Підмареник звичайний

Липень — це період, коли розцвітають соняхи, і ми будемо бачити фотографії, на яких вони зображені, а також публікації про "символ України" та кольори нашого прапора...

На лузі мені вдалося пережити своєрідне прозріння, або ж, скоріше, альтернативну версію цього стану... Чому б не подумати, що те жовте і синьо-блакитне – це насправді заплавні луги, де влітку розцвітає підмаренник? Чому б ні? Він так яскраво палає, наче вся земля вкрита золотом! І на відміну від соняхів, які з’явилися на наших полях всього лише 200 років тому, підмаренник – справжній абориген, що живе тут вже давно.

Якось на книжковій барахолці придбала книгу науковця, фітоетнолога Євгена Товстухи "Давні українські лікувальні напої". Там є і підмаренниковий напій, до нього дається короткий коментар: "Підмаренник справжній і чебрець звичайний - овіяні прадавніми легендами лікарські рослини. Кожен прапраукраїнець ще, певно, з трипільської доби прагнув, щоб у його оселі, на обійстях, ланах, у гаях, на сіножатях росли ці дві особливі рослини. Народні легенди приписують цим рослинам магічну силу у боротьбі з "нечистю" та злими духами, недугами; кашлем, кашлюком, коли "лихий дух" проник глибоко у груди і не дає дорослій людині чи дитині жити; коли злі духи паморочать свідомість та коли виводять її з душевної рівноваги. Ці рослини нейтралізують злісний вплив чортів'я та відьомського наслання, нормалізують процеси збудження та гальмування, заспокоюють ЦНС, поліпшують сон, самопочуття, відгонять неспокій, нудьгу, розвіюють безнадію. Старі повітки, млини, занедбані місця, гнилища, на яких панують сичі, кроплять названим напоєм та проводять замовляння, щоб нечиста сила не поширювалась на хутори, греблі, вулиці, села, поля, лани, на добрих людей". Там же автор пише, що підмаренник з м'ятою та ін. травами набивав у люльку і курив знаменитий козак-характерник Мамай - той, що мандрівний філософ, блукач між світами, той, що "сидить козак у кобзу грає, що замислить - усе має".

Я прочитала і замислилася: справді, наш народ наділений унікальними здібностями, наповнений незвичайними силами. Підмаренник, якого деякі називають "кашка", здається звичайною рослиною, але насправді він став символом боротьби з нечистю! Люди не просто наділяли навколишній світ ірраціональними властивостями, вони постійно взаємодіяли з ним. Магія була скрізь, навіть у простому сільському домі, де речі, окрім своїх повсякденних функцій, мали ще й магічний зміст. Вона починалася з порога і пронизувала кожен куточок оселі. І в селянах ця магія досі жива, не зникла під впливом цивілізації, а тихо проявляється в забобонах, сплітаючись з сучасністю — маковійчики, дідухи, плазмові телевізори та ікони існують поруч.

А можливо, нам слід здивувати світ? Поки інші борються за нафту, золото, метали, технології, космос і розкішні автомобілі, ми можемо стати тими, хто обирає магічне мислення і розвивається в цьому напрямку! Давайте серйозно вивчати та інтегрувати в наше життя мудрість нашого народу. Адже саме вона допомогла зберегти ідентичність українців під час різних епох завоювань, не дозволивши нам стати поляками, литовцями чи москалями. Це надзвичайно важливо для нас сьогодні — залишитися українцями, а не перетворитися на інших. Тому, навчаючи тактичній медицині, варто звернути увагу на знання про кровоспинні методи, які можна знайти під час нашого повсякденного життя; у реабілітаційних практиках використовувати досвід характерників. Коли летить дрон, нехай кожен вдома відчуває себе козаком Мамай — медитуючи, уявляючи, як цей дрон повертається назад у точку запуску, або вживаючи якісь магічні практики...

Це явище можна спостерігати, наприклад, у корінних народів Північної Америки. Чи знали ви, що американські індіанці відправляють на війни США більше військовослужбовців, ніж будь-яка інша демографічна група в країні? У своїй глибокій та відвертій книзі "Плем'я" Себастьян Юнгер розглядає питання повернення з війни та лікування посттравматичного стресового розладу, на прикладі історії Грегорі Гомеса, представника племені апачів. Грегорі не підтримував уряд США, адже його діда жорстоко вбили техаські рейнджери через земельний спір: його повісили на дереві та кастрували. Проте, Гомес вирішив добровільно вступити до армії США і брав участь у бойових діях як морський піхотинець у В'єтнамі — не заради уряду чи країни, а "за Матір-Землю", прагнучи здобути бойовий досвід, як справжній воїн свого племені. Повернувшись з війни, він пережив глибоку душевну травму, але традиційні ритуали індіанських племен, такі як постування, водне очищення, церемонії пошуку видінь і дуже складний ритуал "Танцю Сонця" племені лакота, допомогли йому одужати. У цьому ритуалі учасники прив'язують дерев’яні кілочки до свого тіла і, танцюючи, намагаються їх витягти. Важливим аспектом зцілення в індіанських племенах є спільнота: усі її члени беруть участь у церемоніях, адже вважається, що війна травмує не тільки солдатів, а й усього народу. Тому лікування одного — це лікування всіх, і навпаки. Юнгер зазначає, що рівень ПТСР серед американських військових є найвищим у світі, але індіанці справляються з цим краще, ніж інші американці, завдяки своїм перевіреним віками ритуалам, які зберегли їхнє магічне мислення, незважаючи на асиміляцію.

Ми також не залишилися осторонь. Навпаки, ми відкрили для себе нові грані, чи, точніше, витягли із нашої колективної пам'яті, що була пошкоджена. Ми вивели на світло давні вишивані символи, знаки Трипільської культури та мезинські свастики, писанкарство, а також знання про лікарські трави. Наприклад, Євген Товстуха, ще один виходець з Чернігівщини, протягом півстоліття працював лікарем і водночас писав книги про магічні властивості українських рослин, поєднуючи їх із заклинаннями. Також ми звернулися до мольфарства, а козацьке характерництво, яке досі викладається в Україні, служить нашим воїнам у сучасних випробуваннях!

У своєму житті я рідко зустрічала людей, які б були настільки раціональними, щоб не піддаватися магічному мисленню. Практично всі вірять у щось, шукають глибокі сенси у навколишньому світі, читають гороскопи, побоюються чорних кішок, носять амулети, включаючи розп'яття, роблять татуювання з рунами, моляться, дивляться фільми про надприродне, роздають солодощі, якщо їм сниться померлий, обходять перехрестя, вірять у райдуги і сонячні затемнення, називають свої книгарні, кав'ярні та компанії іменами богів і духів нижчого світу. Віра в такі речі зазвичай посилюється під час великих соціальних потрясінь. Ці переконання є архетиповими, вони виникають з колективної пам'яті, накопиченої народом протягом століть. Незважаючи на намагання сучасної психології звести все до інфантилізму, вважаючи, що магічне мислення притаманне тільки дітям до семи років, а у дорослих — лише невротикам, це також свідчить про страх зануритися в глибини людської природи. Адже, якщо замислитися, люди можуть створити щось справжнє, а що тоді робити з ресурсами, такими як нафта?

Отже, на цьому все. Ось вам зображення підмаренника. А поряд з ним тече невеличка річка - миколайчики - ще одна група борців зі злом.

Отже, мій запис може виглядати як безглузда інфантильно-невротична балаканина, але поки деякі вважають так, у нашому східному небі кружляє Баба Яга, наводячи страх на руських.

Ольга ЯРМУШ