Путін оголосив про підготовку до "масштабної атаки" - які наслідки це матиме для Покровська, Костянтинівки та Куп'янська?

За інформацією американського телеканалу CNN, російська армія готується до значного посилення літнього наступу. Очікується, що це відбудеться "протягом кількох днів або тижнів" і може включати залучення до 160 тисяч нових військовослужбовців, які наразі зосереджуються поблизу лінії фронту. Згідно з повідомленнями видання, агресор має намір спробувати відрізати українські угруповання у трьох стратегічно важливих містах України: Покровську, Костянтинівці та Куп'янську. Яка ситуація на кожному з цих напрямів, які стратегічні пріоритети літньої кампанії РФ? Як Путін використає потенційне "50-денне вікно" від Трампа? Як стабілізувати лінію фронту та змусити російського диктора сісти за стіл переговорів - пояснювали експерти.

Згідно з даними видання Axios, 3 липня під час телефонної бесіди Путін повідомив Трампу про підготовку до "значного наступу", який планувався на найближчі 60 днів. Ця заява стала свідченням того, що російський президент не має наміру зменшувати напруженість у конфлікті в Україні. Навпаки, вона чітко демонструє його намір посилити військові дії. Axios вважає, що саме це повідомлення Путіна стало важливим фактором, який спонукав Дональда Трампа змінити свою риторику щодо Росії. Очевидно, нова інформація змусила його переосмислити свої попередні погляди.

У публікації Axios описується зміст заяви президента Росії: "Путін зазначив, що протягом наступних 60 днів він відновить зусилля для окупації території аж до адміністративних меж українських регіонів, де Росія має значний плацдарм... Очевидно, йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області України". Це свідчить про амбітні територіальні плани Кремля. Реакція Трампа на почуте була миттєвою та показовою. Невдовзі після розмови з Путіним він передав президенту Франції Еммануелю Макрону своє враження: "Він хоче забрати все", - цитує Трампа видання. Пєсков зазначив, що під час згаданої розмови президент Путін знову підтвердив зацікавленість Росії у досягненні своїх цілей у ході "спеціальної операції", переважно використовуючи політико-дипломатичні засоби. Однак, за словами Пєскова, доки досягнення цих цілей дипломатичним шляхом залишається неможливим, Росія продовжуватиме військові дії.

Експерт Кейр Джайлз з Королівського інституту міжнародних відносин вважає, що термін у 50 днів, запропонований президентом США Дональдом Трампом для російського лідера, надає Росії достатньо можливостей для розробки власної альтернативної стратегії. Це може дозволити їй знову обіграти Вашингтон через дипломатичні маневри, які Трамп, ймовірно, буде готовий прийняти.

Сергій Галушко, який очолює оборонні програми "Українського інституту майбутнього", у коментарі для ТСН.ua зазначив, що стратегічні наміри та дії противника залишаються незмінними. Агресор продовжує реалізовувати наступальні операції в рамках літнього етапу кампанії. Основна мета цього етапу — захоплення якомога більшої площі території, знищення українських військових підрозділів та просування вглиб території. Зокрема, ворог має намір повністю підпорядкувати собі Донецьку та Луганську області, а також окремі райони Херсонської та Запорізької областей.

Крім того, як пояснює фахівець, агресор прагне встановити "буферну зону" в районах Харківської, Дніпропетровської, Сумської та, можливо, Чернігівської областей. Сергій Галушко підкреслює, що українська експертна спільнота звертає увагу на те, що заяви медіа про формування нової групи військ ЗС РФ, яка налічує 160 тисяч особового складу, потребують додаткової перевірки. Дійсно, російські підкріплення на фронті прибувають регулярно, супроводжуючись створенням нових військових частин і з'єднань з боку противника. Проте існують вагомі підстави вважати, що РФ має обмежені можливості для значного нарощування або створення нових наступальних угруповань у такі стислий термін.

