Тихе полювання на іноземну валюту: як лісові гриби перетворилися на експортний продукт.

У цьому сезоні в пунктах закупівлі кілограм лісових грибів оцінювався в межах від 150 до 450 гривень. Вартість формувалася не стільки через попит, скільки через посушливі умови, які призвели до недостатньої кількості грибів у лісах.

"Ціни на гриби пропорційно залежать від їхньої кількості в сезоні. Цього року ми спостерігаємо зростання цін у порівнянні з минулим роком, оскільки в нашому регіоні було недостатньо грибів", - зазначає Сергій Терен, керівник сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Дари Гуцульщини". Кооператив має 30 пунктів закупівлі в селах Чернівецької області, де близько тисячі людей здають свої грибні врожаї.

У гірських селах гриби слугують не лише хобі, а й способом заробітку. За даними Терена, родина, де чоловік і дружина займаються збором грибів, може заробити від 3 до 5 тисяч гривень у вдалий день. Грибний сезон триває з червня по листопад. Хто саме отримує вигоду від цього процесу? Чому лісові гриби нечасто можна знайти в українських супермаркетах? Куди ж зникають сотні тонн українських грибів?

Ринок на дві тисячі тонн

В Україні відсутня офіційна статистика щодо лісових грибів. Галузеві дослідження зосереджуються переважно на вирощуваних видах, зокрема на печериці, яка, за останніми публічними даними 2024 року, складає 98% ринкового сегмента. Василь Шолопак, керівник компанії "Біонеріка", що займається закупівлею грибів по всій країні, оцінює обсяг ринку на рівні 2 тисяч тонн у сприятливі роки. "У такі роки, як нинішній, ця цифра коливається від 700 до 900 тонн," - зазначає він.

На пункти закупівлі українці найчастіше приносять лисички, білі гриби, рижики, опеньки, маслюки та польські гриби. Як зазначає Шолопак, на цьому ринку існує близько п'яти великих компаній, а кількість дрібніших підприємств сягає приблизно ста. У сусідній Румунії таких фірм налічується близько 700. Компанія "Біонеріка" зазвичай заготовляє близько 300 тонн грибів за сезон, але цьогоріч їхній обсяг склав лише 60-80 тонн. А кооператив "Дари Гуцульщини" загалом збирає від 50 до 100 тонн.

Ця історія починається з особи, що має кошик у руках. Збирач не уклав жодного договору: він отримує стільки, скільки зуміє знайти. Гриби він реалізує у своєму селі. Компанія "Біонеріка" не купує гриби безпосередньо у населення; між збирачами і нею виступають підприємці, які керують заготівельними пунктами.

"Це як дистрибуція товарів зі складу, тільки навпаки. Є великий склад, який робить доставку до магазинів, а в нас люди збирають гриби і продають підприємцям, вони продають нам, а ми формуємо партії та реалізуємо", - пояснює Шолопак.

Мережа "Біонеріка" була створена протягом багатьох років. Компанія була заснована в Івано-Франківську в 2013-му році. Наразі її керівниками є Шолопак та Роман Баланюк. Спочатку компанія спеціалізувалася на карпатських ягодах та травах для приготування чаїв, а згодом розширила асортимент до грибів. Основні регіони постачання включають Волинську, Рівненську, Житомирську, Чернігівську, Хмельницьку, Полтавську, Сумську області, а до початку окупації – також Херсонщину.

Кооператив "Дари Гуцульщини" має унікальну структуру. Більше десяти років тому його створили 33 жителі Путили, розташованої в Чернівецькій області, а також сусідніх населених пунктів. Первісне обладнання було придбано за рахунок гранту від ПРООН на суму 600 тисяч гривень. Наразі в кооперативі налічується 17 учасників, проте гриби приймаються від усіх жителів навколишніх сіл.

"З моменту створення кооперативу кількість його учасників не зросла, а навпаки, зменшилася. Дехто виїхав за межі країни, інші змінили своє місце проживання. Проте, незважаючи на це, багато людей продовжують користуватися нашими послугами, і ми завжди готові їх прийняти," - зазначає Терен.

