицій. За таких умов реалізація проєктів з відбудови гідротехнічних споруд або створення нових капіталомістких об'єктів не може розглядатися до відновлення контролю України над усією прилеглою територією та забезпечення належного рівня безпеки.

Який обсяг нелегальних вирубок лісу спостерігається в Україні та які наслідки вони мають? Які засоби боротьби з цим явищем, на вашу думку, є найбільш ефективними?

У лісовій галузі нашими головними завданнями є протидія незаконній вирубці лісів та впровадження цифрових технологій для контролю. Однак, ми також прагнемо створити сприятливі умови для відновлення всього виробничого циклу деревообробної промисловості в Україні.

Сьогодні українські деревообробні підприємства завантажені менш ніж наполовину. Основна причина -- дефіцит сировини, спричинений надмірною зарегульованістю: застарілими санітарними правилами, неефективністю окремих екологічних процедур і часто невиправданими обмеженнями на господарську діяльність у лісах. При цьому обсяги легальних рубок в Україні в рази нижчі, ніж у більшості європейських країн, тоді як значна частина лісів старіє і втрачає ресурсну цінність.

Необхідно розробити збалансоване рішення, яке сприятиме зростанню обсягів легальних заготівель, одночасно забезпечуючи дотримання екологічних зобов'язань, зокрема реалізацію Регламенту ЄС EUDR. Ліс є стратегічним, відновлювальним ресурсом, який повинен служити економічним інтересам країни, створюючи додану вартість в Україні, а не лише виступати сировиною для зовнішнього ринку.

Для цього розробляється спільний план дій з учасниками ринку, науковцями, депутатами та бізнесом. Він міститиме короткострокові кроки для збільшення легальної заготівлі деревини та довгострокові стратегічні рішення з урахуванням впливу на довкілля й інтеграції в ринки ЄС.

Паралельно ми посилюємо контроль і прозорість у лісовому господарстві.

Протягом дев'яти місяців 2025 року зафіксовано 3,1 тисячі випадків незаконної вирубки лісу, що в сумі становить 30 тисяч кубічних метрів деревини на загальну вартість 697 мільйонів гривень. Щоб протистояти цій проблемі, функціонує понад 600 рейдових груп, реалізується електронна система обліку деревини, впроваджено GPS-моніторинг спеціальної техніки, а також електронні квитки на лісозаготівлі. Додатково, для забезпечення прозорості, здійснюється фотофіксація і надано відкритий доступ до інформації через сервіси lk.ukrforest.com та open.ukrforest.com.

Хочу звернути увагу на те, що найбільш серйозні випадки незаконних вирубок спостерігаються в лісових масивах, де відсутні користувачі. Яскравим прикладом є Селянський ліс у Рівненській області, який лише в минулому році був переданий ОВА до ДП "Ліси України". Під час проведення інвентаризації було виявлено понад пів мільярда пнів. Збитки внаслідок цих дій є величезними і не можуть бути порівняні з ситуацією у лісових фондах ДП "Ліси України".

Розробляється рішення щодо впровадження комплексного цифрового моніторингу лісозаготівельних процесів. Крім того, передбачено оновлення матеріально-технічної інфраструктури та забезпечення захисту працівників лісової охорони.

Які основні зміни принесе реформа ДП "Ліси України" у сферах управління, прозорості, контролю та монетизації лісових ресурсів? Які конкретні результати ви сподіваєтеся побачити до 2026 року?

ДП "Ліси України" завершує 2025 рік із рекордними відрахуваннями до держбюджету - понад 15 млрд грн. Підприємство отримало понад 8 млрд грн прибутку та інвестувало 2 млрд грн у розвиток. Лісова галузь була прибутковою і до реформи, але внаслідок відсутності централізованого управління та контролю, непрозорих закупівель і системи реалізації кошти до бюджету не доходили. Сьогодні ми говоримо про монетизацію лісу як економічного ресурсу, і ця монетизація може бути збільшена через інвестиції, прозорість та посилення системи контролю.