За словами Сергія Галушко, на даний момент питання про припинення вогню з боку Росії не піднімається. Російська сторона стверджує, що її "спеціальна військова операція" проводиться згідно з раніше затвердженими планами, а її активність у дипломатичному та інформаційному полях є своєрідною формою "гібридної війни", метою якої є виграти час для досягнення як військових, так і політичних цілей. Загалом ситуація для Збройних сил України залишається непростою. Противник має певну ініціативу на тактичному рівні, що дозволяє йому просуватися на окремих напрямках української території. Водночас, обмежені військові можливості РФ для досягнення успіху на полі бою змушують її керівництво шукати нові способи впливу на ситуацію, зокрема, активізуючи повітряні атаки.

Ситуація на Покровському напрямку залишається однією з найскладніших та найактивніших на всій лінії фронту. Російські окупаційні сили зосередили значні контингенти на цьому напрямку, і, за інформацією українських офіційних джерел, кількість ворога в цьому секторі перевищує 100 тисяч осіб. Противник активно використовує авіацію та техніку, що свідчить про те, що основні бої за місто вже почалися або знаходяться на стадії інтенсивних дій. Як зазначив представник оперативно-стратегічного угруповання "Хортиця" Віктор Трегубов, у цьому регіоні частково дотримується режим тиші, оскільки триває операція з ліквідації та витіснення ворога. За його словами, у противника є плани обійти Покровсько-Мирноградську агломерацію зі сходу, одночасно активізуючи атаки на заході, де раніше зазнали значних втрат. Незважаючи на великі втрати, окупаційні сили продовжують наступальні дії, що свідчить про наявність чіткої політичної вказівки -- діяти за будь-яку ціну, подібно до ситуації на Новопавлівському напрямку. Мета російської армії полягає у встановленні контролю над Донецькою областю або, принаймні, у створенні умов для контролю над Покровськом та його околицями до 2025 року.

Покровськ, 23 липня 2024 та 2025 років. Джерело: DeepState.

Сергій Галушко, керівник оборонних програм "Українського інституту майбутнього", підкреслює, що основним і незмінним пріоритетом Російської Федерації залишається захоплення міст Покровськ та Костянтинівка. У майбутньому їх метою можуть стати Слов'янськ і Краматорськ, що має на меті повне контролювання Донецької області.

Ситуація на Покровському напрямку залишається напруженою, оскільки Росія зосередила більше 100 тисяч військових, відправивши туди ключові підрозділи для літнього наступу. Незважаючи на тиск, сили оборони продовжують утримувати позиції та ведуть запеклі бої на захист, - зазначає він.

Експерт підкреслює, що за позаминулий тиждень на Покровському напрямку спостерігалося збільшення інтенсивності бойових дій приблизно на 17%, що призвело до 453 зіткнень. У минулому тижні відзначено певне зниження атак до 370, проте цей показник все ще значно перевищує ситуацію на інших фронтових ділянках, що свідчить про стратегічну важливість цього напрямку для Росії. Якщо проаналізувати динаміку просування противника, то, незважаючи на середню швидкість в 15 квадратних кілометрів на добу по всіх напрямках, агресор стикається з серйозними труднощами. Втрати ворога є величезними, а щоденне просування обмежується лише кількома сотнями метрів. Це свідчить про те, що противник не може розраховувати на швидке досягнення успіху. Аналіз бойових карт підтверджує, що ворог намагається атакувати з флангів, створюючи так звані "тактичні мішки". Метою таких дій є спонукання українських сил до відступу або ведення бою в оточенні. Ця тактика, що супроводжується "м'ясними штурмами" і величезними втратами, вже давно стала характерною для ворога.

Старший лейтенант Сил оборони України на позивний "Алекс" розповів, що активізація ворожих ДРГ - доволі тривожний дзвіночок і може свідчити про нову спробу противника захопити Покровськ. Востаннє російські ДРГ намагалися активно заходити в місто, коли хотіли його захопити одразу після взяття Селидово і ряду інших населених пунктів восени 2024-го.Тоді обороні України вдалося стабілізувати ситуацію, організувати контрнаступальні дії, після чого проникнення ДРГ у місто припинилося.

