Дослідник, фольклорист і антрополог: маловідомі деталі про творця гімну Павла Чубинського.

Павло Чубинський відомий, перш за все, як автор слів до гімну України. Проте його внесок у різні сфери життя вражає своєю різнобічністю. Він вдало поєднував юриспруденцію з етнографією, антропологію з активною громадською діяльністю. Крім цього, Чубинський організовував полярні експедиції, збирав народний фольклор і працював у ролі слідчого. МАН підготувала захоплюючі та маловідомі деталі про цю непересічну постать.

По завершенню навчання в київській гімназії Павло Чубинський вступив на юридичний факультет університету в Санкт-Петербурзі. Слід зазначити, що в той час Київ був частиною Російської імперії, столицею якої був саме Петербург. Університетське середовище познайомило його з такими видатними особистостями, як Пржевальський і Миклухо-Маклай, а також з представниками української інтелігенції, зокрема Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем та Миколою Костомаровим.

Під час своїх студентських років Павло Чубинський активно співпрацював із першим українським виданням на теренах Російської імперії - журналом "Основа", заснованим Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим та Василем Білозерським. У редакції журналу були опубліковані його статті, в яких він вдало поєднував юридичні знання з інтересом до етнографії. Серед його творів - "Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників" та "Український спектакль у Чернігові". Крім того, у "Чернігівському листку" він розмістив статтю під назвою "Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста".

І навіть його дисертація поєднувала дві науки - "Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії". За неї Чубинський отримав ступінь кандидата правознавства, хоч його напередодні відрахували з університету за те, що взяв участь в мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації. У 1861 році він повернувся до України.

Університет, в якому здобував освіту Павло Чубинський (зображення з Вікіпедії)

Чубинський подорожував Переяславщиною, де консультував селян з юридичних питань. Згодом на засланні він працював слідчим, секретарем статистичного комітету, чиновником з особливих доручень.

У 1862 році, 23-річний Павло Чубинський створив вірш, який сьогодні з гордістю виконує кожен українець, тримаючи руку на серці. Поет мешкав у Києві, в квартирі купця Лазарєва, де одного разу почув сербську повстанську пісню з рядками: "Серце б'ється і кров ллється за свою свободу". Вражений і надихнений, він за приблизно півгодини написав свій відомий твір.

Спочатку його співали на мотив тієї ж сербської пісні, потім - на музику Лисенка. А через рік аркуш з віршем потрапив у руки Михайла Вербицького. Цікаво, що композитор спершу вважав його автором Тараса Шевченка, тому вперше майбутній гімн України виконали на Шевченківському вечорі. Трапилося це у Перемишлі, де працював Вербицький.

Слова гімну Чубинського були створені під впливом сербської мелодії (ілюстрація Олени Ковальчук для МАН).

У 1917 році пісня "Ще не вмерла Україна" стала неофіційним гімном УНР. А офіційно його затвердили, коли Україна здобула незалежність і стала суверенною державою.

Сусід, поміщик Трепов, звинуватив Чубинського в наклепі, стверджуючи, що той нібито закликав селян до супротиву владі і формував таємний гурток українофілів. У 1863 році князь Долгоруков, шеф жандармів, видав указ про вислання Чубинського з Києва. Його затримали і на сім років відправили до Архангельської губернії.

Павло Чубинський працював у своїй професії, зокрема, як судовий слідчий. З часом він почав приділяти увагу місцевим сиротинцям та редагувати місцеву газету. Під час заслання він зацікавився дослідженням соляного та рибного промислів, морського суднобудування, а також страхуванням суден і вантажів. Крім того, він вивчав культуру, звичаї та фольклор фіно-угорських народів, таких як карели та саами. Паралельно він досліджував торговельні зв'язки та правові традиції Архангельського регіону.

Павло керував експедицією, яка займалася дослідженням Печорського регіону та Заполярного Уралу. Завдяки його ініціативі була організована експедиція на Нову Землю, що є архіпелагом у Північному Льодовитому океані. Сьогодні українські полярники, які вирушають на зимівлю в Антарктиду, вшановують пам'ять Чубинського біля гімназії, де він здобував освіту.

Павло Чубинський активно займався громадською діяльністю, беручи участь у мітингах разом з українською спільнотою в Петербурзі. Він досліджував народну культуру та працював вчителем. У 1862 році він виступив з промовою на могилі Тараса Шевченка в Каневі.

У Санкт-Петербурзі Павло організував молодіжний протест, брав участь у комісії, яка розробляла статут для регулювання прав і обов'язків студентського товариства, а також здійснював контроль за витратами студентських фінансів.

Вже в Україні долучився до діяльності Київської громади, дописував до українських журналів. Чубинський організовував наукові дослідження, працював над створенням недільних шкіл, підбирав для них учителів, готував навчальні матеріали.

Київська спільнота. Чубинський зайняв друге місце у другому ряду (зображення з Вікіпедії)

У вигнанні він зібрав навколо себе співвітчизників. Спільно з однодумцями він організовував роботу міської публічної бібліотеки.

Павло Чубинський виступає як один із засновників Південно-західного відділу Російського географічного товариства, яке, за свідченням Федора Вовка, "узаконювало значну частину дій, що здійснювалися раніше під егідою "таємного товариства" київської "Громади"". У 1874 році Чубинський став ініціатором та організатором одноденного перепису населення столиці України, Києва.

У 1869 році 30-річний Павло Чубинський став керівником етнографічно-статистичної експедиції, яка займалася вивченням повсякденного життя, традицій, розваг та фольклору українців, що мешкали в Київській, Волинській, Подільській, Мінській, Гродненській, Люблінській, Седлецькій губерніях та Бессарабії, де українці проживали компактно.

Чубинський здійснив аналіз 148 фантастичних і 145 побутових казок, зокрема його особливо привернули ті, що містять міфологічні мотиви. Крім того, дослідник зібрав більш ніж 4000 пісень, серед яких є календарно-обрядові, весільні, любовні, козацькі, гайдамацькі, рекрутські, чумацькі та пісні наймитів.

Результати експедиції були опубліковані у семитомному збірнику під назвою "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руському краї". У цьому виданні автор також детально розглянув традиції, пов’язані з сімейними обрядам, а також ігри і фольклорні елементи для дітей.

Один з томів "Праць", написаних Павлом Чубинським, був присвячений антропологічному дослідженню українського народу. В рамках цього дослідження він розробив комплексну програму, яка охоплювала 18 різних аспектів людської зовнішності, таких як зріст, колір шкіри, очей і волосся, а також форма голови. Анкети з відповідними запитаннями були надіслані лікарям рекрутських комісій, які мали заповнювати їх під час медичних оглядів призовників. Таким чином, було зібрано дані про 1355 молодих українців.

Відповідно до результатів свого дослідження, Павло Чубинський визначив три основні антропологічні типи:

Багато характеристик зовнішності, згаданих Чубинським, досі активно застосовуються дослідниками в галузі етнічної антропології.

Павло Чубинський разом із своєю дружиною (зображення "Український інтерес")

Родина Павла Чубинського була представлена різноманітними професіями. Його дружину він зустрів під час роботи в цукроварній компанії Яхненків і Симиренка. Вона виявилася сестрою дружини інженера-цукровара Толпигіна. У шлюбі з Катериною Порозовою у них з'явилося троє дітей: оперна співачка, професор криміналістики, ветеринар і інженер.