Кооператив з'явився як відповідь на дії перекупників. У 2016 році вони платили селянам за кілограм грибів першого сорту 50 грн, другого - 30 грн, а кооператив - 90 грн. Першу партію - 300 кг консервованих грибів - продали через інтернет. Тоді ж кооператив уклав контракт з мережею супермаркетів, яка вимагала, щоб гриби не зникали з полиць, інакше - штраф. За кілька років обсяги зросли до понад 20 тонн за сезон, а гриби почали експортувати до Ізраїлю, Польщі, США й Молдови.

Кооператив, що не має на меті отримання прибутку, розподіляє свої доходи серед учасників відповідно до обсягу виробленої продукції. Щорічно ця сума становить приблизно 20 мільйонів гривень. Додатково, громада отримує близько 2-3 мільйонів гривень у вигляді податкових надходжень. На розвиток практично не залишається коштів, оскільки всі питання фінансування вирішуються за рахунок грантів.

"Ми прагнемо залучити інвестиції, адже кооператив не має змоги придбати велике обладнання за власні фінансові ресурси. Фінанси розподіляються між нашими учасниками," - зазначає Терен.

У 2025 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) виділила кооперативу грант на 6 млн грн. Купили обладнання для миття, заморожування та сушіння, а також сонячну станцію на 100 кВт, яка заощаджуватиме 2 млн грн на рік.

Вартість, що визначається погодними умовами

На грибному ринку немає біржі чи довгих контрактів, ціну встановлює ліс. "Не можу сказати, щоб десь були рекордні ціни. Усе завжди пропорційно", - каже Терен.

2026 рік виявився нещасливим для грибників. Наприкінці липня на Центральному ринку Чернівців ціна на білі гриби сягала 320-350 грн за кілограм, тоді як лисички продавалися по 280 грн. Продавці нарікали на значне зменшення кількості грибів у порівнянні з минулим роком. У вересні науковці Галицького національного парку в Івано-Франківській області зафіксували, що білі гриби росли вкрай мало, а їх шапки були тріщинами і зморшками, що стало наслідком посушливих умов.

"Гриби почали з’являтися лише в жовтні, а весною і влітку їх практично не було," - зазначає Шолопак. На початку сезону ціна на лисички становила 10 доларів, або приблизно 450 грн за кілограм, а в кінці сезону знизилася до 60-100 грн. Натомість, білі гриби восени стають дорожчими.

"На початку сезону лисички мають найвищу вартість. А коли сезон добігає кінця і в Європейському Союзі грибів стає обмаль, ціна на білий гриб також зростає", - зазначає він.

Кілька тижнів тому білий купували по 150-250 грн, а в жовтні ціна вийшла на пік. Висока ціна не означає високого доходу: коли грибів мало, за день їх вдається зібрати менше. За оцінкою Шолопака, за сезон сім'я може заробити 400 тис. грн.

Свіжий гриб - Італії, Україні - сувеніри

"Чимало міжнародних партнерів виявляють інтерес до придбання сировини, а не готової продукції. Вони прагнуть закупити вагові товари, упакувати їх і продавати під власним брендом - чи то польським, італійським, чи німецьким," - зазначає Терен.

Обидва співрозмовники погоджуються, що за кордоном український гриб коштує лише на 10-20% дорожче, ніж удома, але далі їхні моделі розходяться.

Компанія "Біонеріка" спеціалізується на експорті своєї продукції. "Наш основний ринок - це Італія, адже там існує розвинута культура споживання грибів. Ми постачаємо продукцію, що приносить валютний дохід в Україну," - зазначає Шолопак. Наступними у списку є Австрія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія та Франція. Компанія експортує напівфабрикати, такі як заморожені та сушені гриби. Свіжі гриби відправляються лише в тому випадку, якщо вони можуть витримати дорогу до Італії та ще один тиждень на полицях супермаркетів.

Компанія має тривалі зв'язки з Італією: грибний бізнес, що вона веде, був успадкований від італійських партнерів. Спочатку підприємство орендувало заготівельний цех у Вижниці на Буковині, а згодом вирішило викупити його.

Компанія постачає в Південну Корею унікальний гриб саркодон черепитчастий, відомий також як їжовик строкатий. У цій країні його називають "нині-босот", і він має значну популярність в місцевій кухні та медицині. Ціни на заморожені гриби варіюються від 10 до 40 доларів, тоді як сушені коштують від 115 до 190 доларів за кілограм.

