Російські війська активізувалися в Чернігівській області: які умови життя в прикордонних громадах та чи існує ризик військового наступу.

Російські окупанти тероризують прикордоння на півночі країни. FPV-дрони, міномети, некеровані авіаракети, ствольна артилерія, гранатомет та скиди з БпЛА, в тому числі й із запалювальною сумішшю -- по цивільному населенню окупанти бʼють з усіх видів зброї. Там цілеспрямовано та точково палять хати, навіть у тих селах, де вже немає людей. Минулої ночі росіяни скинули вибухівку на хату у селі Янжулівка, що межує з Росією.

Цю інформацію повідомляє журналістка ТСН Валентина Доброта.

В Клочкові до цього часу олійні гарбузи ніхто не вирощував. Все змінилося, коли в село переїхав фермер Роман Самойленко. Він вирішив зайнятися справою, яку добре знає.

Раніше Роман Самойленко керував фермерським господарством у Янжулівці, але сьогодні це село існує тільки на мапах. За ним розташована Росія. Пан Роман став останнім, хто покинув Янжулівку, але продовжував обробляти поля поблизу кордону. Згодом російські військові почали переслідувати фермерів.

"По стаду був приліт з мінометів, частину корів повбивало. Це не лише у мене, у інших теж", -- каже він.

Решту корів пан Роман змушений був продати, бо на новому місці нема де утримувати ферму. А от минулорічний урожай вивезти не встиг.

У пана Романа у Янжулівці було тисяча сто гектарів землі. На новому місці всього -- тридцять. Але, каже, над головою не висять дрони

Між Семенівкою, яка є центром громади, до складу якої входить також Янжулівка, та російським кордоном життя зупинилося. Всі села знищені вогнем. У Янжулівці згоріла стара школа, якій було понад сто років. У Хотіївці, що розташована трохи далі від кордону, російські війська навмисно скинули дрон на тракториста, який працював на полі.

"Я думаю що вони випалюють всі приміщення де можна жити чи перебувати чи ховатися, щоб взагалі нічого не було, як випалена земля. Тому цілеспрямовано спалюють все, що горить, для того, щоб люди покинули цю територію, це такий терор місцевого населення цивільного", -- каже голова Семенівської громади Сергій Деденко.

У північних районах Чернігівщини до початку війни спостерігалася дуже низька щільність населення. Нині ж, навіть у Семенівці, де мешкає приблизно 5 тисяч людей, вулиці виглядають пустими.

Пані Юлія зазначає, що її тримають у Семенівці виключно обов'язки на роботі. Вона зайнята на метеостанції, що знаходиться у полі на околицях міста. Тут немає жодного будинку, де б залишилися цілі вікна. Повсюдно можна побачити оголошення про оренду, але охочих немає. З трьох кафе, що розташовані в центрі, лише одне функціонує.

Семенівку нині обстрілюють переважно дронами. Пані Віра згадує, як вона стала свідком останнього скиду вибухівки по припаркованних авто у центрі міста посеред білого дня.

"Зовсім низько летів як ворон, як птах, а потім шандарах звісно. Всі відразу розбіглися, страшно. Після того випадку народу взагалі у центрі у нас нема. Звісно страшно, війна є війна", -- каже вона.

Ситуація в сусідній Сумщині, зізнаються місцеві, -- не додає їм оптимізму. Хоча обстрілюють тут значно менше, аніж на Сумщині.

"Посилення протиповітряної складової на даний час є найактуальніше для Сил оборони. Слід зауважити що це сотні кілометрів кордону і ворог постійно міняє тактику, міняє висоту, маршрути руху вони створюють на кшталт скупчення дронів, щоб не можна було зупинити цю дронів постійно ми боремося з повітряною складовою", -- каже речник ОК "Північ" Вадим Мисник.

Військові стверджують, що на іншому боці кордону не спостерігається значного угруповання, здатного на наступ у північній частині Чернігівщини. Хоча російські сили продовжують зміцнювати свої позиції та мінувати території. У той же час фермер Роман Самойленко залишив частину своєї техніки ближче до своїх угідь у Янжулівці, сподіваючись, що колись знову зможе обробляти власні поля.