Завершення м'ясних атак: вплив протипіхотних мін на бойові дії на фронті.

Зеленський ухвалив рішення про вихід з Оттавської конвенції, яка накладала обмеження на використання протипіхотних мін у бойових діях. Аналітики розглядають, чи може цей крок вплинути на перебіг війни.

Згідно з інформацією, наданою центром військової травми SuperHumans, 95% ушкоджень, отриманих українськими військовими, є наслідком мінно-вибухових травм. Для розуміння масштабу: серед західних військових, які брали участь у бойових діях в Іраку в середині 2000-х років, цей показник становив 68%.

Протягом всіх років конфлікту Україна не мала можливості відповісти на дії Росії, зокрема, застосувавши протипіхотні міни на фронті. Але тепер ситуація може кардинально змінитися – завдяки виходу нашої країни з Оттавської конвенції.

Оттавська конвенція, офіційно відома як "Конвенція про заборону використання, накопичення, виробництво та передачу протипіхотних мін, а також їх знищення", є міжнародним документом, метою якого є абсолютна заборона на використання протипіхотних мін.

Конвенцію було затверджено під час дипломатичної конференції в Осло 18 вересня 1997 року, а її підписання відбулося в Оттаві 3-4 грудня того ж року, що й дало їй назву "Оттавська конвенція". Документ набрав чинності 1 березня 1999 року.

Конвенція спрямована на знищення протипіхотних наземних мін у всьому світі. Крім того, вона зобов'язує країни-учасниці розміновувати території.

Крім того, держави, які підписали Конвенцію, зобов'язуються утримуватися від використання, розробки, виробництва, набуття, накопичення, передачі та заохочення будь-якої забороненої діяльності, пов'язаної з протипіхотними мінами. Учасники Конвенції також зобов'язані знищити всі свої запаси цих мін протягом визначеного терміну (зазвичай протягом чотирьох років після набуття чинності Конвенцією для відповідної країни).

До серпня 2022 року угоду ратифікували або приєдналися до неї 164 країни. Проте, деякі держави, які є або були виробниками наземних мін, зокрема США, Китай і Росія, відмовилися підписати цей договір.

Україна приєдналася до Оттавської конвенції в лютому 1999 року, а її ратифікація відбулася у 2005 році. До нещодавнього часу наша країна відповідально дотримувалася умов цієї угоди, ліквідувавши значну частину своїх запасів протипіхотних мін.

Однак, через повномасштабне вторгнення Російської Федерації та масове використання нею протипіхотних мін, Україна та низка інших країн, що межують з РФ (наприклад, Латвія, Литва, Естонія, Польща та Фінляндія), ухвалили рішення про вихід з Оттавської конвенції. Це було зроблено з міркувань самооборони, оскільки країна-агресор не дотримується норм конвенції, створюючи асиметричну перевагу.

Проблема мінування територій, що стоїть на шляху російського наступу, нині активно обговорюється в контексті ситуації на Сумщині. За даними DeepState, в українських силах там відчувається нестача як фортифікаційних споруд, так і мінних полів. Ця ситуація стала особливо очевидною раніше, коли російська армія змогла за лічені години просунутися з Криму на південні райони Херсонщини та до Бердянська в Запорізькій області.

Без заборони на використання протипіхотних мін ситуація на фронті могла бути інакшою. Як зазначає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив у своєму Telegram-каналі, на момент ратифікації Конвенції Україна мала п'ятий у світі арсенал протипіхотних мін і другий у світі за наявністю мін ПМН і ПФМ-1. Перший арсенал за кількістю цієї компоненти був у Росії, яка Оттавську конвенцію не підписувала.

Із 2005 року Україна знищувала свої запаси, пише Коваленко. І навіть після 2014-го, коли почалася пряма російська агресія, наша держава продовжувала дотримуватися конвенції (зокрема, зобов'язалася з 2015 до 2018 року утилізувати три мільйони ППМ).

"Тепер уявіть собі, що три мільйони мін могли б бути розташовані вздовж кордону з Росією в Чернігівській, Сумській та Харківській областях. Це приблизно чотири міни на кожен метр (хоча насправді міни розміщуються за іншою схемою, це дає уявлення про масштаб). Однак, замість цього, ми їх успішно утилізували," - зазначає Коваленко.

Але чому саме зараз Україна вирішила вийти з Оттавської конвенції? У заяві Міністерства закордонних справ зазначається, що країна протягом 20 років добросовісно дотримувалася умов цього документа. Однак широкомасштабне використання протипіхотних мін Росією у війні проти України призвело до асиметричної переваги для агресора.

Отже, Україна виявилася в умовах нерівності та несправедливості, що суттєво обмежує її право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН, як зазначено в документі.

За інформацією дипломатичних джерел, на сьогоднішній день питання стосується збереження та виживання України як незалежної, суверенної та вільної нації. Саме тому відхід від Оттавської конвенції став вкрай важливим кроком.

Експерти, які дали інтерв'ю BBC Україна, підкреслюють, що вихід України з Оттавської конвенції став критично важливим для забезпечення національної безпеки. Вони також зазначають, що в Україні існує запас протипіхотних мін, готових до використання вже в даний момент.

Проте, коли саме ми зможемо спостерігати зміни на фронті?

За словами військового експерта Павла Нарожного в інтерв'ю з Укрінформом, протипіхотні міни є ефективним і економічним засобом для ураження цілей.

"Це ефективна та приваблива зброя, яка в основному націлена на піхоту, і наразі в більшості випадків під час атак використовується саме вона, без залучення важкої техніки," - зазначає Нарожний.

Нарожний наводить як приклад одне з останніх звітів Генерального штабу: знищено всього один танк, тоді як кількість загиблих солдатів перевищує тисячу. Тому Україні вже давно слід знайти спосіб ефективно, масово та економічно знищувати ворога. Він зазначає, що протипіхотні міни будуть явно менш витратними, ніж артилерія та безпілотники.

Навіть якщо ППМ не вбивають, а лише ранять ворожий особовий склад (а сучасні міни робляться з таким розрахунком), все одно це зупиняє групу, гальмує, а далі можна добивати її хоч артилерією, хоч дронами. Втрати окупантів мають збільшитися і це матиме психологічний вплив на РОВ, впевнений експерт.

Але де взяти міни? Голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан переконаний, що наша держава може як виробляти їх, так і отримувати як військову допомогу від інших держав.

Згідно з інформацією, наданою Еспресо, на складах в Україні, ймовірно, все ще зберігаються радянські протипіхотні міни, які українські військові можуть почати використовувати. Серед них є такі міни, як ПФМ-1 ("метелик"), ПМН-2 ("Чорна вдова"), ПОМЗ-2М, ОЗМ-72 ("Відьма"), МОН-50 та інші, які мають високу ефективність проти піхоти завдяки своїй фугасній та осколковій дії.

У свою чергу, Коваленко зазначає, що Україні все ще не вистачає протипіхотних мін у необхідній кількості, щоб вже найближчим часом відчути їх вплив на бойових діях. Проте, цю ситуацію потрібно виправити.

"Тепер необхідно буде компенсувати упущене та навіть перевершити попередні показники. На мою думку, питання виготовлення протипіхотних мін в Україні повинно отримати таку ж стратегічну важливість, як і виробництво дронів та боєприпасів," - висловив свою думку експерт.

Необхідно врахувати, що офіційний вихід із Конвенції стає дійсним через півроку після повідомлення ООН. У випадку з Україною це рішення потребує схвалення Верховної Ради, проте указ президента Зеленського вже є політичним сигналом про намір застосувати всі можливі засоби для забезпечення захисту.