Вибір Василя Полевика може бути сформульований по-іншому як "Рішення Василя Полевика".

Прикордоння завжди дає вибір - хитавицю: на ту чи іншу сторону.

У селі Займище, що на Сновщині, з'явилися на світ Іван Євсєєнко та Василь Полевик. Один із них обрав шлях російської культури, тоді як інший віддав перевагу українській. Одне й те саме село, одне коріння, але різні шляхи.

Іван Євсєєнко завербувався в окуповану східну Пруссію і все, втрачений для українства: московський Літературний інститут, робота у воронезькому журналі "Подьем", де він довго був головним редактором. Хоча Вороніжчина - наша етнічно земля, але українство до російського письменника не пробилося. Натомість він зрозумів натуру росіян, скажімо, у повісті "Большая пьянка".

Його земляк Василь Полевик став визначною постаттю української фольклористики. На жаль, його життя було сповнене труднощів: мати померла перед початком німецько-радянської війни, а батька вбили німці на початку конфлікту. Василь сам пережив важкі часи, працюючи остарбайтером у Німеччині. Проте він зміг отримати освіту і обійти близько тисячі українських сіл та хуторів, здебільшого в Чернігівській області, де записав і обробив понад чотири з половиною тисячі пісень. Він став першим директором Чернігівського музичного училища, заснованого на честь Левка Ревуцького, і керував хоровими колективами в Іванівці, Тур'ї, Займищі та Сновську. Василь знайшов вічний спочинок у своєму рідному селі.

Сьогодні Василю Полевику 100 років.

Василь ЧЕПУРНИЙ

Коллаж ЧеLine