Ведучі телеканалу "Інтер": чому марафон "Єдині новини" став символом єдності України

#Політика

До третьої річниці масштабного вторгнення Росії в Україну в рамках телемарафону "Єдині новини" стартувала інформаційна кампанія, що закликає глядачів згадати, який шлях разом з командою телеканалу "Інтер" пройдено за ці три роки великої війни. Сьогодні ведучі та журналісти "Інтера" діляться думками про значення телемарафону в інформаційній боротьбі з російською пропагандою та розкривають причини, які спонукають їх вже три роки оперативно та точно інформувати про події в Україні.

Анастасія Даугуле: "Маємо бути єдиними в рідній країні"

Яким чином телемарафон "Єдині новини" змінився для вас протягом цих трьох років?

Я повернулася до роботи відразу після початку повномасштабного вторгнення. Не шукала притулку, не піддавалася паніці, яку розносили телеграм-канали. Розуміла, що журналістика та професійні журналісти в ті жахливі дні були вкрай важливими. Так і сталося. У порожньому Києві, під звуки вибухів, ми готували новини в режимі реального часу, не знаючи, які жахи чекають на нас за мить. Наші бетонні стіни тремтіли, ніби паперові, від ракетних ударів, а вікна тріскалися. Поруч з містом розташовувалися ворожі сили, і ніхто у світі не міг передбачити, коли вони досягнуть Києва.

У ті дні я щодня вирушала на роботу, виконуючи свою справу - збирала, перевіряла та транслювала важливі відомості, які допомагали людям залишатися на плаву, ухвалювати рішення та мати об'єктивне уявлення про реальність.

У лютому та березні 2022 року ми, журналісти, ведучі, оператори та редактори, фактично оселилися в редакції. Комендантська година тривала майже цілий день, а транспорт був призупинений.

Отже, я ночувала на підлозі, просто на голій підлозі, чистила зуби у ванній, а харчувалася розчинними кашами з пакетиків. У нас не було ні гримерів, ні стилістів, а помити волосся стало справжнім викликом. Тривога іноді затягувалася на кілька годин. І, знаєте, це були найважливіші новини в нашому житті – їх дивилися мільйони, слухаючи кожне слово з надією. Це була велика відповідальність. Вважаю, ми справилися з найбільш складним періодом гідно.

Колеги, з якими пережила складні моменти, стали рідними людьми. В перші дні вторгнення ми щодня обіймались у редакції під час кожної зустрічі: по-перше, нас було дуже мало, по-друге, ми гостро відчували крихкість життя, а по-третє - ми без слів дякували одне одному за стійкість і підтримували цей ланцюг тепла і професійної роботи.

Яка функція телемарафону у контексті інформаційної війни з російською стороною, і як вона змінилася протягом цього періоду?

Марафон став винятковим заходом у непересічних умовах. Таке в історії телебачення ще ніколи не траплялося. Ніхто навіть не міг припустити, що комерційні телеканали, які завжди змагалися за рейтинги, здатні об'єднати зусилля, залишити суперечки позаду і працювати спільно задля однієї мети.

Щодня ми документували злочини окупантів. Я відправлялася у відрядження до звільнених районів Чернігівщини та Харківщини, фіксуючи те, що залишили після себе агресивні війська. Спілкувалася з місцевими жителями, слухала їхні історії, відображала їхні настрої, проблеми та мрії. Це дійсно літопис нашої епохи.

Наші сміливі військові кореспонденти здійснювали репортажі безпосередньо з фронту. Регіональні кореспондентські пункти надавали інформацію з усіх куточків країни, особливо після кожного потужного нападу ворога. Ми ретельно перевіряли важливі заяви, підтверджували їх джерела та активно протистояли дезінформації й пропаганді.

На мою думку, перші кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення марафон став найяскравішим продуктом українського телебачення. Коли Збройним силам України вдалося стабілізувати лінію фронту, країна адаптувалася до нових воєнних реалій, і марафон почав поступово втрачати свою актуальність у первісному вигляді. У цей час з’явилося безліч документальних проєктів, авторських фільмів та нових програм. Все змінюється, і марафон також потребує трансформації, щоб відповідати сучасним вимогам і запитам суспільства. Головне — не втратити мету, яка полягає в єдності заради миру.

Події, які відбулись за останні кілька тижнів, ще раз підтверджують, як важливо бути єдиними в середині країни. Що можемо зробити ми всі, щоб світ чув: #ВирішуватиУкраїні?

