Путін втрачає військову еліту: скільки генералів Росії загинуло в конфлікті з Україною.

З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну було усунуто принаймні 19 російських генералів. Втрата таких високопосадовців серед окупантів стала результатом як цілеспрямованих атак Збройних сил України, так і різноманітних диверсійних заходів.

Цю інформацію опублікувало видання The Insider.

Втрати серед верхівки командування Російської Федерації спостерігались не лише в зонах активних бойових дій, але й на самій території Росії. Це стосується результативних атак на штаби, складних диверсійних акцій та вибухів.

Перші місяці великої війни виявилися трагічними для багатьох російських командирів. Першим генералом, чию загибель Москва змушена була визнати офіційно, став Андрій Суховецький. Він загинув від кулі снайпера під час бойових дій у Чернігівській області.

Протягом 2022 року список "двохсотих" поповнили генерали:

Особливої уваги варта історія генерал-майора Андрія Колесникова. У 2022 році ЗМІ розповідали про його загибель.

Проте в 2023 році російська пропаганда намагалася спростувати ці твердження: кремлівський пропагандист Володимир Соловйов представив репортаж із Сирії, стверджуючи, що Колесников нібито виконує обов'язки заступника командувача військового контингенту РФ.

Тенденція до ліквідації російської еліти продовжилася і в наступному році. Згідно з даними видання The Insider, у 2023 році до переліку загиблих були внесені:

Серед жертв 2024-2025 років виявилися високопосадовці, які займалися ключовими стратегічними напрямками:

Видання підкреслює, що російська влада все ще замовчує дійсні дані про втрати. Деякі з загиблих генералів на момент своєї смерті формально були у відставці або ж очолювали найманців у так званих добровольчих підрозділах, штурмових загонах "Шторм Z" та приватних військових компаніях.

Слід зазначити, що військові аналітики не раз висловлювали занепокоєння щодо можливості розширення конфлікту поза основні фронтові лінії. Існує ймовірність, що Росія спробує здійснити локальні наземні прориви в прикордонних регіонах України, прагнучи захопити невеликі території для подальшого політичного тиску.

Північні області, зокрема Сумщина та Чернігівщина, а також південний напрямок, залишаються під ризиком через потенційні атаки на портову інфраструктуру, яка є життєво важливою для економічної стабільності та оборонних спроможностей держави.