Як кавалер царського ордена перетворився на носія радянських нагород?

Кавалер орденів Святого Станіслава та Трудового Червоного Прапора. Сьогодні йому виповнюється 135 років.

У Чернігові пам'ять про нього зберігається завдяки меморіальній дошці на хлопчачій гімназії, де він навчався, розташованій на Валу, де нині знаходиться історичний музей імені В.Тарновського. Також існує вулиця, названа на його честь. Можливо, в Носівці, де він народився, є вулиця, присвячена його земляку Івану Кочерзі. Варто зазначити, що в Чернігові він проживав на Сіверянській, де також мешкав Коцюбинський. Проте жодних відомостей про їхні зустрічі немає; можливо, це пов'язано з тим, що першу п'єсу українською мовою Кочерга створив лише в 44 роки, коли Коцюбинський вже пішов з життя.

Іван Кочерга з'явився на світ у 1881 році, а залишив його у 1952. Він жив у складні часи, але зміг зберегти свою українську ідентичність. Не можу сказати, як йому вдавалося уникати переслідувань під час доносів і погромів, які влаштовували комуністи, проте Максим Рильський та Остап Вишня, котрий зазнав випробувань у таборах, підкреслювали благородство Кочерги.

Та ще й колезький асесор, кавалер царського ордена св. Станіслава (1915) став кавалером двох совєтських орденів Трудового Червоного Прапора...

В чому сила його п'єс? До нього український театр і ширше - українська культура сприймалися, як розвага колонізованого племені - як ото Пушкін петербурзькі повісті Гоголя невзлюбив, а малоросійські хвалив: бо - пой, хохол, звеселяй риб'ячу кров московитів і не смій виводити їх на чисту воду...

Іван Кочерга сміливо висловлював думку про те, що "великодержавний" російський шовінізм зневажливо ставився до "малоросійського" мистецтва. Це призвело до того, що український театр перетворився на щось подібне до "Петрушки", який лише розважав російських глядачів за допомогою горілки, ковбаси та гопака. Навіть такий видатний композитор, як Римський-Корсаков, не зміг оцінити справжню красу опер Лисенка, оскільки, як відомо, він не робив різниці між українською музикою і "малоросійськими варениками".

Найбільш відомі його роботи - "Свіччине весілля" та "Ярослав Мудрий", які досі користуються популярністю в українських театрах.

Василь ЧЕПУРНИЙ можна представити як Василя Чепурного.

PS Дізнатися більше про українську та російську літературу ви зможете у моїй книзі "Титли і коми". Наклад обмежений, але ще є можливість замовити її у мене через приватні повідомлення або придбати в книгарнях Чернігова.