Згідно з інформацією, наданою командиром відділення 24-ї окремої штурмової бригади "Айдар" Станіславом Бунятова, відомим під позивним "Осман", противник активізував свої спроби проникнення в українські позиції як вночі, пересуваючись пішки, так і вдень, використовуючи мотоцикли. Головною метою таких дій є дестабілізація лінії фронту. В районах, де ефективно діють підрозділи безпілотних літальних апаратів, ворог, як правило, не може досягти навіть своїх власних позицій, оскільки його виявляють і знищують на відстані від 1 до 5 кілометрів.

Військовий оглядач Богдан Мирошников зазначає, що зараз триває активна фаза підготовки наступного етапу "Покровської операції", у якій РФ, імовірно, зробить ставку на одночасний тиск на фронт, фланги і тил. Ціль -- прорвати хоча б один сегмент оборони і розвинути успіх, використовуючи перевагу в кількості живої сили. Ворог спробує просочити свою піхоту в тил до СОУ з подальшим закріпленням. За словами оглядача, це тактика "тарганів на кухні в гуртожитку". Експерт переконаний, якщо атакувати безперервно й масово, з часом навіть найстійкіші оборонні позиції можуть не витримати. Постійні загрози з різних напрямків змушують оборонців постійно маневрувати, змінювати позиції, що збільшує ризик потрапити під удари FPV-дронів. Російське командування не зважає на кількість загиблих -- у них достатньо піхоти, щоб підтримувати тиск хвиля за хвилею. Така стратегія, каже Мирошников, попри її високу ціну, дає результат. Заради контролю над Покровськом і Мирноградом Кремль готовий втрачати скільки завгодно живої сили -- це частина їхнього підходу до війни на виснаження. Військові 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша також розповіли, що попри те, що тут досі живуть люди без світла, води та газу, - ворог кидає на місто все, що має - КАБи, артилерію, рої FPV-дронів.

Ситуація в Костянтинівці, що на Донеччині, залишається вкрай напруженою і має тенденцію до погіршення. Це місто, яке до початку повномасштабного вторгнення вважалося відносно спокійним, тепер стало прифронтовою територією, і російські війська активно намагаються просунутися в його напрямку. Щоденно Костянтинівка піддається інтенсивним обстрілам з боку агресора, який використовує КАБи, FPV-дрони, а також ствольну та ракетну артилерію. Вибухи не вщухають, лише іноді трапляються короткі перерви. Аналітики зазначають, що ворог намагається оточити місто з трьох сторін. Захоплення Костянтинівки є стратегічно важливим для Росії, оскільки це місто слугує ключовим логістичним центром і останнім бар'єром перед Краматорсько-Слов'янською агломерацією. Бої за Костянтинівку, ймовірно, стануть одними з найзапекліших у найближчому майбутньому.

Костянтинівка, 23 липня 2024 та 2025 років. Взято з: DeepState.

Згідно з інформацією, представленою виданням "The New York Times", російські збройні сили встановили 16-кілометрове оточення навколо українських підрозділів, які захищають місто, частково ізолюючи їх зі сходу, півдня та заходу. Як свідчать опубліковані дані, практично кожен рух у цій зоні перебуває під постійним контролем російських дронів. Українські військові опиняються в надзвичайно важких умовах, тримаючись без ротації та без можливості евакуації поранених протягом кількох тижнів. Костянтинівка, в свою чергу, є стратегічно важливим пунктом, фактично виконуючи роль "південних воріт" для низки міст, які формують оборонний рубіж України на Донеччині. За словами Сергія Галушка, російські війська продовжують активний наступ, і хоча їм вдається досягати певних успіхів та захоплювати окремі ділянки території, загальна ситуація не свідчить про суттєві прориви.

"Хоча російські війська продовжують свою наступальну діяльність у цьому регіоні, їх прогрес залишається повільним. Взяття Покровська чи Костянтинівки стане для них досить складним завданням," – підкреслив фахівець.

