Український аспект спроби вбивства царя: чому Кибальчич і Перовська мають право на звання Героя України.

13 березня 1881 року в Санкт-Петербурзі стався один із найрезонансніших політичних убивств XIX століття — було вбито російського імператора Олександра II. Цей монарх, якого російські історики прагнуть подати як "визволителя селян", також став символом імперської політики, що придушувала українську культуру.

У 1876 році, під час правління Олександра ІІ, був введений відомий Емський указ – один із найсуворіших заходів русифікації в історії Російської імперії.

Цим указом фактично заборонялося використання української мови у публічному просторі: друк українських книжок, постановка театральних вистав українською мовою, публікація українських текстів до музичних творів, а також ввезення українських видань з-за кордону. Емський указ став спробою системного нищення української культури та національної ідентичності.

П'ять років потому, 13 березня 1881 року, активісти революційної групи "Народна воля" вчинили замах на російського імператора. Після першого вибуху, що пошкодив його карету, Олександр ІІ вийшов, щоб дослідити обставини. У цей критичний момент другий бомбіст кинув вибуховий пристрій просто під ноги монарха. Вибух виявився фатальним як для царя, так і для нападника.

Атентат здійснив Ігнатій Гриневицький, молодий дворянин білорусько-польського походження. Однак значну роль у цій акції відіграли також особи, тісно пов'язані з українським контекстом.

Бомбу для терористичного акту створив Микола Кибальчич, син українського священнослужителя з містечка Короп, розташованого на Чернігівщині. Це був надзвичайно обдарований інженер і винахідник, який, навіть перебуваючи у камері смертників, продовжував працювати над концепцією реактивного літака. Його ідеї згодом стали частиною історії світової космонавтики.

Керувала операцією з ліквідації імператора Софія Перовська -- праправнучка останнього гетьмана Лівобережної України Кирила Розумовського. Представниця старшинського роду, який безпосередньо пов'язаний з традиціями української державності та боротьби за автономію Гетьманщини.

Історія українського народу — це епопея тривалої боротьби за свободу, гідність і право на свою культурну самобутність. Протягом століть українці стикалися з імперською політикою, що намагалася викорінити їхню мову, історію та національну ідентичність. Емський указ став одним із символів цієї боротьби, втілюючи спроби заглушити голос українців. Проте цей історичний момент також підкреслює, що навіть у найтемніші часи знаходилися відважні особи, готові виступити проти імперських зазіхань.

З огляду на історичну роль цих постатей та їхній зв'язок з українською історією, звертаюся дот Президента України з проханням посмертного присвоєння звання Героя України Миколі Кибальчичу та Софії Перовській -- як людям, діяльність яких стала частиною боротьби проти російського самодержавства, що системно придушувало українську культуру та національну ідентичність.

Сьогодні, коли Україна знову веде війну за свою свободу проти російської агресії, переосмислення історії боротьби з імперією набуває особливого значення. Пам'ять про тих, хто виступав проти тиранії та самодержавства, є важливою частиною формування національної історичної свідомості.

І наостанок. Присвоєння звання Героя України Миколі Кибальчичу та Софії Перовській буде не лише гідним вшануванням їхньої пам'яті та історичної ролі, але й символічним нагадуванням про те, що боротьба українців за свободу має глибоке історичне коріння.

Це також буде знаковим сигналом для російського суспільства та політичних лідерів, що українці ніколи не погоджувались на імперське підкорення. Історія не раз підтверджувала, що навіть найвищі представники держави, яка практикує репресії проти інших народів, не можуть відчувати себе в безпеці перед тими, хто бореться за свою незалежність.

Не забувайте підписуватися на "Прямий" у Facebook, X, Telegram та Instagram!