Тарас Томенко: Мрії Хоткевича та Параджанова про адаптацію "Слова о полку Ігоревім" надихають мене та підбадьорюють.

-- Пане Тарасе, ви розпочали роботу над екранізацією епосу "Слово о полку Ігоревім". Розкажіть, будь ласка, як з'явилась ідея цього проєкту?

-- Узагалі я не люблю слово екранізація. Мабуть, наш проєкт, наш фільм -- це переосмислення стародавнього епосу, не екранізація. Ця ідея з'явилася в мене, ще коли я працював над фільмом "Будинок "Слово": Нескінчений роман".

Перша спроба екранізувати "Слово о полку Ігоревім" відбулася ще в 1920-х роках. У 1924 році на Одеській студії ВУФКУ сценарист Дмитро Загул разом із Володимиром Ярошенком розпочали цю амбітну роботу. Тоді ж, у 1924 році, на екрани вийшла надзвичайно популярна стрічка "Легенда про Нібелунгів", і Україна прагнула відповісти на цей культурний виклик, адже також мала свій героїчний епос. На жаль, перша спроба виявилася неуспішною. Хоча в 1926 році проект отримав зелене світло, а у 1927 році розпочалися зйомки, з якихось причин їх було зупинено. Доля цього фільму залишилася невідомою.

Друга спроба екранізації виявилася значно більш захоплюючою. Цей проект мав реалізувати Гнат Мартинович Хоткевич, який був не лише письменником, але й композитором, бандуристом, драматургом і театральним режисером. Підготовка сценарію тривала понад десять років — з 1928 по 1938 рік. На жаль, у 1938 році його заарештувало НКВС, а в жовтні того ж року він був розстріляний, звинувачений у шпигунстві на користь Німеччини та як український буржуазний націоналіст. Спроби реалізувати фільм на ВУФКУ, а також на "Укранімафільмі" і "Мосфільмі" виявилися невдалими, і це призвело до його арешту і страти. Варто зазначити, що ще в 1926 році Гнат Мартинович опублікував свою історичну драму "О полку Ігоревім" для театру, яка отримала дозвіл на постановку в державних театрах.

У 1905-1906 роках Гнат Хоткевич отримав натхнення взятися за "Слово" під час активної участі в опорі проти царського режиму в Харкові. У цей період він зазнав репресій і був ув'язнений. Після цього йому довелося втекти та ховатися в Карпатах.

І ось тут розпочинається найзахопливіша частина. Він ховався в Криворівні, де згодом Параджанов працював над створенням "Тіней забутих предків". У цей період він активно спілкувався з Франком, Грушевським та Михайлом Коцюбинським, який саме в той час працював над своїми "Тінями забутих предків". Це просто неймовірний збіг обставин!

Саме в Карпатських горах було створено перший варіант історичної драми "О полку Ігоревім". Як бандурист, він сприймав "Слово о полку Ігоревім" насамперед як музичний твір, призначений для виконання на музичних інструментах.

Отже, це ще один важливий елемент у розумінні "Слова о полку Ігоревім" як твору, що потребує музичного оформлення. У статті львівської газети згадувалося, що Гнат Хоткевич організував творчий вечір, під час якого виконував композиції на бандурі та давньоруських інструментах, створивши цілу виставу в Львові під назвою "Львівський Боян". Це справді надзвичайно цікаве явище.

Прикметно, що в той же час Іван Франко створює свій переспів фрагменту "Слова" -- "Сон Святослава", де йдеться про великого Київського князя і про ідею єдності всіх князів. І саме це було написано в Карпатах. І паралельно він створює ще працю "Гуцульська фразеологія" в контексті "Слова", де розшифровує багато слів і понять у "Слові о полку Ігоревім" через призму гуцульського діалекту.

Саме Хоткевич вважав гуцульську говірку однією з форм давньоруської мови, про що свідчить його дружина Платоніда Хоткевич. На жаль, жодних згадок про виставу "Слово о полку Ігоревім" у Гуцульському театрі не залишилося, так само як і інших документів. Архів Хоткевича був вилучений і знищений.