Кожен з нас несе відповідальність за свою інформаційну гігієну – важливо усвідомлювати, що саме ти споживаєш, кому довіряєш, та хто впливає на твої переконання. Ми також відповідаємо за свої реакції на різні події – які емоції ми культивуємо в собі: порожній гнів чи конструктивну злість, прагнення брати участь у безглуздій суперечці в мережі або ж підтримувати наших захисників. І, що найважливіше, кожен з нас відповідає за свої вчинки. Нам слід залишатися єдиними всередині нашої країни.

Ірина Баглай: "Марафон в умовах війни - це трирічна безперервна інформаційна діяльність."

Яким чином телемарафон "Єдині новини" змінився для вас протягом цих трьох років?

Марафон в умовах війни - це три роки безперервної інформаційної діяльності. Навіть коли ми передаємо естафету іншому телеканалу, робота поза межами студії не закінчується. Вона трансформується у процес збирання та аналізу інформації. Навіть у дорозі додому ти не можеш відірватись від новин. Ранок починається з моніторингу актуальних подій. Постійні огляди зведень з фронту та міжнародних політичних новин, заяви політиків - як союзників, так і супротивників - стають невід'ємною частиною нашої реальності. Так, ворога потрібно вивчати, навіть якщо це викликає огиду.

Для проведення дискусійних студій з учасниками на різноманітні теми, такі як озброєння, його характеристики та використання в бойових ситуаціях, чи юридичні аспекти угод - як безпекових, так і енергетичних - важливо глибоко вивчити ці питання. Окрім того, для мене марафон став чудовою платформою, де можна надати слово тим, хто захищає нашу країну, а також тим, хто невтомно підтримує нашу армію. Гості проекту "Ціль - 4.5.0." - це українці, які своїми вчинками, рішеннями та особистісними змінами творять сучасну історію. За допомогою цих інтерв'ю ми також фіксуємо важливі факти, щоб запобігти можливій "переписці" нашої історії в майбутньому.

Виклик, що постає перед журналістами та українською аудиторією в ці роки, полягає у вмінні розрізняти маніпулятивні фейки від справжніх фактів. Часто за заманливими заголовками та "швидкими новинами" із соціальних мереж, а також вирваними з контексту висловлюваннями, прихована ворожа маніпуляція. Мета таких повідомлень - зачепити емоції людей, щоб згодом легше контролювати їхню думку. Тому журналісти національних каналів мають ретельно перевіряти інформацію, звертаючись до кількох джерел. Це правило набуло особливого значення під час війни, адже вартість кожного слова - це, без перебільшення, людські життя. У критичних ситуаціях, що виникають під час конфліктів, люди швидше вірять неправді, але якщо ця неправда буде розкрита, відновити довіру буде надзвичайно важко.

- Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе обʼєднання всередині країни. Що може зробити кожен із нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?

Кожному з нас, незважаючи на всі виклики, які виникають, а також на емоційне і фізичне виснаження, важливо підтримувати критичний підхід до мислення. Слід уникати імпульсивних рішень і ретельно аналізувати інформацію, яку отримуємо, зважуючи всі аспекти, перш ніж діяти. Крім того, важливо бути добрішими один до одного, не забуваючи запитати: "Як справи?" і нагадувати: "Я тут, чим можу допомогти?".

Олексій Фадєєв: "Марафон - це не просто новини, а й щоденне нагадування, що війна триває"

Яким чином телемарафон "Єдині новини" змінився для вас протягом цих трьох років?

Частиною інформаційного фронту, на якому я працюю разом із колегами. Це не просто робота - це внесок у боротьбу за Україну. Особливо це відчувалося в перші дні повномасштабного вторгнення, коли ми залишалися у студії з мінімальною командою, під вибухами, без укриття, без відпочинку - іноді доводилося стояти в ефірі по 5 годин поспіль.

З часом марафон став для глядачів звичним явищем, можливо, навіть рутинним. Проте він залишається єдиним надійним джерелом інформації, яке не піддається впливу російської пропаганди.

Для нас це три роки безперервної напруги, виснаження, але й усвідомлення, що наша робота важлива. В умовах війни така стійкість необхідна. Ворог прагне виснажити не лише військових, а й нас - журналістів, суспільство загалом. Але ми не маємо права здаватися.