Державне підприємство "Ліси України" в цьому році вклало понад 2 мільярди гривень у відновлення і розвиток. Існує реальна можливість збільшити цю суму до 3 мільярдів гривень. Для порівняння, до початку реформ інвестиції становили лише близько 200 мільйонів гривень. Цього року на підприємстві було сформовано наглядову раду, ініційовано ряд аудитів, а також створено додаткові незалежні механізми контролю, зокрема комплаєнс і управління ризиками, що охоплюють всі процеси, включаючи кадрові призначення. Більше того, покращено прозорість системи реалізації продукції - тепер у відкритому доступі доступна детальна інформація про кожну укладену біржову угоду підприємства.

Ми вже вжили заходів для реалізації повного відкриття інформації про покупців: ринок тепер зможе бачити, хто здійснює закупівлі деревини, які обсяги реалізуються за різними видами деревини, а також буде доступна інформація про недоброчесних учасників та тих, хто не виконує свої зобов'язання. Крім того, ми уклали угоду з біржами, яка набере чинності з січня 2026 року і буде застосована під час торгів у другому кварталі 2026 року. Цей протокол спрямований на покращення біржової торгівлі і вводить систему рейтингування доброчесності учасників. Ті, хто постійно порушує правила або проявляє недоброчесність, будуть зобов'язані надавати більші фінансові гарантії для покриття ризиків, пов'язаних з невиконанням контрактів. У рамках експерименту також буде введено заборону на участь у торгах для недоброчесних учасників на три місяці, зокрема для тих, хто фактично виконує менше 30% своїх зобов'язань за контрактами, отриманими на біржі. Цей механізм буде поступово вдосконалюватися.

Проте існують ще невирішені питання: важливо завершити цифровізацію системи контролю за переміщенням деревини, щоб зменшити ризики зловживань та нелегального ринку. Крім того, критично важливо наростити обсяги заготівлі, оскільки ринок готовий споживати значно більші обсяги деревини. Це також є наслідком реформ -- бізнес у часи війни інвестує в розширення виробництва, оскільки з'явився відкритий конкурентний доступ до сировини. Відбулися численні зустрічі з представниками деревообробної галузі, які вважають, що потенціал ресурсів може бути більшим, ціни нижчими, а система розподілу продукції повинна в першу чергу задовольняти потреби виробників. Щодо збільшення заготівлі, Уряд затвердив зміни в нормативній базі, і лісівники сподіваються продемонструвати результати вже за підсумками першого кварталу.

Окремий напрям роботи на наступний рік -- збільшення кількості лісів в управлінні підприємства, зокрема за рахунок передачі "непрофільних" лісів від Міноборони. Також ми працюємо з Фондом державного майна України, щоб передати в управління ДП лісові підприємства, які наразі обробляються неефективно. Важливо, що ми продовжимо роботу, щоб оновлені правила біржової торгівлі та вимоги доброчесності були обов'язковими не лише для ДП "Ліси України", а й для всіх лісокористувачів -- включно з комунальними та іншими формами власності, де здійснюється лісокористування.

Варто зазначити, що ДП "Ліси України" -- це не все лісове господарство. Є військові лісгоспи, комунальні, є самозаліснені ділянки. Всі лісокористувачі мають або працювати за єдиними прозорими правилами, або бути передані в управління держави -- це одне зі стратегічних завдань. І при цьому за економікою не має загубитись екологічна складова: не може зупинятися процес розширення природно-заповідного фонду, особлива увага має бути до захисту природних лісів.

Які основні рішення були прийняті стосовно управління водними ресурсами, зокрема у сфері питного водопостачання, промислового використання та зрошення? Які стратегії планує впровадити держава для досягнення балансу між потребами сільського господарства, промисловості та екологічними вимогами?

Україна сьогодні відчуває подвійний тиск -- води стає менше, а її якість погіршується. Від доступу до води залежить промисловість, агросектор і розвиток громад, тому ефективне управління її кількістю має бути одним із ключових інструментів державної політики. Бізнесу важливо розуміти, де є доступ до води, щоб планувати розміщення виробництв і знижувати ризики дефіциту.