З іронічною і трагічною обставиною, агент на ім'я "Стріла" слідкував за такими видатними особистостями, як Хоткевич, Довженко, Яновський, Вишня та Хвильовий, починаючи з 30-х років. Цей агент, до речі, мешкав у Будинку "Слово". Кажуть, що за цією таємничою особою ховався Юрій Смолич. Разом з академіком Білецьким, агент "Стріла" проводив обшуки, оглядав та вилучав архівні матеріали Гната Хоткевича. Про ці події також згадувала його дружина, Платоніда Володимирівна.

Наступна спроба української екранізації "Слова о полку Ігоревім" належить Сергію Параджанову, який працював у Криворівні. Тут він співпрацював з Григорієм Якутовичем і Юрієм Герасимовичем Ільєнком під час зйомок фільму "Тіні забутих предків".

Під час зйомок Володимир зустрів Платоніду Хоткевич, яка виконувала роль позаштатного консультанта для фільму та була директором музею Івана Франка в Криворівні. Саме від Платоніди Володимирівни він дізнався про її чоловіка Гната Хоткевича, про спроби екранізації та про цю драматичну історію. Це відкриття надихнуло Параджанова на "Слово". Однак Сергію Параджанову не вдалося здійснити екранізацію "Слова о полку Ігоревім" через в'язницю, забуття, заборону на творчість і вигнання з України.

Але залишився сценарій, що його він надиктовував на магнітофон і який записував Юрій Герасимович Ільєнко. Вони разом хотіли зняти це "Слово". Сергій Параджанов помер, так і не встигши здійснити свій намір.

У моїй стрічці "Сентиментальна подорож на планету Параджанова" я включив фрагмент з "Слова о полку Ігоревім", де Параджанов описує своє бачення фільму та наводить цитати зі сценарію. Ця тема мені дуже близька і важлива.

Протягом ста років Україна мала б створити цей фільм, починаючи з ВУФКУ і завершуючи роботами Параджанова. Схоже, що ця концепція вже давно назріла, і настав час втілити її в життя.

У прес-релізі фільму зазначено, що ваша мета полягає в тому, щоб "відновити вкрадений росіянами епос XII століття в українському контексті та показати світу, що наша культура має свій неповторний голос". Чи не виникали у вас побоювання, беручися за таку грандіозну справу?

Вони привласнили це, як і безліч інших елементів нашої культурної спадщини. Можливо, це була перша цеглина, основа їхньої "скріпи", адже вони досі вважають це справжньою перлиною "російської писемності та поезії". На цьому вони зводять всю свою російську культуру, але насправді це не їхнє, а привласнений витвір.

Чи не викликало побоювань займатися таким великим проектом? Напевно, страху не було, оскільки досвід Хоткевича, Параджанова і Леоніда Осики, котрий також мріяв втілити "Слово о полку Ігоревім", надихає і надає впевненості.

-- Наразі на якій стадії перебуває робота і коли плануєте розпочати знімальний процес?

-- Я хотів би подякувати Українському культурному фонду, котрий підтримав початок нашого шляху. Метою проєкту УКФ було створення насамперед літературного сценарію і презентаційних матеріалів. Завдяки цьому ми маємо вже готовий сценарій і можемо рухатися далі.

Мені хотілося б розпочати цей проект після закінчення війни, оскільки зараз надзвичайно складно зібрати велику кількість фахівців та акторів. Для цього потрібні дві команди — наша українська армія та половецька. Це будуть масштабні і витратні зйомки, і в умовах війни говорити про них ще зарано. Проте, я вважаю, що мріяти і планувати наперед — це важливо і необхідно. Ми плануємо залучити фінансування та партнерів з Європи і США для реалізації цього фільму.