За оцінкою Сергія Галушко, Росія прагне вийти на можливі майбутні переговори, перемир'я чи припинення вогню з максимально вигідної для себе позиції. Ця "виграшна позиція" передбачає не лише захоплення бажаних територій, але й створення вздовж них так званої "буферної зони" на українській території. Подібні прагнення можуть стосуватися й Дніпропетровської області. За словами експерта, ворожі дії в Сумській області також розглядаються як спроби формування такої "буферної зони". Також активність ворога на Сумському напрямку змушує Україну тримати значні сили для оборони кордону. Однак, глибше просування на цій ділянці фронту наразі ускладнене для противника через активні дії українських військ, недостатні ресурси, несприятливі умови та значні втрати. Українські сили на цьому напрямку не лише тримають оборону, а й здійснюють контратаки та просуваються вперед на окремих ділянках. Побоювання щодо наближення російських військ на відстань стабільних обстрілів ствольною артилерією та FPV-дронами до Сум не виправдалися. Російський наступ тут розвивався за сценарієм, подібним до торішнього наступу на північ від Харкова: просування на кілька кілометрів від кордону з подальшою зупинкою українськими силами. За повідомленнями Держприкордонслужби України, бойова активність російських військ на Сумському напрямку дещо знизилася, особливо щодо використання бронетехніки. Це може бути пов'язано з перекиданням основних сил ворога на більш пріоритетні для них напрямки, такі як Покровський.

Щодо кордону з Чернігівською областю, важливо розуміти, що, попри обстріли та активність дронів, Росія не здійснювала перетину кордону угрупованими військами. Потенційна загроза, безумовно, існує, і з українського боку створені загородження та розгорнуті угруповання військ для оборони. Проте, каже експерт, Росія наразі не демонструє явних ознак безпосередньої підготовки до переходу у наступ.

Куп'янськ виступає важливим залізничним вузлом, займаючи друге місце за величиною в Харківській області після обласного центру. Це місто знаходиться всього в 40 кілометрах від кордону з Російською Федерацією. Контроль над Куп'янськом та сусіднім Куп'янськом-Вузловим надає російським військовим можливість суттєво поліпшити свою логістику, сприяючи переміщенню військових підрозділів, техніки та боєприпасів з Бєлгородської області до інших напрямків, зокрема на Донбас. Ситуація в Куп'янську на сьогодні є критичною. Голова Харківської обласної державної адміністрації повідомив, що російські війська постійно атакують місто за допомогою FPV-дронів, обстрілюючи різні райони. Ворог націлюється на цивільну інфраструктуру, відновлення якої наразі неможливе. Місто страждає від відсутності водопостачання, хоча електрика поки доступна. Основною природною перешкодою для наступу російських військ залишається річка Оскіл. Протягом року загарбники безуспішно намагаються закріпитися на західному березі річки, але дістатися до самого Куп'янська їм не вдалося. Крім того, розширення російського плацдарму біля села Борової (Харківська область) має значний вплив на їхні прагнення захопити всю Луганську область. Цей напрямок є важливим для реалізації стратегічних цілей Кремля, оскільки Борова розташована на межі двох областей.

Російські сили прагнуть розширити свої позиції через річку Оскіл. Дата: 23 липня 2024-2025 років. Джерело інформації: DeepState.

За словами Сергія Галушко, на території Республіки Білорусь постійно перебувають незначні російські сили, включаючи підрозділи протиповітряної оборони, радіотехнічні підрозділи та особовий склад для їх обслуговування. Крім того, в органах управління Білорусі присутня оперативна група Міністерства оборони Росії, що діє у форматі взаємодії. Щорічні навчання, такі як "Запад 2025", традиційно охоплюють полігони по всій території Білорусі.

Однак цього року, за словами експерта, білоруське керівництво опинилося в цікавій ситуації через відчутний тиск з боку західних країн щодо цих навчань. У відповідь на це, Мінськ був змушений публічно заявити про переміщення районів проведення навчань у глибину країни. Це зроблено для того, щоб вони були якнайдалі від кордонів з Польщею, балтійськими країнами та Україною. Тобто, територіально навчання не відбуватимуться поблизу українських кордонів.