З поверхневих джерел було використано 4 мільярди 74 мільйони кубічних метрів води, що є вдвічі менше, ніж у попередні роки. Розподіл споживання виглядає наступним чином: 70,5% йде на промисловість, 22,1% - на житлово-комунальні потреби, 4,2% - на зрошення, а 3,2% - на інші потреби. У останні роки споживання води в промисловому секторі зменшилося в 1,9 рази, у ЖКГ - в 1,5 рази, а обсяги зрошення скоротилися більш ніж у десять разів. Це пов'язано з збройною агресією росії проти України, зокрема з руйнуванням Каховської ГЕС, яка забезпечувала водою та іригаційними потребами південні регіони.

Мета наших змін -- побудувати систему, де кожен кубометр води обліковується, а рішення ухвалюються на основі реальних даних, а не припущень -- як основа сучасної, прозорої та збалансованої водної політики.

На сьогоднішній день оновлено державний водний кадастр, що фіксує інформацію про поверхневі води – ключовий інструмент для ефективного управління водними ресурсами. У цьому році було реалізовано значний проект цифровізації: оцифровано більше 80 тисяч водних об'єктів, включаючи 60 тисяч водойм і 19 тисяч річок.

Фактично створюється система обліку водних ресурсів. Отримані дані мають ключове значення для спеціального водокористування, управління земельними ресурсами, стратегічного та регіонального планування, а також для підготовки планів просторового розвитку громад, розвитку рибного господарства та управління ризиками затоплення.

Цього року Україна стала учасником Конвенції ООН з морського права та підписала Угоду, що сприяє збереженню морського біорізноманіття поза межами національної юрисдикції. Це зміцнює нашу роль у міжнародній водній політиці та відкриває нові можливості для співпраці з партнерами в питаннях моніторингу, дослідження та відновлення морських природних ресурсів.

Також Україна продовжує виконувати зобов'язання за Бухарестською конвенцією про захист Чорного моря від забруднення: у жовтні на засіданні Чорноморської комісії було заблоковано передачу головування російській федерації та підтверджено продовження роботи Секретаріату -- важливе рішення для стабільності міжнародної співпраці в охороні Чорного моря.

Уряд України вже офіційно схвалив Операційний план для впровадження Водної стратегії до 2050 року на період 2025-2027 років. Це створює ясну основу для узгодження політики, спрямованої на захист поверхневих, підземних і морських вод, забезпечення водної безпеки та зменшення ризиків за допомогою інтегрованого управління водними ресурсами.

Одночасно вдосконалюємо механізм видачі дозволів на спеціальне використання водних ресурсів. Ми впроваджуємо принцип екстериторіальності, що дозволить розподілити обробку заяв між підрозділами Держводагентства залежно від їхнього навантаження. Це дозволить скоротити терміни розгляду, зменшити ризики корупції та підвищити загальну ефективність процесу. Крім того, заявники зможуть у режимі онлайн слідкувати за статусом своїх заяв у реальному часі, що забезпечить більшу прозорість і зручність.

Продовжуємо євроінтеграційний водний трек: вводимо чіткі правила захисту вод через регуляторні та економічні інструменти -- дозволи, плату за забір і забруднення, принцип "забруднювач платить". Окремий пріоритет -- ефективніше використання обмежених водних ресурсів через підходи циркулярної економіки та стимули для інновацій в агросекторі й промисловості.

Для охорони екосистем та збереження біорізноманіття ми розробляємо стратегії управління посухами та екологічним стоком. У випадку нестачі води в першу чергу задовольняються потреби людей і навколишнього середовища.

Сформулюйте основні напрямки діяльності Міністерства екології на найближчий рік.

У 2026 році пріоритети Міністерства в галузі екології зосереджені на переході від стратегій і норм до практичних інструментів, які одночасно підсилюють євроінтеграцію, відкривають доступ до фінансування та дають вимірюваний ефект для довкілля і економіки.