Відомо, що у процесі створення фільму беруть участь продюсери Світлана Яцинич та Максим Асадчий, а сценарій розробляється у співпраці з Костянтином Коноваловим. Розкажіть, як відбувалося формування команди та яких ще фахівців ви плануєте залучити до роботи над проектом?

-- Наша продюсерська команда складається зі Світлани Яцинич та Максима Асадчого. Це знакові особистості в індустрії, які уже мають величезний досвід, знявши безліч фільмів. Я переконаний, що працюючи з такими фахівцями, ми зможемо досягти успіху в будь-яких викликах.

Тарас Томенко, актор Дмитро Шульга, Світлана Яцинич та Максим Асадчий.

Нещодавно було представлено тизер фільму, створеного за допомогою штучного інтелекту, при цьому частину матеріалів було знято вручну для більш точної генерації. Як ви вважаєте, які переваги має застосування ШІ в кінематографії? Чи плануєте ви використовувати його в подальшій роботі над проектом?

Цей тизер створений, щоб залучити фінансування та допомогти іноземним інвесторам краще зрозуміти Україну XII століття та постать князя Ігоря Святославича. Він слугує ілюстрацією, яка демонструє динаміку того часу, костюми, рухи та освітлення. Завдяки використанню штучного інтелекту, процес створення став значно простішим, адже бюджет Українського культурного фонду є досить обмеженим, і ми не можемо дозволити собі проводити повноцінну зйомку тизера.

Це просто не вкладається ні в яке порівняння з тим, що потрібно було б насправді. Чи будемо використовувати ШІ й надалі? Ви знаєте, зараз це як питання, чи ви будете писати сценарій на комп'ютері або рукою? Технології стрибнули вперед і кінематограф використовує штучний інтелект, безумовно, тому що в будь-яких фільмах йде і кольорокорекція, і монтаж, і якісь домалювання за допомогою штучного інтелекту. Раніше це робилося як у комбінованих зйомках на рір-екрані. Зараз є трохи інша технологія. Відкидати цю технологію немає смислу і в нас був шанс спробувати, яким чином можна інтегрувати цю технологію у виробництво фільму. Але хотів би сказати, що фільм буде робитися повноцінно -- так, як знімається кіно в класичному розумінні.

"Слово о полку Ігоревім" є класичним українським епосом, знайомим багатьом з шкільних часів. Чи вірно я розумію, що у фільмі історичні події будуть представлені в більш сучасному контексті? Чи могли б ви трохи поділитися інформацією про те, що плануєте донести до глядачів?

-- Завісу ми привідкривати не будемо. Скажу єдине, що якщо брати просто твір і переносити його на плівку, як він написаний, -- це трохи не те, що потрібно. Дійсно, фільм буде адаптований до сучасного глядача, до драматургії, до відповідного жанру.

Отже, можу лише зазначити, що ми трохи коригуємо момент, з якого починається ця історія. Наша версія розпочнеться з повернення Ігоря, його втечі з полону.

-- У чому вбачаєте головну цінність цього фільму, жанр якого ви визначили як історичний епос, для українців? У чому його актуальність саме зараз, під час повномасштабного вторгнення?

Ви знаєте, історія має властивість повторюватися. Борьба України за свою незалежність продовжується, як це відбувається вже протягом 800 років. Цей процес триває й сьогодні. Якщо взяти маршрут походу Ігоря Святославича проти половців та накласти його на сучасну карту бойових дій, можна побачити, що його шлях пролягав від Чернігівщини до Курщини, а потім вниз до Покровська та Харківщини. Ігор прагнув напитися води з шолома, заповненого водою з Дону.

Ми спостерігаємо, що тоді ця територія конфлікту формувалася від Великого степу. І сьогодні наша війна відбувається вздовж тієї ж лінії протистояння. Ця лінія залишається незмінною. Проте концепція "Слова о полку Ігоревім" акцентує увагу на необхідності єдності всіх проти спільного ворога. Тому вважаю, що ця ідея є більш актуальною, ніж будь-коли. Ми, як українці, повинні зібратися разом для досягнення спільної перемоги.