Найбільший вплив марафону на мене - це відчуття гордості за нашу країну, за нашу армію, за людей, які навіть у найважчі моменти виявляють мужність, людяність, єдність. І коли наша робота приносить реальні результати - коли просто з передової тобі на телефон надходить подяка за зібрані кошти, або коли вдається донести правду до міжнародної аудиторії - це додає сил працювати далі.

Телемарафон від самого початку став основним інструментом інформаційного спротиву. У перші дні він надавав громадянам достовірні відомості в умовах хаосу, допомагаючи зменшити паніку та спростовуючи неправдиві чутки. Це було надзвичайно важливо на старті вторгнення, коли противник намагався деморалізувати українців і вселити їм думку, що опір є безперспективним.

З часом функція марафону втратила первісний сенс - він перетворився не лише на джерело інформації, а й на майданчик для обговорення актуальних питань: військової підтримки, реформ у країні, боротьби з дезінформацією. Ми постійно змінюємо формати, адже спостерігаємо, як змінюється сама війна, як адаптується супротивник, як удосконалює свої методи впливу.

Сьогодні марафон - це не просто новини, а ще й пояснення складних питань, а головне - щоденне нагадування, що війна триває і що Україна має перемогти.

- Події останніх тижнів вкотре засвідчують, наскільки важливе об'єднання всередині країни. Що може зробити кожен із нас, аби світ почув: #ВирішуватиУкраїні?

Найголовніше – це не залишатися в тіні. Кожен українець повинен стати представником своєї країни: у соціальних мережах, у спілкуванні з друзями за кордоном, у всіх аспектах своєї професійної діяльності.

По-друге, допомога армії та волонтерам не завжди повинна бути фінансовою; це може включати інформаційну підтримку, участь у волонтерських ініціативах або поширення достовірних історій про події на фронті.

По-третє, не давати ворогу розколоти нас. Суперечки є завжди, але зараз головне - єдність у боротьбі. Поки ми разом, нас не перемогти. І якщо ми хочемо, щоб світ почув Україну, ми маємо самі чітко заявляти: ми знаємо, чого прагнемо, і будемо боротися до кінця.

Ворог виявляє хитрість і розум. Він веде боротьбу на всіх напрямках, ставлячи на перший план інформаційну війну. Останні події у Сполучених Штатах це підтверджують. Нова потужна інформаційна кампанія проти України та її народу тільки розпочинається. Нам усім, включаючи тих, хто працює в марафоні, буде нелегко і страшно; нам намагатимуться нав'язати думку про безвихідь, звинувачувати в цензурі, називати це "голосом диктатури". Вороги України майстерно маскуються під виглядом обурених громадян, стомлених військових, справедливих опозиціонерів... Моя порада: коли вам здається, що ситуація безнадійна, все йде не так, як має бути, і що всі нас покинули — пам'ятайте: саме цього бажає ворог. Я не закликаю вас терміново включати марафон. Але будьте впевнені — ми завжди будемо поруч, коли ви нас потребуватимете, адже наша робота спрямована на вас, на нас, на Україну — заради Перемоги, після якої ми зможемо повернутися до звичного життя, до класичних ЗМІ, які змагатимуться за увагу аудиторії. Але наразі наша єдина конкурентна боротьба — це боротьба з ворогом: за Україну — незалежну, цілісну, демократичну, вільну. За наше право визначати власну долю.

Руслан Смєщук, військовий кореспондент телеканалу "Інтер", зазначив: "Марафон слугує як захист від російських пропагандистських впливів".

Яким чином телемарафон "Єдині новини" змінив ваше життя за ці три роки?

Марафон — це моя пристрасть. 24 лютого я з дружиною мали планувати пологи, але обставини змінили наші плани. 28 лютого я відправив її в евакуаційному потязі до Львова, а сам повернувся до роботи. 4 березня у нас народився перший син. Протягом двох місяців я не мав змоги побачити його — все це час був зайнятий Марафоном. Лише на кілька днів я зміг зустрітися з родиною, а потім вирушив на Схід.

Це український погляд і певною мірою щеплення від їхньої пропаганди. Росіяни вкладаються, можна сказати інвестують в хаос всередині суспільства. Адже прямою силою не вдалося зруйнувати фронт та Сили Оборони, тож зараз робиться ставка на розхитування зсередини. Важливо не дати їм це зробити

По-перше, важливо виконувати свою роботу на високому рівні, незалежно від місця перебування. Необхідно контролювати емоції та представляти українську точку зору на всіх доступних платформах. Однак знову ж таки - без емоцій, лише фактичні дані.