Основним пріоритетом є реформа системи державного екологічного контролю, яка повинна бути спрямована на профілактику, а не лише на покарання. Наразі ми тестуємо пункти екологічного контролю в шести регіонах: Черкаській, Полтавській, Житомирській, Рівненській, Одеській та Миколаївській областях. Це є частиною урядової Стратегії реформування екологічного контролю до 2029 року, яка ґрунтується на європейських стандартах і акцентує увагу на швидкості реагування, цифровізації процесів, прозорості фіксації порушень, а також залученні громадськості через платформи, такі як "ЕкоЗагроза". Після завершення пілотного проекту, який триватиме шість місяців, ми розробимо рішення для подальшого впровадження по всій країні, а також новий законопроект щодо державного екологічного контролю.

Другорядним пріоритетом є адаптація європейських практик у галузі профілактики промислового забруднення. Закон "Про інтегроване запобігання та контроль забруднення з боку промисловості" став основою для переходу нашої промисловості до стандартів ЄС, зосереджуючи увагу на використанні найкращих доступних технологій та управлінських методик. Більшість підзаконних актів вже розроблено та затверджено, а також створено інформаційну систему для видачі інтегрованих екологічних дозволів на платформі "ЕкоСистема". Це дозволяє прискорити процес відновлення підприємств, враховуючи при цьому сучасні екологічні вимоги.

Третій пріоритет -- відходи і запуск економіки перероблення. У 2026 році Міністерство планує запровадження експериментального проєкту із впровадження системи розширеної відповідальності виробника упаковки. Це дозволить протестувати модель майбутньої національної системи РВВ, залучити приватні інвестиції, зменшити навантаження на громади, створити робочі місця у сфері перероблення та наблизити Україну до європейських стандартів. Паралельно готуємо законодавчі ініціативи щодо одноразового пластику, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспорту знятого з обліку, шин і мастил -- ці кроки прямо пов'язані з впровадженням принципу РВВ і є частиною євроінтеграційних зобов'язань у межах розділу 27 "Довкілля та клімат". Окремо працюємо над залученням партнерів для розбудови цифрової інформаційної системи управління відходами, щоб забезпечити облік і контроль усіх потоків.

Четвертий пріоритет -- розвиток природно-заповідного фонду та збереження біорізноманіття, з фокусом на точкові рішення там, де рівень заповідності критично низький. Один із таких кейсів -- створення національного природного парку "Чорний ліс" у Кіровоградській області, яка єдина в Україні не має жодного заповідника чи національного парку і має один із найнижчих показників заповідності -- 4,04%. Уже проведені консультації з громадськістю та науковцями, погоджені територія і межі з ДП "Ліси України" (12 тис. 854,9 га), є погодження з обласною військовою адміністрацією та розпочата підготовка матеріалів до проєкту указу президента.

Паралельно розробляється системна основа для охорони навколишнього середовища на національному рівні — Стратегія збереження біологічного різноманіття України до 2035 року разом з відповідним операційним планом. Ці документи вже готові та представлені для громадського обговорення, вони визначають 23 стратегічні цілі, узгоджені з Куньмінсько-Монреальською глобальною рамкою. У них закладено концепцію управління природними ресурсами як економічним активом. Це також створює можливості для залучення міжнародних фінансових ресурсів (від ЄС, Світового банку, GEF, GCF) і є невід'ємною частиною євроінтеграційного процесу.

Окремий великий блок міністерства 2026 року -- кліматична політика як інструменти, гроші та інвестиції. Наші пріоритети на найближчі 12 місяців: просування закону про СТВ для створення реального ринку квот і прозорих правил, що підсилюють конкурентність української продукції в ЄС у контексті CBAM; впровадження зеленої таксономії як єдиної мови з європейськими інвесторами щодо того, які проєкти є "зеленими"; фіналізація державної Стратегії кліматичної адаптації для захисту громад і бізнесу від наслідків змін клімату; а також запуск пілотного проєкту за статтею 6 Паризької угоди як практичного механізму залучення іноземних інвестицій під конкретні екологічні ініціативи підприємств, коли кошти заходять в обмін на підтверджене скорочення викидів.