Офіційно заявлена кількість російських підрозділів, які будуть залучені до навчань, є відносно незначною. Хоча завжди існує ймовірність, що заявлені дані можуть відрізнятися від реальних. Але формально задекларована кількість сил не є достатньо потужним угрупованням для здійснення значних активних дій проти України, навіть у разі швидкого перекидання. Таким чином, хоча потенційна загроза з цього напрямку існує, і розвідувальні органи України та партнерів звертають на неї увагу, наступ з Білорусі російських військ ними загалом розглядається, але як малоймовірний сценарій. З точки зору пріоритетності, це не найбільша загроза, яку варто розглядати на тлі інших.

Запорізький напрямок, зокрема Оріхівський, демонстрував найменшу кількість бойових зіткнень порівняно з іншими 12 напрямками фронту протягом минулого тижня. Сергій Галушко зазначає, що це свідчить про відносно спокійну ситуацію, яку важко порівнювати з інтенсивністю боїв на інших ділянках фронту, зокрема, з Покровським. Щодо активності на островах Дніпра, моніторингові ресурси відзначають певне її збільшення. Однак, ця активність має переважно тактичний характер і пов'язана, зокрема, з літніми умовами та наявністю "зеленки", що дозволяє більш приховано діяти. З огляду на географічні особливості місцевості, значне просування противника з цього боку є вкрай складним. Російські заяви про відвоювання певних населених пунктів, які були звільнені Україною у 2023 році, розглядаються як незначні територіальні здобутки. Ці просування обчислюються лише сотнями метрів і, хоча є відчутними на тактичному рівні під постійними обстрілами, у порівнянні з іншими напрямками фронту, вони не свідчать про значну активізацію чи масштабні наступальні дії.

Попри відносну стабільність, потенційна загроза на Запорізькому напрямку зберігається. Але експерт наголошує, що противник застосовує адаптивне планування, постійно шукаючи слабкі місця в українській обороні - зменшення кількості військ на певній ділянці, їх перекиданням на інший напрямок, або ж введенням у бій бригад з меншим рівнем боєздатності, підготовки чи забезпечення озброєнням. Виявлення таких "слабких місць" стає для ворога приводом для нових "експериментів" та спроб наступу. Завдання українських сил полягає у тому, щоб не дати противнику виявити та використати ці вразливі місця в обороні.

Питання стабілізації лінії фронту та припинення наступу російських військ є надзвичайно важливими для України. Експерт Сергій Галушко зазначає, що одним із ключових кроків для досягнення цієї мети є створення нових армійських корпусів. Це передбачає надання командирам корпусів постійних зон відповідальності та визначених комплектів частин, замість тимчасових підрозділів, які постійно переміщуються. Такий підхід дозволяє забезпечити чітку ієрархію, ефективну логістику та управління військовими силами. Коли нові корпуси займуть свої позиції та наберуть повну бойову спроможність, це суттєво підвищить рівень відповідальності та сприятиме стабільності на фронті. Важливо також зазначити, що Росія стикається з подібними викликами, використовуючи тимчасові угрупування та здійснюючи ротацію підрозділів, що веде до нестабільності в її військовій структурі. Швидка реалізація даного завдання в Україні, що вже активно здійснюється через створення корпусів, покращить загальну ситуацію, вважає експерт.

Він зазначає, що реалізація проєктів, пов'язаних з дронами та наземними роботизованими системами, таких як ініціатива "Лінія дронів" і діяльність Командування Сил безпілотних систем, має значний вплив на стабільність фронту. Щомісяця відзначається зростання кількості вражень противника саме за допомогою безпілотників. Це не лише знижує ризики для українських військових, а й створює умови для можливого перелому в бойових діях. Як підкреслює командувач Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді, коли втрати ворога перевищать його здатність до поповнення на визначених ділянках фронту, це стане вирішальним чинником для зміни загальної ситуації.

Сергій Галушко зазначає, що Росія активно реалізує мобілізаційні заходи, зокрема через систему контрактів, пропонуючи привабливі фінансові винагороди. Хоча наразі існує чимало бажаючих підписати контракти завдяки матеріальній мотивації, цей ресурс має свої межі. Рано чи пізно кількість втрат може досягти такого рівня, що стане неможливим підтримувати військову активність на фронті в нинішньому форматі. Це є другою ключовою умовою для зупинки противника.

