Схилимо голови. Обстріл з боку Росії забрав життя подружжя Ткаченків.

Тренерові з дзюдо Сергієві Ткаченку був 51 рік

Кожного ранку о дев'ятій годині українці віддають шану пам'яті тих, чиї життя обірвала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує тренера з дзюдо Сергія Ткаченка, який, разом із дружиною Людмилою, загинув на початку повномасштабної агресії в рідному Чернігові рівно чотири роки тому, 14 березня 2022 року. Він назавжди залишився в пам'яті у віці 51 року.

Сергій Ткаченко народився в Чернігові та здобув освіту в Чернігівському педагогічному інституті, який нині відомий як Національний університет "Чернігівський колегіум" імені Тараса Шевченка. Після закінчення навчання він розпочав свою кар'єру в університеті, де обіймав посаду доцента на кафедрі спорту. Спорт завжди займав важливе місце в житті Сергія: ще в шкільні роки він почав займатися дзюдо, і це захоплення залишалося з ним протягом усього життя. Він став заслуженим тренером України та брав участь у міжнародних змаганнях серед ветеранів. Упродовж дня Ткаченко навчав студентів, а ввечері проводив тренування з дітьми. Проте його інтереси не обмежувалися спортом: у вихідні він поглиблював свої знання в галузі біомеханіки, фізіології та біохімії.

Сергій познайомився з Людмилою, своєю майбутньою дружиною, ще в старших класах школи. Відносини між ними почалися після того, як Сергій завершив службу в армії. Згодом вони уклали шлюб і стали батьками двох дітей.

Родина Ткаченків опинилася в епіцентрі повномасштабного вторгнення, коли їхні домівки в Чернігові стали свідками цих трагічних подій.

"У той час я навчався в Києві, а мій молодший брат разом із батьками жив у Чернігові. Ранком 14 березня він прокинувся, а мама з татом збиралися кудись виходити. Вони запевнили його, що швидко повернуться, ймовірно, в магазин за продуктами або до бабусі. Незабаром сусідка завітала до брата і повідомила, що з батьками трапилося щось лихе. Вона порадила йому перевірити ситуацію в будинку мистецтв, що знаходився неподалік. Брату в той момент було 15 років. Він зателефонував мені в розпачі і запитав, що робити. Я заспокоїв його, сказавши, що не варто боятися, і що потрібно йти подивитися. Через кілька хвилин він знову зателефонував, і ці хвилини стали найважчими в моєму житті. Мама й тато загинули: їх вразив обстріл", - розповів старший син.

Сергія та Людмилу Ткаченків поховали на цвинтарі "Ялівщина".

В університеті, де працював Сергій, відкрили меморіальну дошку на його честь. А на подвір'ї школи, де колись навчалися Ткаченки і потім працювала Людмила, висадили клен і сакуру на їхню честь.

"Я дуже нагадую свого батька. Він завжди був для мене еталоном. Я вдячний за те, що мав можливість бути з ним протягом 25 років. Саме тато познайомив мене зі спортом і підтримав, коли я вирішив займатися футболом замість дзюдо. Друзі моїх батьків відвідують їхні могили, діляться зі мною спогадами. Вони також телефонують у дні народження батьків. Таким чином, ми в тісному колі вшановуємо їхню пам'ять", - ділиться старший син.