Фронт не зазнає обвалу на даний момент, проте тенденції викликають занепокоєння, -- зазначив Селезньов. 2.11.2024

Ілюстрація: facebook/UALandForces

Три причини відступу ЗСУ

В інтерв'ю військового аналітика газети Bild Юліана Ріпке зазначається, що наразі немає підтверджених відомостей про нібито наявний снарядний голод. Проте при цьому Збройні Сили України здійснюють відступ. Яка ж причина такого розвитку подій?

Я вважаю, що причина цієї ситуації є багатогранною. Я виділяю три основні аспекти цього комплексу проблем. Перший аспект - це суттєва перевага Російської Федерації в живій силі та матеріально-технічному забезпеченні. Крім того, ворог зовсім не зважає на значні щоденні втрати серед своїх військових, бронетехніки та озброєння. Він готовий буквально покласти життя своїх солдатів на вівтар досягнення омріяних квадратних кілометрів української території.

Другий аспект — це психологічна та фізична втома українських військових. Ясно, що нестача регулярних ротацій для відпочинку та відновлення наших підрозділів дається взнаки. Деякі бойові бригади вже більше року несуть службу на передовій, внаслідок чого відчувається значне виснаження.

Третя причина полягає у факторах помилкових рішень командирів. Це важливо визнати, оскільки перед тим, як змінювати наші дії на полі бою, необхідно провести ретельний аналіз проблем, щоб уникнути їх повторення в майбутньому. У країнах, що входять до Північноатлантичного альянсу, існує усталена практика -- післяопераційний аналіз, під час якого розглядаються як позитивні, так і негативні аспекти бойових дій з метою мінімізації останніх у майбутньому. На жаль, в українському війську досі не сформувалася традиція такого аналізу, про що постійно наголошують численні військові експерти. Проблеми існують. Українська армія поступово переходить до сучасного формату, і на цьому шляху неможливо уникнути помилок, зокрема з боку окремих командирів.

Курська наступальна операція, перш за все, має на меті вичерпання ресурсів ворога.

Згідно з оцінками військового експерта з видання Bild, Курська офензива може призвести до втрати територій на Донбасі, оскільки не вистачає військових підрозділів для зміцнення оборонних позицій у Донецькому регіоні. Чи можливий обмін Курська на Донбас? Які наслідки це може мати та які перспективи відкриває в майбутньому?

По-перше, я все ж таки залишаюся прихильником думки, що Курська офензива - це надзвичайна допоміжна історія в російсько-українській війні. Адже де-факто зараз ворог був змушений зосередитися на території Курської області щонайменше 42 тисячі особового складу, а також туди прибуло 8 тисяч військовослужбовців з Північної Кореї. Звісно, що якби не курський плацдарм, то всі ці сили та засоби ворог розміщував б на інших ділянках фронту. І хто знає, яка б динаміка з урахуванням цих сил та засобів нині була б на сході нашої держави.

По-друге, це безсумнівний сигнал для наших часто непослідовних і нерішучих західних партнерів. Пригадаємо їхні висловлювання про червоні лінії Путіна, які, мовляв, не можна перетинати. Проте ми бачимо, що українські сили оборони вже тривалий час утримують плацдарм на більш ніж 1000 км² території Російської Федерації. Чи вдався Путін до використання ядерної зброї або інших видів озброєння, щоб вигнати українські війська з Курського регіону? Ні. Це ще раз підтверджує, що заяви кремлівського лідера є порожніми. І це також є суттєвим фактором у поточній ситуації.

Щодо майбутнього, безсумнівно, що бої в цьому регіоні характеризуються великою складністю, а рівень втрат як з боку ворога, так і з боку українських сил оборони є значним. Проте очевидно, що ця війна в основному зосереджена на виснаженні ресурсів супротивника. Я впевнений, що українські військові продовжують виконувати цю важливу задачу й у Курській області, завдаючи ударів по військовому потенціалу противника.

Владислав Селезнев. Изображение: facebook/vladislav.seleznev.94

"Не варто тішити себе ілюзіями, що колись кремлівський диктатор заспокоїться"

Юліан Ріпке також стверджує, що зараз ми бачимо дуже швидкий російський наступ, темпи якого не бачили з 2022 року.

Я впевнений, що армія Путіна не зупиниться, поки не вичерпає свої ресурси або поки українські сили не зможуть зупинити її силою зброї. Не слід вважати, що російські війська просто досягнуть адміністративного кордону Донеччини, зупиняться і більше не просуватимуться до Дніпра. Неприпустимо недооцінювати супротивника, адже Путін, оголосивши про включення до складу Росії нових регіонів (Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей), продовжує вести бойові дії і на території Харківщини, контролює частину Миколаївської області (Кінбурнська коса) та постійно намагається атакувати наші кордони в Чернігівській і Сумській областях, використовуючи диверсійно-розвідувальні групи, артилерійські та мінометні системи. Тож не варто обманювати себе ілюзіями, що кремлівський диктатор колись втомиться і заспокоїться. Єдиний аргумент, який може бути нам на допомогу, – це сила. Ми повинні ставати все потужнішими, а ворожі війська – зазнавати великих втрат. Іншого виходу немає.

Фронтова ситуація стабільна, проте існують тривожні тенденції.

Яким чином можна оцінити швидкість прогресу росіян?

Безумовно, спостерігається значне розширення військових дій. Коли деякі наші військовослужбовці говорять про крах фронту, це не зовсім коректно. Крах фронту визначається, коли ворог здатний просунутися вперед на території шириною до 30 км і на глибину до 20 км. Так, в окремих секторах ми стикаємось із труднощами, які досягають глибини до 6-7 км. Це свідчить про кризову ситуацію, але наразі говорити про класичний крах фронту не варто. Однак, тенденції залишаються серйозними і викликають тривогу. Ми спостерігаємо, наскільки складно розвивається обстановка навколо Курахового, і на даний момент не бачу жодних ознак, які могли б докорінно змінити ситуацію на нашу користь або хоча б стабілізувати її.

"Уповільнення темпів поставок озброєння впливає на поле бою"

Обговорюючи ситуацію в Покровську, Ріпка зазначає, що після захоплення Селидового російські війська можуть перейти до наступу на Покровськ. За його словами, якщо Покровськ буде захоплено, це призведе до остаточної втрати Донбасу. Як ви ставитеся до такого розвитку подій?

Я б не відкидав можливість такого розвитку подій. З одного боку, варто враховувати, що Покровсько-Мирноградська агломерація є значним скупченням промислових об'єктів. Проте, з іншого боку, ми стали свідками швидкої втрати контролю над містом Селидове, яке разом із передмістями до війни налічувало близько 50 тисяч населення. Тому цей аспект слід враховувати, аналізуючи чинники, що впливають на ефективність бойових дій українських військових.

Щодо ресурсів, я бачу, що останнім часом досить оперативно і масштабно відбуваються поставки озброєння та військової техніки від наших заокеанських партнерів. Новий пакет військово-технічної допомоги на 425 мільйонів, щонайменше дві сотні бойових броньованих машин -- чудова допомога, але чому вона сталася лише сьогодні, а не ще пів року тому. Бо бронетехніка важлива на полі бою. Таке зволікання та сповільнення темпів поставок безпосередньо впливають на поле бою.