Експерт наголошує, що не існує єдиної "срібної кулі" для вирішення всіх проблем оборони. Необхідна сукупність рішень, які мають бути застосовані вчасно, системно та ефективно. Одним з таких елементів є активні дії по середній, більшій та дальній глибині противника, так звані "deep strikes". Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення ударів по залізничній інфраструктурі ворога. Це ускладнює перекидання поповнень військ, пального, боєприпасів до лінії фронту, зменшуючи навантаження на українські підрозділи на передовій. Партнери України також активно рекомендують збільшувати кількість ударів по об'єктах оборонно-промислового комплексу та залізничній інфраструктурі Росії. Проблеми з потоками ресурсів неминуче призведуть до зменшення інтенсивності бойових дій.

За інформацією, наданою керівником оборонних програм "Українського інституту майбутнього", спостерігається зростання активності ворожих ударів на великі відстані з використанням дронів і ракет. Російські військові неодноразово встановлювали нові рекорди за кількістю запущених безпілотників, і до кінця літа можливе досягнення до 1000 атак "Шахедів" за добу. Щодо перспективи виграшу у війні лише завдяки далекобійним ударам, Сергій Галушко зауважує, що це залежить від обраних цілей. Якщо метою є терор мирного населення з наміром примусити його до капітуляції, то такий підхід в історії зазвичай не виявлявся успішним. Проте систематичні удари по військовим підприємствам і логістичним об'єктам можуть бути дієвими. Ускладнює оцінку успішності дій як російських, так і українських сил той факт, що частина атак Росії націлена на військові об'єкти та інфраструктуру, тоді як інша частина спрямована на тероризацію мирного населення. Натомість українські удари орієнтовані виключно на військово-промислову інфраструктуру РФ. У відсотковому співвідношенні до витрачених безпілотників українські атаки, безсумнівно, є результативними. Проте, за словами С. Галушка, оцінювати їхню ефективність у абсолютних цифрах на сьогоднішній день ще зарано.

Західні джерела повідомляють про стійку особисту переконаність Володимира Путіна у зростаючій перевазі Росії на полі бою. The New York Times стверджує, що російський лідер вважає, що оборона України може не витримати тиску та впасти вже найближчими місяцями. Ці джерела зазначають, що президент РФ ігнорує висловлене Дональдом Трампом розчарування і продовжує свою наступальну операцію в Україні. Більше того, він, схоже, вже врахував потенційний новий тиск з боку Сполучених Штатів у своїх подальших планах. З огляду на інтенсивність та тривалість наступальних дій, Путін, як вважається, розглядає припинення бойових дій на поточному етапі як неможливе без значних поступок з боку Києва. Стає дедалі очевиднішим, що російський диктатор готовий ризикувати відносинами з американським лідером заради досягнення своєї головної мети - змусити Україну капітулювати перед його вимогами.

Путін сподівається на затягування конфлікту, вважаючи, що його перевага в людських та технічних ресурсах дозволить вести затяжну війну. Проте, якщо врахувати спільні можливості України та її міжнародних партнерів, які продовжують надавати підтримку (як це підтверджено, наприклад, на останній зустрічі у форматі "Рамштайн"), надії Путіна на "долгострокову гру" стають дедалі сумнівними. Багато аналітиків, в тому числі експерти Міжнародного валютного фонду, прогнозують, що бойові дії можуть тривати і в наступному році. Це вимагає від України та її союзників бути готовими до тривалої боротьби, оскільки швидкого завершення війни не слід очікувати. Ключовим фактором, здатним змусити Путіна сісти за стіл переговорів, є принцип "сили через силу". Це не обмежується лише військовими аспектами, а включає економічну, політичну, інформаційну та фінансову міць. Створення "несносних умов" для всіх складових російської спроможності — економічної, політичної, військової та ресурсної — є найкращим аргументом для початку переговорного процесу. Без цього "цивілізовані" переговори з Росією не матимуть сенсу, оскільки країна-агресор відкрито заявляє, що так звана "спеціальна військова операція" йде за планом і продовжиться. Тому необхідно координувати зусилля всіх партнерів для формування цієї комплексної сили та її ефективного застосування проти Росії.