РПГ, безпілотники та влучний удар. Як пильність допомогла врятувати життя охоронцю кордону.

Прикордонник Олег, який походить з Конотопщини, після завершення навчання в школі вирішив здобути спеціальність електрика. Однак, через нестачу практичного досвіду йому не вдалося знайти роботу за спеціальністю. Не бажаючи залишатися без справи, у 2019 році він уклав контракт із Державною прикордонною службою і потрапив до Сумського прикордонного загону. Далі його шлях проліг через навчальний центр, після чого він розпочав службу на кордоні.

"До 2022 року все відбувалося за планом: патрулювання, тренування, відпочинок. Нічого незвичайного. Але справжнє випробування настало з початком війни", - ділиться спогадами Олег.

Повномасштабне вторгнення застало його вдома у відпустці. Зранку 24 лютого зателефонував побратим - війна. Через кілька годин Олег вже був у підрозділі й разом із бойовими товаришами вирушив на Чернігівщину. Завдання - утримувати тил оборони міста, не допустити заходу ворога з флангів або з боку Білорусі.

Після звільнення Чернігівщини прикордонники повернулися на північ Сумщини. Олег продовжив виконувати свої обов'язки: зміцнення позицій, контроль за кордоном, чергування та протидія обстрілам і ворожим дронам – постійна напруга вимагала від нього максимальної пильності.

"Я став оператором БпЛА. Навчився бачити те, що інші не помічають. І ця уважність урятувала нас".

Це сталося у вересні 2023 року. Олег з побратимами на "броніку" вирушив у прикордонний населений пункт. За кілька кілометрів до села він помітив рух у лісі й наказав зупинитися. "Водій спершу не зрозумів, але пригальмував. Ми трохи від'їхали назад - і саме тоді на дорозі з'явився ворожий боєць з РПГ, який вже цілиться в нас".

Перший постріл потрапив у бік, де перебував Олег, а другий — в капот автомобіля. Розгорівся бій. Побратими встигли вискочити з машини і змусили супротивника відступити. В той момент Олег зазнав численних поранень на лівій стороні тіла. Його, разом з ще двома пораненими, оперативно евакуювали спочатку до найближчого села, а потім до Шостки, і згодом — до лікарні в Сумах.

Поруч із ним рідні та кохана, яка вже наступного дня приїхала до шпиталю. Він вірить у своє одужання й хоче повернутися до побратимів.