В Україні, за словами Шолопака, практично відсутній ринок лісових грибів. "Ми намагалися створити асортимент товарів для супермаркетів, але він не знайшов попиту. Люди не звикли купувати лісові гриби в магазинах. Усе, що продається, - це гриби, які привозять з Карпат: їх беруть із собою на сувеніри з відпочинку для родичів та сусідів", - розповідає він.

Терен обирає інший підхід: його кооператив пропонує фасовані сушені, заморожені та консервовані гриби під власним брендом через інтернет-магазин. "Нам більше підходить продавати продукцію в Україні, адже ми маємо краще розуміння ринку, його зміни та інтересів споживачів. Ми не прагнемо реалізовувати лише сировину", - зазначає він.

У окремі роки кооператив експортував до 80% своєї продукції, а в цьому році цей показник знизився до приблизно 20%, в основному в Молдову. "Війна не чинить на це жодного впливу. Якщо пропозиція вигідна, товар реалізується і експортується. Все залежить від обсягів: у разі невдалого сезону навіть за наявності бажання ми не можемо зробити відправлення," - роз'яснює Терен.

Збирання грибів для особистого використання в державних та комунальних лісах дозволено без отримання спеціальних дозволів. Однак для комерційної діяльності необхідно отримати лісовий квиток, який видається ДП "Ліси України" після сплати відповідної ренти. Водночас, багато збирачів не дотримуються цього правила. "Ми купуємо лісові квитки для грибного збору, хоча за законом їх повинні придбати ті, хто безпосередньо займається збором грибів. Проте контролю за цим процесом немає, і він не може бути встановлений. Щоб експортувати продукцію або продавати її на українському ринку, нам потрібні належні документи", - зазначає Терен.

Контроль якості в лісових умовах також є складним завданням. "Ми не можемо контролювати населення, це просто неможливо. Контроль здійснюється на етапі закупівлі у підприємців, з якими ми співпрацюємо, а потім вже на підприємстві", - зазначає Шолопак. Кожну закупівлю підлягає перевірці на мікробіологічні показники, а гриби з Полісся додатково тестуються на наявність радіації, яку вони здатні накопичувати.

Ціна помилки в цій ситуації є надто високою. Після однієї з перших поставок "Дарів Гуцульщини" до Ізраїлю виявилося, що партія сушених лисичок не пройшла радіаційний контроль. Для завершення цієї партії не вистачало приблизно 10 кг грибів, які були куплені через онлайн-оголошення. В результаті, вся партія була змушена бути утилізованою. Власник підприємства стверджує, що їхні карпатські гриби безпечні: за нормою 5 бекерелів аналіз лисичок показав лише 0,05.

Найсерйозніша загроза для ринку - це люди. "Кількість тих, хто займається збором грибів, суттєво зменшилася. Це помітно як у випадку з ягодами, так і з грибами", - зазначає Шолопак. "На етапі переробки відчувається брак чоловіків. Це негативно позначається на функціонуванні підприємства", - підкреслює Терен.

У нашому кооперативі здебільшого зайняті жінки, молоді спеціалісти, а також особи з інвалідністю, родини з багатьма дітьми та переселенці. Збирання грибів і ягід здійснюється вручну, і в сезон робочий день часто перевищує традиційні вісім годин на три-чотири години.

Перевезення через центральні регіони стали небезпечними, дорожчає пальне, бракує водіїв. 16 жовтня війна дісталася й до переробки. Російські дрони атакували в Маневичах на Волині підприємство "Агрофрукт ЛТД", яке входить до польської Polko Group і заморожувало ягоди та гриби. Загинув працівник, восьмеро поранені, понад 300 людей залишилися без роботи. За словами Шолопака, саме ця компанія була лідером ринку і заготовляла в Україні найбільше грибів.

Однак жодна стратегія не зможе змінити основний фактор. "Ринок є непередбачуваним. В деякі роки грибів настільки багато, що їх ніхто не купує. Коли урожай середній, людям вдається добре заробити. А коли грибів обмаль, їх вартість зростає, збирають їх небагато, але прибуток залишається на хорошому рівні", - пояснює Шолопак.

Лісові гриби не мають ні сталих цін, ні сталих обсягів, ні статистики. Є ліс, тисячі людей з кошиками і кілька компаній, які вирішують, куди гриб поїде далі: у банку на полиці українського супермаркету чи в коробку для італійського переробника.