Петро Конашевич-Сагайдачний в оцінках істориків | UACRISIS.ORG
Коли ми говоримо про військову частину нашої історії, то дуже часто доводиться згадувати тих полководців, які уславили українську зброю. Серед тих, хто очолював Військо Запорозьке, є декілька гетьманів, про яких можна сказати, що вони таким чином формували модерну українську націю. І тут звичайно приходять на згадку перемоги Гетьмана Сагайдачного. Експерти, які взяли участь в нового випуску проєкту "Навколо книги", обговорили значення цієї постаті, її здобутки та прорахунки.
Доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, координатор експертної групи "Козацький фактор у російсько-українській війні" Вадим Задунайський відмітив, що славетний Гетьман Сагайдачний сьогодні безумовно відомий, і не лише завдяки шкільній програмі, де посідає належне місце, а й завдяки присутності у військово-політичному просторі.
"Не можна не згадати Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного. Раніше ми мали фрегат "Гетьман Сагайдачний", який був символом нашої морської сили. Багато політиків, так чи інакше, звертаються до цієї історичної постаті в контексті сучасної війни, підкреслюючи, що це був видатний діяч, який досяг стін Москви, завдаючи ударів ворогу з усіх фронтів, і його досвід справді заслуговує на наслідування," - підкреслив науковець.
Модератор заходу, кандидат історичних наук, координатор пресцентру Українського кризового медіа-центру Ігор Стамбол поцікавився в колег історіографічним аспектом. Наскільки достатньо добре ми вивчили епоху і діяльність самого Сагайдачного? Шо з турецькими та польськими джерелами? Чи достатньо їх опубліковано?
Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, а також старший науковий співробітник Музею Гетьманства Дмитро Гордієнко підкреслив, що існують певні труднощі з турецькою тематикою. Проте, ця проблема має набагато ширший контекст.
"Насправді існує дуже обмежена кількість джерел. Епоха Сагайдачного все ще потребує детального дослідження. Особливо це стосується козацтва, адже Сагайдачний не діє в вакуумі. Після нього спостерігається активізація козацького руху та їхні експедиції на Чорне море. Його похід проти Москви був одночасно реакцією на ситуацію та необхідною дією, оскільки козакам доводилося брати участь у війнах", - зазначив він.
Продовжуючи цю дискусію, Дмитро Гордієнко звернув увагу на те, що радянська історіографія намагалася уникати згадки цього імені, незважаючи на те, що його знали з художніх творів завдяки походу на Москву, адже це підірвало концепцію братерства народів.
"Основна суть радянської концепції полягала в тому, що українці з давніх-давен прагнули об'єднатися з Москвою. Це була справжня нав'язлива ідея. Сучасна російська історіографія визнає постать Сагайдачного, але, з одного боку, намагається ігнорувати його, а з іншого — не залишає без уваги. Яскравий приклад цього — демонтаж пам'ятника в Криму. Хоча не всі пам'ятники були демонтовані. Наприклад, Тараса Шевченка залишили, адже прагнуть створити якийсь спільний культурний простір. У Бєлгороді є проспект на честь Богдана Хмельницького. Проте Сагайдачний виступає своєрідним вододілом між Україною і Росією", — зазначає старший науковий співробітник Музею Гетьманства.
Щодо новітньої українській історіографії, то в ній, зі слів Вадима Задунайського, дедалі більш поширеним є підхід, згідно якому саме дрібна шляхта в часи Речі Посполитої значною мірою додала козаччині його формотворчих ознак.
Мова йде про внесення певних військово-лицарських цінностей, і я хотів би підкреслити, що одним із провідних дослідників у цьому напрямку є професор Сергій Леп'явко. Він активно підкреслює значення шляхетства в контексті Чернігівщини. Це можна порівняти з життєвим шляхом Сагайдачного, адже він також походив із дрібної шляхти. Важливо проаналізувати, який вплив мали ці декласовані воєнізовані групи на формування порубіжного козацтва, а також як вони сприяли розвитку певних морально-етичних принципів у організації. Сагайдачний здобув освіту в Острозькій академії, яка на той час була одним з найпрестижніших навчальних закладів, що надавало йому значний авторитет. Люди, здатні мислити, діяти та адаптуватися в складних умовах, завжди викликають повагу і авторитет серед військових, і Сагайдачний був одним із найяскравіших представників цієї категорії, - зазначив координатор експертної групи "Козацький фактор у російсько-українській війні".